Войти
Закрыть

Травлення в шлунку

8 Клас

Травлення в шлунку. Харчова грудка стравоходом просувається до шлунку, де триває процес травлення під впливом шлункового соку. Шлунок — розширений відділ травного тракту, що має форму, подібну до видовженого мішка, об’єм якого становить близько 1,5-2 л (іл. 28). У слизовій оболонці шлунку містяться дрібні шлункові залози (в 1 мм2 слизової оболонки міститься близько 100 таких залоз), які виробляють шлунковий сік. Це безбарвна кисла рідина, до складу якої входить вода (близько 99,4 %), ферменти, хлоридна кислота і слиз. За добу в людини виділяється близько 2 л шлункового соку. Кількість, склад і властивості шлункового соку змінюються залежно від характеру їжі, а також під час захворювання шлунку, кишечнику, печінки. Основним ферментом шлункового соку є пепсин. Він розщеплює складні молекули білка на молекули амінокислот. Цей процес є складним і тривалим. Крім пепсину, в шлунковому соці є й інші ферменти (наприклад, ліпаза), які діють, зокрема, на жири молока та розщеплюють їх до гліцерину та жирних кислот. Травлення в шлунку може відбуватися лише за температури тіла 35-37 °С. Усі ферменти шлункового соку діють лише в кислому середовищі. Воно створюється хлоридною кислотою, яка, крім того, що активує ферменти, спричиняє зміну структури білків, знезаражує вміст шлунку, сприяє його руховій активності. Виділення соку триває доти, доки в шлунку є їжа, яка може затримуватися в ньому 6-8 год і довше. Слиз шлункового соку захищає стінки шлунку від дії хлоридної кислоти та ферментів. Дія шлункового соку на їжу супроводжується скороченням м’язового шару стінок шлунку, завдяки яким відбувається не лише просування їжі в тонку кишку, а й повне змішування її зі шлунковим соком, що сприяє успішному перетравлюванню....
0 Переглянути

Травлення в ротовій порожнині. Ковтання

8 Клас

Механічна обробка їжі. У ротовій порожнині (іл. 21) їжа аналізується губами та язиком. Губи визначають температуру їжі та частково її консистенцію. Язик аналізує смакові якості їжі — кисле, солодке, солоне чи гірке. Язик — це рухомий м’язовий орган, укритий слизовим епітелієм. Серед епітеліальних клітин міститься близько 2 000 смакових сосочків (рецепторів), які забезпечують усю різноманітність смакових відчуттів. В аналізі їжі беруть участь і зуби. Зубами ми відчуваємо температуру й твердість харчових частинок. Жувальні м’язи рухають нижню щелепу відносно верхньої, зуби при цьому подрібнюють їжу, язик перемішує її зі слиною. Перемішування подрібненої їжі в ротовій порожнині відбувається також за участі м’язів щік. Слина розмочує їжу під час пережовування, сприяє формуванню харчової грудки, полегшує ковтання та проходження їжі в стравоході. Добре пережована їжа краще засвоюється і сприяє збереженню здорового травного тракту. Подрібнена їжа краще просувається по травному тракту. Усе це сприяє швидкому й повнішому перетравлюванню, всмоктуванню та засвоєнню їжі. Будова зубів. Протягом життя в людини послідовно розвиваються два типи зубів — молочні (20 зубів) і постійні (32 зуби). Молочні зуби закладаються ще в утробний період, а з’являються з 6 місяців до 2 років. До 10-12 років вони повністю замінюються постійними зубами. Остання пара зубів (так звані зуби мудрості) з’являється у 20-25 років....
0 Переглянути

Огляд будови травної системи

8 Клас

ТРАВЛЕННЯ — це сукупність процесів, що забезпечують механічну і хімічну обробку їжі в організмі людини. У результаті цього складні хімічні речовини перетворюються на прості, що легко засвоюються організмом. ПОЗАКЛІТИННЕ ТРАВЛЕННЯ — перетравлювання їжі в особливих порожнистих органах (травній системі). Воно завершується пристінковим травленням і всмоктуванням. ПРИСТІНКОВЕ (МЕМБРАННЕ) ТРАВЛЕННЯ — травлення, що відбувається за участі ферментів на поверхні слизової оболонки тонкої кишки. ФЕРМЕНТИ — біологічно активні речовини, здатні пришвидшувати хімічні перетворення органічних речовин в органах травної системи. Функції травної системи. Життєдіяльність людини можлива за умови неперервного надходження їжі. Більшість харчових продуктів використовується організмом завдяки попередній обробці. Вона полягає в механічній переробці їжі та хімічному розщепленні її органічних сполук на простіші розчинні сполуки, які надходять у кров, а далі — у клітини. Хімічні перетворення органічних речовин відбуваються під впливом особливих речовин — ферментів, які прискорюють ці процеси....
0 Переглянути

Харчові та енергетичні потреби людини

8 Клас

Енергетичні потреби організму. Потреба кожної людини в харчових речовинах та енергії належить до основних фізіологічних потреб. Проте потреба в кількості харчових речовин у кожної людини є різною та залежить від багатьох чинників (іл. 19). Органічні речовини, які надходять в організм людини з їжею, є будівельним матеріалом для клітин і джерелом енергії, що необхідна для забезпечення його життєдіяльності. Вам уже відомо, що при окисненні вуглеводів і білків виділяється по 17,2 кДж/г, а жирів — 39,1 кДж/г енергії. 1 г жирів містить найбільше калорій, а тому може дати більше енергії. Але процес розщеплення проходить повільно, й енергія витрачається в основному не на постачання безперервних процесів життєдіяльності, а зберігається про запас. Під час окиснення білків виділяється стільки ж енергії, як і під час окиснення вуглеводів. Проте білки є швидше пластичним матеріалом, ніж енергетичним. Тому основним джерелом енергії для нашого організму є вуглеводи. Енергетичні потреби людини зумовлені багатьма чинниками (іл. 19). Вони залежать від віку, статі, фізичної активності людини тощо. У цьому ви можете переконатися, проаналізувавши цифрові дані добових потреб в енергії, подані в таблиці додатку 2. Важливим чинником, що впливає на фізіологічну потребу в енергії, є рівень енерговитрат. Енергетичні витрати організму впродовж доби мають забезпечити передусім підтримання життєво важливих функцій у стані спокою, а також виконання різноманітних видів діяльності. Мінімальні витрати органічних речовин у стані спокою організму становлять основний обмін. Основний обмін зумовлений тим, що організму постійно доводиться витрачати енергію, необхідну для підтримання сталої температури тіла, забезпечення діяльності серця, легень та інших органів. Наприклад, у 18-річного юнака, маса якого 70 кг, для основного обміну розхід енергії становить 7 333 кДж за добу. Це означає, що за максимального спокою в його організмі має розщепитися стільки білків, жирів і вуглеводів, скільки необхідно для вивільнення 7 333 кДж енергії. Величина основного обміну залежить від віку, статі та маси тіла людини (див. табл. 4)....
0 Переглянути

Їжа та її компоненти. Склад харчових продуктів та їхнє значення

8 Клас

Їжа та її компоненти. Усе, окрім кисню, людина отримує для своєї життєдіяльності з їжі, яка є насамперед джерелом енергії. Їжа — носій та джерело біологічно активних речовин, потужний лікувальний та оздоровлювальний чинник. Їжа — не лише необхідність, а й одне з найбільших задоволень у житті. Людина належить до всеїдних істот, тобто споживає їжу як рослинного, так і тваринного походження. Складовими елементами їжі є харчові та нехарчові компоненти. Харчові компоненти їжі організм використовує для побудови, оновлення та нормального функціонування органів, тканин і клітин, а також як джерело енергії. До них належать білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни та вода. Нехарчові компоненти їжі представлені харчовими волокнами, харчовими та біологічно активними добавками, речовинами, які негативно впливають на організм людини (мають отруйну чи токсичну дію). Харчові волокна, до яких належать клітковина, пектини та інші речовини, майже не засвоюються організмом, проте вони потрібні для нормальної діяльності органів травлення і всього організму. Тому харчові волокна є необхідною складовою частиною харчування. Для сучасної людини характерним є «індустріальне» харчування, тобто харчування значно переробленою промисловою їжею, обов’язковими компонентами якої є харчові добавки. До цієї категорії відносять різні природні або синтетичні хімічні речовини, які додають у продукти харчування для того, щоб надати їм певних властивостей (поліпшити смак і запах, підвищити поживну цінність, запобігти псуванню продукту тощо)....
0 Переглянути

Обмін речовин та перетворення енергії в організмі людини — основна властивість живого. Харчування та обмін речовин

8 Клас

Відомо, що існування будь-якого організму, у тому числі й людини, неможливе без обміну речовинами та енергією з навколишнім середовищем. Організми отримують з нього органічні та неорганічні сполуки, використовують їх для функціонування та виділяють у навколишнє середовище продукти життєдіяльності. Обмін речовин та перетворення енергії в організмі людини. Характерні для всіх живих організмів потоки речовин та енергії пов’язані передусім з обміном речовин. Умовою початку обміну речовин є надходження в організм їжі, води й кисню. У травному тракті такі складні органічні компоненти їжі, як білки, жири, вуглеводи, розщеплюються на простіші й переходять у кров та лімфу, відтак із кров’ю потрапляють до клітин. У клітинах відбувається остаточне розщеплення, окиснення органічних сполук до кінцевих продуктів та утворення власних речовин. Реакції синтезу (утворення) речовин відбуваються із затратами енергії. Звідки ж береться ця енергія? Вона вивільняється внаслідок розщеплення речовин, що надходять у клітину, і, окрім синтезу речовин, витрачається на виконання різноманітних функцій організму. Єдиним джерелом енергії для організму людини є окиснення органічних речовин, які надходять з їжею. Під час розщеплення харчових продуктів до вуглекислого газу й води вивільняється енергія. Життєдіяльність людини забезпечується здатністю організму перетворювати одні види енергії в інші. Так, під час розщеплення органічних речовин енергія хімічних зв’язків перетворюється на електричну енергію (проведення нервових імпульсів), механічну (скорочення м’язів), теплову (вивільняється під час роботи). Невикористана енергія нагромаджується в спеціальних енергетичних сполуках....
0 Переглянути

Регуляторні системи організму людини

8 Клас

Організм людини як біологічна система існує завдяки функціональній єдності всіх органів. Регуляція фізіологічних функцій організму людини, як і тварини, здійснюється через нервову та ендокринну системи органів. Нервова регуляція фізіологічних функцій організму здійснюється нервовою системою, яка забезпечує взаємозв’язок органів та зв’язок організму з навколишнім середовищем. Основою нервової регуляції функцій є рефлекс — реакція організму на певний вплив (подразнення) зовнішнього середовища чи внутрішнього стану організму, що здійснюється за участі нервової системи. Взаємодія організму з довкіллям та між окремими його частинами відбувається за допомогою нервових імпульсів, що поширюються по нервових структурах. У певних відділах центральної нервової системи є центри, які регулюють діяльність окремих органів і систем. Наприклад, центри дихання, жування, ковтання, серцевої діяльності містяться в довгастому мозку. За координацію рухів та рівновагу тіла відповідає мозочок. Від нервових центрів відходять нерви до всіх органів організму. Особливостями нервової регуляції є: відповідь органа відразу після подразнення; висока швидкість передачі інформації (близько 120 м/с); чітке місце впливу (наприклад, вплив лише на певний орган). Гуморальна регуляція фізіологічних функцій організму. Гуморальна (рідинна) регуляція здійснюється речовинами, що надходять у кров і через неї впливають на функціонування органів усього організму. Деякі з цих речовин утворюються в клітинах у процесі обміну (наприклад, вуглекислий газ), інші — гормони — виробляють залози внутрішньої секреції (ендокринна система). Їм притаманна висока біологічна активність. Вони можуть одночасно впливати на різні органи та системи органів. Наприклад, гормон наднирників адреналін підвищує частоту та силу серцевих скорочень, звужує капіляри, підвищує рівень глюкози в крові, сповільнює скорочення м’язових стінок кишечнику тощо....
0 Переглянути

Органи та фізіологічні системи організму людини

8 Клас

Органи людини. Організм людини складається з органів, серед яких виокремлюють зовнішні та внутрішні (іл. 14). До зовнішніх органів належать шкіра, вушні раковини, очі, ніс тощо, а до внутрішніх — мозок, серце, легені, печінка, судини тощо. Більшість внутрішніх органів містяться в порожнинах тіла: грудній (серце, легені тощо), черевній (печінка, шлунок, нирки тощо). Грудна та черевна порожнини розділені діафрагмою. Пригадайте, яку функцію діафрагма виконує у тварин. Кожний орган складається з окремих тканин, але одна з них виконує основну функцію. Так, серце складається з посмугованої м’язової, сполучної та епітеліальної тканин. Однак основною з них є посмугована м’язова тканина, завдяки якій забезпечується головна властивість серця — скорочення. Кожний орган пронизують кровоносні судини та нерви. Орган — це лише частина організму, і тому поза ним він функціонувати не може, тоді як організм може обходитись без деяких органів (так, з однією ниркою організм може функціонувати). Фізіологічні системи. Для виконання певних функцій органи об’єднані в системи органів: травну дихальну, серцево-судинну, видільну, опорно-рухову, нервову, сенсорні, ендокринну, імунну, репродуктивну. Їх ще називають фізіологічними системами....
0 Переглянути

Різноманітність клітин організму людини. Тканини

8 Клас

Різноманітність клітин організму людини. Відомо, що людина — багатоклітинний організм. Основною одиницею його будови та функціонування є клітина — найменша біологічна система, здатна до самовідтворення та розвитку. Вона складається з багатьох взаємопов’язаних елементів, функціонування яких не лише визначає життєдіяльність клітини, а й має значення для організму як цілого. Тіло дорослої людини складається з близько 1014 клітин. Усі вони забезпечують власне функціонування (виробляють органічні речовини, використовують енергію, взаємодіють з іншими клітинами тощо). Крім цього, клітини «працюють» на забезпечення функціонування цілісного організму (наприклад, клітини крові транспортують кисень та вуглекислий газ). Науковці об’єднали їх у близько 200 типів. Кожному з цих типів клітин властиве виконання певної специфічної функції. Форма та розміри клітини (іл. 4, 5) залежать від її функцій. Так, м’язові клітини веретеноподібні або видовжені, що забезпечує скоротливу функцію, а нервові мають відростки для проведення нервових імпульсів....
0 Переглянути

Організм людини як біологічна система. Значення знань про людину для збереження її здоров’я

8 Клас

Поняття про біологічні системи. Навколишній світ складається із систем. Як вам уже відомо, до систем неживої природи належать Всесвіт, Галактика, Сонячна система тощо. До систем живої природи, або біологічних систем, належать клітина, організм, популяція, екосистема, біосфера тощо (іл. 1). Пригадайте, з яких компонентів складається кожна з цих систем. Які взаємозв’язки існують між компонентами системи та як взаємодіють між собою самі системи? БІОЛОГІЧНА СИСТЕМА (від грец. bios [біос] — життя, systema [система] — утворення, з’єднання) — структурне й функціональне об’єднання всіх компонентів об’єкта живої природи, між якими існують взаємозв’язки та взаємодія. Кожна з біологічних систем складається з певних підсистем — елементарних частин. Наприклад, біосфера — з екосистем, вид — з популяцій, організм — з органів, клітина — з органел. Людина — біологічна система, з якою пов’язане існування соціальних систем, зокрема, суспільство, клас, соціальна група тощо. Усі складники біологічних систем взаємодіють між собою структурно і функціонально, утворюючи цілісну систему. Біологічні системи перебувають у зв’язку з навколишнім середовищем, що зумовлює необхідність систем пристосовуватись до різноманітних зовнішніх впливів....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 146 147 148 149 150 151 152 153 154 ... 343
Назад

Навігація