Травлення в шлунку. Харчова грудка стравоходом просувається до шлунку, де триває процес травлення під впливом шлункового соку.

Шлунок — розширений відділ травного тракту, що має форму, подібну до видовженого мішка, об’єм якого становить близько 1,5-2 л (іл. 28).

У слизовій оболонці шлунку містяться дрібні шлункові залози (в 1 мм2 слизової оболонки міститься близько 100 таких залоз), які виробляють шлунковий сік. Це безбарвна кисла рідина, до складу якої входить вода (близько 99,4 %), ферменти, хлоридна кислота і слиз. За добу в людини виділяється близько 2 л шлункового соку. Кількість, склад і властивості шлункового соку змінюються залежно від характеру їжі, а також під час захворювання шлунку, кишечнику, печінки.

Іл. 28. Будова шлунку

Основним ферментом шлункового соку є пепсин. Він розщеплює складні молекули білка на молекули амінокислот. Цей процес є складним і тривалим. Крім пепсину, в шлунковому соці є й інші ферменти (наприклад, ліпаза), які діють, зокрема, на жири молока та розщеплюють їх до гліцерину та жирних кислот.

Травлення в шлунку може відбуватися лише за температури тіла 35-37 °С. Усі ферменти шлункового соку діють лише в кислому середовищі. Воно створюється хлоридною кислотою, яка, крім того, що активує ферменти, спричиняє зміну структури білків, знезаражує вміст шлунку, сприяє його руховій активності. Виділення соку триває доти, доки в шлунку є їжа, яка може затримуватися в ньому 6-8 год і довше.

Слиз шлункового соку захищає стінки шлунку від дії хлоридної кислоти та ферментів. Дія шлункового соку на їжу супроводжується скороченням м’язового шару стінок шлунку, завдяки яким відбувається не лише просування їжі в тонку кишку, а й повне змішування її зі шлунковим соком, що сприяє успішному перетравлюванню.

Регуляція шлункового соковиділення. Утворення й виділення шлункового соку перебуває під контролем нервових і гуморальних механізмів. Нервова регуляція соковиділення відбувається під час подразнення їжею рецепторів порожнини рота, глотки, стравоходу, а також — на вигляд та запах їжі. Збудження від рецепторів органів травлення, зорового або слухового аналізаторів передається до центру травлення в довгастому мозку, унаслідок чого відбувається виділення шлункового соку, яке протікає у два етапи (іл. 29).

Спочатку виділяється частина шлункового соку (так званий апетитний сік), що готує шлунок до сприйняття їжі. Потім виділення шлункового соку триває завдяки механічному й хімічному подразненню їжею слизової оболонки шлунку. Рецептори стінок шлунку надсилають імпульси до довгастого мозку, а звідти — до залоз шлунку. Через це слизова оболонка виділяє в кров гормон, який активізує секрецію шлункового соку й регулює рухову активність шлунку й кишечнику.

Іл. 29. Етапи виділення шлункового соку

Шлунковий сік виділяється також під впливом біологічно активної речовини (ацетилхоліну), хлоридної кислоти, гормонів шлунку, деяких складових їжі.

Шлунок. Шлунковий сік. Ферменти шлункового соку. Травлення в шлунку. Регуляція шлункового соковиділення

1. Схарактеризуйте процес травлення в шлунку. 2. Які речовини входять до складу шлункового соку? 3. Яку роль у травленні відіграє основний фермент шлункового соку пепсин? 4. Яка роль хлоридної кислоти у травленні в шлунку? 5. Як довго затримується їжа в шлунку? Від чого це залежить? 6. Які речовини розщеплюються в шлунку? 7. Схарактеризуйте процес регуляції шлункового соковиділення. 8. Що таке апетитний шлунковий сік? 9. Чи може відбуватись виділення шлункового соку, якщо пошкоджені нерви, які підходять до шлунку? 10. Яке значення для травлення в шлунку має вигляд та запах їжі, сервірування столу, приємна атмосфера? 11. Чому не можна примушувати дітей їсти під загрозою покарання? 12. Дайте фізіологічне обґрунтування висловлюванням: «їсти потрібно уважно і з задоволенням» (Іван Павлов), «Апетит з’являється під час їди».