Войти
Закрыть

Будова шкіри

8 Клас

Шкіра — це зовнішній покрив тіла більшості тварин і людини. Вона є бар’єром між зовнішнім і внутрішнім середовищем організму; водостійка, захищає від травм та інфекцій. Площа поверхні шкіри дорослої людини становить у середньому 1,7 м2, а її вага — 3 кг. Шкіра бере участь в обміні речовин, виведенні з організму кінцевих продуктів обміну речовин, водо- і газообміні. Рецептори шкіри сприймають зовнішні подразнення і беруть участь у регулюванні температури тіла. Шкіра є місцем запасання жирів та депо крові. У шкірі синтезується вітамін D та деякі інші біологічно активні речовини. Похідними шкіри є волосся, нігті, потові, сальні й молочні залози. Шкіра складається з епідермісу, дерми та підшкірної жирової клітковини. Зовнішній шар шкіри представлений епідермісом завтовшки 0,07-2,5 мм (мал. 58). Це багатошаровий епітелій, поверхневі клітини якого є мертвими, просоченими кератином, що злущуються й відпадають. Цей шар епідермісу забезпечує механічний захист, особливо на долонях, ступнях, ліктях і колінах. Внутрішній шар епідермісу складається з живих клітин, що постійно діляться і забезпечують поновлення замість відмерлих і злущених клітин. Клітини, що діляться, утворюють ростковий шар. Особливі клітини в цьому шарі синтезують пігмент меланін, який надає шкірі забарвлення. Від кількості меланіну залежить колір шкіри. Усім добре відомо, що взимку шкіра світлішає, а влітку стає темнішою від засмаги. Поява засмаги має захисне значення. Цей пігмент захищає від шкідливого впливу ультрафіолетового випромінювання, яке влітку посилюється. В епідермісі містяться рецептори і чутливі нервові закінчення. Вони сприймають дотик, тиск, тепло, холод....
0 Переглянути

Захворювання органів сечовидільної системи

8 Клас

Ми вже знаємо, що нирки підтримують водно-сольовий баланс нашого організму і на це ми витрачаємо десяту частину кисню. При цьому ниркам вдається виконувати неймовірно складні завдання. Наприклад, з їжею припинив надходити певний хімічний елемент, потрібний організму. У внутрішньому середовищі вміст цього елемента починає знижуватися через виведення із сечею. Нирки володіють механізмом, що дозволяє припинити виведення з організму цього хімічного елемента. Під час реабсорбції у канальцях нефронів саме той елемент, якого не вистачає, починає повністю вбиратися з первинної сечі назад у кров. Цей процес відбувається не самовільно, а цілком контрольовано. Контроль здійснюється нейрогуморально. Головний мозок аналізує зміни вмісту відповідних йонів у внутрішньому середовищі та координує функціонування гормонів надниркових залоз. Для цього в канальцях нефронів є численні рецептори, що реагують на зміни концентрації речовин у рідині. Надниркові залози виробляють десятки гормонів, відповідальних за окремі йони. У нашому прикладі починає вироблятися гормон, відповідальний за реабсорбцію саме йонів того хімічного елементу, рівень якого знижувався. А ще нирки стежать за постійним вмістом рідини у плазмі крові. Особливого навантаження нирки зазнають тоді, коли людина випиває надмірну кількість рідини або відчуває спрагу. Якщо нирки не можуть упоратися з контролем сольового обміну, у людини може виникнути нирковокам’яна або сечокам’яна хвороба. Якщо порушується відтік сечі з ниркової миски, солі, які там знаходяться в розчиненому вигляді, кристалізуються (мал. 56). Аналогічна ситуація може виникати в сечовому міхурі. Досить багато інфекційних захворювань загрожують нормальній роботі сечовидільної системи. Здебільшого уражаються слизові оболонки органів і починаються запальні процеси. Причиною захворювань можуть стати порушення імунної системи, нервової та ендокринної регуляції роботи органів. Загрозу становлять порушення кровопостачання нирок, отруєння. Існують також спадкові хвороби сечовидільної системи....
0 Переглянути

Сечоутворення та сечовиділення

8 Клас

Обмін речовин в організмі людини супроводжується розщепленням органічних речовин, у результаті чого утворюються кінцеві продукти, що підлягають виведенню з організму. У процесі виділення беруть участь органи сечовидільної системи, травної системи, шкіра і легені. Вуглеводи та жири розщеплюються до вуглекислого газу і води, але білки містять Нітроген та Сульфур, тому кінцеві продукти їх обміну — аміак, сечовина, сечова кислота й сірка. Неперетравлені рештки їжі, що видаляються з організму під час дефекації, містять кінцеві продукти обміну речовин, які сформувала печінка. Вуглекислий газ виводиться легенями, але у видихуваному повітрі міститься незначна кількість інших кінцевих продуктів обміну. Піт, що виділяється шкірою, теж містить невелику кількість продуктів обміну. Шкірні покриви зовнішнього слухового проходу виводять сірку. Проте основна частина розчинних продуктів обміну видаляється з організму завдяки роботі органів сечовидільної системи. Будова та функції органів сечовидільної системи. До складу цієї системи входять нирки, сечоводи, сечовий міхур і сечівник (мал. 53). Завдяки ниркам в організмі людини підтримується постійний об’єм рідин, осмотичний тиск та склад йонів. Саме від йонного складу залежить кислотно-лужний баланс крові. Показник повинен завжди підтримуватися на рівні pH 7,35-7,4, що є одним з найжорсткіших показників сталості внутрішнього середовища (гомеостазу). Навіть незначні відхилення від наведених цифр призводять до серйозних порушень стану здоров’я. А ще нирки синтезують глюкозу та виробляють гормони....
0 Переглянути

Захворювання серцево-судинної системи. Профілактика захворювань системи кровообігу

8 Клас

Щорічно у світі до 10 млн людей помирає від серцево-судинних хвороб. В Україні цей показник становить до 500 тис. осіб. Ці хвороби в сучасному світі називають проблемою № 1. Але такий стан речей можна змінити, знаючи причини і дотримуючись профілактики. Розглянемо найпоширеніші захворювання серцево-судинної системи. Порушення роботи серця. Аритмія — порушення ритму роботи серця, що проявляється в багатьох формах. Наприклад, тахікардія — прискорене серцебиття, що досягає 100 ударів/хв і більше, брадикардія — сповільнене серцебиття, нижче 60 ударів/хв. Повна неправильність проміжків між скороченнями — миготлива аритмія. Аритмії виникають унаслідок змін автоматизму, збудливості, провідності, скоротливості, під час порушення водно-сольового балансу тощо. Ішемічна хвороба серця (ІХС) — захворювання, викликане зменшенням або припиненням постачання міокарда кров’ю. Часто є наслідком звуження просвіту вінцевих судин. Сприяють розвитку ішемічної хвороби серця паління, гіподинамія, зайва вага тощо. Найбільш частими клінічними проявами ішемічної хвороби є напади стенокардії. Ускладненням ішемічної хвороби серця (ІХС) може стати інфаркт міокарда, що являє собою змертвіння (некроз) певної ділянки міокарду серця, що виникає внаслідок припинення його кровопостачання (мал. 52). Найчастіше зумовлюється утворенням тромбів, емболів або тривалим спазмом відповідної артерії, гіпоксією. Чинниками, що сприяють розвиткові інфаркту міокарда, є перевтома, психічні травми, фізичні перенапруження, гіпертонічна хвороба, паління тощо....
0 Переглянути

Кровотечі. Перша допомога при кровотечах

8 Клас

Причини кровотеч. Кровотеча виникає внаслідок порушення цілісності кровоносних судин через травму, під час поранень, пов’язаних як з механічними, так і з патологічними її змінами. Найнебезпечнішою для життя є кровотеча із великих судин шиї, кінцівок, із черевної аорти. Розрізняють зовнішню та внутрішню кровотечу. При зовнішній кровотечі кров виділяється через рану назовні, при внутрішній — виливається у грудну, черевну порожнини або у м’які тканини. Внутрішню кровотечу розпізнати важко. Її можна встановити лише на підставі зовнішніх ознак: блідість шкіри і слизових оболонок; частий, слабо наповнений пульс (іноді він не відчувається зовсім); часте дихання. Швидкість та сила, з якою кров витікає з кровоносної судини, залежить від багатьох чинників: вид судини. Артеріальні кровотечі є сильнішими, ніж венозні; діаметр судини. Що більшою є судина, то сильніша кровотеча; вид пошкодженої тканини. При пошкодженні м’язів кровотеча є сильнішою, ніж при пошкодженні підшкірної жирової тканини; положення частини тіла, що кровоточить. При опусканні руки кровотеча збільшується, а при піднятті — зменшується. Засоби спинення кровотечі можна поділити на дві групи — попередні, або тимчасові, і остаточні. Для надання першої долікарської допомоги користуються тимчасовими засобами зупинення кровотечі, а остаточна зупинка виконується в медичному закладі. При будь-якій кровотечі особа, яка надає допомогу, повинна діяти швидко, рішуче й обережно. Її завдання полягає в тому, щоб якомога швидше, простіше й надійніше зупинити кровотечу, не погіршити при цьому стан здоров’я потерпілого. При наданні допомоги потерпілого не роздягають, а тільки звільняють від одягу ділянку, що кровоточить. Необхідно пам’ятати, що перед (або паралельно) наданням допомоги необхідно обов’язково викликати швидку....
0 Переглянути

Кровообіг. Лімфообіг

8 Клас

Серце виконує функцію насоса, що спрямовує кров у кровоносну систему й забезпечує рух крові по великому і малому колах кровообігу (мал. 47). Мале, або легеневе, коло вперше описав у XIII ст. арабський учений Ібн Нафіс, а в XVI ст. іспанець Мігель Сервет відкрив його вдруге. Велике і мале кола описав англійський учений Вільям Гарвей у 1628 р. в трактаті «Анатомічні дослідження про рух серця і крові у тварин». У 1661 р. італійський учений М. Мальпігі відкрив капіляри, про наявність яких здогадувався В. Гарвей. Велике коло кровообігу. З лівого шлуночка артеріальна кров іде в найбільшу артерію нашого тіла — аорту. Від аорти, біля самого виходу її з серця, відгалужуються вінцеві артерії, які постачають кров’ю серцевий м’яз. Вінцеві артерії беруть початок у місці, яке прикривається лівою та правою кишеньками півмісяцевого аортального клапана. Коли кров виштовхується із шлуночка, ці кишеньки закривають вхід до вінцевих артерій і кров до них не надходить. При розслабленні шлуночка (діастола) кишеньки заповнюються кров’ю, відхиляються і кров безперешкодно заповнює вінцеві артерії. Саме під час діастоли серця його судини не стискуються міокардом і по них може вільно рухатися кров (мал. 48)....
0 Переглянути

Система кровообігу. Кровоносні судини

8 Клас

Артерії несуть кров від серця, вени — до серця. Капіляри зв’язують найдрібніші артерії (артеріоли) з найдрібнішими венами (венулами), утворюючи русло, у якому відбувається обмін між кров’ю і тканинною рідиною. Артерії і вени побудовані з тих самих елементів, але їх співвідношення в цих судинах є різним. Стінка артерії складається з 3-х оболонок: внутрішньої, середньої і зовнішньої (мал. 46, а). Внутрішня оболонка побудована з ендотелію, що вкриває просвіт судини. Під ним знаходиться шар, що складається із тонких еластичних і колагенових волокон сполучної тканини. Середня оболонка артерії складається із спірально розташованих м’язових клітин гладенької м’язової тканини, між якими знаходиться невелика кількість колагенових і еластичних волокон. М’язовий шар є найтовщим. Товстий м’язовий шар не дає судині розірватися. Зовнішня оболонка артерії складається із сполучної тканини, яка містить колагенові волокна. У ній проходять кровоносні судини і нерви. Еластичні волокна надають судинам пружності. Колагенові — здійснюють опір під час розтягнення. Еластичність артерій забезпечує їх здатність витримувати високий тиск, з яким кров викидається з лівого шлуночка. Будова вен. Вени утворені такими самими шарами, що й артерії. Внутрішній шар представлений клітинами ендотелію (мал. 46, б). Середній шар складається з м’язових клітин. Але на відміну від артерій, цей шар є менш розвиненим, еластичних волокон — мало. На внутрішній оболонці більшості середніх та деяких великих вен є кишенькові клапани. Під час руху крові до серця вони притискаються до стінки судини, а розправляючись, перешкоджають поверненню крові назад. Клапани відсутні у верхній порожнистій, внутрішніх клубових венах, венах серця, легень тощо. Загальна кількість вен — більша, ніж артерій....
0 Переглянути

Будова та функції серця

8 Клас

Система кровообігу. Щоб речовини могли рухатися організмом і потрапляти в потрібні місця, необхідно мати систему судин, яка буде їх транспортувати до місць призначення. Цю роль і виконує кровоносна система. Вона забезпечує рух рідин усередині тіла та виконання ними їхніх основних функцій: живлення, дихання, виділення, обміну інформацією між клітинами тощо. А насосом, який приводить у рух кров, є серце. Особливості їх будови та функцій ми й розглянемо. Серце, його будова та функції. Людство ще не створило такої машини, яка б безперервно працювала 70-80 років. А от у тілах організмів є невтомний природний двигун — серце. Його будова тісно пов’язана з функціями. Розглянемо особливості будови серця (мал. 43). Його описав ще у XV ст. великий італієць Леонардо да Вінчі. Серце — це порожнистий м’язовий орган, що має форму конуса. Дві третини його розташовані в лівій половині грудної клітки, а одна третина — у правій. Стінка серця має неоднакову товщину, що залежить від виконуваної певним відділом серця роботи: найтонша стінка — в обох передсердях, найтовща — у лівому шлуночку (до 15 мм). Стінки серця мають три шари. Зовнішній шар представлений клітинами сполучної тканини і називається епікардом. Середній шар утворений особливою посмугованою м’язовою тканиною. Скорочення м’яза серця, хоч це і посмугована тканина, відбувається мимовільно. Середній шар має назву міокард. Це найпотужніша оболонка серцевої стінки. Внутрішній шар, ендокард, вистеляє поверхню камер серця ізсередини, утворює серцеві клапани. Він складається з шару епітеліальних клітин та підстилаючого сполучнотканинного шару з кровоносними судинами, нервами тощо. Серце має вушка, що відіграють роль додаткових резервуарів для крові. Вони разом із передсердями зменшують різницю тиску між артеріальною і венозною системами в стані спокою, при навантаженні збільшують об’єм крові, що надходить до шлуночків....
0 Переглянути

Формені елементи крові. Групи крові. Зсідання крові

8 Клас

Як згадувалося раніше, до складу крові, окрім плазми, входять і формені елементи. Це еритроцити — червоні кров’яні тільця (мал. 39), лейкоцити — білі кров’яні клітини та тромбоцити — кров’яні пластинки. Про особливості їх будови та функцій ми дізнаємося на цьому уроці. Будова і функції еритроцитів. Найбільше у крові червоних кров’яних тілець — еритроцитів, їх кількість у 1 мм3 становить 4,5-5,2 • 106. Утворюються вони в червоному кістковому мозку, мають форму двоввігнутих дисків. Завдяки такій формі еритроцит має відносно велику поверхню. Зрілий еритроцит крові людини не має ядра, унаслідок чого його ємність збільшується. Оскільки червоне кров’яне тільце є без’ядерним і має еластичну мембрану, воно легко змінює форму і проходить крізь найдрібніші капіляри, які за діаметром іноді майже у 2 рази менші, ніж еритроцит (до 7 мкм). До складу еритроцита входить понад 100 хімічних сполук, але основною є гемоглобін (близько 85%) — ферумовмісний пігмент. У кожному еритроциті є до 265 млн його молекул. Він виконує роль переносника кисню з легенів у тканини і вуглекислого газу з тканин у легені, утворюючи три фізіологічні сполуки. Під час проходження крові через легені гемоглобін перетворюється на оксигемоглобін — нестійку сполуку гемоглобіну і кисню, — який еритроцити переносять до всіх тканин організму. Він зумовлює яскраво-червоний колір артеріальної крові. Оксигемоглобін, що віддав кисень, називається відновленим, або дезоксигемоглобіном. Він міститься у венозній крові і надає їй темного кольору. Частина вуглекислого газу зв’язується з гемоглобіном і переноситься у вигляді карбгемоглобіну. У цих трьох сполуках йон Феруму, що міститься в гемоглобіні, не змінює своєї валентності, він є двовалентним. Але під дією сильних окисників гемоглобін здатний утворювати також патологічні сполуки. Це відбувається при отруєнні нітратами — утворюється метгемоглобін. А також небезпечною є сполука карбоксигемоглобін, що утворюється при отруєнні чадним газом. У таких випадках транспортування кисню до тканин порушується або стає неможливим. Це є загрозливим станом для життя і нерідко закінчується смертю. Відповідно до норм в одному літрі крові людини міститься 160 г гемоглобіну. Стан, за якого кількість еритроцитів і гемоглобіну в одиниці об’єму крові є зменшеною, називається анемією. Зниження числа еритроцитів нижче 3 млн і кількості гемоглобіну нижче 60% свідчить про наявність анемічного стану — недокрів’я....
0 Переглянути

Внутрішнє середовище. Кров, її склад та функції

8 Клас

Кров, тканинна рідина, лімфа утворюють внутрішнє середовище організму й безпосередньо беруть участь у процесах обміну речовин і підтримці гомеостазу організму. В організмі є спеціальні пристосування для забезпечення сталості середовища. На відносно постійному рівні підтримуються артеріальний тиск, температура тіла, осмотичний тиск крові і тканинної рідини, уміст у них білків, глюкози, йонів Натрію, Калію, Кальцію, Хлору. Тканинна рідина омиває всі клітини організму. Вона утворюється з плазми крові внаслідок її фільтрації крізь стінки кровоносних капілярів і заповнює проміжки між клітинами. Саме з тканинної рідини отримують усі необхідні для їхньої життєдіяльності речовини. У неї ж клітини виділяють кінцеві продукти обміну. Тканинна рідина — це важливий чинник збереження гомеостазу, тобто підтримання відносної сталості внутрішнього середовища. Її склад та співвідношення різних речовин є досить постійними. У разі порушення цієї сталості людина може загинути. Надлишок тканинної рідини знову повертається в кров або всмоктуючись у кровоносні капіляри, або ж проникаючи в лімфатичні капіляри, і по лімфатичній системі повертається в кров’яне русло у вигляді лімфи. Лімфа — рідка тканина організму, що міститься в його лімфатичній системі. Лімфа являє собою прозору жовтувату рідину, що утворюється з тканинної рідини і концентрується в замкнутих з одного боку лімфатичних капілярах, які беруть початок у дуже вузьких міжклітинних проміжках....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 158 159 160 161 162 163 164 165 166 ... 343
Назад

Навігація