У структурі економіки більшості європейських країн представлено три основні сектори: первинний (займається видобутком сировини й виготовленням напівфабрикатів), вторинний (обробляє сировину і виготовляє готову продукцію) і третинний (охоплює сферу послуг, сучасні інформаційні технології тощо).

Мал. 12. «Центральна вісь» економічного розвитку Європи

• Добувна промисловість: основні райони видобування палива, рудної та нерудної сировини. Для Європи характерні значні диспропорції між споживанням мінеральної сировини і власним видобутком (мал. 13). Підприємства добувної промисловості зосереджені переважно в країнах Східної і Північної Європи, а споживається більше в економічно розвинених країнах Західної і Південної Європи. Так, близько 70 % потреб країн Західної Європи в 20 видах корисних копалин забезпечують завдяки імпорту.

Мал. 13. Добувна промисловість Європи

• Сільське господарство також належить до первинного сектору економіки. У структурі економіки розвинених європейських країн частка сільського господарства невелика і коливається в межах від 3,5 до 0,8 %. У країнах Східної Європи цей показник у кілька разів вищий. А втім, країни Європи мають потужне індустріалізоване сільське господарство, яке практично забезпечує їхні потреби в продовольстві й сировині.

У Європі склалися три основні типи сільського господарства - північно-, середньо- і південноєвропейський (мал. 14). Відповідно до їхньої зазначеної спеціалізації склалася й структура експорту сільськогосподарської продукції. Так, Нідерланди й Данія на світовому ринку відомі як найбільші експортери молочних продуктів; Франція, Німеччина, Польща й Україна - зерна; Італія, Португалія, Греція й Іспанія - цитрусових та оливкової олії.

Продуктивність сільського господарства в європейських країнах у кілька разів вища, ніж у решті країн. Нині сільськогосподарська продукція Європи становить понад 40 % світового виробництва ячменю і жита, 31 % світового виробництва вівса, 24 % світового виробництва пшениці та понад 70 % оливкової олії. Водночас найрозвиненіші держави Європи є й найбільшими імпортерами сільськогосподарської продукції, що зумовлено широким внутрішнім споживчим ринком, високою купівельною спроможністю населення. Ця група країн є основним імпортером м’яса, бавовни, чаю, какао й іншої продукції тропічного землеробства.

• Лісове господарство. Ліси європейських країн охоплюють понад 300 млн га (близько 30 % території Європи, включаючи територію Росії) і становлять 25 % загальної площі лісів світу. За останні роки площа лісів Європи збільшилася майже на 13 млн га, здебільшого завдяки лісорозведенню. Щорічний приріст деревини в лісах Європи сягає приблизно 360 млн м3, з яких лише дві третини відведено під лісозаготівлі.

Лісове господарство найінтенсивніше розвивається в Росії, яка належить до лісонадлишкових країн світу і на яку припадає близько 20 % світового обсягу заготівлі деревини. Також непоганий потенціал мають країни Північної Європи, зокрема Фінляндія, Швеція, Норвегія. Лісове господарство цих країн складається з лісозаготівлі, лісообробки й лісопереробки. Серед інших країн, у яких лісове господарство посідає чільне місце в структурі економіки, є Німеччина, Франція, Італія, Балтійські країни, Польща, Словаччина, Україна, Білорусь та ін.

Мал. 14. Типи сільського господарства європейських країн

Приблизно третина заготовленої деревини - це кругляк, який переробляють на будівельні матеріали. Одну шосту деревини використовують для виробництва паперу. У першу десятку країн світу, що виробляють найбільше пиломатеріалів, входять такі країни Європи, як Росія, Німеччина, Франція, Швеція. За масштабами хімічної переробки деревини в Європі лідирують Швеція, Фінляндія і Росія, а у виробництві паперу й картону на душу населення перші два місця у світі посідають також європейські країни — Фінляндія і Швеція.

Характерною тенденцією розвитку лісового господарства в європейських країнах є приватизація лісів. Нині приблизно половина лісів перебуває у приватній власності. Проте між окремими субрегіонами Європи існують істотні відмінності. Так, частка лісів у приватній власності в Північній Європі становить 75 %, у Західній - 65 %, у Південній - 50 %, а у Східній - 7 % (без Росії). Приватизація лісів дає можливість раціональніше використовувати лісові ресурси, поповнювати бюджети держав за рахунок різноманітних податків на користування лісами. А в управлінні лісовим господарством основна увага поступово зміщується зі стійкого видобутку до екологічного управління. Тобто в європейських країнах лісове господарювання ґрунтується на принципах сталого (збалансованого) розвитку.

РЕАЛІЇ СЬОГОДЕННЯ

Збільшення площі лісів у Європі є результатом насамперед суттєвого її зростання в Іспанії (296 тис. га на рік), Італії (106 тис. га на рік), а також Болгарії, Франції та Греції. Найвищий відсоток зростання характерний для країн із низькою лісистістю - Ісландія (3,5 % на рік) та Ірландія (1,9 % на рік). Збільшення площі і запасів лісів, створення плантацій є позитивними тенденціями, спрямованими на досягнення сталого лісового господарства в регіоні.