• Населення Америки. Чисельність населення регіону становить близько 982 млн осіб. При цьому країни регіону Америки значно відрізняються за кількістю населення. У трьох найчисленніших країнах - США, Бразилії та Мексиці - проживає понад половину населення Америки. США з населенням 323 млн осіб посідає 3-тє місце у світі за його чисельністю. Бразилія перебуває на дві сходинки нижче із населенням 207 млн, а Мексика обіймає ll-те місце з населенням 127 млн осіб. Водночас острівна країна Сент-Кітс і Невіс має лише близько 50 тис. мешканців.

У Північній Америці, де демографічна ситуація є типовою для економічно розвинутих держав, природний приріст населення загалом є незначним. У найчисленніших країнах цього регіону він коливається від 0,7 % у Канаді до 0,81 % у США. Це зумовлено зниженням народжуваності в цих країнах, що нижча за рівень відтворення (понад 2 народження на 1 жінку). А в Гренландії, на островах Сен-П’єр і Мікелон природний приріст від’ємний.

Ситуація, коли народжуваність нижча за рівень відтворення, характерна останніми роками й для Бразилії, де природний приріст населення становить 0,7 %. Проте загалом для країн Латинської Америки типовими є високі показники природного приросту, що перевищують 1 %.

Інтенсивне збільшення чисельності населення регіону є результатом успіхів країн Латинської Америки у зниженні смертності за збереження високої народжуваності. Якщо Європі і Північній Америці на це знадобилося 100-150 років, то Латинській Америці завдяки досягненням світової медицини це вдалося зробити лише за 25-40 років.

Найвищі темпи приросту населення спостерігаються на невеликих острівних територіях - на Британських Віргінських островах (2,3 %), Островах Теркс і Кайкос (2,2 %) і Кайманових островах (2 %), Ангільї (2 %).

Разом із тим подекуди в Латинській Америці спостерігається не лише невисокий, а й навіть від’ємний природний приріст. До прикладу, через високу смертність у Пуерто-Рико природний приріст становить - 1,7 %, на Віргінських островах і Кубі - 0,3 %, у республіці Тринідад і Тобаго - 0,2 %.

На відміну від Північної Америки, скорочення смертності в Латинській Америці, за деякими винятками, не супроводжувалося помітним зниженням народжуваності, тому тут склалася молода вікова структура населення. Чисельність населення віком до 25 років зазвичай становить близько 40 % і більше. У зв’язку з цим потенціал трудових ресурсів менший у країнах Північної Америки, де частка населення працездатного віку становить 63-64 %, а в країнах Латинської Америки вона становить 66-69 %. Проте для більшості країн регіону гострою залишається проблема зайнятості.

Густота населення на більшій частині території Америки не висока, а подекуди дуже низька, як-от на Крайній Півночі, де на теренах Канади вона знижується до 3-4 осіб/км2.

Латинська Америка - один з найменше заселених регіонів світу. Середня густота населення тут становить близько 20 осіб/км2. Більша частина населення мешкає на відносно вузькій приморській смузі. Водночас великі внутрішні райони та південь Латинської Америки заселені вкрай рідко, а величезні області екваторіальних лісів у басейні Амазонки майже безлюдні.

Для американських країн характерний інтенсивний процес урбанізації. У Канаді і США в містах проживає понад 80 % населення. У Латинській Америці найвищу частку міського населення серед значних за площею країн має Уругвай (95 %), Пуерто-Рико (94 %), Аргентина (92 %). На маленьких острівних територіях, як-от Ангілья, Бермуди, Кайманові острови тощо, усе населення є міським.

Мал. 71. Сан-Паулу

Мал. 72. Мехіко

Процеси урбанізації супроводжуються формуванням великих міських агломерацій, де нерідко зосереджується більша частина населення країн. Найбільші міста Америки - Сан-Паулу і Мехіко з населенням понад 21 млн жителів кожний, а також Нью-Йорк, де мешкає більш як 18,5 млн, перебувають у провідній десятці найбільших міст планети. Понад 10 млн осіб також мають Буенос-Айрес (понад 15 млн), Ріо-де-Жанейро (близько 13 млн), Лос-Анджелес (12 млн), Ліма (10 млн). Темпи урбанізації загалом вищі в Латинській Америці, особливо вирізняються країни Центральної Америки.

Поза межами міст існують дві головні форми сільського розселення: групова (власне сільська) та розсіяна (фермерська). Групове розселення, коли будинки сільських жителів розташовані поруч один з одним і утворюють компактні поселення (села), є найпоширенішим у більшості країн Латинської Америки. Ферми найрозповсюдженіші в США й Канаді.

Формування сучасних народів Америки відбувалося на основі різноманітних рас і народів. Тому більшість країн Америки багатонаціональна і щонайменше двомовна. Наприклад, у Бразилії мешкають представники понад 80 народів, в Аргентині та Мексиці — понад 50, у Болівії, Венесуелі, Колумбії, Перу й Чилі - понад 25.

В Америці живуть європейські й африканські переселенці, метиси, мулати, індіанці й ін. Нащадків перших іспанських і португальських переселенців у Латинській Америці називають креолами. Із часів колонізації європейські завойовники примусово насаджували свої мови в Америці, тому в усіх її державах і територіях вони стали державними (чи офіційними).

ГОЛОВНЕ

Америка - регіон, що багатий на різноманітні корисні копалини і має загалом сприятливі умови для сільськогосподарської діяльності.

Більшість населення Америки замешкує в містах і зосереджена в США, Бразилії та Мексиці.

Густота населення на більшій частині території Америки невисока.

Формування сучасних народів Латинської Америки відбувалося на основі різноманітних рас і народів.

Більшість країн Латинської Америки багатонаціональні і щонайменше двомовні.

ПЕРЕВІРИМО СВОЇ ЗНАННЯ І ВМІННЯ

1. Назвіть країни Америки, що є найбагатшими на корисні копалини.

2. Де в Америці найсприятливіші та найгірші умови для ведення господарської діяльності?

3. Чим пояснити відмінності темпів приросту населення в різних частинах Америки?

4. У яких країнах Америки і чому більший працересурсний потенціал?

5. Доведіть наявність закономірностей у розселенні населення територією Америки.