§ 29. КИТАЙ: ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК КРАЇНИ

Особливості розвитку й розміщення виробництв первинного й вторинного секторів. На початку XXI ст. Китай став першою світовою індустріальною наддержавою з дуже широкою спеціалізацією (мал. 103).

Мал. 103. Домінуючі складники економіки Китаю

За загальною кількістю фабрик і заводів Китай посідає 1-ше місце в світі. Активно розвиваються металургійне, автомобільне та фармацевтичне виробництва. Створено такі сучасні галузі, як електроніка, нафтохімія, авіабудування, металургія рідкісних і розсіяних металів. Китай є надпотужним виробником абсолютної більшості видів промислової продукції у світі: коксу, чавуну, сталі та сталевих труб, алюмінію, цинку, олова, нікелю, автомобілів, телевізорів, радіоприймачів, мобільних телефонів, пральних і швейних машин, велосипедів, годинників, фотоапаратів, мінеральних добрив, цементу, бавовняних і шовкових тканин, взуття.

Електроенергетика. За загальною кількістю виробленої електроенергії Китай вийшов на 1-ше місце в світі. Він виробляє 23,8% електроенергії. Проте через швидкий розвиток економіки електроенергії та енергоносіїв власного видобутку не вистачає. У країні переважають теплові електростанції, що дають 81 % електроенергії (мал. 104). У паливно-енергетичному балансі левова частка належить кам'яному вугіллю. Частки нафти та природного газу є незначними. Бурхливе економічне зростання робить Китай все більш залежним від імпортних енергоносіїв. Якщо наприкінці XX ст. Китай забезпечував енергоресурсами не лише себе, а й Японію та Республіку Корею, то нині навпаки - він став другим у світі (після США) імпортером нафти. Величезний китайський споживчий ринок суттєво впливає на світові ціни на енергоресурси та енергетичну політику інших країн.

Мал. 104. Структура електроенергетики Китаю, 2016 р.

Гідроенергопотенціал річок Китай використовує поки лише на 18%. ГЕС дають 15% електроенергії.

У країні у 2012 р. було введено в експлуатацію найпотужнішу електростанцію у світі - «Сань-Ся» («Три ущелини»). Будівництво тривало впродовж 20 років.

3% електроенергії дають атомні електростанції. Китай планує надалі нарощувати потужності АЕС і до 2030 р. стати найбільшим у світі споживачем цього виду енергії.

За загальною потужністю ВДЕ Китай поступається лише США. В країні використовуються вітрові, припливні, геотермальна (на Тибеті), сонячні електростанції. Зростає роль біоенергетики.

Металургія. За рівнем розвитку чорної металургії Китай вийшов на 1-ше місце в світі. Він виплавляє майже половину сталі у світі. Виробництво сталі значно перевищує внутрішні потреби. За обсягом експорту сталевих виробів Китаю немає рівних у світі. Чорна металургія в країні ґрунтується на покладах власної мінеральної сировини: є середні за якістю залізні руди, руди легувальних металів, коксівне вугілля. Китай змушений імпортувати високоякісну руду з Австралії, Бразилії та Індії. Іншим чинником розвитку чорної металургії є постійно зростаюча потреба в чорних металах. Працює близько 1,5 тис. підприємств чорної металургії. Основна група - це великі державні підприємства: комбінати повного циклу, сталеплавильні та прокатні заводи. Вони зазнали значної модернізації. Підприємства оснащено найсучаснішим високоефективним обладнанням: основну частину сталі отримують у кисневих конверторах й електросталеплавильних печах. На більшості прокатних станів застосовують технологію безперервного розливу сталі. Такі комбінати концентруються переважно в двох районах: Північно-Східному (Аньшань, Фушунь, Далянь) та Східному (Баошань, Ухань). Найбільшим центром чорної металургії Китаю є Баошань. Залізну руду високої якості довозять з Австралії та Бразилії. Другу групу становлять кілька сотень дрібних підприємств. Взято курс на їх поступову ліквідацію.

Кольорова металургія в Китаї розвивається високими темпами на основі покладів руд кольорових металів. Працюють як матеріаломісткі (вольфрам, мідь, свинець, цинк), так й енергомісткі (алюміній) виробництва. Деякі метали експортуються, частину інших постачають з-за кордону.

З виробництва первинного алюмінію, цинку, свинцю, олова, сурми, вольфраму, вісмуту країна вийшла на 1-ше місце в світі; молібдену, магнію, ванадію - на 2-ге; титану, золота, срібла - на 3-тє; міді та літію - на 4-те місце.

Машинобудування. Китайське машинобудування вбирає в себе практично усі відомі виробництва. Така багатопрофільна структура склалася історично, виходячи з першочергових потреб країни. До початку 80-х рр. XX ст. індустріалізація вимагала випуску обладнання для важкої та текстильної промисловості. Економічні реформ 80 - 90-х рр. зумовили швидке зростання виробництва товарів широкого вжитку: годинників, радіоприймачів, телевізорів, пральних машин тощо. Запровадження на селі сімейного підряду вимагало швидкого зростання випуску малих тракторів, мотоблоків та інших механізмів для роботи в родинних господарствах. Зацікавленість у місцевій дешевій робочій силі іноземних інвесторів сприяала суттєвому зростанню виробництва автомобілів, морських суден та інших транспортних засобів. Також зросла роль електроніки та електротехніки. Останнім часом у зв'язку з піднесенням геополітичної ролі Китаю значну роль відіграє авіакосмічна промисловість та військово-промисловий комплекс. Китай виробляє усі види зброї, у т. ч. й термоядерне. Будуються підводні човни з балістичними ракетами, створюється ракетна та стрілецька зброя для себе та на експорт.

Найбільшими центрами машинобудування є Шанхай, Харбін, Пекін, Шеньян, Тяньцзінь, Далянь, Чунцін, Нанкін, Гуанчжоу та ін.

Загальне машинобудування працює на задоволення внутрішніх потреб. Виробництва енергетичного, металургійного, гірничодобувного обладнання зорієнтовано на споживчий чинник. Через те вони набули розвитку переважно у великих промислових містах на північному сході (Харбін, Шеньян) та сході країни. За виробництвом верстатів Китай входить до числа провідних виробників світу. Країна забезпечує себе верстатами середньої складності та експортує їх. Натомість складні сучасні верстати Китай імпортує із США, Японії, країн Європи.

Особливе місце має транспортне машинобудування. В країні складають майже 30% автомобілів світу, 87 % з яких - легкові. Це більш ніж у США, Японії та Німеччині разом. Близько половини вироблених автомобілів припадає на місцеві бренди (BYD - Build Your Dreams, англ. - будуємо вашу мрію (мал. 105), Lifan, Chang'an, Chery, Great Wall, Brilliance та ін.).

Більша частина вироблених у Китаї автомобілів реалізується всередині країни. Також Китай відомий як лідер з виробництва велосипедів, річкових та морських суден (38 % цієї продукції світу).

Авіаційна промисловість Китаю розвивається швидкими темпами. Державний авіапромисловий гігант Aviation Industry Corporation of China (AVIC) налічує сотні тисяч співробітників. Основним напрямом роботи є створення власного пасажирського авіабудування.

Уряд Китаю підтримує новітні виробництва високих технологій. Переважна більшість усіх компонентів сучасної електроніки (радіодеталі, материнські плати, відеокарти і т. п.) виробляють у Китаї. Майже всі світові бренди електроніки (Apple, Dell, HP) виготовляють, а часто й розробляють у Китаї. Створюються також власні моделі електронних пристроїв, що не поступаються за якістю популярним аналогам, але зазвичай мають проблеми з надійністю роботи. Паралельно розгорнулася велика індустрія копій, підробок під світові бренди та контрафакту. Китай став законодавцем моди на ринку смартфонів і комп'ютерів, символами яких є компанії Lenovo, Huawei, ZTE, Meizu, Xiaomi та ін. Найбільшим центром розвитку електронної та електротехнічної промисловості світу є місто Шеньчжень. Місто визнане одним з найбільш технологічних у світі.

Хімічна промисловість. Підприємства хімічної промисловості Китаю займаються не лише виробничою, а й науково-дослідною роботою. Найбільшу увагу приділяють хімії для сільського господарства, нафтохімії, синтезу органічних сполук, фармацевтиці. Китай вирізняється найбільшим у світі обсягом виробництва мінеральних добрив. Китай увійшов до першої десятки країн за випуском пластмас, хімічних волокон та синтетичного каучуку. Відомою у світі є продукція китайської фармацевтичної промисловості. Ліки - важлива стаття експорту країни.

Мал. 105. Автомобіль BYD S6

Легка промисловість. Традиційно провідні місця в китайській економіці посідає текстильна промисловість. 25% виробленої продукції експортується до більшості країн світу. Виробництво тканин добре забезпечене власною сировиною й дешевою робочою силою. За сумарним виробництвом усіх видів тканин Китай посідає 1-ше місце в світі. Переважна більшість вироблених тканин - бавовняні. Китай виробляє їх більш ніж Індія, США та Японія, разом узяті. Китай є батьківщиною шовківництва. Натуральні шовкові тканини китайського виробництва цінуються в усьому світі. Китай знаний на світовому ринку виробництвом одягу, взуття, килимів, вишивкою та малюнками по шовку, різьбленням по дереву та каменю.

Сільське господарство. За обсягом виробництва продукції сільського господарства Китаю немає рівних у світі. Після здійснення економічних реформ в аграрному секторі основною виробничою одиницею на селі стало «селянське подвір'я». Вони ведуть спільне господарство на орендованій у держави землі, одержують урожай та реалізують його. Найбагатші подвір'я використовують найману працю.

За вартістю продукції переважає рослинництво. Площ під ріллею небагато. Освоєно усі придатні для використання землі. Терасовано навіть круті схили, де зволоження є достатнім. В умовах мусонного клімату Східного Китаю існує висока залежність від кількості опадів. Китай посідає 1-ше місце у світі за площами зрошуваних земель: вони становлять близько половини ріллі. В країні створено десятки тисяч водосховищ, що забезпечують зрошення. Індустріалізація країни дала змогу забезпечити землеробство не лише водою, а й необхідною кількістю мінеральних добрив. Механізовано найважчі роботи завдяки випуску міні-техніки.

За різноманітністю сільгоспкультур Китаю немає рівних: вирощується понад 50 видів польових, понад 80 городніх і понад 60 садових культур. Основним у рослинництві є зернове господарство. На рис припадає приблизно 33% вартості продукції рослинництва, на пшеницю - 21 %, на кукурудзу - 20%. Китай вийшов на 1-ше місце в світі за виробництвом рису, бавовнику, тютюну, чаю, ріпаку, овочевих та баштанних культур. Вирощують також гречку, просо, гаолян, ячмінь, сою, арахіс, бавовник, цукровий буряк та цукрову тростину.

Положення Китаю в межах трьох кліматичних поясів і багатовіковий досвід китайських селян сформували зональну спеціалізацію сільського господарства, створили технології для його розвитку в умовах різного рельєфу та місцевих природних особливостей.

Тваринництво хоча й поступається рослинництву, але набуває все більшого значення. Воно спирається на природну кормову базу. На заході країни, де умови є мало придатними для культивування рослин, розводять овець, кіз, яків, коней, верблюдів. На сході концентрується 40% світового поголів'я свиней. У передмістях швидко розвивається птахівництво. Давніми традиційними виробництвами китайського тваринництва залишаються шовківництво та бджільництво. Останнім часом розводять на морських узбережжях креветок, молюсків і водорості. За виловом риби країна є світовим лідером. Для розведення риби широко використовуються рисові поля.

Домінуючі складові третинного сектору. На початку 90-х рр. XX ст. в Китаї була запроваджена нова корпоративна політика, почали працювати нормативні акти щодо захисту авторських прав. Це активізувало притік інвестицій у сферу послуг з Японії, США, країн Європи.

Китай має потужну фінансову систему. Країна володіє половиною усіх світових запасів валюти. Народний банк Китаю залишається центральним банком країни, відповідаючи за стабільність національної валюти. Втручання в його діяльність з боку центральної і місцевої влади мінімізовано. Народний банк оголосив про повну відмову від долара в міжнародних взаєморозрахунках.

Банківська система Китаю в першу чергу кредитує державний сектор економіки. На приватний бізнес припадає менш ніж 1 % кредитів. Відбувається роздержавлення банків. Китайські банки поступово виходять на світовий рівень. Так, 16 китайських банків створили понад 1000 зарубіжних структур: дочірніх банків, філій, представництв та організацій у 49 країнах світу. До трійки найбільших міжнародних фінансових центрів світу належить китайський Гонконг/Сянган - головний діловий та фінансовий центр Азії. Гідну конкуренцію йому становлять Шанхай, Пекін, Гуанчжоу та Шеньчжень.

В останні десятиліття важливим складником третинного сектору Китаю став міжнародний туризм. За кількістю міжнародних туристичних відвідувань та за валютними надходженнями від них Китай посідає 1-ше місце серед країн Азії та 4-те в світі. Туристів у Китаї приваблюють природні об'єкти (національні парки, водоспади, печери, ущелини), пам'ятники історії та культури (Великий Китайський мур, Шаолінь - батьківщина китайського дзен-буддизму, траса Великого шовкового шляху), а також об'єкти національних традицій (фестивалі, обряди, екзотичні племена). Так, для прийому туристів збудовано понад 10 тисяч готелів із «зірковим» рейтингом, зведено й сертифіковано за міжнародними стандартами ресторани, прокладено якісні дороги тощо.

Пріоритетність розвитку освіти та інформаційних технологій. Запорукою економічного успіху Китаю в останні десятиліття став розвиток системи освіти. Пріоритетність розвитку освіти, її випереджаючі темпи росту порівняно з економічним розвитком прописано в державних законах. У ментальність народу надійно закладено, що процвітання держави залежить від рівня освіти громадян.

Нині Китай фактично виконав завдання створити найбільш грандіозну систему освіти. Спершу зусилля уряду були спрямовані на суцільне поширення неповної середньої освіти. Згодом Китаю вдалося лише за 5 років охопити населення повною середньою освітою з 12% у 1980 р. до 80% в наш час. У сфері середньої освіти було запозичено американську модель 12-річної школи. В країні склалася практично з нуля система вищої освіти. Прийом до китайських вишів щороку збільшується на 20-30%. Випускники вишів працевлаштовуються самостійно.

У Китаї працює понад 3 000 вишів: дві третини є державними, решта - приватними. До топ-200 найкращих вишів світу входять 7 навчальних закладів Китаю. Найвідомішими є Пекінський університет, університет Ціньхуа, Гонконзький університет.

Керівництво країни вважає, що Китай має долучитися до країн, які постачають на світовий ринок новітні технології. Через те ще одним пріоритетним напрямом розвитку третинного сектору стали інформаційні технології. Для цього в програмах китайських вишів переважають природно-технічні й прикладні дисципліни. Зміст навчальних програм перебуває під суворим державним контролем.

Для перепідготовки фахівців, які мають вищу освіту в галузі природничих наук, існує можливість одержати додаткову платну освіту в галузі інформаційних технологій. Підприємства, що працюють в галузі інформаційних технологій, мають певні пільги. Основним напрямом у розвитку інформаційних технологій є програмування. В країні зведено центри програмування на зразок технопарків, в яких працюють численні компанії по 3-500 співробітників. Навколо центрів створено житлову інфраструктуру. Одна з провідних задач таких центрів - зорієнтувати роботу на експорт. Китайські програмісти працюють, переважно виконуючи замовлення Японії та Республіки Кореї.

Транспортна система країни. З огляду на велику площу Китаю розвиток транспорту має пріоритетне значення. У внутрішніх перевезеннях основна роль належить залізницям, на які припадає 3/4 усіх вантажів і понад половину пасажирів. Хоча за загальною протяжністю залізниць Китай поступається США та Росії, нині у країні діє найбільша в світі мережа швидкісних і високошвидкісних залізниць, перевищуючи за протяжністю Японію та країни Європі разом. У країні вже експлуатується майже 20 тис. км таких доріг та майже стільки само споруджується (мал. 106). До 2050 р. уряд Китаю планує збільшити мережу високошвидкісних залізниць у 15 разів.

Мал. 106. Залізнична мережа Китаю

Мал. 107. Шанхайський маглев

У країні діють одні з перших у світі комерційних ліній для руху поїздів на магнітній подушці - маглеви, що розвивають швидкість понад 430 км/год (мал. 107). Потяг їде без машиніста. Керування його рухом здійснюється за допомогою комп'ютерів зі спеціального центру. Нині маглев є у трьох містах: Шанхаї, Чанші та Пекіні.

Швидко розвивається автотранспорт. Після Другої світової війни протяжність автомобільних доріг зросла у 50 разів. Нині за їх протяжністю Китай поступається лише США та Індії. Швидкісні магістральні автошляхи збудовано за передовими технологіями й цілком відповідають світовим стандартам якості.

Велике значення мають водні види транспорту. У зовнішніх перевезеннях провідна роль належить морському транспорту. В країні існує понад 2000 морських портів, 130 з яких приймають іноземні кораблі, 11 з них належать до найбільших у світі. Нині на Китай припадає більш ніж 40% обсягу світових водних перевезень.

Річкове сполучення має важливе значення на річці Янцзи. Мережа трубопроводів сполучає місця видобування сировини та її переробки. Найбільш протяжною є мережа газопроводів. Їй у 1,5 раза поступаються нафтопроводи. Традиційно використовується велосипедний та гужовий транспорт. Велике значення в перевезеннях пасажирів має повітряний транспорт. У країні бурхливо розвивається цивільна авіація. За кількістю аеропортів Китай серед країн Азії поступається лише Індонезії, а в світі посідає 14-те місце. В країні працює понад 500 аеропортів. Є позакласові аеропорти-хаби, що обслуговують понад 10 млн пасажирів на рік. Найбільші серед них - Пекін Столичний (94 млн осіб), Пудун (біля Шанхаю, 66 млн осіб), Байюнь (у Гуанчжоу, 59,7 млн осіб).

Характерні риси просторової організації господарства. У просторовій структурі господарства Китаю спостерігаються значні диспропорції. Склався суттєвий (майже в 10 разів) розрив у рівнях економічного розвитку між найбільш розвинутим приморським Східним Китаєм та відсталим, віддаленим від моря, внутрішньоконтинентальним Західним Китаєм. Східний Китай концентрує 87% промислового та більшу частину сільськогосподарського виробництва країни.

У Західному Китаї переважає одержання значної частки палива та електроенергії, хімічних продуктів, сировини та напівфабрикатів. Для сільського господарства характерне екстенсивне тваринництво. Важливим є транспортне освоєння слабозаселених і малоосвоєних територій.

Мал. 108. Спеціальні економічні зони та відкриті порти Китаю

Поміркуйте, яким досвідом китайських СЕЗ може скористатися Україна в період розбудови економіки.

Спеціальні економічні зони. Особливе місце посідають створені китайським урядом у середині 80-х рр. т. зв. спеціальні економічні зони (СЕЗ). Вони стали першими експериментальними полігонами із залучення іноземного капіталу, запозичення міжнародного досвіду та впровадження його в елементи ринкової економіки країни. Усього таких СЕЗ у Китаї близько 30 (мал. 108).

Усі СЕЗ розташовано на східному узбережжі країни, що зручно для залучення потоків прямих іноземних інвестицій із Гонконгу, Тайваню та США. Їх робота показала свою ефективність. СЕЗ мають власні законодавства та кордони, тобто є своєрідними «державами в державі».

На перших етапах необхідна інфраструктура в цих зонах створювалася на державні кошти, але потім їх розвиток забезпечував приплив іноземних інвестицій. Рівень зарплати в СЕЗ у десятки разів вищий, ніж на сусідніх територіях; промислове виробництво зросло в сотні разів, території спеціалізуються на товарах народного вжитку: електроніці, легкій та харчовій промисловості, парфумерії. Небаченого розвитку зазнала соціальна інфраструктура. Окрім СЕЗ було відкрито 14 прибережних міст і портів, через які західні інвестори мають доступ до великих внутрішніх ринків Китаю. Згодом до них приєдналося ще 18 міст з надлишком дешевої робочої сили. Туди перемістилися цілі заводи та сучасні виробничі комплекси ТНК із сучасними технологіями.

Зовнішні економічні зв'язки. Китайська економіка - це значуща і невід'ємна частина світової економіки й глобальної системи торгівлі. Хоча Китай веде торгівлю зі 180 країнами світу, головними її партнерами є Японія, США та Республіка Корея.

Китай утримує 2-ге місце (після США) за щорічним залученням іноземного капіталу до розвитку господарства. На його території зареєстровано понад 300 підприємств з іноземними інвестиціями. Три з чотирьох країн-«азійських тигрів» (Гонконг, Тайвань, Сінгапур) фактично є економіками етнічних китайців. Водночас щорічно зростає обсяг китайських інвестицій в економіку інших держав. За останні 15 років він зріс майже в 50 разів. Китай фінансує та здійснює десятки найрізноманітніших проектів у африканських країнах. Найбільшим з них є будівництво залізниці, що сполучить кілька східноафриканських країн.

Китай посилює міжнародну роль своєї валюти - юаня. Юань готовий набути статусу резервної валюти, що зробить долар менш запитаним.

Міжнародні зв'язки України з Китаєм. Між Україною та Китаєм ухвалено понад 50 міждержавних, міжурядових та міжвідомчих документів, що створюють необхідне правове підґрунтя для співробітництва між двома країнами.

Економічна співпраця між країнами регулюється Угодою між урядом України та урядом Китайської Народної Республіки про торговельно-економічне співробітництво. В українському експорті важливе місце посідають сировина та продукція металургії. Зростає експорт української продукції до Китаю рослинного походження, переважно зернових, жирів та олій. Однак найбільш позитивним є зростання експорту машин та устаткування. Китайська сторона зацікавлена в науково-технічному діалозі з Україною в галузях космонавтики, сільського господарства, військово-промислового комплексу.

1. Які особливості розвитку та структури виробництв вторинного сектору в економіці Китаю? 2. Назвіть провідні промислові виробництва економіки Китаю. Порівняйте їх склад і чинники розміщення з Японією. 3. Схарактеризуйте зональну спеціалізацію сільського господарства Китаю. 4. З чим пов'язана пріоритетність розвитку освіти та інформаційних технологій у третинному секторі економіки Китаю? 5. Поясніть причини нерівномірності економічного розвитку Східного та Західного Китаю. 6. Що таке спеціальні економічні зони Китаю? Де та з якою метою їх було створено? 7. Схарактеризуйте структуру експорту та імпорту товарів і послуг Китаю. 8*. Доберіть рейтинги показників соціально-економічного розвитку Китаю для обґрунтування його місця у світі та регіоні.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Географія 10 клас Кобернік, Коваленко (рівень стандарту)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)