§ 2. Сучасна політична карта світу та окремих регіонів

Пригадайте

• яка різниця існує між поняттями «держава» і «країна»

• які інтеграційні об'єднання та міжнародні організації ви знаєте

1. Головні об'єкти політичної карти.

Під поняттям «країна» розуміють територію з визначеними кордонами і власним населенням, яка в політичному відношенні може бути як суверенною (незалежною), так і залежною. У світі існує багато країн, але одна з них є для вас найближчою і найважливішою — це Україна. Так сталося, що її історія добре ілюструє зміни, які відбуваються на політичній карті світу. Сподівання на становлення незалежної України повною мірою виправдалися тільки в 1991 р. Із цього часу вона є державою, тобто суверенним політичним утворенням суспільства, що займає певну територію, на якій має всю повноту законодавчої та виконавчої влади, і організує господарську діяльність населення.

Територія держави — це визначена на підставі норм міжнародного права частина земної поверхні (суходіл, акваторія), територіальні води (у межах 12 морських міль від морського узбережжя; одна морська миля становить 1852 м), повітряний простір і надра (у межах державного кордону та територіальних вод) (мал. 1, 2).

Акваторія держави включає всі води внутрішніх річок та озер, заток і проток, якщо ширина останніх не перевищує 24 морські милі, а також води заток, лиманів, бухт, які історично належать цій державі.

У визначених межах держава має виключне право на видобування корисних копалин із надр, товщі води, а також тих, що залягають на дні океану, моря, озера.

Держави, як правило, визнані всіма іншими незалежними державами світу (за окремими винятками: наприклад Ізраїль). Кількість державних утворень у світі постійно зростає: якщо на початку XX ст. їх налічувалося 61, то сьогодні — понад 190.

Держави є головним об’єктом політичної карти світу. Це тематична карта, на якій позначається територіальний поділ світу. Політична карта дуже динамічна, адже на ній відображаються кількісні (об’єднання або розпад держав, територіальні надбання та втрати) і якісні зміни (отримання суверенітету, зміна державного устрою), які постійно відбуваються у світі. На цій карті також позначають державні кордони, столиці держав і найважливіші міста країн.

Мал. 1. Складові території держави та її кордони.

Мал. 2. Видобуток нафти на шельфі. Крім територіальних вод, згідно з міжнародними угодами, окремі морські держави мають економічні зони, ширина яких не може досягати 200 морських миль. У межах економічної зони держава має суверенні права на розробку природних ресурсів дна і надр, але не має суверенних прав на відповідну акваторію. Тобто інші держави мають право вільного судноплавства, прокладення підводних кабелів і трубопроводів.

Не всі країни здобули незалежність і визнання іншими державами світу. Тому існують невизнані та частково визнані країни. Деякі з них утворилися досить давно. Так, острів Тайвань фактично перестав бути частиною Китаю з 1949 р. Як незалежну державу (під назвою Китайська Республіка) його визнають понад 20 держав світу. Таким чином, це частково визнана країна.

У минулому на політичній карті існувало багато залежних територій (колоній). Вони перебували під владою певних іноземних держав (метрополій) та управлялися ними. Залежні території, як правило, віддалені від метрополій і майже повністю позбавлені політичної самостійності. На карті вони позначаються таким самим кольором, що й метрополія.

2. Форми правління та адміністративно-територіальний устрій.

Вам уже відомі дві основні форми держаного правління — монархія і республіка (мал. 3).

Монархія — це форма правління, за якої верховна влада формально або фактично належить одній людині. У наш час існують 29 монархій, шість із яких — абсолютні. Більшість із них (п’ять із шести) розташовані в Азії (Бруней, Катар, Об’єднані Арабські Емірати, Оман, Саудівська Аравія). Унікальною монархією є Ватикан, адже його голову папу римського обирають.

Мал. 3. Форми державного правління країн світу.

Мал. 4. Король Таїланду із 1946 до 2016 р. Пхуміпон Адульядет (Рама IX).

Мал. 5. Канцлер Німеччини Ангела Меркель.

Набагато більше конституційних монархій. Прикладами конституційних монархій є низка країн Європи: Бельгія, Велика Британія, Данія, Іспанія, Нідерланди, Швеція. За межами Європи таку форму правління мають, наприклад, Японія, Камбоджа, Таїланд (мал. 4).

Проте в сучасному світі більшість держав мають республіканську форму правління (мал. 5).

Своєрідною формою державного правління є ісламська республіка. Найбільш яскравий приклад — Іран. Основну роль у його управлінні відіграє ісламське духовенство. Лідером держави є Вищий керівник, який є і головним ісламським релігійним діячем.

Наслідком колоніального минулого є держави у складі Співдружності (Співдружності націй). Головою держав Співдружності вважається королева Великої Британії, представлена генерал-губернатором, хоча фактично вся повнота влади належить місцевим органам. Серед країн Співдружності є Канада, Австралія, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея.

Залежно від особливостей адміністративно-територіального устрою сучасні країни світу є або унітарними, або федеративними. Це є результатом досвіду тривалого співіснування людських спільнот в умовах відповідної форми правління.

Більшість країн світу — унітарні. Прикладами можуть бути Польща, Румунія, Франція, Угорщина, Словаччина, Японія тощо.

Більш складний адміністративно-територіальний устрій характерний для федеративних держав. Вони поділені на адміністративно-територіальні частини (штати, землі, провінції, території), що мають певну політичну самостійність. Федераціями вважається 27 країн світу (не визначилася М’янма). Типовими прикладами є США, Канада, Німеччина, Австрія, Австралійський Союз, Бразилія, Індія.

Особливою формою адміністративно-територіального устрою країн є конфедерація — союз суверенних держав, створений із певною метою. Сьогодні формально конфедерацією називає себе Швейцарія. Проте фактично вона — федеративна держава. Близькими за своїм устроєм до конфедерацій є Об’єднані Арабські Емірати — союз семи абсолютних монархій.

3. Глобалізація як провідна тенденція розвитку сучасного світу.

Глобалізація (від фр. global — планетарний, всеосяжний) — процес зростання взаємозалежності та взаємозв’язку країн у сучасному світі внаслідок посилення всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації. Поняття інтеграції вам знайоме: це процес об’єднання частин у ціле, наприклад шляхом утворення економічних, військово-політичних міждержавних об’єднань. Інтеграція держав та народів є головним засобом досягнення єдності людства в умовах існуючого політичного, соціально-економічного, культурного, етнічного та релігійного різноманіття.

Уніфікація — це приведення до одноманітності, до єдиної форми або системи, наприклад, виробництво й поширення в усьому світі однакових (стандартних) видів продукції (автомобілів або електронних мобільних пристроїв відомих торговельних марок тощо). У культурній сфері це дає можливість у різних куточках світу слухати однакову музику або переглядати одні й ті самі фільми.

На прикладі України ми бачимо, що відбувається і уніфікація законодавства.

Це ілюструє одну з особливостей глобалізації в політичній сфері, яка полягає в послабленні національних держав. З одного боку, це відбувається в результаті впливу міжнародної спільноти, з іншого — полягає в передачі частини повноважень впливовим міжнародним організаціям, таким як Організація Об’єднаних Націй (ООН), Світова організація торгівлі (СОТ), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк, Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).

Сучасне світове господарство характеризується зростанням інтернаціоналізації виробництва, що розвивається на основі виробничої та науково-технічної кооперації між країнами світу.

В умовах глобалізації компанії всього світу прагнуть знайти нові шляхи збуту товарів і послуг, зайняти вільні ніші ринку, скористатися досягненнями науково-технічного прогресу і в такий спосіб повніше задовольнити потреби людей. Однак глобалізація породжує й нові проблеми та суперечності. Цей процес супроводжується концентрацією все більших обсягів виробництва в руках великих транснаціональних корпорацій (ТНК). Крім економії на масштабах виробництва, вони виграють у результаті застосування нових, більш досконалих технологій. З одного боку, це сприяє зменшенню собівартості виробництва, а отже, і цін, з іншого — приводить до концентрації величезних фінансових ресурсів у руках невеликої кількості ТНК.

Головне

• Країна — це територія з визначеними кордонами і власним населенням, що в політичному відношенні може бути як суверенною (незалежною), так і залежною.

• Держава — суверенне політичне утворення суспільства, що займає певну територію, на якій має всю повноту законодавчої й виконавчої влади, і організує господарську діяльність населення. Держави є головним елементом політичної карти світу.

• У світі існують дві основні форми правління — монархія (абсолютна, конституційна) і республіка (президентська, парламентська і змішана).

• Залежно від особливостей адміністративно-територіального поділу сучасні країни світу є або унітарними, або федеративними.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Розкажіть про політичну карту світу та її елементи. 2. Поясніть відмінності, що існують між поняттями «країна», «держава», «невизнана держава». 3. Дайте визначення понять «територія держави» та «акваторія держави». 4. Назвіть основну форму правління в сучасному світі та її ознаки. 5. Чим федеративні держави відрізняються від унітарних? 6. Якими є позитивні й негативні наслідки глобалізації у сфері економіки? 7. Наведіть приклади міжнародних організацій, які координують зовнішні економічні відносини.

Поміркуйте

Деякі американські дослідники прогнозують появу нових держав на території Європи. Де і чому це може відбутися?

Працюємо самостійно

З'ясуйте, які існують моделі федералізму. Чим вони відрізняються між собою?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно