§ 2. СУЧАСНА ПОЛІТИЧНА КАРТА СВІТУ

• Пригадайте, що відображає політична карта світу.

• Які країни світу належать до «Великої сімки» і «Великої двадцятки»?

ОБ’ЄКТИ ПОЛІТИЧНОЇ КАРТИ СВІТУ. Ви вже знаєте, що поняття «політична карта світу» в прямому розумінні означає географічну карту, на якій відображено кордони країн та їхні столиці, а в переносному значенні — це все розмаїття відомостей про політичні явища й процеси, що постійно відбуваються в різних точках планети. Основними об’єктами політичної карти світу є держави і залежні території. Окрему категорію об’єктів становлять води (акваторії) океанів і морів.

Територія — це частина поверхні суходолу на Землі з природними і створеними людською діяльністю ресурсами, що має певні просторові межі та географічне положення. Країна — територія з визначеними кордонами і населенням, що може бути державою (тобто мати суверенітет — незалежність) або залежною від іншої держави.

У повсякденному житті країна часто сприймається як синонім держави — суверенної території на політичній карті світу.

Держава — це незалежна країна з певною територією, господарством і політичною владою в ній. Вона є основним носієм прав і обов’язків у міжнародних відносинах. Головною політичною ознакою держави є її суверенітет — виключне право самостійно визначати свою внутрішню та зовнішню політику без втручання сторонніх сил. Для його забезпечення вона створює законодавчу, виконавчу, судову та валютно-грошову системи, митну службу, органи безпеки, національні збройні сили тощо. Кожна держава володіє територією, що обмежена суходільними та морськими кордонами. До території держави належать суходіл з його надрами, внутрішніми і територіальними водами, а також повітряний простір над усім суходолом і водами. Територіальні води — це смуга вод у морях, затоках і протоках завширшки 12 морських миль (приблизно 22,2 км) від берегової лінії материка і островів. Відповідно до законів міжнародного права території держав є недоторканними, а їхні кордони — непорушними.

Нині на політичній карті світу налічують 193 держави — члени ООН, що вважаються суверенними учасниками міжнародних відносин. Також — державою із загальновизнаним суверенітетом, але у статусі спостерігача ООН є Ватикан. Низка країн і територій світу мають обмежене визнання (невизнані або частково визнані) — їхніх суверенітету або територіальних меж повністю або частково не визнають інші учасники міжнародного співтовариства. Обмежене визнання мають країни у складі ООН (Ізраїль, КНДР та ін.), а також території самопроголошених держав, утворення яких було пов’язано з порушенням норм міжнародного права (Республіка Косово, Західна Сахара, Абхазія, Південна Осетія, Північний Кіпр та ін.).

На політичній карті світу є й залежні території, що перебувають під політичним чи військовим контролем однієї із суверенних держав. Найбільш поширеною історичною формою таких територій були колонії — території, де політичну владу повністю контролювала країна — метрополія.

Мал. 3. Територіальні води і виняткова морська економічна зона держави

У ХІХ—ХХ ст. глобальна колоніальна система була поширена на більшій частині світу. Сучасні залежні території — це території, відірвані від основної частини держави, які не мають власного суверенітету, але й не є повноцінними адміністративними одиницями у складі держави, що їх контролює. Наприклад, місто Гібралтар (Велика Британія), Північні Маріанські острови (США), Токелау (Нова Зеландія).

Води відкритого моря перебувають у спільному користуванні всіх країн і народів, зокрема й країн внутрішньоконтинентальних, що не мають безпосереднього виходу до них. Усі мають право вільного торгового та військового судноплавства, вільного прольоту над морем. Окремий статус має виняткова морська економічна зона, що прилягає до кордонів держави, яка має вихід до моря. Це акваторія, що простягається на відстані 200 миль від берега і з глибинами 500 м шельфу та материкового схилу. Вона перебуває під контролем прибережної країни, яка має виняткове право вести там економічну діяльність (ловити рибу, видобувати мінеральну сировину тощо) та дозволяти таку діяльність іншим країнам на основі економічних угод (мал. 3).

Антарктида — це нейтральна демілітаризована територія, яку не можна використовувати як військову базу або театр воєнних дій, там діє принцип свободи наукових досліджень, і кожна країна може надіслати туди свої наукові експедиції.

ДЕРЖАВНИЙ ЛАД. Державний лад країни — це спосіб організації політичної влади на її території. Його складниками є форми правління та державного устрою.

За формою правління серед країн світу розрізняють республіки і монархії. У республіці верховні органи влади (законодавчої, виконавчої та судової) обираються у тому чи іншому порядку на певний термін. У наш час республіками є понад 3/4 загальної кількості держав світу. Залежно від особливостей формування уряду та розподілу повноважень між гілками влади розрізняють республіки президентського, парламентського та змішаного типу. У президентських республіках виконавчу владу очолює президент, якого обирають всенародним голосуванням (приклад — США). У парламентських республіках парламент визначає склад та голову уряду і контролює його діяльність (наприклад, Німеччина, Італія, Угорщина, Чехія, Словаччина, Індія). Посада президента у таких республіках, зазвичай має суто церемоніальний характер. Фактичним главою держави є очільник уряду — прем’єр-міністр, канцлер тощо. Змішані республіки (президентсько-парламентські або парламентсько-президентські) передбачають розподіл повноважень між президентом і парламентом щодо формування та контролю за роботою уряду. Такі форми правління мають Франція, Польща, Росія, Литва, Румунія та ін.

Подорож у слово

Республіка у перекладі з латинської означає всенародна справа.

Подорож у слово

Монархія у перекладі з грецької означає єдиновладдя, теократична монархія — боговладдя.

Мал. 4. Форми державного правління

У монархіях найвища державна влада цілком або частково зосереджена в руках глави держави — монарха і здебільшого є спадковою. У світі залишилась 31 держава з монархічною формою правління. Серед них розрізняють абсолютні монархії, в яких влада правителя не обмежена, та обмежені монархії, в яких водночас діє конституція і працює парламент (їх називають відповідно конституційними або парламентськими монархіями). Абсолютними монархіями є Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ), королівство Саудівська Аравія, папська держава Ватикан. Дві останні держави є одночасно теократичними монархіями, в них політична влада належить духовенству і главі церкви. Обмежених монархій найбільше в Європі (королівства Велика Британія, Бельгія, Нідерланди, Швеція, Іспанія) та Азії (королівство Таїланд, султанат Малайзія, Японія на чолі з імператором). Особливу форму правління мають країни-учасниці Співдружності націй — організації, утвореної нині незалежними державами, що колись входили до складу Британської імперії. Урядову модель цих країн побудовано за прикладом Великої Британії. Це парламентські демократії з підзвітними парламенту урядами. Фактично главою держави є прем’єр-міністр, а формально — королева Великої Британії. Такими є Канада, Австралія, Нова Зеландія та ін.

Державний устрій — це адміністративно-територіальна організація держави. Розрізняють дві його форми — унітарну та федеративну. В унітарних державах керівництво здійснюється з одного центру (столиці), діє єдина для всієї території конституція, існує єдина система найвищих органів влади та правове поле. Адміністративно-територіальний поділ країни (на області, провінції, департаменти тощо) сприяє реалізації державної влади на місцях. Унітарними є більшість держав світу.

Подорож у слово

Унітарний у перекладі з латинської означає цілісний, однорідний; федерація — об’єднання, союз.

Федерація — це держава, що складається із самоврядних (або автономних) територіальних утворень — республік, штатів, провінцій, земель. Кожне з них має певні елементи суверенітету (власну столицю, законодавчі, виконавчі, судові органи влади та конституцію), однак вони існують у рамках загальнофедеральної системи влади і законодавства. У світі існує 27 федеративних держав. Прикладами федерації у Європі є Австрія, Бельгія, Німеччина, Швейцарія, Росія; в Америці — США, Канада, Мексика, Аргентина, Бразилія; в Азії — Індія, Малайзія, ОАЕ. Федеративною також є Австралія.

ТИПИ КРАЇН ЗА РІВНЕМ РОЗВИТКУ. Відповідно до особливостей соціально-економічного розвитку у світі розрізняють країни різних типів. Найбільш поширеною є класифікація ООН, згідно з якою виокремлюють економічно розвинені, країни з перехідною економікою та країни, що розвиваються.

До економічно розвинених належать країни із сформованими ринковими економіками зі збалансованою сучасною структурою, що повноцінно інтегровані у світове господарство, мають високі показники економічного розвитку та стандарти життя населення. До цієї групи належать 36 країн (мал. 5). Серед них розрізняють найбільш економічно розвинені країни — «Велику сімку» (G-7) — США, Японію, Німеччину, Велику Британію, Францію, Італію, Канаду. Разом вони виробляють понад 45 % світового ВВП. Від узгоджених рішень керівників цих держав залежать важливі напрями розвитку світових економічних процесів.

Особливістю соціально-економічного розвитку країн з перехідною економікою є успадкована від часів соціалістичної системи структура господарських відносин, що перебувають на стадії реформування і запровадження ринкового регулювання. Ці країни мають невисокі показники економічного розвитку, проте на відміну від країн, що розвиваються, мають краще розвинену інфраструктуру і кваліфіковані трудові ресурси, що дає змогу їм у перспективі надолужити розрив із розвиненими ринковими економіками.

Решта країн світу належать до групи країн, що розвиваються. Здебільшого їм притаманна пізня індустріалізація, периферійне становище у міжнародному поділі праці (спеціалізація на сировині, напівфабрикатах та працемісткій низькотехнологічній продукції), недостатньо розвинена інфраструктура, порівняно низька якість трудових ресурсів. У більшості випадків це країни з колоніальним минулим. Водночас низка країн, що розвиваються, досягли стрімкого зростання економіки і за багатьма якісними та кількісними показниками наблизилися до розвинених країн світу (наприклад, Сінгапур, Республіка Корея). Окремо серед них і частково країн з перехідною економікою розрізняють підгрупи — країни — експортери палива, найменш розвинені країни, країни з високою заборгованістю тощо. Паралельно групують країни за рівнями ВНП на душу населення (табл. 2).

Таблиця 2

Типи країни світу

* Методика типології країн департаменту з економічних і соціальних питань ООН.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Які об’єкти за політико-територіальними ознаками розрізняють на політичній карті світу?

2. Поміркуйте, чи може будь-яка країна вважатися державою. Чи є будь-яка держава країною? Відповідь обґрунтуйте.

3. Що таке країни з обмеженим визнанням? Наведіть приклади таких країн.

4. Чим республіка як форма правління відрізняється від монархії? Які розрізняють республіки? Наведіть приклади різних республік.

5. Які у світі розрізняють монархії? Наведіть приклади.

6. Що таке державний устрій? Які бувають його форми?

7. Які розрізняють типи країн за рівнем економічного розвитку?

8*. Розкажіть про особливості державного ладу в Україні: форму правління та державний устрій. До якого типу країн за рівнем економічного розвитку вона належить?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно