Войти
Закрыть

Особливості економіки країн Європи

10 Клас

• Загальний господарський розвиток. Європейські країни вирізняються високим рівнем розвитку господарства і мають інтегруюче значення для світової економіки. Тут розміщені держави G-7 - ФРН, Франція, Велика Британія, Італія та 30 країн із високим економічним потенціалом. Особливо вирізняються Скандинавські країни, у яких умови життя вважаються найліпшими, а модель соціально-економічного розвитку дістала назву «суспільство загального добробуту» (високий рівень життя і відсутність різких контрастів між багатими й бідними, висока соціальна захищеність населення, низький рівень безробіття тощо). У виробничих відносинах економіка Європи характеризується всебічним розвитком ринкових сил, підприємництва й конкуренції. Економічний розвиток регіону вже з 1970-х рр. відзначається посиленням виробництва і капіталу, інтенсифікації інтеграційних процесів. Зростає роль і значення ТНК, серед яких в енергетичній сфері Royal Dutch Shell (Нідерланди, Велика Британія), Total (Франція), «Газпром», «Роснафта» і «Лукойл» (Росія); у металургійній - «Норнікель» (до 2016 р. «Норільський нікель») (Росія), ArcelorMittal (Люксембург); у транспортному машинобудуванні - Daimler, Volkswagen, BMW Group (ФРН), Renault та AIRBUS (Франція), FIAT (Італія); у точному машинобудуванні - Philips (Нідерланди), Siemens (ФРН); у хімічній і фармацевтичній - Novartis і Roche (Швейцарія), Bayer, BASF (ФРН); у харчовій - Nestle (Швейцарія), Danone (Франція); у фінансовій і страховій - Allianz, Deutsche Bank (ФРН), BNP Paribas (Франція) тощо....
0 Переглянути

Природні умови і ресурси Європи. Населення

10 Клас

• Природні умови і ресурси Європи. Природні умови Європи дуже різноманітні. У місцевому рельєфі чергуються низовини, пагорбкуваті рівнини і гори. Середні висоти сягають майже 300 м, максимальна - 4807 м (г. Монблан). У Європі панує рівнинний рельєф (мал. 27). Майже весь схід охоплює Східноєвропейська (Руська) рівнина, значні площі займають рівнини у Фенноскандії. В інших районах рівнини (Середньодунайська, Нижньодунайська, Паризький басейн тощо) лежать між горами. На крайньому сході тягнуться гори Урал, на північному заході - Скандинавські гори. Смуга невеликих за площею та висотою гір охоплює південну частину Середньої Європи: Центральний масив, Вогези, Шварцвальд, Рейнські Сланцеві гори та ін. З півдня ця смуга оточена найвищими горами Європи - Альпами та Карпатами. Гірський рельєф переважає в Південній Європі: Піренеї, Андалузькі гори, Апеннінські гори, Стара-Планина, Динарські гори, Родопи тощо. На більшій частині Європи панує помірний клімат, а наявність західного перенесення повітря з Атлантичного океану зумовлює переважання морських і перехідних від морських до континентальних типів клімату. Загалом зима м’яка, і тільки на сході морозна, зі стійким сніговим покривом. Найвищі середньомісячні температури січня властиві для Середземномор’я (+10...+12 °С). Середні температури липня коливаються від +30 °С на Середземномор’ї до +4 °С в Арктиці. Річна сума опадів зменшується із заходу (1000-2000 мм) на схід (300-500 мм). Великі річки зосереджені на рівнинах Східної Європи. Перше місце за довжиною (3530 км), площею басейну (1360 тис. км2) та середньою річною витратою води (понад 8000 м3/с) посідає Волга....
0 Переглянути

Особливості економіко-географічного положення Європи. Склад регіону

10 Клас

• Економіко-географічне положення та склад регіону. Європа (грец. Europe, так звалися території, що знаходилися на заході від Егейського моря) - регіон, який займає західну частину материка Євразія, у басейнах Атлантичного та Північного Льодовитого океанів, та острови й архіпелаги, найбільшими з яких є: Нова Земля, Земля Франца-Йосифа, Шпіцберген, Ісландія, Британські острови, Зеландія, Балеарські острови, Корсика, Сардинія, Сицилія. Площа Європи - близько 10 млн км2, площа островів - 730 тис. км2. <p style="margin-bottom: 0.7rem; box-sizing: inherit; color: rgb(41, 43, 44); font-family: Roboto, sans-serif; font-size: 15px; word-spacing: 0px;">> зручним приморським положенням (на заході Європи немає місця, що віддалене від моря на понад 480 км, на сході - на 600 км). До внутрішньоконтинентальних країн належать усього 9 із 44 держав (Швейцарія, Австрія, Люксембург, Ліхтенштейн, Чехія, Словаччина, Угорщина, Молдова, Македонія); <p style="margin-bottom: 0.7rem; box-sizing: inherit; color: rgb(41, 43, 44); font-family: Roboto, sans-serif; font-size: 15px; word-spacing: 0px;">> європейські країни перебувають у відносній близькості до найважливіших джерел дешевої сировини, робочої сили та ринків збуту товарів і послуг у країнах, що розвиваються. На поч. XXI ст. у Європі налічують 44 незалежні держави, що належать до 4 субрегіонів (мал. 24, табл. 1). Західна Європа налічує 9 держав і межує з усіма іншими регіонами Європи. До складу Північної Європи, окрім традиційних Скандинавських країн, нині включають ще 5 країн (Велику Британію, Ірландію, Естонію, Латвію і Литву). Південна Європа включає 15 суверенних держав і одну залежну територію - Гібралтар (належить Великій Британії). До регіону Східна Європа нині включають 10 держав, зокрема й усю Росію, величезна територія якої лежить у двох частинах світу - Європі та Азії....
0 Переглянути

Структура світового господарства. Секторальна модель економіки

10 Клас

• Основні риси сучасного світового господарства. Прискорення науково-технічного прогресу постійно висуває нові, щораз вищі вимоги до економіки та суспільства різних країн-учасниць світового господарства, створює тісні взаємозв’язки його підрозділів. Важливу системотворчу роль у світовому господарстві відіграють три типи просторів, що забезпечують існування світової економіки: географічний, економічний та інформаційний. Географічний простір включає сучасні види транспорту і зв’язку, без яких не може нині функціонувати жоден центр економічної діяльності. У світі налагоджено взаємодію міжнародних, національних і локальних видів залізничного, автомобільного, річкового, морського й авіаційного видів транспорту, трубопроводів і мереж електропередач, усіх видів зв’язку. В економічному просторі визначальну роль відіграють світові фінансові інститути, серед яких провідне місце посідають Світовий банк, Міжнародний валютний фонд (МВФ, мал. 21), Світова організація торгівлі (СОТ), а також центральні банки США (Федеральна резервна система), Євросоюзу, Японії тощо. З поч. XXI ст. важливу фінансову функцію виконує єдина валюта Європейського Союзу - євро. Інформаційний простір глобальної економічної системи включає систему цінностей, стереотипи поведінки, ідеї та інші аспекти духовного життя людства....
0 Переглянути

Сучасна світова економіка та тенденції її розвитку

10 Клас

• Сучасна світова економіка та її компоненти. Світова економіка - це складна система, що характеризується множинністю складових елементів, ієрархічністю, багаторівневістю, структурністю. Основу системи складає міжнародне та обмежене рамками окремих держав національне виробництво матеріальних і духовних благ, їхній розподіл, обмін і споживання. Головними складовими світової економіки є національні економіки, взаємозв’язок між якими здійснюється за допомогою транскордонного руху інформації, товарів, послуг, капіталів, робочої сили і результатів інтелектуальної діяльності. Суб’єктами світових економічних відносин є міжнародні економічні організації (МВФ, Світовий банк, Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) тощо), транснаціональні корпорації (ТНК), транснаціональні банки (ТНБ), фінансово-промислові групи (об’єднання ТНК і ТНБ), світові біржі, великі підприємства, світові й регіональні фінансові й економічні організації (включаючи великих інвесторів та організації-об’єднання великих компаній)....
0 Переглянути

Глобалізація як суспільно-географічний процес

10 Клас

• Сутність і види глобалізації. Одним із важливих моментів сьогодення є всеохопна глобалізація, яка стосується майже всіх сфер людської діяльності. «Глобалізація» — один із часто вживаних термінів, якому надають найрізноманітніших визначень з позицій економіки, політики, соціології та географії. Соціально-економічна географія (а в її межах політична географія) оцінює глобалізацію як суспільно-політичне явище, під впливом якого змінюється роль державних кордонів (бар’єрна функція яких зменшується) і відбувається розчинення національних економік країн у діяльності транснаціональних корпорацій (ТНК) і міжнародних організацій. Основним наслідком цього процесу є міжнародний поділ праці (МПП), міграція в масштабах усієї планети фінансових, трудових і виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних і технологічних процесів, а також зближення культур різних народів. Це об’єктивний процес, який має системний характер і охоплює всі сфери життя людства, тому пропонуємо розрізняти три види (форми) глобалізації: економічну, політичну, соціокультурну. Глобалізаційні процеси в економіці сягають коренями XVI-XVII ст., коли стійке економічне зростання в Європі було пов’язане з успіхами в мореплавстві й географічними відкриттями. У XIX ст. швидка індустріалізація сприяла розвитку торгівлі й інвестуванню між європейськими державами, їхніми колоніями та США. У цей період несправедлива торгівля з країнами, що розвиваються, набула характеру імперіалістичної експлуатації. У першій пол. XX ст. процеси глобалізації були перервані двома світовими війнами. Опісля Другої світової війни глобалізація відновилася прискореним темпом. їй сприяв розвиток технологій, які привели до швидких морських, залізничних і повітряних перевезень, а також доступності міжнародного телефонного зв’язку. Стимулювальною силою для розвитку глобалізації стала також науково-технічна революція (НТР). Особливе значення мав і бурхливий розвиток світової системи інформації, який сприяв транснаціоналізації виробництва й капіталів. Інформаційно-комунікативні системи надали можливість поширення інформації для практично необмеженого кола споживачів. Виняткову роль у цьому процесі став відігравати Інтернет. У 2016 р. кількість постійних користувачів Інтернетом становила близько 3,4 млрд осіб (майже половина населення Землі) (мал. 16)....
0 Переглянути

Статево-вікова, етнічна і релігійна структура населення світу

10 Клас

• Статево-вікова структура населення світу. Співвідношення чоловіків і жінок віддзеркалює статевий склад (структуру) населення. Загалом у світі чоловіків більше, ніж жінок, переважно за рахунок країн Азії, хоча приблизно в половині країн світу жінки кількісно переважають над чоловіками. Це пояснюється тим, що середня тривалість життя жінок на 5—8 років довша, ніж чоловіків. У деяких країнах переважання жінок є результатом Другої світової війни і сучасних воєнних конфліктів. Та з появою нових поколінь розрив у співвідношенні чоловіків і жінок поступово скорочується. Кількісне переважання чоловіків над жінками спостерігається в країнах: 1) де становище жінок залишається несприятливим: ранні шлюби (щодня майже 47 700 дівчат по всьому світу беруть шлюб, не досягнувши 18-річного віку) і, як наслідок, численні й ранні пологи тощо; 2) де спостерігається великий приплив чоловічої робочої сили. Статевий склад населення формується під впливом демографічних (народжуваності, смертності, міграцій) і соціально-політичних (наприклад, війн, де особливо значні втрати серед чоловічого населення) процесів. У Доповіді Фонду народонаселення ООН (UNFPA) 2016 р. чисельність чоловіків на Землі перевищує чисельність жінок майже на 35 млн. Як і інші демографічні показники, статева структура (мал. 15) неоднакова в розвинених країнах і країнах, що розвиваються (у перших частка чоловіків становить 48,2 %, у других - 50,9 %): <p style="margin-bottom: 0.7rem; box-sizing: inherit; color: rgb(41, 43, 44); font-family: Roboto, sans-serif; font-size: 15px; word-spacing: 0px;">> чисельність чоловіків перевищує чисельність жінок у більшості азійських країн. У Японії, КНДР, Киргизстані, Туркменістані, Шрі-Ланці, Таїланді, Камбоджі чоловіків менше, ніж жінок. У країнах Південної Азії й Китаї чоловіків більше, ніж жінок (в Індії - на 44 млн, Китаї - на 34,5 млн, Пакистані - на 3,2 млн); <p style="margin-bottom: 0.7rem; box-sizing: inherit; color: rgb(41, 43, 44); font-family: Roboto, sans-serif; font-size: 15px; word-spacing: 0px;">> в Африці загалом чисельність чоловіків і жінок приблизно однакова, проте в країнах Північної Африки, де панує іслам, чоловіків більше, ніж жінок (у Лівії чоловіки становлять 53 % населення, у Єгипті - 50,9 %, у Тунісі - 50,4 %);...
0 Переглянути

Цивілізаційна структура сучасного світу

10 Клас

• Цивілізація, її види й географічні межі. Цивілізація є конкретною формою існування і розвитку суспільства. Передумови виникнення людської цивілізації з’являються вже в первісному суспільстві, коли виникають зачатки матеріальної і духовної культури. Початком доби людської цивілізації прийнято вважати часи, коли дикість і варварство, як етапи розвитку людства, поступаються місцем суспільству, що засноване на культурній і соціальній основі. Момент, коли власне соціальний лад став домінувати над природним, вважають витоками людської цивілізації. Кожна цивілізація має внутрішню структуру, яка забезпечує її цілісність і самобутність. Головними складовими структурної будови цивілізаційних утворень є генетичні, функціональні й структурні зв’язки. Вони у своїй сукупності й взаємодії становлять життєвий цикл цивілізації, який зазвичай складається із чотирьох фаз (табл. 1). Цивілізація (у широкому значенні) - це етап розвитку людського суспільства, становлення соціально-політичної організації, економіки, культури, науки, технологій тощо, а також формування загальнолюдських духовних цінностей та ідеалів, ментальності (світогляду). Цивілізація (у вузькому значенні) - це стійка історико-культурна єдність людей, яка виникає в певному регіоні й базується на усталених духовних цінностях і традиціях: сповідує свою релігію, розвиває власні культурні традиції й систему цінностей, удосконалює оригінальний комплекс суспільно-економічних відносин....
0 Переглянути

Типізація країн світу за рівнем економічного розвитку

10 Клас

Валовий внутрішній продукт (ВВП) - ринкова вартість товарів і послуг, вироблених в усіх сферах економіки на території держави для споживання, експорту і накопичення, незалежно від національної належності використаних чинників виробництва за рік. • Загальні підходи до класифікації країн за економічним розвитком. Розробка класифікації країн світу ґрунтується на поєднанні низки показників, які здебільшого мають інтегральний характер і дають змогу об’єктивно порівнювати стан і тенденції розвитку як кожної окремої країни, так і світу загалом. Така класифікація дає змогу згрупувати країни за рівнем економічної потужності, виявити характерні риси їхньої економіки, визначити місце у світовому господарстві й міжнародному поділі праці (МПП). Існують різні підходи й методики до створення класифікації за ознакою економічного розвитку країн: ООН, Світового банку, Міжнародного валютного фонду (МВФ). Серед показників, за якими традиційно визначають економічний розвиток країни, що був запропонований Світовим банком, є рівень ВВП країни на душу населення....
0 Переглянути

Типологія країн світу за формою правління і державного устрою

10 Клас

• Типологія країн за формою правління. Державний лад будь-якої країни характеризується насамперед формою правління. Форма державного правління (ФДП) - це спосіб організації верховної державної влади, принципи взаємин її органів, ступінь участі населення в їхньому формуванні. За формою правління країни поділяють на три типи: республіки, монархи і держави у складі Співдружності. Республіка є ФДП, за якої суверенні права на владу належать або всім дієздатним громадянам, або їхній більшості. Республіканська форма правління виникла за давніх часів (Афінська демократична республіка, Спартанська й Римська аристократичні республіки тощо). Та найбільшого поширення вона набула в періоди Нової й Новітньої історії. На сучасній політичній карті зі 194 країн 150 є республіками. У них від імені народу правління здійснюється представницькими органами, які обираються або прямим голосуванням, або на основі визначених процедур непрямого народного волевиявлення (через довірених осіб, виборників тощо). Ця форма правління вважається найпрогресивнішою і найбільш демократичною. Республіками є більшість країн Латинської Америки, майже всі колишні колонії Азії, 51 з 54 країн Африки й ін. Традиційно визначають три типи республік: • парламентська - де верховенство має парламент, перед яким уряд несе колективну відповідальність за свої дії, роль президента в державному управлінні зменшена, а уряд очолює прем’єр-міністр. Така ФДП існує в країнах з високорозвинутою економікою (ФРН, Італія, Греція, Ізраїль, Угорщина, Індія тощо);...
0 Переглянути
Вперед
1 ... 26 27 28 29 30 31 32 33 34 ... 48
Назад

Навігація