Географічна оболонка цілісна, але неоднорідна. Вона утворена різноманітними природними комплексами, меншими за розмірами. Один із їх різновидів — природна зона. Основним чинником її утворення є клімат (співвідношення тепла і вологи). Від нього залежать формування ґрунтів, рослинності, тваринного світу, природної зони.

ПОШИРЕННЯ ПРИРОДНИХ ЗОН. Природні зони послідовно змінюються від екватора до полюсів, тобто підпорядковані широтній зональності. Розглянемо їх простягання в Північній півкулі.

Зона арктичних пустель охоплює навколополюсний простір, острови й узбережжя Північного Льодовитого океану. Там довго триває полярна ніч. Температури повітря і взимку, і влітку низькі, тому постійно холодно. Сніговий покрив тримається 300 днів на рік. Опадів випадає мало (мал. 268). Рослинність дуже бідна. Лише влітку невеликими ділянками з’являються лишайники та мохи, подекуди полярний мак і куріпкова трава. Чайки, полярні сови, білі ведмеді, тюлені, песці — основні тварини арктичних пустель. Поступово далі на південь ця зона переходить у зону тундри.

Мал. 268. Арктична пустеля

Зона тундри широкою смугою тягнеться узбережжям Північного Льодовитого океану. Зима там теж сувора, але влітку трохи тепліше. Кількість опадів збільшується (мал. 269). Ґрунти тундрові глейові. На невеликій глибині залягає багаторічна мерзлота. Вона охолоджує ґрунт, перешкоджає просочуванню поверхневих вод і сприяє поширенню боліт. Рослинність багатша: поряд із мохами і лишайниками ростуть осока, карликова береза, полярна верба. Вони низькорослі, стеляться по землі, хиляться від сильних вітрів. Улітку багато ягід (брусниця, журавлина), а восени — грибів. У тундрі мешкають північний олень, песець, лемінг, біла куріпка, полярна сова. Улітку багато перелітних водоплавних птахів: гусей, качок, гагар.

Мал. 269. Тундра

Далі на південь тундра переходить у лісотундру. Літо стає тривалішим і теплішим. З’являються дерева — береза, ялина. Там живуть такі представники лісу, як лось, бурий ведмідь, росомаха, заєць-біляк, білка, птахи глухар і рябчик. Узимку туди кочують мешканці тундри — північний олень і песець.

Лісотундру змінюють хвойні та мішані ліси. У зоні хвойних лісів (тайзі) тривала холодна зима і помірно тепле літо. Територія заболочена. Ґрунти — підзолисті і торф’яно-болотні. Ростуть хвойні дерева — ялина, модрина, є також листяні — береза й осика (мал. 270). Багатий тваринний світ. Там живуть зайці, білки, лосі. З хижаків водяться бурий ведмідь, рись, вовк, лисиця, соболь, куниця, ласка. Сотні видів птахів, найбільші з яких — глухарі та тетеруки.

Мал. 270. Тайга

Зона мішаних лісів розташована південніше від тайги. Ґрунти там дерново-підзолисті. Ліси утворені хвойними (ялина, сосна) й листяними (береза, осика, дуб, ясен) породами дерев. Там живуть лось, бурий ведмідь, благородний олень, косуля, кабан, борсук, куниця, вовк, лисиця, заєць-русак, білка. Багато птахів: дятел, синиця, чиж, тетерук, рябчик, дрозд, зяблик.

Мал. 271. Мішані ліси

Лісостепова зона займає вузьку смугу і поширена на південь від зони мішаних лісів. Зима холодна, літо тепле. Річна кількість опадів достатня. Тут є і лісова, і степова рослинність (високі трави — ковила, типчак, тонконіг, тимофіївка, жовтець) (мал. 272). Ґрунти родючі — сірі лісові, чорноземи. Тому ця зона сильно розорана. Поширені і лісові (лось, куниця, лісовий кіт, білка), і степові (ховрах, великий тушканчик) тварини.

Мал. 272. Лісостеп

Степова зона — це зона, в якій панує трав’яна рослинність, тому що для росту дерев не вистачає вологи. Зима там досить холодна та тривала. Літо жарке і посушливе. Ґрунти — чорноземи і каштанові. Серед рослин переважають полин, ковила, типчак, житняк, тонконіг, астрагал, шавлія (мал. 273). Незайманий людиною степ зберігся лише у заповідниках. Особливо він привабливий навесні, коли цвітуть іриси, тюльпани, маки. До середини літа рослинність висихає, стає бурою. Тварини — здебільшого гризуни: ховрах, земляний заєць, тушканчик, хом’як. Є степовий тхір, борсук та лисиця. Багато степових птахів: дрохва, сіра куріпка, жайворонок, степовий орел. Поширені степова гадюка, полоз.

Мал. 273. Степ

Зона напівпустель і пустель дуже посушлива. З усіх природних зон там найспекотніший і найсухіший клімат. Вологи не вистачає (мізерна кількість опадів), тому суцільного рослинного покриву немає, він розріджений. Подекуди ростуть полин, верблюжа колючка, перекотиполе (мал. 274). Рослини пристосувалися до таких умов: одні мають довжелезне коріння, щоб досягати підземних вод, у інших — тонке, схоже на голки листя (щоб менше випаровувалося вологи). Ґрунти — сіроземи. Величезні простори вкриті сипучими пісками або щебенем. Тварини пустель — газелі, антилопи, шакал, смугаста гієна, лисиця фенек, тушканчик. Багато змій (кобра, гадюка, гюрза) і ящірок. Від пекучих сонячних променів вони рятуються в глибоких норах, на поверхню виходять уночі. Птахів мало.

Мал. 274. Пустеля

Що ближче до екватора, то більше випадає опадів. Зона саван — це рівнини, вкриті травами з окремими групами дерев (мал. 275). Улітку там ідуть рясні дощі. Тому трави (слонова, бородач) виростають до 3-5 м заввишки. Дерева (баобаб, зонтична акація) у зимовий бездощовий сезон скидають листя, трави висихають. Ґрунти — червоні. Тваринний світ різноманітний. Численні великі копитні тварини: зебра, антилопа, буйвіл, жираф, слон, бегемот, носоріг. Багато хижаків — лев, гепард, гієна, пустельна рись, шакал. Є мавпи. Водяться страуси, птах-секретар, який поїдає змій. Із комах поширені терміти і муха цеце.

Мал. 275. Савана

Зона екваторіальних вологих лісів розташована обабіч екватора. Клімат постійно жаркий і вологий. Температура протягом року висока і майже не змінюється. Там увесь час літо. Опадів випадає дуже багато (мал. 276). Ґрунти — червоно-жовті. Екваторіальний ліс вражає багатством видів і густотою рослинності. Самих лише дерев налічується майже 3000 видів. Вони ростуть у чотири-п’ять ярусів, змагаючись за світло. Тварини живуть переважно на деревах і по берегах річок. Це мавпи, карликовий бегемот, окапі. Найбільшими хижаками є леопард, тигр, поширені олені, дикі свині. Серед птахів — папуги, павичі, колібрі, тукани, дикі кури. Також водяться змії, більшість з яких отруйні.

Мал. 276. Екваторіальний вологий ліс

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ

• Природна зона — один із великих природних комплексів Землі, основним чинником формування якої є клімат (співвідношення тепла і вологи).

• Поширення природних зон підпорядковане широтній зональності: вони змінюють одна одну від екватора до полюсів.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

• 1. Чому в зоні арктичних пустель бідні ґрунти, рослинність і тваринний світ?
• 2. Охарактеризуйте природну зону тайги.
• 3. Які природні особливості притаманні саванам?
• 4*. Поясніть, чому в екваторіальних вологих лісах панують пишна рослинність і багатий тваринний світ.

КНИЖКОВА ПОЛИЦЯ

1. Івченко С. І. Зелений світ: Наук.-пізнав. книжка — К.: Веселка, 1986.