Способи зображення місцевості. У людини завжди існувала потреба розповісти про те, де вона була та що бачила. Ще в давнину люди супроводжували свої розповіді малюнками. Певну місцевість можна відтворити, зобразивши її особливості й усе, що на ній знаходиться.

Уже в Стародавніх Греції та Римі вимірювали землю, визначаючи межі між володіннями. Ці описи супроводжувалися схематичними кресленнями, які поступово перетворювалися на чіткі, побудовані за певними законами топографічні карти. У цей період і зароджуються науки топографія та картографія.

Слово топографія в перекладі з грецької мови означає «опис місцевості». Наука топографія детально вивчає особливості земної поверхні, щоб показати її на площині у вигляді карт або планів. Топографи на планах і картах зображують порівняно невеликі ділянки земної поверхні, не беручи до уваги кулястість Землі.

Якщо ж потрібно зобразити великі ділянки Землі або всю нашу планету на площині, то за цю справу беруться картографи. Картографія — наука про географічні карти, їх створення та роботу з ними. Слово картографія також складне. Перша його частина — карта — у перекладі з латинської означає «аркуш, напір». Друга частина вам уже відома. Отже, ця наука вивчає способи зображення поверхні земної кулі на аркуші паперу, тобто на площині. Перенести кулясту поверхню на площину — досить складна справа.

І хоча кожна з цих двох наук — топографія й картографія — має свої особливі завдання у створенні зображень земної поверхні, вони тісно пов’язані між собою. Топографія дає для картографії детальну, з усіма подробицями інформацію про поверхню Землі. А картографія допомагає топографії якомога точніше показати всі об’єкти на площині.

Опанувавши основи топографії та картографії, ви зможете впевнено користуватися планами й картами під час вивчення географії та історії, а також у туристичному поході чи подорожі. Навички роботи з планом і картою стануть у пригоді в дорослому житті, яку б професію ви не обрали.

Археологічні знахідки дали змогу побачити малюнки навколишньої місцевості давніх жителів нашої планети. І хоча першими зображеннями території були саме малюнки, вони мали ознаки, які наближали їх до сучасних планів: на них зображувалася місцевість зверху, об’єкти показано схематичними позначками, які були праобразами сучасних умовних знаків. Тож не випадково вчені назвали ці малюнки першими картографічними творами.

Чим відрізняється малюнок від фотознімка? Найчастіше в повсякденному житті ми маємо справу з малюнками та фотографіями тієї чи іншої місцевості. Однією з особливостей цих зображень є те, що спостерігач (художник чи фотограф)) перебуває на поверхні Землі або на незначному підвищенні. Він бачить і відтворює територію та об’єкти збоку. Розглядаючи такі зображення, ви, мабуть, помічали, що предмети, розташовані ближче до спостерігача, більші й показані детальніше, ніж ті, які далі. Частина поверхні закривається тими об’єктами, що є на передньому плані. Кількість об’єктів, які зобразив художник на полотні, значною мірою залежить від стилю й техніки живопису, і тому багато з них не зображено на малюнку. На відміну від малюнка на фотографії фіксуються майже всі предмети, які в цей момент потрапили в кадр.

Перелічені ознаки цих зображень зовсім не означають їх непотрібність. Безперечно, і малюнок, і фотографія дуже допомагають нам вивчати географію й пізнавати світ. Проте для виконання деяких робіт і завдань такі зображення земної поверхні непридатні. Ні на малюнку, ні на фотознімку не можна проводити вимірювання. На них не можна побачити всі потрібні об’єкти та визначити взаєморозташування. Фотографії часто перевантажені дрібними й другорядними об’єктами. їх важко використовувати як самостійні джерела інформації через відсутність на них написів чи умовних позначень.

Яку інформацію можна отримати з аерофотознімка? Особливим видом фотографування земної поверхні є аерофотознімання — зображення земної поверхні, фотографування з літака або інших літальних апаратів (мал. 24). Аерознімання виконується за допомогою спеціальних фотоапаратів із різної висоти (від кількох десятків метрів до десятків кілометрів), тому знімки мають об’ємне зображення місцевості. Через спеціальний прилад — стереоскоп — можна бачити об’ємні моделі всіх елементів місцевості — гір, долин, лісів, населених пунктів та ін.

Щоб дістати потрібну інформацію, аерофотознімки дешифрують, тобто перекладають мовою зрозумілих умовних позначень. Після такої роботи звичайна, на перший погляд, фотографія місцевості розкриває свої таємниці. Можемо дізнатися про висоту будинків і дерев, площу й контури різноманітних об’єктів та ін. Аерофотознімки є основою для створення різноманітних планів і карт. Проте, як і звичайна фотографія, вони дуже перевантажені зайвою інформацією, що значно ускладнює процес відбору потрібних об’єктів.

Мал. 24. Місто Прип’ять поблизу Чорнобильської АЕС. Аерофотознімок

Яку інформацію отримують завдяки космічним знімкам? Найсучаснішим способом зображення земної поверхні є космічний знімок, отриманий із космічного літального апарата (мал. 25).

На відміну від аерофотознімків космічні знімки здійснюють із значно більшої відстані, до того ж не лише у звичних для нас видимих променях, а й в інших видах випромінювання, що значно розширює інформацію про Землю. Для знімків із космосу використовують складну фотографічну й телевізійну апаратуру, спеціальні сканери, радіолокатори, установлені на космічних супутниках. Ми можемо пишатися тим, що цю найсучаснішу техніку конструюють і виробляють і в Україні, у всесвітньо відомому Дніпропетровському виробничому об’єднанні «Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова». Як і аерофотознімок, космічні знімки потребують дешифрування, після якого вони стають важливим джерелом інформації для складання й оновлення карт.

Перевагою космічних знімків є те, що на них автоматично відсіюються дрібні, другорядні об’єкти. Вони стають непомітними через дуже велику відстань від поверхні Землі. Завдяки цій властивості космічних знімків можна, наприклад, виокремити найбільші об’єкти земної поверхні, які погано проглядаються під час близького знімання.

Наявність масштабу, охоплення великих територій, відображення головних, найістотніших об’єктів і явищ наближує космічні знімки до географічної карти.

На основі космічних знімків створюються нові види картографічних творів — космофотокарти, які поєднують ознаки географічної карти та фотографічного зображення Землі.

Мал. 25. Великі Озера (Північна Америка). Знімок із космосу

Ознайомившись з аерофотознімком і космічним знімком, можемо зробити висновки про особливості зображення земної поверхні, визначити недоліки й переваги цих зображень, порівнюючи малюнок і звичайний фотознімок.

І хоча тепер космічні знімки — звичайна річ і їх можна побачити в атласах і шкільних підручниках, на екранах телевізорів і на сторінках газет і журналів, найчастіше ми звертаємося до вже добре відомих зображень Землі — плану місцевості, географічної карти, глобуса. Ці картографічні твори мають не тільки спільні ознаки, а й істотні відмінності.

Глобус — модель Землі, виконана в певному масштабі, із застосуванням умовних позначень. Безперечною перевагою глобуса перед іншими картографічними творами є те, що він демонструє кулястість Землі, основні елементи земної кулі та їх взаємне розташування — вісь, полюси, екватор, паралелі й меридіани. Глобус найточніше, без спотворення, зображує земну поверхню. Модель Землі дає правильне співвідношення площ і зберігає правильні обриси материків, океанів, островів, морів тощо, отже, на глобусі в будь-якій точці можна використовувати масштаб для проведення вимірювань.

Проте в повсякденному житті ми нечасто використовуємо глобус. Об’ємну модель Землі не розмістиш на сторінках підручника чи атласу. Через дрібний масштаб зображення поверхні Землі дуже узагальнене, і часто потрібних для вивчення об’єктів на ньому немає, нарешті, на ньому неможливо одночасно побачити всю поверхню Землі.

ПОВТОРИМО ГОЛОВНЕ

• Топографія — наука, яка детально вивчає особливості земної поверхні, щоб показати її на площині у вигляді карт або планів.
• Картографія — наука про географічні карт, їх створення й роботу з ними.
• Аерофотознімок, космічний знімок — зображення поверхні зверху. Ці знімки після дешифрування дають багато інформації про місцевість, вони є основою для створення планів, карт і космофотокарт.
• Глобус — модель Землі, виконана в певному масштабі, із застосуванням умовних позначень. Він найточніше, без спотворення, зображує земну поверхню.

Ключові терміни і поняття

Топографія, картографія, малюнки, фотографії, аерофотознімок, космічний знімок, глобус.

Запитання та завдання

• 1. Що вивчають науки топографія та картографія?
• 2. Чим відрізняється зображення місцевості на малюнку й фотографії від аерофотознімка?
• 3. Яка відмінність між аерофотознімком і планом місцевості?
• 4. Які переваги мають космічні знімки?
• 5. За яким зображенням можна отримати найбільш точну й детальну інформацію про об'єкт місцевості?
• 6. У чому переваги зображення земної поверхні на глобусі?

На аерофотознімку (мал. 24) зображено частину м. Прип’яті поблизу Чорнобильської АЕС. Проте впізнати потрібний об’єкт без спеціальної підготовки непросто. Якої інформації не вистачає, щоб зорієнтуватися й відшукати потрібний об’єкт?

СКАРБНИЧКА ДОСЛІДНИКА

Перший глобус, як свідчать окремі давньогрецькі автори, зробив близько 185 р. до н. е. Клео Кратес із Пергами. На жаль, цей глобус не зберігся (мал. 26).

Перші глобуси були виготовлені в Європі в XV-ХVI ст., тепер вони розглядаються не лише як картографічні твори, а й як витвори мистецтва. Сучасні глобуси найчастіше роблять із пластику, вони можуть мати внутрішнє підсвічування й спеціальні механізми, які моделюють обертання Землі. Є також роз’ємні глобуси, за їх допомогою демонструють внутрішню будову Землі.

Один із найбільших глобусів зберігається в музеї М. В. Ломоносова в м. Санкт-Петербурзі. Його діаметр — 3 м 10 см. У середині цього глобуса можуть поміститися понад 10 осіб. На його зовнішній поверхні зображено карту Землі, а всередині — зоряне небо. Цей глобус використовується і як планетарій.

Найбільш уживані масштаби земних глобусів — від 1:30 000 000 до 1:80 000 000. Як і карти, вони розрізняються за темами зображень (загальногеографічні, політичні та ін.), за призначенням (навчальні, навігаційні й навіть сувенірні), а також за розмірами (великі кабінетні, настільні, малі й мініатюрні).

Мал. 26. Модель глобуса К. Кратеса