§ 25. Природні зони: степи, пустелі та напівпустелі. Природа Анд

Пригадай або здогадайся

• 1. Які з природних зон відповідають субтропічному та помірному кліматичним поясам?
• 2. Чому високо в горах ростуть інші рослини, ніж біля їх підніжжя?
• 3. На яких висотах проходить снігова лінія? Де вона розташована нижче, а де — вище?

Посушливі природні зони Південної Америки

Пампа. На півдні материка савани поступово переходять у зону субтропічних степів. У нижній течії річки Парани степ називають пампою. Пампа вкрита ковилою, пампасовою та іншими травами, а подекуди чагарниковими рослинами. У низинах трапляються очеретяні болота. На відкритих степових просторах проживають тварини, що пристосовані до швидкого бігу — пампасний олень, пампасна кішка, із птахів — страус нанду (мал. 2.151). У степах дуже багато гризунів, на берегах річок та озер водиться нутрія. Цього цінного хутрового звіра тепер успішно акліматизували на інших материках.

Мал. 2.151. Страус нанду

Мал. 2.152. Пампу використовують як пасовища

Мал. 2.153. Напівпустеля

Пампа є дуже сприятливою територією для пасовищ, на її просторах випасають тисячі голів худоби (мал. 2.152). Східні частини степу, що більш вологі — це орні землі, на котрих вирощують багато культур, а найбільше — кукурудзи та пшениці. Через розорювання та інші види господарської діяльності територій із природною рослинністю залишилося дуже мало.

На захід і на південь пампа переходить у сухі степи і напівпустелі помірного поясу, вкриті рідкими жорсткими травами, колючими чагарниками і низькорослими кактусами (мал. 2.153). Тут трапляється також травоїдна тварина гуанако.

Пустелі на березі океану. На інших материках жаркі та сухі пустелі зосереджені зазвичай у тропічному поясі. У Південній Америці ця природна зона займає значну частину помірного поясу. Крім того, довга та вузька пустельна територія простягається смугою на заході материка з півночі на південь, починаючи від 5° пд. ш. (субекваторіальний пояс) до майже 30° пд. ш. (субтропічний пояс). Причиною цього є холодна Перуанська течія, що проходить вздовж західного узбережжя і зменшує кількість опадів. Частиною цієї пустельної смуги є і пустеля Атакама — одне із найсухіших місць на Землі. Тут роками можуть не випадати дощі (мал. 2.154).

Ліси і чагарники крайнього півдня. Дещо на південь від Атаками, де на узбережжі клімат вологіший, сформувалися твердолисті ліси та чагарники. Природна зона мішаних лісів займає тільки крайній південь материка та острів Вогняна Земля. Серед хвойних дерев найбільш типовими є араукарії, чилійські кедри (мал. 2.155).

Мал. 2.154. Пустеля Атакама

Мал. 2.155. Чилійські кедри

Природні комплекси Анд

Висотна поясність приекваторіальних Анд. Анди — одна із найпротяжніших у меридіональному напрямку гірських систем на Землі. Тому природа в різних частинах неоднакова, вона змінюється як з півночі на південь (за широтою), так і з підйомом у гори. Оскільки температура в горах з висотою знижується, а кількість опадів стає більшою, то, відповідно, змінюється рослинний та тваринний світ. Через значну висоту Анд висотна поясність тут прослідковується дуже добре. Найкраще вона виражена у Північних Андах (мал. 2.156). На східному схилі гір, на широті, близькій до екватора, розрізняють такі висотні пояси: вологі субекваторіальні ліси (до 1 500 м) з бананами, деревом какао, каучуконосами, фікусами, пальмами, ліанами; гірські ліси (до 2 800 м) з бамбуком, деревоподібною папороттю, хінним деревом, чагарником кола, ліанами; високогірні ліси (до 3 800 м) з низькорослими викривленими деревами і чагарниками; високогірні луки — парамос (до 4 500 м), вкриті злаковою рослинністю і мохами; верхній пояс — сніговий (мал. 2.157).

Центральні Анди. Центральні Анди — найширша частина гір із порівняно посушливими просторими плоскогір’ями. Вони називаються пунами. Одна із них — Альтиплано, найбільша безстічна територія суходолу. Посушливий клімат сприяє утворенню солончаків, серед них — всесвітньо відомий Салар-де-Уюні (мал. 2.158), що містить найбільше покладів солі у світі. Ця заповідна територія занесена до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Мал. 2.156. Висотні пояси Анд

Мал. 2.157. Високогірні луки парамос і сніговий пояс Анд

Мал. 2.158. Солончак Салар-де-Уюні

Мал. 2.159. Лама

Мал. 2.160. Очковий ведмідь

Південні Анди. Південні Анди вирізняються широким розвитком зледеніння, низьким розміщенням снігової лінії. Тут є багато мальовничих льодовиків, що спускаються в океан. Ці території — улюблене місце туристів та дослідників холодних природних зон.

Тваринний світ Анд порівняно бідний. Тут поширені, перш за все, лами, які здавна приручені людиною і використовуються як в’ючні тварини (мал. 2.159). Свійську ламу називають альпакою. Вона добре витримує спеку, високогір’я, крім того, дає молоко та вовну. Своєрідним символом Анд є птах кондор, розмах крил якого становить до 3 м. Невеликий гризун шиншила має цінне хутро, постійне полювання на нього призвело до значного зменшення його чисельності. Ендемічним видом, що також перебуває під охороною, є очковий ведмідь (мал. 2.160).

Природа Південної Америки змінена в результаті господарської діяльності людини. Особливо швидко знищуються ліси на Амазонській низовині. Питаннями охорони природи на материку почали займатися порівняно недавно, на початку XX ст. Створено національні парки та заповідники. Площа природоохоронних ділянок становить понад 1% території материка.

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти

• 1. Чому пампа є сприятливою територією для ведення сільського господарства?
• 2. У чому полягає відмінність розташування пустель Південної Америки від інших материків?
• 3. Які природні зони розташовані в помірному поясі материка?
• 4. Назви найтиповіші рослини та тварини пампи й пустель Південної Америки.
• 5. Як змінюється природа Анд з висотою та широтою?

Застосуй знання, дізнайся більше

• 1. Чим і чому відрізняються рослини памп та парамосів Південної Америки?
• 2. Порівняй вплив течій на природу західного та східного узбереж Африки та Південної Америки. У чому полягає їхня спільність, а в чому — відмінність?

Назви зображені об’єкти чи явища

скачать dle 11.0фильмы бесплатно