Войти
Закрыть

Природні зони. Закономірності їх розміщення

7 Клас , Географія 7 клас Гільберг, Паламарчук

 

Зверніть увагу!!!
 
Ви переглядаєте матеріал до підручника "Географія 7 клас Гільберг, Паламарчук", якщо раптом вам потрібні ВІДПОВІДІ до цієї теми:
 
 

§ 16. Природні зони. Закономірності їх розміщення

Пригадайте: 1. Що таке природна зона? 2. Які ви знаєте природні зони? 3. У якій природній зоні ви живете?

Поширення природних зон в Африці зумовлене рівнинним характером рельєфу та географічним положенням. На материку чітко виражена широтна зональність. На континенті формуються природні зони екваторіального (вологих вічнозелених екваторіальних лісів), субекваторіального (перемінно-вологих лісів, саван і рідколісся), тропічного (тропічні напівпустелі й пустелі) і субтропічного (субтропічних твердолистих вічнозелених лісів і чагарників) поясів.

  • Працюємо з картою атласу «Африка. Природні зони».

Природні зони. Розташування природних зон в Африці є симетричним: по обидва боки від екватора зони закономірно змінюють одна одну (мал. 32). Проте в зональній структурі Північної і Південної Африки є відмінності. У ширшій рівнинній північній частині материка природні зони витягнуті майже із заходу на схід. Більшу частину території тут займає зона тропічних пустель.

Мал. 32. Межі природних зон Африки

Південна Африка має значну контрастність у рельєфі, що вплинула на формування зональних природних комплексів. Уплив повітряних мас з океанів і їх взаємодія проявляються й у внутрішніх частинах південної половини материка, особливо влітку. Тому кількість опадів змінюється від океанічного узбережжя до центральних западин і ніде не досягає таких малих величин, як на півночі. Цим зумовлене розташування у внутрішніх частинах сухих саван і напівпустель. На сході вони змінюються зонами вологих саван і тропічних лісів, а на заході розташована пустеля Наміб. На високо піднятих ділянках плоскогір’їв і гір виражена вертикальна поясність.

Зона вологих вічнозелених екваторіальних лісів (гілеї) займає западину Конго й узбережжя Гвінейської затоки на північ від екватора. Клімат жаркий і рівномірно вологий. Упродовж року майже щодня випадають дощі. Це сприяє активності хімічних процесів у верхньому шарі земної кори, які супроводжуються утворенням оксидів заліза й алюмінію. Змінені гірські породи набувають особливої структури та червоного й жовтого кольорів, формуються червоно-жовті ґрунти.

Велика кількість тепла й вологи сприяє росту різноманітної рослинності. Вологі вічнозелені екваторіальні ліси ростуть багатьма ярусами. Серед дерев є багато порід із цінною деревиною (ебенове, або чорне, дерево, червоне, залізне дерево, різні види пальм, каучуконоси). Стовбури дерев обвиті гірляндами ліан і квітучими орхідеями.

Ліси вологої екваторіальної зони мають різні умови для життя тваринного світу, що змінюються горизонтально (залежно від розміщення стосовно водойм та ін.), а ще більше — вертикально, у різних ярусах. Життя на деревах є характерним для тварин у гілеях. У ґрунті й лісовій підстилці міститься багата мікрофауна, поширені різні безхребетні, землерийки, змії, ящірки. Наземний ярус багатий на дрібних копитних, поблизу водойм живуть карликові бегемоти, окапі (родичі жираф) (мал. 33). Тут водяться також горили — найбільші людиноподібні мавпи, макаки, капуцини, шимпанзе, багато птахів, гризунів, жуків, часто дуже великих розмірів. На всіх ярусах є мурахи й терміти. Усюди живуть земноводні (жаби). Найбільшим лісовим хижаком є леопард.

Екваторіальні ліси відіграють велику роль у формуванні природи. Багато рослин екваторіальних лісів використовують у господарстві: банан, кавове дерево, маслинову та фінікову пальми. Вирубування цінних порід дерев і система підсічно-вогневого землеробства призводять до заміни природних корінних лісів вторинними (менш цінними). У результаті розвиваються процеси ерозії й утворюються зсуви, збіднюється тваринний світ. Природа зони деградує. Тому необхідні спеціальні заходи для її охорони.

На півночі, півдні та сході материка зона вологих екваторіальних лісів змінюється зоною перемінно-вологих лісів, саван і рідколісся. Їх поширення зумовлене наявністю в субекваторіальному поясі посушливого періоду, тривалість якого зростає в міру віддаленості від екватора. Величезні території в Африці (до 40 %) зайняті саваною — своєрідним тропічним лісостепом, де трав’яний покрив є основою рослинності. Над високими травами піднімаються поодинокі дерева або їх невеликі групи, інколи зарості чагарників. Ґрунти саван більш родючі, ніж ґрунти вологих екваторіальних лісів. У сухий період відбувається накопичення перегною, формуються червоно-бурі ґрунти саван. Дерева та кущі, які поширені в савані, пристосовані до посух і частих пожеж. У дощовий період у савані панують соковиті трави й зелені дерева. У сухий період трави вигорають, листя з дерев опадає, і савана набуває жовто-бурого кольору. У цей час від блискавок і багать часто виникають пожежі. У вологій савані переважають баобаби, зонтичні акації, мімози, пальми. У сухій савані ростуть деревовидні молочаї, алое з м’ясистим листям. Багатий трав’яний покрив є кормом для великих травоїдних тварин: антилоп, жираф, буйволів, слонів і носорогів. Поширена велика кількість хижаків: леви (мал. 34), леопарди, гепарди, шакали, гієни. У водоймах живуть бегемоти, крокодили, на берегах річок і озер гніздяться численні птахи. Природа саван змінюється під упливом людини. Для її збереження, захисту тварин від знищення створюються заповідники й національні парки.

Мал. 33. Окапі

Мал. 34. Лев

Великі площі на північ і південь від саван займають тропічні напівпустелі та пустелі. У них немає сезону стійких опадів. Дощі випадають рідко, у деяких районах раз на кілька років. Для цієї зони характерні: висока сухість повітря, високі денні (+50 °С) і порівняно низькі нічні (+10 °С) температури, пилові та піщані бурі. Через великі перепади температури повітря руйнуються гірські породи. Поверхня пустель кам’яниста, що чергується з піщаними територіями. Там, де колись були озера або морські затоки, формуються глинисті пустелі. На місці висохлих солоних озер утворюються солончаки. У тропічних пустелях і напівпустелях дуже бідний рослинний світ, який пристосувався до пустельного клімату.

Тваринний світ пустель і напівпустель своєрідний. Тварини в пошуках їжі й води можуть долати великі відстані (наприклад, антилопи) або тривалий час обходитися без води (деякі плазуни, верблюди). Удень багато тварин зариваються глибоко в пісок, ховаються до нір, а вночі ведуть активний спосіб життя. Основними представниками фауни є скорпіони, комахи, павуки, багато плазунів, антилопи, шакали, гієни та ін.

У пустелях господарська діяльність зосереджена лише в оазисах, тому багато народів ведуть кочовий спосіб життя.

На крайній півночі й крайньому півдні материка, в областях із середземноморським субтропічним кліматом, розташована зона субтропічних твердолистих вічнозелених лісів і чагарників. В умовах сухого спекотного літа й вологої теплої зими формуються коричневі ґрунти. Рослини добре пристосувалися до сухого літа. Це африканські види дуба й бука, дика маслина, суничне дерево, карликові пальми, кипариси. Найцінніші породи дерев вирубані, а на їх місці тепер ростуть чагарники. Представниками тваринного світу є деякі копитні, плазуни та мавпи, серед яких — безхвоста макака. В умовах піднятого рельєфу виражена вертикальна поясність. Так, на Ефіопському нагір’ї, в умовах теплого клімату протягом усього року, на вулканічних породах під саванами формуються родючі ґрунти. Цей пояс (від 1700 до 2400 м) сприятливий для проживання людей і розвитку землеробства. Він є батьківщиною цінних сільськогосподарських культур — кави, різних сортів пшениці, жита, проса. Вище за 2400 м клімат стає прохолоднішим і сухішим, природні умови більш сприятливі для розвитку тваринництва. Найвищі вершини на материку, навіть у тропічних і приекваторіальних широтах, укриті вічними снігами та льодовиками. Проте таких небагато — це Кенія, Кіліманджаро та деякі інші.

Запитання та завдання

  • 1. Яка природна зона є найсприятливішою для життя людини?
  • 2. Як рослини та тварини Африки пристосувалися до навколишніх природних умов?
  • 3. Поясніть, чому природна зона екваторіальних лісів змінюється саванами.
  • 4. Чому пустелі в Південній Африці займають меншу площу, ніж у Північній?
  • 5. Назвіть суттєві ознаки зон екваторіальних лісів, саван, тропічних пустель.
  • 6. Поясніть, який зв’язок існує між кліматичними поясами та природними зонами.

Працюємо з картою та атласом

Заповніть у робочих зошитах таблицю «Природні зони Африки», аналізуючи карти клімату, ґрунтів, рослинності та тваринного світу Африки.

Сторінка дослідника

Дослідіть пристосування рослин і тварин у пустелях Африки за джерелами географічної інформації.

Цікавий факт

День в екваторіальному лісі зазвичай починається погожим ранком. До обіду сонце встигає дуже нагріти земну поверхню. Нагріте від неї повітря, насичене вологою, пополудні піднімається вгору й утворює купчасті хмари. Після полудня розпочинається злива, яка супроводжується грозою. Блискавки розтинають небо. З настанням негоди дерева розхитуються, немовби хочуть зірватися з місця. Проте міцне коріння утримує їх потужні стовбури. Через кілька хвилин вода ніби гасить бурю. І коли закінчується дощ, ліс знову стоїть спокійно й велично. Надвечір знову настає тиха та ясна погода.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно
 
Даний матеріал відноситься до підручника "Географія 7 клас Гільберг, Паламарчук", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)

Зверніть увагу!!!
 
Ви переглядаєте матеріал до підручника "Географія 7 клас Гільберг, Паламарчук", якщо раптом вам потрібні ВІДПОВІДІ до цієї теми:
 
 

Коментарі (0)

Додавання коментаря

  • оновити, якщо не видно коду