Класифікація природних ресурсів. Без природи життя людини неможливе. Уся історія людства — це історія їх взаємодії. Природа, що оточує нас, створює природні умови для нашого існування. У цьому беруть участь усі її компоненти — гірські породи, вода, повітря, ґрунти, рослинність і тваринний світ. З природними умовами тісно пов’язані наше життя й стан здоров’я, особливості побуту й господарська діяльність. Залежно від своїх потреб людина використовує ті чи інші компоненти природи. Тоді вони стають для неї природними ресурсами. Серед різноманітних природних ресурсів розрізняють мінеральні, земельні, водні, кліматичні, біологічні. Вони можуть використовуватися як сировина, джерело енергії, як продукт безпосереднього вживання, для відпочинку, задоволення й лікування та для інших потреб. Природні ресурси можна поділити за їх походженням (до якої оболонки Землі вони відносяться), за їх географічним розташуванням (знаходженням), за призначенням, за вичерпністю (наявність їх кількості), за можливістю їх взаємозаміни.

Природні ресурси можна поділити на вичерпні та невичерпні (мал. 157). До невичерпних відносяться: енергія Сонця, енергія вітру, енергія води, кліматичні ресурси, геотермальні ресурси.

Вичерпні природні ресурси складаються з відновлювальних і невідновлювальних.

На планеті природні ресурси розміщуються нерівномірно. Це можна пояснити особливостями геологічних і геоморфологічних процесів, кліматичних умов, умовами розвитку території.

Мал. 157. Види природних ресурсів

Мінеральні ресурси — це різноманітні за походженням корисні копалини.

Земельні ресурси — це площі, необхідні для життя й діяльності населення.

Водні ресурси — це запаси насамперед прісних вод, що зосереджені в річках, озерах, водосховищах і під землею. З усіх видів природних ресурсів люди найбільше використовують воду.

Кліматичні ресурси — це сонячна енергія, волога й енергія вітру.

До біологічних належать рослинні ресурси та ресурси тваринного світу.

З усіх ресурсів Землі невичерпними є тільки водні та кліматичні. Мінеральні, земельні (ґрунти) та біологічні ресурси належать до вичерпних, тому вони скорочуються внаслідок використання. Земельні й біологічні ресурси людина може відновити, або вони самовідновлюються, мінеральні ж — невідновлювальні.

Сфери використання природних ресурсів. Природокористування — це процес використання природних ресурсів людиною. Воно може бути раціональним і нераціональним. Багато матеріалів для наших будинків, машин, побутових речей, а також сучасні блага життя ми дістаємо з надр планети.

Мінеральні ресурси інтенсивно використовують у промисловості та будівництві. Нафта, природний газ і вугілля використовуються як паливо на теплових електростанціях для виробництва електроенергії. Ці ж корисні копалини є сировиною й для хімічної промисловості, яка, переробляючи їх, отримує пластмаси, синтетичні волокна, добрива й іншу продукцію. Підраховано, що нині на кожну людину — жителя Землі — щодня видобувається 3 кг вугілля, руди, будівельних та інших матеріалів. Потреби в усьому цьому збільшуються з кожним роком.

Залізні й марганцева руди — сировина для майбутнього металу (чавуну й сталі), які виплавляє чорна металургія. А з руд кольорових металів (алюмінієвих, мідних, олов’яних, свинцево-цинкових та ін.) виплавляють алюміній, мідь, олово, свинець, цинк та інші метали, які широко використовуються в машинобудуванні.

Нерудні корисні копалини (пісок, глина, щебінь, солі, гіпс, азбест тощо) широко застосовуються як будівельні матеріали та як сировина для хімічної, скляної, фарфоро-фаянсової та інших галузей промисловості. Нині переробляють майже всі відомі речовини, що належать до складу земної кори.

Отже, без мінеральних ресурсів неможлива сучасна господарська діяльність людини. Проте з дедалі більшими обсягами видобутку мінеральних ресурсів пов’язане їх виснаження. Запаси корисних копалин мають свої межі і є невідновлювальними.

Земельні ресурси є основою розвитку сільського господарства, добувної промисловості, будівництва шляхів, розташування населених пунктів. Майже 1/3 всього суходолу займають землі, що використовуються в сільському господарстві — орні землі, сади, луки, пасовища. Вони забезпечують людину продуктами харчування. Для життя й діяльності населення необхідні значні земельні площі — території для міст і сільських населених пунктів, будівництва фабрик і заводів, залізних і автомобільних доріг та інших цілей.

Ґрунт — головне багатство людства. Родючі ґрунти забезпечують потреби людей у їжі. За родючістю ґрунти різних природних зон неоднакові. Потрібно дуже дбайливо ставитися до них, адже вони легко руйнуються від неправильного використання.

На інших земельних територіях знаходяться кар’єри, промислові підприємства, дороги, міста й села. Тобто для людини земельні ресурси є життєво необхідними. Проте нині на планеті спостерігається виснаження ґрунтів, що значно знижує врожайність різних культур.

Водні ресурси необхідні для розвитку багатьох сфер діяльності людини. З усіх природних багатств людство найбільше споживає води. Особливо багато води (до 70 %) витрачають на зрошення полів (мал. 158). Величезну кількість води використовують у промисловості (мал. 159), наприклад для охолодження турбін електростанцій, печей, де виплавляють чавун і сталь, під час виготовлення паперу тощо. У сучасних умовах швидко зростає споживання води для побутових потреб. Так, кожен міський житель на земній кулі в середньому витрачає 150 л води на добу, а в сільській місцевості — 50 л. У великих містах ця норма значно більша. Загальний запас прісних вод, що є на нашій планеті, достатньо великий.

Мал. 158. Зрошення полів

Мал. 159. Вирощування риби на аквафермах

Водні ресурси розподіляються вкрай нерівномірно. Тому на Землі є багато місць (посушливі райони Африки, Австралії, Америки, Азії), де люди потерпають від нестачі прісної води. Одним із варіантів вирішення цієї проблеми є опріснення води (видалення солей із морської води). Унаслідок надмірного водозабору вода стає дефіцитною й у районах, де ще нещодавно її було вдосталь. Тому важливо кожному з нас економно витрачати воду.

Кліматичні ресурси є визначальними в розвитку сільського господарства. Їх необхідно враховувати у виборі напряму ведення сільського господарства. На господарську діяльність людей впливає клімат, від якого нерідко залежить різноманітність вирощування рослин і розведення тварин. У тих місцях земної кулі, де достатньо тепла й вологи, можна отримувати високі врожаї сільськогосподарських культур. У країнах із сприятливим кліматом отримують по два й навіть по три врожаї на рік. Однак для цього лише кліматичних умов недостатньо — потрібні також сучасні сільськогосподарські машини, добрива, а за необхідності — зрошення.

В окремих місцях земної кулі кліматичні умови з комфортними температурами й вологістю повітря є сприятливими для лікування та відпочинку людей.

Величезну роль для господарської діяльності людини відіграють ліси, які дають деревину, лікарські рослини, гриби, ягоди, горіхи. Важко назвати таку галузь господарства, де б не використовували ту чи іншу продукцію. Проте цим значення лісів не обмежується. Ліси називають «легенями планети», адже вони забезпечують атмосферу киснем. Зелені насадження відіграють ґрунтозахисну й водоохоронну роль, зберігають тваринний світ. Дерева очищують повітря міст від пилу та шкідливих газів. Ліси мають оздоровчі й естетичні властивості. Нині вони займають майже 1/3 поверхні суходолу. Проте площі з лісами на всіх материках невпинно скорочуються. Так, екваторіальні ліси в Африці, Південній Америці й Азії знищені майже наполовину. Це призводить не тільки до катастрофічного зменшення кількості деяких видів рослин, а й до зникнення тварин, які втрачають звичні для них умови проживання.

Знищення природної рослинності в степах і саванах унаслідок надмірного випасання худоби та вирубування нечисленних дерев і чагарників призвело до виникнення ще однієї проблеми. Пустелі, які є невід’ємною частиною природи материків, за останні роки ніби «збунтувалися», «ожили» й вийшли за свої межі. Ви вже знаєте, що на десятки кілометрів далі на південь просунулася пустеля Сахара в Африці. І там, де ще недавно випасали худобу й займалися землеробством, нині панують піски.

Наслідки природокористування. Основними наслідками природокористування є порушення природної рівноваги, створення антропогенних ландшафтів. Природокористування супроводжується негативними для природи та людини наслідками. Видобування мінеральних ресурсів призводить до зменшення запасів корисних копалин. Неправильне використання земель призводить до зниження родючості ґрунтів, розвитку ерозії, підтоплення й заболочення. Посилений водозабір прісних вод спричиняє погіршення санітарно-гігієнічних умов життя людини. Хижацьке використання біологічних ресурсів призведе до зникнення окремих видів. Усе це свідчить про нераціональне природокористування — нерозумне, споживацьке використання природних ресурсів. Наприклад, неправильне розорювання угідь на Великих рівнинах (США) призвело до втрати великих ділянок родючих земель. Вони перетворилися на так звані бедленди — «погані землі».

Натомість раціональне природокористування передбачає таке використання ресурсів, при якому людина отримує необхідні їй природні багатства, а природному середовищу не завдається шкода. Наприклад, понад 150 років тому на заході Франції люди посадили сосни на пісках і болотах. Нині вздовж узбережжя Атлантичного океану на місці пустищ на сотні кілометрів простягаються чудові соснові ліси. У Японії і на Філіппінах на схилах гір облаштовані високопродуктивні тераси для вирощування рису. В Ізраїлі на безводній і безплідній землі проведені зрошувальні канали, і тепер у пустелі вирощують фрукти й овочі. На жаль, приклади нераціонального природокористування значно численніші.

Зміна природних комплексів. З курсу, що ви вивчали в 6 класі, відомо, що природний комплекс (ПК) — це поєднання взаємопов’язаних компонентів природи (гірських порід, повітря, води, грунту, рослин і тварин) на певній ділянці. У природному комплексі його компоненти не перетворені, не змінені діяльністю людини. Такими комплексами є, наприклад, арктичні пустелі, тундра, тайга, які не порушені господарською діяльністю. Зміна ж хоча б одного природного компонента призводить до утворення природно-антропогенного комплексу. Прикладами таких комплексів можуть бути степи й савани Америки, Африки, Євразії, де замість природної рослинності панують сільськогосподарські культури: пшениця, кукурудза, соняшник, сорго та ін. (мал. 160).

Мал. 160. Ділянка тропічного лісу Амазонії знищена для проведення сільськогосподарських робіт

У всьому світі вирощують майже 3000 видів рослин. Великі площі, зайняті природною рослинністю, використовуються як пасовища для домашніх тварин. Неконтрольоване полювання на звірів і птахів у багатьох країнах призвело до скорочення чисельності диких тварин, особливо в країнах Африки, Південно-Східної та Південної Азії.

Отже, на нашій планеті виникає дедалі більше природно-антропогенних комплексів, натомість суто природні комплекси зникають. Тому на людину покладається відповідальність за ті перетворення, які вона здійснює в природі.

Запитання та завдання

• 1. Що таке природні ресурси? Назвіть основні групи природних ресурсів.
• 2. Чому більшість природних ресурсів відносять до групи вичерпних?
• 3. Які природні ресурси відносять до невичерпних?
• 4. У яких сферах людської діяльності інтенсивно використовують природні ресурси?
• 5. Наведіть приклади раціонального природокористування на материках планети.
• 6. Обґрунтуйте, що нераціональне господарювання завдає великої шкоди природі.
• 7. Що таке природно-антропогенний комплекс? Наведіть приклади таких комплексів на території Америки, Африки та Євразії.
• 8. Наведіть приклади природно-антропогенних комплексів своєї місцевості.

Працюємо з картою та атласом

Визначте за картою корисних копалин основні райони добування паливних ресурсів на материках планети.

Сторінка дослідника

Дослідіть тенденції заміни традиційних паливних ресурсів на нові, екологічно чисті.

Цікавий факт