Вівцебик

ЗОНА ЛІСІВ ПОМІРНОГО ПОЯСУ. Хвойні ліси помірного поясу називають тайгою. В умовах суворої сніжної зими і прохолодного літа утворюються підзолисті ґрунти. Поширена багаторічна мерзлота, яка зумовлює значне заболочування території. В американській тайзі ростуть чорна і біла ялина, бальзамічна ялиця, американська модрина, гігантська туя, сосна різних видів. З дрібнолистих порід — береза, осика, тополя. Тваринний світ тайги значно багатший, ніж тундри. Господарем лісу є гризлі — американський бурий ведмідь, який вирізняється лютим норовом. Типовими мешканцями є лось, вовк, рись, лисиця, скунс, куниця, норка, ласка, єнот, бобер.

Maл. 169. Північний олень у тундрі

Далі на південь лежить зона мішаних лісів. Вона є перехідною від тайги до широколистих лісів, тому там поряд з хвойними ростуть листяні породи дерев. Поширені цукровий клен, ясен, в’яз, липа, бук, осика, береза. В умовах теплішого, ніж у тайзі, помірно континентального клімату сформувалися дерново-підзолисті ґрунти.

Maл. 170. Лось

Мал. 171. Північноамериканська тайга

Зона широколистих лісів лежить на сході материка — на південь від мішаних лісів. Для неї є характерним помірний м’який і вологий клімат. На бурих лісових грунтах ростуть різноманітні види дуба, клена, липи, бука. Трапляються платан, каштан і теплолюбне тюльпанове дерево, квіти якого схожі на тюльпани. У широколистих лісах мешкають олень вапіті, чорний ведмідь барибал, рись, росомаха, куниця, вовк, лисиця, скунс, видра, єдиний вид сумчастих — опосум. Нині широколисті ліси дедалі більше поступаються орним землям.

Скунс

Гризлі

Опосум

ЗОНА ЛІСОСТЕПІВ І СТЕПІВ. Лісостепи в Північній Америці називають преріями. Вони займають проміжну смугу між лісами і степами. Простягаються не із заходу на схід, а з півночі на південь. У лісових масивах ростуть здебільшого осика і береза, а на степових ділянках панує пишне різнотрав’я і злаки.

Степи — рівнинні простори, вкриті трав’яною рослинністю — простяглися з півночі на південь у центрі материка. Там холодна малосніжна зима і спекотне літо, часто бувають засухи, які супроводжуються пиловими бурями. У рослинному покриві переважають низькорослі трави: ковила, бородач, келерія, бізонова трава. Під трав’яною рослинністю сформувалися родючі чорноземи і каштанові ґрунти.

Врятовані бізони

У минулому бізони водилися в усій центральній частині материка, адже природних ворогів у них не було. Налічувалось близько 600 млн бізонів. Але варварське полювання на них заради м’яса і розваги призвело майже до повного знищення тварин. І лише терміново вжиті заходи дали змогу зберегти бізонів. У Національному парку Вуд-Баффало (з англійської — Лісові бізони) охороняється найбільше стадо бізонів (5 тис. особин). Парк є об’єктом Світової природної спадщини ЮНЕСКО.