Мал. 17. Геохронологічна таблиця

Геологічні дані свідчать, що вже в архейську еру існувала земна кора, яка складалася з порід, подібних до сучасних. Вочевидь, існували материки та океани, відбувалися зміни пір року, потепління змінювалися похолоданням з утворенням льодовиків. Протягом геологічного часу на Землі неодноразово на місці морів здіймалися гори, а суходіл опинявся під водою. Геологи розрізняють особливо бурхливі періоди, коли породи зминалися в складки — епохи горотворень (складчастості) — байкальська, каледонська, герцинська, мезозойська і альпійська. На відміну від історичного часу, який міряють століттями, геологічний час вимірюють значно тривалішими відрізками — мільйоноліттями. Нині триває останній період — четвертинний останньої ери — кайнозойської (він триває всього 1,8 млн років). Це вказує на його незавершеність. Так геохронологічна шкала впорядкувала послідовність формування гірських порід, форм рельєфу, розмежувала час активізації та затухання геологічних процесів та етапи розвитку життя на Землі.

ТЕКТОНІЧНІ СТРУКТУРИ. Протягом тривалої геологічної історії на Землі сформувалися відносно стійкі та рухомі ділянки земної кори. Вони відокремлені одна від одної глибинними розломами. Ці ділянки називають тектонічними структурами. Вони різняться розмірами та віком утворення.

Відносно стійкі ділянки земної кори називають платформами (у перекладі з французької — плоска форма). Це найдавніші за віком вирівняні ділянки літосферних плит. Вони лежать в основі материків і океанічних западин. Платформа має двошарову будову. Знизу залягає кристалічний фундамент, утворений давніми твердими магматичними і метаморфічними породами. Зверху його покриває осадовий чохол, складений молодшими за віком осадовими відкладами. На платформі розрізняють щити і плити. Щит — це піднята до земної поверхні ділянка фундаменту платформи. Осадовий чохол на щитах малопотужний, а подекуди його зовсім немає. Наприклад, в межах Східноєвропейської платформи є Балтійський і Український щити. Плита — це ділянка платформи, де фундамент, навпаки, занурений на глибину і всюди перекритий потужним осадовим чохлом (не плутайте з літосферними плитами) (мал. 18).

Мал. 18. Будова платформи

Мал. 19. Будова області складчастості

За геологічним віком розрізняють давні й молоді платформи. Давні (докембрійські) платформи утворилися в найдавніші геологічні часи — в архейську і протерозойську ери. Вік їхнього фундаменту 1,5—4 млрд років. Давні докембрійські платформи лежать в основі всіх материків: в Африці — Африкано-Аравійська, Північній Америці — Північноамериканська, Євразії — Східноєвропейська, Сибірська, Індостанська та ін. Молоді платформи сформувалися лише 500 млн років тому.

РОБОТА З КАРТОЮ

• 1. Назвіть давні (докембрійські) платформи, що лежать в основі Африки, Північної і Південної Америки, Євразії.
• 2. Області складчастості яких геологічних епох поширені в Євразії?
• 3. Назвіть острови Атлантичного океану, що лежать на межах літосферних плит.
• 4. Які процеси та явища виникають на межах літосферних плит? Поясніть, чому у межах Тихоокеанського вогняного кільця зосереджено 80 % усіх сучасних вулканів.

Мал. 20. Тектонічна карта

Між відносно стійкими ділянками земної кори розміщуються нестійкі зони — рухомі пояси. Вони порівняно вузькі (завширшки сотні кілометрів), але видовжені на тисячі кілометрів. Це ділянки глибинних розломів земної кори, в яких відбуваються активні тектонічні рухи. Земна кора там зазнає опускань, посилено нагромаджуються осадові відклади, діють вулкани і часто трапляються землетруси. Нині існує два величезні рухомі пояси — Тихоокеанський і Середземноморсько-Гімалайський.

Протягом мільйонів років в окремих місцях рухомого поясу опускання земної кори змінюється на її підняття. Це супроводжується зім’яттям пластів порід у складки. Виникає область складчастості — ділянка з численними прогинами й підняттями (мал. 19). У різні епохи горотворень виникли області байкальської, каледонської, герцинської, мезозойської і альпійської складчастості. Вони залишили свої сліди на різних материках.

На тектонічній карті показано межі літосферних плит (мал. 20). На них кольором виділено платформи і області складчастості. На карті добре видно, що ядрами сучасних материків є давні докембрійські платформи. Їх обрамляють молоді платформи та області складчастості, що утворилися в наступні ери. На карті штриховкою та значками позначені зони землетрусів і вулкани.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ

• Геологічна історія — це проміжок часу, протягом якого відбувався розвиток Землі як планети.
• Геохронологічна таблиця — це спеціальна шкала, що показує відтинки часу (ери, періоди), на які ділять геологічну історію Землі за певними етапами формування земної кори, рельєфу й розвитку організмів.
• Основними тектонічними структурами є платформи і рухомі пояси з областями складчастості.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

• 1. Як вчені встановили вік Землі?
• 2. Чому гірські породи називають свідками історії нашої планети? Про що вони можуть «розповісти»?
• 3. Що відображає геохронологічна таблиця?
• 4. Яка ера в історії розвитку Землі є найдавнішою, яка — найновішою?
• 5. Як називають відносно стійкі та рухомі ділянки земної кори?
• 6. Яку будову має платформа?
• 7. За якими ознаками на платформі розрізняють щити і плити?
• 8. Де на Землі виникають області складчастості?

ШУКАЙТЕ В ІНТЕРНЕТІ

Дізнайтеся, які основні геологічні події та події розвитку життя (типових організмів) відбувалися в юрський період мезозойської ери нашої планети.