Мал. 239. Бурий ведмідь

Мал. 240. Куниця

Мішані ліси є лише в західній частині материка. Типові ґрунти зони — дерново-підзолисті. Там ростуть як хвойні (ялина, сосна), так і дрібнолисті (береза, осика) та широколисті (дуб, ясен, липа, бук) породи дерев.

Широколисті ліси (мал. 241) більш теплолюбні, тому поширені здебільшого в Західній Європі. На бурих лісових ґрунтах ростуть дуб, бук, клен, липа, ясен, в’яз, граб — дерева, що мають широку листову пластинку, тому їх і відносять до широколистих порід. Бук утворює густі тінисті ліси у гірських районах. Клени особливо гарні восени, коли їх листя набуває різноманітних відтінків жовтого і червоного кольорів. Липа, яка славиться як прекрасний медоніс, тіневитривале й холодостійке дерево.

У мішаних і широколистих лісах, окрім тварин, які водяться в тайзі, є косуля, благородний олень, дикий кабан, борсук, заєць-русак. У деяких районах Альп і Карпат трапляється бурий ведмідь (мал. 239). Багатий і світ лісових птахів: є дятел, синиця, чиж, рябчик, дрізд, соловей.

Мал. 241. Косулі у широколистому лісі

Площі лісів повсюдно значно скоротилися внаслідок вирубування. На їх місці вирощують сільськогосподарські культури. Багато лісових тварин було винищено або вони стали рідкісними. Так, у XVII ст. було знищено дикого бика — тура, предка свійських корів. А на початку XX ст. в природі не стало диких зубрів. Від повного зникнення їх врятувало тільки те, що кілька особин збереглося в зоопарках світу. Первісні широколисті ліси збереглися невеликими масивами — пущами. Серед них — національний парк Біловезька Пуща, розташований на території Польщі та Білорусі. Це один із найбільших заповідних лісових масивів Європи, який належить до Світової спадщини ЮНЕСКО. Завдяки зусиллям учених там було відновлено поголів’я зубрів.

ЗОНИ ЛІСОСТЕПУ І СТЕПУ. Клімат лісостепу та степу помірно континентальний і континентальний з недостатнім зволоженням.

У лісостепу — перехідній зоні, як ви вже знаєте, є рослини і лісу, і степу. На заході зони острівці лісу утворені дубовими гаями з домішками берези, липи і клена, а на сході — березовими гаями. На степових ділянках ростуть ковила, типчак, келерія, тимофіївка. Тваринний світ — це і лісові, і степові види: лось, куниця, білка, лісовий кіт, ховрах, великий тушканчик (земляний заєць) та ін.

У степах улітку спекотніше і посушливіше, тому часто бувають посухи, суховії, пилові бурі. Переважають каштанові та чорноземні ґрунти, відомі своєю родючістю. Степова рослинність — це злаки (ковила, типчак, келерія) та різнотрав’я (шавлія, полин, півники). Серед тварин дуже багато гризунів: ховрах, бабак, тушканчик. Водиться антилопа сайгак (мал. 242), рідкісним став кінь Пржевальського. Із хижаків є степовий тхір, борсук, лисиця, вовк. Типові степові птахи: дрохва, степовий орел, сіра куріпка, жайворонок. Серед плазунів найбільш поширені степова гадюка і полоз. У XIX ст. назавжди зник дикий кінь тарпан, який колись водився у степах і лісостепах Європи.

Нині простори лісостепу і степу майже повністю розорані, там вирощують сільськогосподарські культури. Первісні природні ландшафти у вигляді невеликих ділянок збереглися лише у заповідниках.

ЗОНИ НАПІВПУСТЕЛЬ І ПУСТЕЛЬ ПОМІРНОГО ПОЯСУ. В Азії пустелі поширені не тільки в тропічному, а й в субтропічному та помірному поясах.

Мал. 242. Сайгаки в степу

Напівпустелі та пустелі помірного поясу виникли в умовах різко континентального клімату з холодною зимою і сухим спекотним літом. Кількість опадів не перевищує 100 мм на рік. Бурі та сіро-бурі ґрунти бідні на неорганічні речовини. Але здебільшого земна поверхня вкрита кам’янистими розсипищами або сипучими пісками, і ґрунту там взагалі немає. Поширені солончаки — ділянки, де на поверхні нагромадилися солі. Пустелі Азії Каракуми та Гобі вражають своєю безжиттєвістю. Рослинний покрив розріджений. Лише подекуди окремими плямами ростуть полин і курай — улюблена їжа двогорбих верблюдів (мал. 243). До засушливих умов пристосувалися верблюжа колючка і саксаул: їх дуже довге коріння сягає ґрунтових вод. Навесні, коли випадає найбільше опадів, напівпустелі і пустелі «оживають» — вкриваються соковитою зеленню піщаної осоки та мальовничим килимом тюльпанів. Проте вони швидко відцвітають, поспішаючи за кілька тижнів завершити свій життєвий цикл, скинути в землю насіння і завмерти перед сухим подихом літа. Пустеля вигоряє, проте й тоді життя триває: у заростях шурхотять гризуни (тушканчики, ховрахи), на них полюють лисиця корсак та шакали. Дикий осел кулан вирізняється винятковою витривалістю, а антилопа джейран здатна не тільки долати великі відстані у пошуках їжі, а й пити солону воду. Численними є отруйні змії й безхребетні (фаланги, скорпіони, каракурти).

Мал. 243. Верблюди в пустелі Гобі

У тропічному поясі на Аравійському півострові утворилася одна з найспекотніших і найсухіших пустель світу — Руб-ель-Халі. В умовах тропічного клімату опадів випадає мізерна кількість — 55 мм на рік, іноді їх взагалі не буває кілька років поспіль. Це найбільша у світі територія, вкрита пісками. Більшість з них не закріплені коренями рослин, а тому легко переміщуються під дією вітру, утворюючи дюни й бархани заввишки понад 200 м.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ

• На величезній території Євразії є всі природні зони Північної півкулі, які мають добре виражене широтне простягання: в арктичному географічному поясі — арктичні пустелі, у субарктичному — тундра і лісотундра, в помірному — тайга, мішані і широколисті ліси, лісостепи і степи, напівпустелі і пустелі.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

• 1. Як рослини і тварини пристосувалися до життя в тундрі і лісотундрі?
• 2. Які ліси ростуть у помірному поясі Євразії? Якими чинниками зумовлено формування різних лісових ландшафтів у межах одного поясу?
• 3. Чому природна рослинність степів і лісостепів мало збереглася?
• 4. Чому в пустелях і напівпустелях ґрунти та видовий склад рослинності й тваринного світу бідні?
• 5*. Ніде на Землі, окрім Європи, деревна рослинність не доходить до 70° пн. ш. Чим пояснити її проникнення в такі високі широти?