Тихий океан — найбільший і найглибший з океанів нашої планети. Він такий величезний, що охоплює майже половину площі Світового океану і може вмістити в собі всі материки та острови Землі. У складі Тихого океану багато морів. Серед них окраїнні моря — Берингове, Охотське, Японське, Південнокитайське. Вони лежать уздовж східної окраїни Євразії, мало вдаються в суходіл і відокремлені від океану лише півостровами і островами. Найбільшою затокою є Аляска біля берегів Північної Америки. Протоки сполучають Тихий океан з іншими океанами. Тихий і Атлантичний океани з’єднані також рукотворним Панамським каналом, що проритий через Панамський перешийок між Північною і Південною Америкою. Островів у Тихому океані багато, і вони мають різне походження: материкове (Нова Гвінея, Нова Зеландія), вулканічне (Гавайські), коралове (острови Тонга).

РОБОТА 3 КАРТОЮ

• 1. Береги яких материків слугують межами океану?
• 2. У яких півкулях лежить Тихий океан відносно екватора та нульового меридіана?
• 3. Якими протоками Тихий океан сполучений з іншими океанами?
• 4. На які улоговини і підняття розділяють ложе океану?

Мал. 303. Будова дна Тихого океану

РЕЛЬЄФ ДНА. Будову і рельєф дна Тихого океану визначає Тихоокеанська літосферна плита. Одночасно з іншими плитами, вона здійснює горизонтальні рухи, що супроводжуються виверженнями вулканів, наземними і підводними землетрусами, цунамі.

Підводна окраїна материків у Тихому океані має вузький шельф і крутий материковий схил. У перехідній зоні лежать улоговини окраїнних морів, острівні дуги й глибоководні жолоби. Острівні дуги утворені дугоподібними підводними хребтами, окремі вершини яких здіймаються над водою (Курильські, Японські острови). У Тихому океані найбільше глибоководних жолобів. Найглибші з них — Маріанський (11 022 м) і Філіппінський (10 265 м). Ложе океану розташоване на глибинах 4000—6000 м і займає більшу частину площі Тихого океану. Океанічна земна кора там дуже тонка. Рельєф ложа — поєднання улоговин і підводних гірських хребтів, які їх розділяють (мал. 304). Наприклад, Північно-Західну й Північно-Східну улоговини розділяє Північно-Західний хребет.

Мал. 304. Профіль дна Тихого океану вздовж 30° пн. ш.

Улоговини є гігантськими зниженнями дна і мають здебільшого горбисту поверхню. Утворення підводних хребтів пов’язане з вулканічною діяльністю. У місцях розходження літосферних плит із застиглої лави утворилися величезні серединно-океанічні хребти — Південнотихоокеанське і Східнотихоокеанське підняття. Іноді їх вершини здіймаються над рівнем океану у вигляді вулканічних островів. Довкола океану розташовані сейсмічні зони Тихоокеанського вогняного кільця.

КЛІМАТ. Тихий океан розташований в усіх кліматичних поясах, крім арктичного. Його більша частина припадає на жаркі екваторіальний, субекваторіальні і тропічні пояси обох півкуль. Тому він є велетенським нагромаджувачем тепла і найтеплішим океаном серед інших.

Тихий океан, не зважаючи на його назву, найбільш неспокійний на планеті. У широтах з тропічним кліматом протягом року дмуть пасати. А біля берегів Центральної Америки зароджуються тропічні циклони — жорстокі вітри великої руйнівної сили. Вони рухаються на північний захід. Для помірного клімату обох півкуль характерними є постійні потужні західні вітри. Особливо сильними вони бувають у 40-60-х широтах Південної півкулі.

ВОДНІ МАСИ. Особливості клімату позначаються на властивостях водних мас. Велика протяжність Тихого океану з півночі на південь зумовлює зміни середньорічних температур води від +28 °С на екваторі до —1 °С на півночі та півдні. Біля берегів Антарктиди океан замерзає. Айсберги досягають 40-х широт.

Солоність поверхневих вод також змінюється від екватора до полюсів. Екваторіальні водні маси Тихого океану мають середню для Світового океану солоність — 35 %о. У північній частині океану солоність знижується до 32 %о.

ТЕЧІЇ. У Тихому океані поверхневі течії утворюють два великі замкнуті кругообіги води.

У Північній півкулі північно-східний пасат зумовлює теплу Північну Пасатну течію. Перетнувши океан, вона розгалужується на два потоки. Один її потік повертає на північ і дає початок потужній теплій течії Куросіо, яка помітно отеплює клімат уздовж Японських островів. Далі на північ Куросіо змінюється теплою Північнотихоокеанською течією. Під дією західних вітрів і відхиляючої сили обертання Землі вона спрямовується на схід. Притік теплих вод до берегів Північної Америки спричиняє відтік звідти холодних вод. Вони утворюють холодну Каліфорнійську течію, яка зустрічається з теплою Північною Пасатною. Так замикається кругообіг поверхневих вод у північній частині Тихого океану.

Світ у просторі й часі