Войти
Закрыть

Стихійні явища природи. Екологічні проблеми

7 Клас

СТИХІЙНІ ЯВИЩА ПРИРОДИ. Стихійні природні явища (землетруси, засухи, повені, урагани тощо) можуть завдавати величезної шкоди населенню. В Африці, де на великих просторах панує тропічний пустельний клімат, вічною бідою є засуха — тривалий бездощовий період, що призводить до висихання ґрунтів і загибелі рослин. Наслідком засухи є неврожай. Від нестачі кормів і питної води гинуть дикі тварини й худоба, від спраги і голоду вмирають люди. Районом частих і тривалих засух є зона Сахель, розташована на півдні від Сахари. Вона тягнеться широкою смугою із заходу на схід через усю Північну Африку. Небезпечним явищем є ураганний гарячий сухий вітер, що дме в пустелі влітку. Араби називають його «подих смерті». Коли він дме, температура повітря підвищується до +50 °С, а відносна вологість знижується іноді до 0 %. За таких умов різко збільшується випаровування води з організму. У людини виникає сильний головний біль, і вона може навіть померти. Нерідко ураганний вітер супроводжують піщані смерчі й пилові бурі (мал. 84). Вони зазвичай тривають недовго (до 20 хв), але мають потужну силу і за короткий час переносять величезні маси піску, засипаючи поля, будинки, а іноді й великі поселення. Своєрідним стихійним лихом є нашестя сарани, яка, збираючись мільярдними зграями, за кілька годин може вщент знищити посіви сільськогосподарських культур або урожай плантацій. Світ у просторі й часі Супутники Сахари На неозорих просторах Сахари постійно дме вітер, що несе величезну кількість пилу. У різних районах його називають по-різному: сірроко, самум, хамсин, харматан, шахалі. Арабське прислів’я каже: «У Сахарі вітер встає і лягає разом із Сонцем». Тому пилові бурі — постійні супутники пустелі....
0 Переглянути

Пустелі та напівпустелі. Вічнозелені твердолисті ліси і чагарники

7 Клас

РОЗТАШУВАННЯ І КЛІМАТИЧНІ УМОВИ. Пустелі і напівпустелі займають в Африці величезні площі. Вони лежать у тропічному і субтропічному кліматичних поясах. У Північній півкулі розташована найбільша пустеля світу — Сахара, яка тягнеться із заходу на схід на 5 тис. км, а з півночі на південь — на 2 тис. км. У Південній півкулі розташовані пустеля Наміб і напівпустеля Калахарі. Подорож у слово Назва Сахара у перекладі з арабської означає дика місцевість, пустеля. Калахарі перекладається з мови місцевого племені як земля великої спраги, а Наміб — те, що обходять стороною. Світ у просторі й часі Кам’янисті, глинисті, піщані Великі добові коливання температури повітря спричиняють сильне фізичне вивітрювання. Часто в пустелі чути звуки, схожі на постріли. Жителі Сахари кажуть, що «каміння ночами кричить», — так гучно розтріскуються гірські породи. Вони руйнуються, перетворюючись на купи каміння і щебеню. Тому в Сахарі поширені кам’янисті, глинисті й піщані пустельні ділянки (мал. 76). Кількість опадів у напівпустелях незначна — 400 мм на рік, а в пустелях мізерна — 100 мм на рік. Літо в Сахарі надзвичайно спекотне. Хмар на небі майже не буває, тому сонячне проміння безжально розпікає поверхню. Пісок і скелі нерідко нагріваються до +70 °С, а температура повітря сягає +50 °С. Безхмарне небо є причиною й нічного холоду, оскільки хмари, як ви знаєте, вночі виконують роль «ковдри», яка не дає вихолоджуватися земній поверхні. Тому вночі температура повітря різко знижується, іноді до 0 °С. Нестерпна денна спека змінюється пронизливим нічним холодом. Це спричиняє дуже великі коливання добових температур. Спеку особливо важко переносити через гарячі і сухі вітри. Влітку вони здіймають хмари піску. Дюни на очах оживають, пил закриває сонце. Розпеченим сухим повітрям важко дихати. У рот, ніс і очі набивається пісок. Усе живе забивається у щілини та коріння висохлих трав, і пустеля видається мертвою....
0 Переглянути

Савани

7 Клас

РОЗТАШУВАННЯ І КЛІМАТИЧНІ УМОВИ. Африканські савани — неозорі рівнини, де панують трави, серед яких ростуть окремо або групами дерева і чагарники. Ця зона займає 40 % площі материка і широким поясом огинає екваторіальні та субекваторіальні ліси. Савани розташовані у субекваторіальних кліматичних поясах (а в Південній півкулі — ще й у тропічному). Тому їх клімат постійно жаркий, але перемінно вологий: чітко розрізняються вологий і сухий сезони. На відміну від задушливого вологого екваторіального лісу, савана вражає відкритими просторами та свіжим прозорим повітрям. У вологий сезон дощі заливають висохлу землю. Болота переповнюються водою, а низини перетворюються на озера. Земля вкривається розкішною зеленню, і савана перетворюється на море високих соковитих трав. У сухий сезон сонце нещадно випалює трави, а дерева скидають листя. Тоді савана стає жовто-бурою. (мал. 68). ҐРУНТИ. Найпоширенішими ґрунтами у саванах є червоно-бурі. Їх червонувате забарвлення зумовлене вмістом Феруму. Ґрунти формуються під густим рослинним покривом. Проте товща родючого шару швидко вимивається в сезон дощів. Ці ґрунти достатньо родючі. На них вирощують різноманітні сільськогосподарські культури. РОСЛИННІСТЬ. Ближче до субекваторіальних лісів, у вологих саванах, де період дощів триває до дев’яти місяців, а річна кількість опадів становить 1200 мм, панує високе різнотрав’я. Особливо помітна висока слонова трава, що сягає 3 м. У сухих саванах вологий період скорочується до п’яти місяців, а річна кількість опадів — до 500 мм. Трави стають розрідженими і низькорослими. Чагарники мають пристосування для захисту від засухи. В одних листя дрібне і жорстке, щоб менше випаровувати вологи, в інших — товсте і м’ясисте, щоб запасати воду....
0 Переглянути

Екваторіальні ліси

7 Клас

РОЗТАШУВАННЯ І КЛІМАТИЧНІ УМОВИ. Зона вологих вічнозелених екваторіальних лісів розташована обабіч екватора в западині Конго і на узбережжі Гвінейської затоки. Її утворення обумовлено екваторіальним постійно жарким і постійно вологим кліматом. День в екваторіальному лісі зазвичай починається погожим ранком. До обіду сонце встигає сильно нагріти земну поверхню. Нагріте від неї повітря, насичене вологою, пополудні піднімається вгору й утворює купчасті хмари. Після полудня з хмар, що згустилися до чорноти, на землю падає злива, яка супроводжується грозою. З настанням негоди дерева сильно розхитуються, немовби хочуть зірватися з місця. Проте міцне коріння утримує їх потужні стовбури. Через кілька хвилин дощ вщухає. Надвечір знову настає тиха і ясна погода. Під екваторіальними лісами сформувалися червоно-жовті фералітні ґрунти (мал. 61). У густому лісі земля завалена опалим листям. В умовах жаркого і вологого клімату воно швидко перегниває. Здавалося, створюються всі умови для формування родючих ґрунтів. Проте це не так....
0 Переглянути

Води суходолу

7 Клас

РІЧКИ. В Африці багато річок. Їх розподіл по материку, живлення та режим залежать від клімату. В областях з екваторіальним кліматом за рахунок дощів річки повноводні цілорічно, а в субекваторіальних поясах — тільки влітку. У сухих районах з тропічним кліматом річок майже немає. Там утворилася область внутрішнього стоку — територія, яка не має через річки зв’язку зі Світовим океаном. Річки цієї області впадають у безстічні озера або губляться в пісках: пересихають від великого випаровування води і просочування її в осадові породи. Від них лишаються тільки сухі русла — ваді (мал. 55). Вони наповнюються водою раз на кілька років під час рідкісних дощів. Більшість річок Африки належить до басейнів Атлантичного та Індійського океанів. Ніл — це найдовша річка Африки й одна з найдовших річок світу (6671 км) (мал. 56). Колись він був загадкою для стародавніх єгиптян. Вони не могли збагнути, як із безводної пустелі, де не буває дощів, може витікати повноводна річка. Ніл, на подив африканців, розливався посеред літа, коли стояла найбільша спека. Вони пояснювали це втручанням надприродних сил і обожнювали річку. Загадку вдалося розгадати, як ви знаєте, в XIX ст. З’ясувалося, що витоком Нілу є річка Кагера, яка починається в екваторіальному поясі на Східноафриканському плоскогір’ї і поповнюється щоденними дощами. Вона несе свої води в озеро Вікторія, а витікаючи з нього, отримує назву Білий Ніл. У верхній течії річка має пороги і спадає водоспадами з крутих уступів. Здолавши плоскогір’я, вона широко розливається плоскою рівниною й утворює величезні болота, що тягнуться на сотні кілометрів. Наповнена літніми дощами субекваторіального поясу, річка несе свої води далі на північ. На межі тропічного поясу в Білий Ніл впадає головна притока — Голубий Ніл, який майже подвоює кількість води. Після їх злиття річка отримує назву Ніл. Далі на північ, вступаючи у володіння Сахари, на проміжку 3000 км майже до самого гирла він не приймає жодної великої притоки. Впадає Ніл у Середземне море, утворюючи величезну дельту завбільшки з Кримський півострів. Ніл — єдина річка Африки, яка перетинає Сахару і є джерелом життя у безводній пустелі. Його долина — найбільший оазис, що тягнеться смугою уздовж берегів. З давніх-давен води Нілу використовували для зрошення полів. Для цього на окремих ділянках будували греблі та канали, що існували тисячоліттями. Створення Асуанської греблі дало змогу збільшити площі зрошуваних земель,...
0 Переглянути

Клімат

7 Клас

ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ КЛІМАТУ. Ви вже знаєте, що найважливішим кліматотвірним чинником є кількість сонячної енергії, яку отримує земна поверхня. Внаслідок розташування Африки обабіч екватора між тропіками (в межах жаркого поясу), вона отримує більше за інші материки сонячного тепла. Майже всюди на її території середня річна температура повітря вища за +20 °С. Водночас у горах, розташованих поза жарким поясом на окраїнах материка, взимку бувають морози до -10 °С і випадає сніг. Однак холодних, звичних для нас зим, в Африці не буває. Зима і літо різняться між собою здебільшого умовами зволоження. Влітку — майже повсюдно сезон дощів, взимку — бездощовий сезон. Винятком є район екватора, де опади випадають цілорічно, та пустелі, де дощів немає ні влітку, ні взимку. Важливим кліматотвірним чинником є циркуляція повітряних мас. Над материком дмуть постійні вітри — західні та пасати, які приносять або сухе континентальне повітря, або вологе морське. В екваторіальній частині Африки, де панують вологі екваторіальні маси, випадає велика кількість опадів — до 3000 мм на рік. У тропічних широтах, де переважають сухі тропічні повітряні маси, опадів випадає дуже мало — до 300 мм на рік. Істотно впливає на формування клімату підстильна поверхня (рельєф, океанічні течії). Так, вершини високих вулканів Кенія і Кіліманджаро, незважаючи на розташування поблизу екватора, вкриті багаторічними снігами. Холодні океанічні течії, що омивають береги Африки, не сприяють утворенню опадів....
0 Переглянути

Тектонічна будова, рельєф та корисні копалини

7 Клас

ТЕКТОНІЧНА БУДОВА. Ще 180 млн років тому Африка була частиною стародавнього материка Гондвана. Коли Гондвана розкололася, від неї відокремилася Африканська літосферна плита. В основі сучасної Африки лежить частина цієї плити — давня (докембрійська) Африкано-Аравійська платформа (мал. 47 на с. 54). Нижню частину платформи (тобто її фундамент) утворюють тверді кристалічні породи магматичного і метаморфічного походження. Вони дуже давні за віком. На фундаменті внаслідок вивітрювання, роботи вітру і поверхневих вод нагромаджувалися осадові відклади. За мільйони років вони сформували потужний багатокілометровий осадовий чохол платформи. Він покриває фундамент нерівномірно, тому що протягом геологічного часу платформа зазнавала повільних підняттів і опускань. На тих ділянках, що тривалий час піднімалися, давні кристалічні породи фундаменту опинилися на поверхні, утворивши щити. Інші ділянки платформи опускалися, їх заливали води давніх морів. У тих місцях, де фундамент перекривала потужна товща морських осадових відкладів, утворилися плити. Через мільйони років Африкано-Аравійська платформа на північному заході і півдні була «добудована» частинами океанічного дна, товщі осадових порід якого були зім’яті в складки й утворили складчасті області....
0 Переглянути

Географічне положення та дослідження

7 Клас

ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ. Географічне положення — важлива складова характеристики будь-якого об’єкта. Це — його своєрідна адреса у просторі. Від розташування материка на Землі залежать його природні умови. Навчитися визначати географічне положення допоможе типовий план (додаток 1). Своєрідність розташування Африки полягає в тому, що це єдиний материк, який майже посередині перетинається екватором. Отже, Африка лежить в обох півкулях Землі. І тому, коли в Північній півкулі — літо, то в Південній — зима. Майже повністю материк розташований між двома тропіками в жаркому поясі — в екваторіальному, субекваторіальних і тропічних кліматичних поясах. Тому Африка — найспекотніший материк на Землі. Відносно нульового меридіана континент майже повністю лежить у Східній півкулі, лише невелика його частина — у Західній. Подорож у слово Стародавні греки іменували Африку Лівією. Назва Африка з’явилася ще до нашої ери. Є припущення, що це слово походить від назви берберського племені африги і означає той, що не знає холоду. Крайні точки материка вказують на його розміри й протяжність. Крайня північна точка Африки — мис Рас-Енгела, крайня південна — мис Агульяс (Голковий). Відстань між ними — близько 8000 км. Крайня західна точка — мис Альмаді, крайня східна — мис Рас-Гафун. Протяжність Африки із заходу на схід — 7500 км. За площею вона поступається лише Євразії....
0 Переглянути

Широтна зональність і висотна поясність

7 Клас

ПОШИРЕННЯ ГЕОГРАФІЧНИХ ПОЯСІВ І ПРИРОДНИХ ЗОН. Природні комплекси, які широкими смугами простягаються у широтному напрямку і змінюють один одного від екватора до полюсів, називаються географічними поясами. Це екваторіальний, два субекваторіальних, два тропічних, два субтропічних, два помірних, два субполярних (субарктичний і субантарктичний) і два полярних (арктичний і антарктичний). Між собою вони різняться кількістю тепла, яке отримує поверхня, переважаючими повітряними масами й пануючими вітрами. Різне співвідношення тепла й вологи у межах одного географічного поясу зумовлює його поділ на природні зони. Кожна природна зона характеризується певним кліматом, ґрунтами, рослинністю, тваринним світом. Розміщення природних зон підпорядковане географічній зональності — вони змінюються від екватора до полюсів (широтна зональність) або від океанів у глиб материка (довготна зональність) внаслідок нерівномірного розподілу тепла і вологи. Зміна природних зон у горах з висотою називається висотною (вертикальною) поясністю (мал. 35). ЗОНА ВОЛОГИХ ЕКВАТОРІАЛЬНИХ ЛІСІВ. Вологі екваторіальні ліси ростуть в екваторіальному поясі, утворюючи три окремі масиви — у Південній Америці, Африці, Азії. Ця природна зона вирізняється найбільшою на земній кулі різноманітністю рослин і багатим тваринним світом. Дерева ростуть кількома ярусами. Кажуть, екваторіальний ліс не терпить порожнин. Тому гілки і стовбури дерев перевиті ліанами — рослинами з гнучким, витким і дуже довгим (іноді понад 100 м) стеблом. На них, а також стовбурах і гілках дерев, оселяються рослини-паразити, які живляться їхніми соками. Велика вологість повітря дає змогу багатьом рослинам поглинати воду просто з повітря. Для цього вони мають повітряні корені. Такими є, наприклад, орхідеї. Екваторіальні вологі ліси вічнозелені, тобто рослини не скидають одночасно всього листя....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 3 4 5 6 7 8 9 10 11 ... 57
Назад

Навігація