1. ОСОБЛИВОСТІ РЕГУЛЮВАННЯ СИСТЕМИ ВІДЛІКУ ЧАСУ В КРАЇНАХ СВІТУ. Із розвитком світового господарства, торгівлі, глобалізації транспортної мережі гостро постала проблема запровадження по всій планеті єдиної, стандартної для всіх концепції світового часу. Нині неможливо собі уявити відсутність такої стандартизації.

Уперше концепція стандартного часу була запропонована вченими Великої Британії. Її прийняли у світі лише наприкінці XIX ст. До цього існувала плутанина у визначенні часу різних місцевостей світу, а іноді навіть в одній країні існували різні підходи до цієї важливої справи. Майже всі села й міста визначали власний сонячний час. Усе було досить примітивно. Фактично виокремлювали три частини світлового дня: сонце сходило — був ранок, було в зеніті — полудень, хилилося до горизонту — вечір, а коли ставало темно — ніч. За часом спостерігали за допомогою сонячних годинників, які, наприклад, у Давньому Римі використовувалися з III ст. до н. е., а в Давній Греції — ще раніше (мал. 1).

Наприкінці XIX ст. масове будівництво залізниць (у США, Канаді, Росії), магістралі яких перетинали країни із заходу на схід різними годинними поясами, викликало гостру необхідність запровадження точного графіка руху та зупинок на станціях. Без уведення єдиного стандарту часу хоча б у межах однієї країни цього не можна було б зробити. У Європі, де залізниці перетинали багато країн, була також необхідна єдина концепція стандартного часу. Потяги не могли рухатися й зупинятися на станціях за приблизним місцевим часом. Потрібні були чіткі часові графіки руху, прибуття, стоянки й відбуття поїздів із різних станцій по всій мережі залізниць. Саме у Великій Британії уніфікували час на території всієї країни, а наприкінці XIX ст. встановили стандартний час за Гринвічем (Greenwich Mean Time, GMT). Він отримав назву «лондонський час». Приклад Великої Британії виявився прийнятним для її колишніх колоній — Канади, США з величезними територіями, що простяглися в широтному напрямку й перетинали кілька годинних поясів. Транспорт розвивався настільки швидко, що саме життя почало підганяти вчених і політиків. У 1884 р. на конференції у Вашингтоні було прийнято резолюцію про необхідність використання годинних поясів на всій планеті.

Мал. 1. Сонячні годинники: а) на стіні собору Богоматері Кроацької (Мец, Франція); б) на стіні Шартрського собору (Франція); в) на площі Мерседес (Кордова, Іспанія).

Проте на практиці це виявилося не так легко, і концепція стандартного часу донині так і не реалізована в повному обсязі. Окремі країни та території з різних міркувань установлюють власний час. Іноді він значно відрізняється від поясного. Величезний Китай узагалі не виділяє годинних поясів на своїй території.

За допомогою карти годинних поясів (world-timezone.com) визначте, скільки годинних поясів має бути в Китаї.