Географія паливних ресурсів України
- 20-01-2022, 21:40
- 345
8 Клас , Географія 8 клас Масляк, Капіруліна 2021 (поглиблене вивчення)
§ 29. Географія паливних ресурсів України
Пригадайте гірські породи та мінерали, які належать до групи осадових порід за способом утворення, наведіть їх приклади.
1. ГЕОГРАФІЯ ПАЛИВНИХ РЕСУРСІВ: ДІЮЧІ ТА ПЕРСПЕКТИВНІ БАСЕЙНИ Й РАЙОНИ ВИДОБУТКУ КАМ'ЯНОГО І БУРОГО ВУГІЛЛЯ. Паливні ресурси України багаті й різноманітні. До них належать поклади кам’яного та бурого вугілля, нафти, природного газу, горючих сланців, торфу та урану. Кам’яне вугілля (близько 94% запасів вугілля країни) високої якості залягає на Донбасі та у Львівсько-Волинському басейні.
Через збройну агресію Росії на сході українських територій, де розташована більша кількість вугледобувних підприємств, Україна не може повністю забезпечувати свої господарські потреби у вугіллі.
Існує можливість будівництва нових шахт на сході Дніпропетровської області, де можна щорічно видобувати якісне коксівне вугілля обсягом понад 130 млн т. Буре вугілля залягає на Правобережжі в межах майже всієї Придніпровської височини. Його видобуток ведеться лише в Олександрії (Кіровоградська область). Прогнозні запаси вугілля в Україні становлять майже 120 млрд т, а розвідані — близько 50 млрд т. Однак видобуток вугілля в Україні стає для держави все більше збитковим, наприклад, із 2015 р. собівартість видобутку вугілля на державних шахтах зросла вдвічі: у 2015 р. було 2,68 тис. грн за тонну, у 2019 р. — уже 4,26 тис. грн (мал. 1).
У декількох областях країни знайдено великі родовища горючих сланців, які є важливою сировиною не тільки для паливно-енергетичної, а й для хімічної промисловості. Їхні запаси геологи оцінюють у понад 3 млрд т.
За допомогою карти мінерально-сировинних ресурсів в атласі назвіть адміністративні області України, у межах яких розташовані райони залягання паливних ресурсів України.
За мал. 1 поясніть, чи є прибутковим для держави видобуток вугілля в Україні. Запропонуйте інші види енергетичних ресурсів, якими можна замінити вугільну енергію.
Основні поклади кам’яного вугілля країни сформувалися в осадовому чохлі Донецької складчастої області — Донбасу та Галицько-Волинської западини. Тут видобувають якісне вугілля — коксівне, газове, антрацит. Вміст вуглецю в антрациті досягає 94—97%. Третина вугілля є коксівним, його після спеціальної обробки використовують під час виплавки чавуну та сталі. За видобутком кам’яного вугілля (2018 р.) Україна завершує світову двадцятку країн-лідерів і посідає восьме місце в Європі.
Мал. 1. Вугільна промисловість України за даними Міністерства енергетики та захисту довкілля станом на 29.04.2020 р.
Донецький кам’яновугільний басейн має 98 % запасів вугілля країни, у межах України він охоплює територію понад 50 тис. км2.
Львівсько-Волинський басейн, промислова площа якого становить майже 2,5 тис. км2, дає близько 2% вугілля країни. Його продовженням є Люблінський басейн на території Холмщини в Польщі. Інтенсивне геологічне вивчення басейну було розпочато наприкінці 1939 р. Товщина шарів вугілля тут становить від 0,5 до 1,5 м, іноді досягає 2,8 м і залягає на значно меншій, ніж у Донбасі, глибині — 300—700 м.
Міста Нововолинськ і Червоноград виникли завдяки розвитку в регіоні вугільної бази. Значну частину вугілля використовують Бурштинська та Добротвірська теплові електростанції. Частина вугілля експортується до Білорусі. Із дев’яти діючих станом на 2016 р. шахт планують залишити лише дві через незначні запаси вугілля.
lvug.com.ua/ — інформація про історію та сучасність Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну.
За картами адміністративно-територіального устрою України та карт мінерально-сировинних ресурсів в атласі назвіть адміністративні області країни, у межах яких залягають шари бурого вугілля Дніпровського буровугільного басейну.
Дніпровський буровугільний басейн площею близько 150 тис. км2 залягає в осадових відкладах знижень Українського щита на глибині 10—120 м. Шари бурого вугілля утворилися з решток рослин палеогену та неогену й мають потужність від кількох сантиметрів до майже 18 м. Окремі виходи бурого вугілля на земну поверхню були відомі ще з XVI ст. Видобуток вугілля можливий як шахтним, так і відкритим — кар’єрним способом, але через низьку теплотвірну здатність його майже не видобувають. Окремі родовища бурого вугілля відомі також у Придністров’ї, Передкарпатті, Закарпатті, Харківській і Полтавській областях України.
2. БАСЕЙНИ Й РАЙОНИ ДОБУВАННЯ НАФТИ І ПРИРОДНОГО ГАЗУ. В Україні існують три нафтогазоносні райони: Західний, Східний і Південний — 35 нафтогазоносних перспективних регіонів. Нерозвідані вуглеводневі ресурси в нафтогазоносних районах України, за найобережнішими прогнозами, становлять понад 5 млрд т умовного палива, що вдвічі більше за накопичений видобуток. А запаси нетрадиційних видів вуглеводнів (сланцевого газу й нафти, метану вугільних родовищ, газогідратів Чорного моря) узагалі величезні. Найбільшу перспективу для освоєння мають глибокі горизонти Східного нафтогазоносного району, а також території Західного району.
Перші розвідані в Україні великі родовища були виснажені ще в 70-ті рр. XX ст. коли український газ, річний видобуток якого становив майже 70 млрд м2, прямував до Росії та тогочасних соціалістичних країн Європи. У 1972 р. в Україні було видобуто рекордні 14,4 млн т нафти, яка споживалася переважно в тих самих країнах.
Проте наша держава й досі залишається країною, багатою на нафту й природний газ. За даними Держслужби статистики, за 2019 р. державні й приватні компанії України видобули близько 1,6 млн т нафти і близько 20 млрд м3 природного газу. При цьому в країні спожито 8,7 млн т бензину та дизельного пального, що в 5,5 разу більше, ніж видобуто нафти. У 2019 р. українська промисловість, комунальні підприємства та населення використали понад 30 млрд м3 природного газу, або в 1,5 разу більше, ніж добули.
Україна забезпечує себе нафтою лише на 7—8% від потреб, природним газом — на 20—25%. За їх видобутком Україна посідає 52-ге місце у світі та сьоме місце серед країн Європи (нафта), 30-те і четверте місця відповідно (природний газ).
Західний (Прикарпатський) район, поклади якого зосереджені в Передкарпатському крайовому прогині, — це Івано-Франківська, Львівська і Волинська області. Сюди ж належать Карпати й Закарпатська низовина.
Нафта і природний газ залягають у Передкарпатті на глибинах від 100 до 2500 м і більше. Родовища природного газу (понад 30) зосереджені переважно в зовнішній зоні Передкарпатського прогину.
Східний (Дніпровсько-Донецький) район розташований у межах Дніпровсько-Донецької западини. На території Полтавської, Харківської, Чернігівської, Сумської та Луганської областей розташовано понад 120 нафтових, газових та нафтогазових родовищ. У них зосереджено до 80% запасів вуглеводнів України, які сьогодні дають майже 60 та 90% відповідно нафти та природного газу країни. Нафта — якісна з низьким вмістом сірки, природний газ переважно метановий. Геологічна розвідка басейну розпочалася в 30-х рр. XX ст., а промисловий видобуток — у 1952 р.
Це одна з найглибших у світі западин (глибина 18—20 км), заповнена осадовими породами, у яких чергуються шари нафти і природного газу на глибині від 4,5 км. Видобувають їх зараз лише з верхніх шарів. Тож основна частина вуглеводнів ще не видобута, а частина навіть не розвідана. Головні нафтові родовища: Сагайдацьке, Радченківське, Зачепилівське, Кибинцівське, Глинсько-Розбишівське в Полтавській області, Рибальське і Качанівське в Сумській, Прилуцьке, Леляківське і Гнідинцівське в Чернігівській області. Байрацьке газове родовище на Полтавщині є найбагатшим із відкритих за останні 15 років, а виявлене в 1950 р. родовище природного газу Шебелинка Харківської області було одним із найбільших у Європі (мал. 2).
Геологічна будова шельфу Чорного й Азовського морів аналогічна будові дна Перської затоки й Каспійського моря, що вказує на те, що в Україні на її Чорноморському шельфі мають бути зосереджені запаси нафти й природного газу світового значення. Природний газ у кількості понад 5 млрд м3 тут уже видобувають.
Південний (Причорноморсько-Кримський) район розташований у Причорноморській западині на узбережжі та акваторії Азовського й Чорного морів, нині його вважають найбільш перспективним. Потужність родовищ нафти тут порівнюють із ресурсами Північного моря. У районі вже виявлено понад 60 нафтогазоносних родовищ. Нафта є й на Керченському та Тарханкутському півостровах.
Останнім часом у світі набув поширення видобуток сланцевої нафти та природного газу. Завдяки цьому США перетворилися на головного виробника вуглеводнів у світі. В Україні також відкрито великі запаси сланцевих вуглеводнів. Це створює перспективи для перетворення України на одного з їх головних виробників у Європі, адже за резервами цього палива Україна посідає четверте місце в регіоні після Франції, Польщі та Норвегії. Однак екологи ще не дійшли спільного висновку, чи є видобуток сланцевого газу безпечним для природи та людини.
Мал. 2. Окремі родовища нафти та природного газу України та сланцевий газ в Україні (Юзівська площа, Олеська площа).
Обґрунтуйте геополітичну необхідність участі американських нафтових компаній у видобутку вуглеводнів на шельфі Чорного моря.
За картою мінерально-сировинних ресурсів України назвіть родовища нафти та природного газу, не вказані на мал. 2.
3. ГЕОГРАФІЯ РЕСУРСІВ ГОРЮЧИХ СЛАНЦІВ І ТОРФУ. ОСНОВНІ РАЙОНИ Й СПОСОБИ ВИДОБУТКУ ТА ВИКОРИСТАННЯ. Горючі сланці — це тверді паливні ресурси, які складаються з відмерлих решток морських та озерних найпростіших водоростей і тварин, що споріднює їх із нафтою. Одне з найбільших у світі родовищ горючих сланців — Бовтиське — було відкрите на початку 60-х рр. XX ст. в межах Бовтиської западини на межі Кіровоградської та Черкаської областей. Його запаси становлять близько 3,8 млрд т, а потужність сланцевих шарів — від 115 до 285 м. Залягає він на глибині до 400 м. Однак родовище не розробляється.
Основні торф’яні родовища розташовані на півночі країни (мал. 3). Нерівномірність територіального поділу цих ресурсів в Україні обумовлена кліматичними, геологічними та іншими чинниками, які визначають процеси торфоутворення. За даними Державної служби геології і надр України, на території країни виявлено та розвідано 3118 торф’яних родовищ із геологічними запасами близько 2,2 млрд т. Ресурси торфу — це не тільки енергетичний, а й агрохімічний потенціал України. Торф є сировиною для виробництва паливних гранул (пелет), торф’яних паливних брикетів (лідер виробництва — Волинь, продукція йде на експорт до країн Європи), а також задовольняє потреби сільського господарства (виробництво торфодобрив та торфокомпостів) і промисловості, обумовлюється різноманітністю видів торфу навіть у межах одного родовища.
Мал. 3. Геологічні запаси торфу за областями України.
За мал. 3 покажіть на карті регіони України, де утворилися найбільші поклади торфу.
Україна також належить до найбагатших держав у світі за запасами урану.
Більше третини території країни займає Український щит. Майже скрізь тут залягають радіоактивні гірські породи. Особливо значними запаси уранових руд є в Київській, Черкаській, Кіровоградській і Дніпропетровській областях.
Більше інформації про використання торфу та торф'яних родовищ можна знайти в мережі Інтернет у навчальному посібнику Т. С. Боднарюк (Рівненський національний університет водного господарства та природокористування).
ВИСНОВКИ
- Паливно-енергетичні ресурси України багаті й різноманітні.
- В Україні виявлено перспективні поклади сланцевих вуглеводнів.
- Найбільш перспективними районами для видобутку вуглеводнів вважають Східний і Південний райони країни, продовжують відкривати нові родовища і в Західному районі, де видобуток нафти почали ще в XVII ст.
- Україна належить до найбагатших країн світу за покладами уранових руд.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
- 1. Доведіть, що основні родовища вуглеводнів розташовані в тектонічних западинах.
- 2. Порівняйте за додатковими джерелами природні умови видобутку нафти й природного газу в Україні та в інших країнах світу.
- 3. Складіть опис природних умов минулого, у яких утворилися поклади вугілля, використовуючи геохронологічну таблицю (с. 90—91).
Коментарі (0)