Найпоширеніші релігійні конфесії в Україні. Вплив релігій на національну культуру України та окремих країн світу
- 20-01-2022, 23:44
- 292
8 Клас , Географія 8 клас Масляк, Капіруліна 2021 (поглиблене вивчення)
§ 75. Найпоширеніші релігійні конфесії в Україні. Вплив релігій на національну культуру України та окремих країн світу
Культові споруди яких релігій є у вашому населеному пункті? Чим вони відрізняються між собою?
1. ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОСЛАВ'Я. Релігія як «соціокультурний код» народу, суспільний соціальний інститут відіграє ключову роль у процесі національної самоідентифікації й об’єднанні народів і створенні монолітних націй.
Від початку формування Русі-України і до сьогодні її географічне, соціально-економічне та особливо геополітичне положення (перебування між переважно православним Сходом і католицько-протестантським Заходом, на межі мусульманської та християнської цивілізацій) впливало на розвиток і створювало ситуації занепаду державності українців.
Рух за автокефалію (самостійність) української церкви як основи культури української нації відродився після краху Російської імперії та майже 100 років тривав безрезультатно.
15 грудня 2018 р. у Софії Київській відбувся Об’єднавчий собор православних церков України, на якому було створено Православну церкву України та обрано її предстоятеля. 6 січня 2019 р. у Стамбулі Вселенський Патріарх Варфоломій вручив Томос про автокефалію предстоятелю Православної церкви України митрополиту Київському і всієї України Епіфанію.
Надання автокефалії Українській православній церкві є подією, яка рівнозначна Акту проголошення незалежності України. Безпосередньо надання Томосу має релігійно-церковні та внутрішньополітичні аспекти, оскільки автокефальна церква є одним з атрибутів української державності, засобом консолідації українського суспільства.
Проаналізуйте, чому надання автокефалії Українській православній церкви за важливістю порівнюють з Актом проголошення незалежності України.
Крім значних позитивних наслідків, автокефалія матиме й низку викликів для всього українського суспільства, оскільки вона не вирішує водночас проблеми його єдності, але має ризики поглиблення церковного розколу. Значною проблемою може стати переділ церковної власності.
За даними на 2018 р., в Україні діяло понад 18 тис. культових споруд, із яких 4 тис. є пам'ятками архітектури. Найбільше їх перебуває в розпорядженні Російської православної церкви.
2. НАЙПОШИРЕНІШІ РЕЛІГІЙНІ КОНФЕСІЇ В УКРАЇНІ. У грудні 1996 р. в Україні була утворена міжконфесійна інституція Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО), яка представляє понад 90% усіх релігійних організацій країни. Її метою стало об’єднання зусиль усіх конфесій у справі духовного відродження України й координації міжцерковного діалогу, участь у розробці проектів нормативних актів із питань державно-конфесійних відносин та здійснення комплексних заходів доброчинного характеру. Станом на лютий 2019 р. до складу ВРЦіРО входять 16 церков і релігійних організацій та одна міжцерковна організація (православні, греко- і римо-католицькі, протестантські, євангельські церкви, мусульманське та юдейське релігійні об’єднання).
У 2019 р. віруючими визнали себе близько 81% жителів заходу та 52 і 53% жителів півдня і сходу України відповідно. Більшість громадян (65 %) відносять себе до православ’я. На заході 36 % жителів визнали себе греко-католиками. Відповідно до державної статистики, на 1 січня 2019 р. в Україні існувало 265 мусульманських громад (на підконтрольній країні території).
До об'єднання в єдину церкву в грудні 2018 р. Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП) та Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) налічувалося 5363 громади УПЦ КП та 1171 громада УАПЦ. На 2018 р. кількість вірян УПЦ КП становила понад 45% проти понад 16% для УПЦ Московського патріархату.
В Україні налічується більше 8 тис. громад протестантських церков (баптисти, п’ятдесятники, кальвіністи, лютерани, адвентисти тощо).
3. ВПЛИВ РЕЛІГІЙ НА СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ. Українське язичництво — багата скарбниця духовної культури українців. Етнографічні (вишивка, писанки) та фольклорні (народні пісні, казки, прикмети, веснянки, колискові, билини, сказання, щедрівки, колядки) джерела є головним джерелом для вивчення звичаїв та обрядів дохристиянської доби. У веснянках, щедрівках, колядках, піснях збереглися фрагменти міфологічних поглядів та релігійних вірувань наших предків.
У XIX ст. історик Микола Костомаров (1817—1885 рр.) писав, що «ім'я Коляда пов'язане зі словом Іола, що означає колесо — коло сонця». Свято Коляди у слов'ян відзначалося на честь Сонця, яке народжується в день зимового сонцестояння. Язичники вшановували 12 місяців року 12 стравами, співали пісні, які називали колядками, про Сонце, Місяць і зорі. Із появою християнства обряд колядування переадресували до Різдва Христового, а в текстах колядок з'явилися біблійні мотиви. Традиція колядування в Україні збереглася, але язичницькі колядки зараз можна почути хіба лише в Карпатах.
Майже кожен український письменник має у своєму доробку колискову. Авторство першої української колискової як одного з найдавніших жанрів народної словесності сягає корінням міфологічного періоду творчості людей. Тоді колискову співали як замовляння від зла, на щастя, здоров’я, а не лише щоб приспати дитину.
Через те що переважна частина українців жила в селах, культ предків, місцеві ритуали, землеробська і мисливська магія та обряди побутового язичництва стали основою для календарних та сімейних обрядів, що існували одночасно із християнством аж до початку XX ст. Християнство більш успішно прижилося в містах.
Ставлення церкви до язичництва було різним: високоосвічені міські священники його демонізували, а сільські ставилися до язичницьких проявів культурних традицій неграмотних верств населення поблажливо.
Сільську народну релігійність, особливо в ізольованих важкодоступних місцевостях Полісся і Карпат, дослідники виявляли на землях України на межі XIX—XX ст. І сьогодні в змісті ритуалів річного календарного циклу лунають відголоски язичницьких обрядів (Маланка, водіння кози або русалки, Купала, карнавальні перевдягання, осінні зажинки) тощо.
ВИСНОВКИ
- Фундаментом і скарбницею духовної культури та народно-побутової релігійності українців стало українське язичництво.
- Побутове язичництво, місцеві ритуали й культ предків, землеробська й мисливська магія та обряди стали основою для календарних та сімейних обрядів, які разом із християнством збереглися до початку XX ст., а окремі й до сьогодення.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
- 1. Доведіть на прикладі українців, як може церква впливати на національну єдність народів.
- 2. Проаналізуйте, чи справді отримання автокефалії є частиною проєвропейської стратегії української політики.
- 3. За додатковими джерелами дізнайтеся більше про особливості національної культури українців, що пов'язані з релігією. Підготуйте повідомлення.
Коментарі (0)