Войти
Закрыть

Природна зона мішаних лісів

8 Клас

За таблицею «Характеристика природних зон України» (див. додаток 6, с. 195) послідовно ознайомтеся з особливостями географічного положення та природних компонентів зони мішаних лісів. Південну смугу зони європейських мішаних лісів за особливостями клімату й належністю до ділянки з уповільненими неотектонічними підняттями виділяють як фізико-географічний край Українського Полісся (із переважанням ландшафтів мішаних дубово-соснових лісів на дерново-підзолистих ґрунтах). Цю зону в Україні часто називають Поліссям. Чому північна частина України належить до природної зони широколистяних лісів? Річ у тому, що клімат північної частини України цілком придатний для зростання широколистяних дерев із розвиненою кроною (на відміну від більш північних прохолодних територій, де дуб та інші види широколистяних дерев низькорослі й поступаються у висоті більш холодостійким хвойним деревам). В Українському Поліссі майже немає ялиново-широколистяних лісів, характерних для більш північних країв зони мішаних лісів. Чому ж тоді в лісах Українського Полісся сосен більше, ніж дубів? Причини належності півночі України до зони мішаних лісів не стільки полягають у впливі клімату, скільки пов’язані зі складом гірських порід. Уповільнені порівняно із сусідніми територіями неотектонічні підняття обумовили тут переважання низовинного рельєфу. Протягом льодовикового періоду Поліська низовина заповнювалася талими водами, які наносили сюди водно-льодовикові відкладення (переважно піски й супіски). Отже, у Поліссі переважають водно-льодовикові низовини, складені пісками й супісками — гірськими породами, бідними на елементи мінерального живлення, а до таких умов краще пристосовується сосна. Тут на пісках сформувалися соснові ліси (бори), а на супісках і піщано-глинистих відкладеннях, дещо багатших на елементи мінерального живлення, — сосново-дубові ліси (субори)....
0 Переглянути

Районування природних ландшафтів. Антропогенні ландшафти

8 Клас

Одним із найважливіших завдань науки є систематизація знань. У географії така систематизація здійснюється у вигляді районування. Фізико-географічне районування — це виділення й опис великих територій, для яких характерна певна єдність і неповторність рис природних ландшафтів. Основні одиниці районування: країна, зона, підзона, край, область, район. Виділення кожної одиниці фізико-географічного районування проводиться з урахуванням трьох головних чинників, які зумовлюють зональні чи азональні риси природи (мал. 30.1). Які із цих чинників належать до зональних, а які — до азональних? У природі ландшафти утворюють складну мозаїку. Наприклад, мішано-лісові ландшафти можуть поєднуватися з ділянками болотних, заплавних, лісостепових. При створенні карт фізико-географічного районування ландшафтні межі узагальнюють за переважаючим класом, типом чи видом ландшафтів. Між одиницями фізико-географічного районування та одиницями класифікації ландшафтів існує певна відповідність. Наприклад, у межах фізико-географічної країни переважає один клас ландшафтів, фізико-географічної (природної) зони — тип, природної підзони — підтип, району — один вид ландшафтів. Чим дрібнішою с одиниця районування, тим більше спільних рис природи в її межах, і навпаки....
0 Переглянути

Поняття про ландшафт. Карта ландшафтів України

8 Клас

Під час вивчення природних компонентів ми встановлювали взаємозв’язки між кожним із них. Природні компоненти зв’язують між собою фізико-географічні процеси (наприклад водний стік, випаровування, рух повітря, а разом із ним — рух тепла й вологи). Отже, кожний із природних компонентів існує не окремо, а в тісному зв’язку та поєднанні з іншими. Природно-територіальні комплекси (ПТК) — це цілісні складові частини географічної оболонки, що утворюються внаслідок тривалого взаємопов’язаного та взаємозумовленого розвитку природних компонентів на певній території. У світовій географії для характеристики цього поняття вживають термін «ландшафт» (краєвид) (мал. 29.1). На мал. 29.2 показана схема взаємодії компонентів ландшафту. Природні компоненти (гірські породи, повітря, воду, ґрунт та організми — рослини, тварини, мікроби) зв’язують між собою в єдине ціле численні ландшафтоутворюючі процеси, які об’єднують у три групи: теплообмін, вологообмін, обмін речовинами. 2. Чинники ландшафтоутворення Відмінність ландшафтів між собою зумовлена впливом різних чинників ландшафтоутворення. Ці чинники є джерелами енергії перебігу ландшафтоутворюючих процесів. До головних чинників належать: сонячна енергія та енергія надр Землі. Похідних чинників також два: циркуляція (перетворення в географічній оболонці сонячної енергії на енергію повітряних і водних потоків) та антропогенний чинник (перетворена й спрямована людиною енергія Сонця, земних надр, повітряних і водних потоків тощо). Під впливом зовнішніх чинників (сонячної енергії та циркуляції атмосфери) в основному формується клімат, а під впливом внутрішнього (енергії надр Землі) чинника — гірські породи та рельєф. Інші природні компоненти формуються внаслідок впливу всіх чинників разом узятих....
0 Переглянути

Закономірності поширення тваринного світу

8 Клас

Тварини кожного фауністичного комплексу по-різному пристосувалися до умов середовища. Так, у лісових комплексах є чимало видів тварин, що живуть на деревах; серед птахів переважають комахоїдні, серед ссавців — великі копитні. У мішаних і широколистяних лісах північної частини України серед ссавців зустрічаються травоїдні (лось, козуля, дикий кабан, олень), серед гризунів — білка, соня лісова (вовчок), миші, полівки, серед комахоїдних — кріт, бурозубки, борсук, серед хижаків — лисиця звичайна, куниця лісова, тхір чорний. На Поліссі зрідка зустрічаються бурий ведмідь, кіт лісовий, рись. Серед птахів у мішаних лісах Поліської низовини живуть тетерук, глухар, рябчик, пугач, яструби, сови, дятли тощо. Серед плазунів — звичайна гадюка, вуж, веретільниця, мідянка, ящірка прудка; серед земноводних — квакша звичайна. У лісах Карпатських гір живуть сарна, бурий ведмідь, рись; із птахів — чорний шишкар, сокіл-сапсан, орел-беркут; із земноводних — саламандра плямиста, карпатський тритон. У Кримських горах серед птахів зрідка зустрічаються чорний гриф, білоголовий сип, стерв’ятник; серед плазунів — жовточеревий полоз; на Південному березі Криму — леопардовий полоз, кримський гекон....
0 Переглянути

Закономірності поширення типів рослинності

8 Клас

Рослини та тварини є «найслабшими» природними компонентами, оскільки при зміні властивостей хоч одного природного компонента змінюється і рослинність. Певному типу рослинності, як правило, відповідає певний тип ґрунтів, тому за теперішнім поширенням ґрунтового покриву можна встановити колишні райони поширення природної рослинності. У межах України виділяють такі головні типи рослинності: лісова, лучна, степова, болотна, прибережно-водна, водна. Знайдіть поширення різних типів рослинності на карті атласу. Розгляньте характерні рослини кожного типу рослинності (із гербарію, за малюнками). Ліси — це найскладніші природні рослинні угруповання з переважанням деревних рослин, що утворюють верхній ярус (один або кілька під’ярусів). Крім деревного, виділяють яруси: підліска, чагарниково-трав’яний і мохово-лишайниковий. На території України зростають хвойні, широколистяні листопадні та мішані ліси. За картою атласу визначте, у яких частинах України переважно поширені ліси. Чому саме там? Хвойні ліси складаються зі світлохвойних дерев — сосни, де сонячне проміння вільно проникає до земної поверхні, і темнохвойних — ялини та ялиці. Темнохвойні ліси ростуть в умовах вологого та прохолодного середньогір’я Карпат (на висоті 1—1,5 км), світлохвойні ліси (бори), невибагливі до забезпечення мінеральними речовинами, — на бідних ґрунтах Поліської низовини, піщаних терасах річок, скелястих крутосхилах Кримських гір....
0 Переглянути

Закономірності поширення ґрунтів. Ґрунтові ресурси

8 Клас

На поширення ґрунтового покриву впливають різні фізико-географічні чинники: клімат, рельєф і зумовлена ним висотна поясність у горах, склад гірських порід, глибина залягання підземних вод, склад рослинності, діяльність людини (мал. 26.1). Поширення ґрунтового покриву на території України підлягає загальним географічним закономірностям: широтній зональності та азональності (зумовленій відмінностями рельєфу, складом гірських порід, глибиною залягання ґрунтових вод) тощо. Зональний (широтний) розподіл ґрунтів характерний для рівнин, де з півночі на південь один тип ґрунтів поступово заступає інший. Що спричиняє зональне поширення ґрунтів? Зростання континентальності клімату та зменшення коефіцієнта зволоження з північного заходу на південний схід і південь України зумовлюють відхилення меж зональних типів ґрунтів із південного заходу на північний схід. Прослідкуйте за картою (мал. 26.4) межу чорноземів опідзолених і типових із чорноземами звичайними. Визначте, які ґрунти поширені: 1) у Прикарпатті; 2) Закарпатті; 3) на схилах Карпатських гір. Поясніть причини відмінностей. Під впливом діяльності людини часто відбувається змивання верхнього родючого шару ґрунтів (мал. 26.2), зменшення вмісту гумусу, що призводить, наприклад, до перетворення чорноземів середньогумусних на малогумусні....
0 Переглянути

Умови ґрунтоутворення. Найпоширеніші типи ґрунтів

8 Клас

Ґрунт — це особливе природне тіло, яке утворилося в тонкому верхньому шарі земної кори в результаті взаємодії всіх природних компонентів (гірських порід, повітря, води, живих організмів і їх відмерлих решток). Недаремно засновник наукового ґрунтознавства Василь Докучаєв називав ґрунт «дзеркалом ландшафту». Результати експедиції, яку він очолював на території Полтавської губернії наприкінці XIX ст., золотою сторінкою вписані в історію світової науки. З урахуванням матеріалів досліджень В. Докучаєв розробив наукові основи ґрунтознавства, зокрема, дав назви ґрунтів і їх горизонтів. Утворення ґрунтів — це складний процес, що триває сотні й тисячі років. 2. Ґрунтовий профіль. Типи ґрунтів Існує дуже багато типів ґрунтів, оскільки чинники ґрунтоутворення суттєво відрізняються (клімат, склад гірських порід, місцеві відмінності рельєфу, рослинність, тварини). Сукупність усіх ґрунтів складає ґрунтовий покрив території. Кожний тип ґрунту розрізняють за внутрішньою будовою (профілем — наявністю певних горизонтів) і властивостями. Якщо викопати яму завглибшки 1,5—2 м (мал. 2.8, а, с. 10) або зачистити лопатою відслонення на схилі яру, то можна побачити низку горизонтів ґрунтового профілю: відмерлий рослинний опад (А0), верхній гумусовий (А1), більш світлий горизонт вимивання (А2), щільний, збагачений глинистими частинками горизонт вмивання (В), материнську гірську породу (С), на якій утворився ґрунт....
0 Переглянути

Озера, болота, водосховища, підземні води. Водні ресурси та їхнє раціональне використання

8 Клас

Водосховища — це штучні озера, які утворюють на річках, перекриваючи їх заплаву греблями. Понад 1000 водосховищ займають близько 2% території України. Каскад із шести великих водосховищ створений на Дніпрі. Найбільше з них за площею водного дзеркала — Кременчуцьке, а за об’ємом води — Каховське. Першим було створене водосховище Дніпрогес (Дніпровське). Згодом були споруджені Київське, Канівське та Дніпродзержинське водосховища. На Дністрі створене велике Дністровське водосховище. Водосховища створювали з метою виробництва відносно дешевої електроенергії на гідроелектростанціях (ГЕС), збільшення запасів води (для зрошення полів, забезпечення заводів водою), регуляції водного стоку (зменшення непродуктивних втрат води під час повеней, різкого коливання рівня води), покращення умов судноплавства. До штучних водойм, крім водосховищ, належать ставки. На відміну від водосховищ, вони мають менший об’єм води (до 1 млн м3). Їх найчастіше утворюють шляхом перекриття дамбами балок або долин малих річок. Ставки досить швидко замулюються. Їх використовують для місцевих потреб господарства (риборозведення тощо). Чи є ставки у вашому краї? Як вони утворені? Як їх використовують? До яких негативних наслідків призводить їх використання? Укажіть шляхи покращення стану ставків. Утворення штучних водойм було зумовлене необхідністю зменшення різких коливань водного стоку впродовж року та збільшення водних ресурсів. Проте є і негативні наслідки створення водосховищ:...
0 Переглянути

Річковий стік і його характеристики. Живлення і режим річок

8 Клас

Водний стік — це частина атмосферних опадів, яка стікає по земній поверхні або під землею та потрапляє у водотоки чи водойми. Водний стік поділяють на поверхневий і підземний. Головною складовою частиною водного стоку є річковий стік. Він є ланкою кругообігу води в географічній оболонці. Зверніть увагу, що чим більше випадає опадів, менше випаровування та більш розчленований рельєф, тим більшим є показник річкового стоку. Найбільший водний стік спостерігається в горах. До річок Карпат потрапляє 70—90% річної кількості атмосферних опадів, а якщо розподілити об’єм водного стоку рівномірно, він би вкрив цю територію шаром 200—1000 мм. У Кримських горах шар стоку становить до 30% річної кількості опадів. Знаючи відмінності клімату Карпат і Кримських гір, поясніть причину різниці водного стоку їх річок. У межах Східноєвропейської рівнини з півночі на південь кількість атмосферних опадів, що потрапляє до річок, зменшується від 30 майже до 0%, а шар стоку — від 100 до 1 мм. Це пояснюється не тільки зменшенням кількості опадів із півночі на південь України, але й збільшенням випаровування та зменшенням розчленованості рельєфу в цьому напрямку. У середньому до річок України потрапляє 14% від середньорічної кількості атмосферних опадів (решта випаровується)....
0 Переглянути

Склад вод суходолу. Будова річкової долини. Вплив рельєфу на річки

8 Клас

Поширення вод суходолу на території України та їхні особливості залежать від впливу різних природних чинників: клімату, рельєфу, геологічної будови. Людина, створюючи штучні форми рельєфу (дамби, заглибини каналів тощо), прямо чи опосередковано теж значною мірою впливає на води суходолу. Які води суходолу мають природне, а які — штучне походження? Пригадайте, що річка — це природний водний потік довжиною понад 10 км, що протікає в утвореному ним заглибленні — річищі. Струмки — це водні потоки, що мають довжину до 10 км та іноді пересихають у посушливі періоди. На території України налічується понад 4 тис. річок та понад 60 тис. струмків. Більше ніж 95% площі України належить до басейну річок, що впадають у Чорне або Азовське моря. Менше 5% площі України належить до басейну Балтійського моря, зокрема притоки Вісли — Західний Буг і Сан (Сян), (мал. 22.2). У результаті ерозійної (руйнівної) та акумулятивної (накопичувальної) роботи річок утворюються річкові долини. Це витягнуті в довжину заглибини здебільшого звивистої форми із загальним нахилом від витоку до гирла річки. Річкова долина складається із днища і схилів. На днищі виділяють річище (русло) і заплаву, а на схилах — тераси і корінний берег. Знайдіть названі частини річкової долини на мал. 22.3, б. Річище (2) — це ложе на днищі річкової долини, по якому постійно протікає водний потік. Він розмиває гірські породи. Заплава (3) — це частина днища річкової долини, яка може затоплюватися лише під час повеней або паводків. Зазвичай заплава складена власними наносами річки. Унаслідок зміни річищем своєї течії в межах заплави часто трапляються залишки старих русел, які стали озерами-старицями....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 105 106 107 108 109 110 111 112 113 ... 120
Назад

Навігація