До опідзолених ґрунтів належать світло-сірі, сірі й темно-сірі лісові ґрунти та чорноземи опідзолені. У них є перехідні ґрунтові горизонти різних відтінків сірого кольору (чим краще промивання ґрунту, тим відтінок світліший, і навпаки). Ці ґрунти сформувалися в умовах помірно теплого клімату, достатнього або дещо недостатнього зволоження, переважно на лесоподібних суглинках, у межах горбистих вододільних рівнин, порізаних балками та ярами, при відносно глибокому рівні залягання підземних вод, під широколистяними лісами — дібровами. Такі умови характерні для природної зони лісостепу (особливо її західної, більш зволоженої та порізаної балками частини). Зараз ці ґрунти потребують внесення органічних і мінеральних добрив, вапнування, протиерозійних заходів.

Чорноземи типові сформувалися в умовах помірно теплого, недостатньо вологого клімату, на пухких гірських породах — лесах і лесоподібних суглинках, у межах вирівняних вододільних рівнин, за відносно неглибокого рівня залягання підземних вод (води атмосферних опадів періодично повністю промивають ґрунт до підземних вод). У минулому чорноземи типові утворювалися під природною рослинністю лучних степів, що при щорічному відмиранні давала велику кількість органічної речовини, із якої утворювався гумус, під впливом активної риючої діяльності тварин (зокрема, у їх формуванні значну роль відіграють дощові черви). Гумусовий горизонт (А) має потужність близько 70 см (вміст гумусу 4—6%). Ділянки цих ґрунтів, не виснажені надмірним використанням, не потребують меліорації (див. словник, с. 205).

Характеристика інших підтипів чорноземів, які сформувалися південніше (в умовах кращого забезпечення теплом, гіршого забезпечення вологою, меншої кількості рослинного опаду), подається в таблиці.

На південь від чорноземів поширені темно-каштанові й каштанові ґрунти, які сформувалися в умовах розрідженого трав’яного покриву сухого степу. Накопичення гумусу тут послаблене, а в ґрунтових розчинах є надлишок солей, які шкодять культурній рослинності. Потужність гумусового профілю темно-каштанових ґрунтів становить 40—45 см, а каштанових — 35—40 см. Ці ґрунти потребують регульованого поливу, поверхневого гіпсування, внесення добрив.

Чимало типів ґрунтів сформувалося в умовах близького залягання ґрунтових вод (на заплавах і терасах річок, різноманітних западинах). Найбільш поширеним є лучний тип ґрунтів.

В умовах близького залягання засолених ґрунтових вод і високого випаровування формуються солончаки (містять велику кількість розчинних солей від самої поверхні й по всьому профілю) і солонці (містять солі в горизонті В). Солончаки поширені на низьких лесових терасах Дніпра та його приток, на узбережжі морів; солонці — у зниженнях терас річкових долин, а також у подах і «степових блюдцях» серед сухого степу.

Чому в горах ґрунтовий покрив змінюється з висотою?