Войти
Закрыть

Моніторинг навколишнього середовища. Основні заходи щодо раціонального використання природних ресурсів та охорони довкілля. Природокористування в умовах сталого розвитку

8 Клас

Моніторинг навколишнього середовища. На сучасному етапі розвитку людство зіткнулося з певними екологічними проблемами. Постала потреба розроблення сучасних методів контролю й аналізу інформації про об’єкти навколишнього природного середовища. Така інформація збирається й аналізується за допомогою державної системи моніторингу довкілля. Моніторинг навколишнього середовища — система спостереження, збирання, опрацювання, передавання, збереження й аналізу інформації про стан навколишнього середовища з метою визначення тенденцій його змін і попередження небажаних явищ відповідними регулювальними засобами (мал. 139). Ефективність моніторингу може бути забезпечена лише за умови проведення досліджень на трьох рівнях: локальному (місцевому), регіональному (континенти, океани та їх окремі частини) та глобальному (географічна оболонка) (мал. 140, с. 204). Проведення моніторингу передбачає використання різноманітних методів збирання інформації. Методи отримання первинної інформації полягають в організації метеорологічних, гідрологічних, океанічних, геофізичних, біологічних спостережень. Дані про стан довкілля отримують за допомогою дистанційних способів спостереження, зокрема супутників Землі, вертикальних зондувань, фотографічних і геофізичних зйомок, а також геостаціонарних спостережень....
0 Переглянути

Природно-заповідний фонд України. Національна екологічна мережа. Природно-заповідні об’єкти вашої місцевості

8 Клас

Природно-заповідний фонд України. Питання охорони навколишнього середовища й раціонального його використання, збереження та збагачення природних ресурсів з кожним роком дедалі більше турбує людство. Охорона довкілля в Україні має історичні традиції. Люди здавна оберігали цілющі джерела, озера, водоспади, скелі, гаї, окремі вікові дерева, які нерідко вважали священними. Природоохоронна робота в Україні посилилась у XIX ст., коли значно зріс вплив людини на довкілля. У 1883 р. власник маєтку в степовій частині України Фрідріх Фальц-Фейн виділив ділянку для охорони рослин і диких тварин. Це була перша природоохоронна територія на теренах України, що згодом стала біосферним заповідником «Асканія-Нова» (мал. 137). У 1991 р. Верховна Рада України оголосила територію України зоною екологічного лиха. Спеціалісти-географи Інституту географії НАН України вперше склали карту стану навколишнього середовища країни за окремими компонентами природи з позначенням регіонів, де екологічна ситуація є найбільш напруженою. Такими регіонами визнано: Донецько-Придніпровський, Поліський, Карпатський, Азово-Чорноморський. Екологічне та природоохоронне законодавство України охоплює понад 200 законів та інших державних актів. Основні Закони: «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд», «Про охорону атмосферного повітря», «Про рослинний світ», «Про тваринний світ»....
0 Переглянути

Використання природно-ресурсного потенціалу України. Основні види забруднень довкілля в Україні. Вплив екологічної ситуації на життєдіяльність населення

8 Клас

Природа — джерело існування людини. Свої потреби (продукти харчування, одяг, житло) вона задовольняє за рахунок різноманітних природних багатств. Природно-ресурсний потенціал — сукупність наявних і потенційних природних умов і ресурсів, які впливають на економічну діяльність і використовуються чи можуть бути використані в господарській діяльності людини. Природно-ресурсний потенціал є багатокомпонентним (мал. 134, с. 194). За ознакою вичерпності (тобто запаси на Землі та здатність до відновлення в природних умовах) розрізняють вичерпні й невичерпні природні ресурси. Вичерпні природні ресурси — природні ресурси, які в процесі використання зменшуються або зникають. Їх поділяють на: відновлювані — природні ресурси, які в процесі використання здатні відновлюватися (ліси, рослини, тварини, певною мірою ґрунти як складова земельних ресурсів); невідновлювані — природні ресурси, використання яких призводить до їх виснаження (мінеральні ресурси). Поповнення цих запасів неможливе, бо відсутні умови, за яких вони виникли багато мільйонів років тому, або ж воно відбувається дуже повільно. Невичерпні природні ресурси не зникають у процесі їх використання (енергія сонця, вітру, води, водні ресурси, атмосферне повітря)....
0 Переглянути

Азовське море

8 Клас

Географічне положення. Азовське море — внутрішнє море, розташоване на півдні східної частини України. Воно з’єднане з Чорним морем вузькою й мілководною Керченською протокою. Азовське море — одне з найменших морів у світі: його площа дорівнює 39,1 км2, об’єм води — 290 км3. Азовське море мілководне. Максимальна його глибина становить 150 м. Глибини у відкритій частині моря — 10-13 м. Берегова лінія та рельєф дна. Протяжність берегової лінії — 2686 км, більша її частина знаходиться на території України. Береги на заході, півночі та сході переважно низинні, є чимало намивних піщаних кіс (Арабатська Стрілка, Обитічна, Бердянська, Білосарайська), які відокремлюють від моря мілководні затоки (Сиваш, Обитічна, Бердянська) та лимани. Найбільші лимани — Молочний та Утлюцький. Знайдіть на фізичній карті України в атласі піщані коси, лимани й затоки. Прибережна смуга, у якій відбувається взаємодія суходолу і дна, обмежена ізобатою 10 м із середніми глибинами 6,5 м. В Азовське море в межах України впадають річки Молочна, Кальміус, Берда, Обитічна, Салгир. Дно моря дуже рівне, лише від кіс тягнуться обмілини. Ґрунт переважно м’який. Коло берега широкою смугою залягають піщані ґрунти з домішками черепашнику. Для південно-східної частини моря характерні грязьові вулкани. Морські береги постійно розмиваються, вони урвисті й мають висоту від 5-7 м (Обитічна затока) до 30-40 м (Бердянська затока). Береги Керченського півострова подекуди скелясті....
0 Переглянути

Чорне море

8 Клас

Географічне положення. Україну з півдня омивають Чорне й Азовське моря. Протоками вони з’єднані із Середземним морем. Визначте за картою атласу, які протоки сполучають Чорне море з Атлантичним океаном. Чорне море омиває також береги Румунії, Болгарії, Туреччини, Грузії і Росії. Це одне з найізольованіших континентальних морів у світі. Розташоване між Європою та Малою Азією, Чорне море має площу поверхні понад 420 тис. км2, об’єм води дорівнює 547 тис. км3. Його максимальна глибина сягає 2245 м. Берегова лінія та рельєф дна. Загальна довжина берегової лінії становить майже 4340 км. Більша частина Чорноморського узбережжя знаходиться на території Туреччини й України. Береги Чорного моря розчленовані мало, найчастіше вони гористі, стрімчасті, однак у межах континентальної частини України положисті. Найбільші затоки — Джарилгацька, Каркінітська, Каламітська, Феодосійська. Знайдіть на карті атласу затоки Чорного моря. У межах України в Чорне море впадають річки Дунай, Дніпро, Дністер, Південний Буг. На ділянках між річками узбережжя прорізують лимани (сполучені з морем водойми): Дністровський, Хаджибейський, Куяльницький, Тилігульський, Дніпровський. Найбільшим півостровом Чорного моря є Кримський, який з’єднується з материком Перекопським перешийком. Островів мало; найзначніші — Джарилгач, Березань і Зміїний. Основна частина моря розташована в зоні Альпійсько-Гімалайської складчастості. Лише дно північно-західної території утворює мілководну шельфову зону завширшки 200 м на краю Східноєвропейської платформи....
0 Переглянути

Гірські ландшафти Кримських гір, особливості їх зміни з висотою, використання та охорона

8 Клас

Географічне положення. Кримські гори (мал. 120) займають трохи більше 1/5 частини Кримського півострова, і приблизно 1 % площі України. Вони простягаються із заходу на схід на 180 км. Середня висота гір разом із Південним берегом Криму становить 440 м, найвища вершина — гора Роман-Кош (1545 м). Рельєф і геологічна будова. Приблизно 200 млн років тому на місці Кримських гір був прадавній океан Тетіс. Наприкінці мезозойської ери (130 млн років тому) тут виникло гірське утворення. 20 млн років тому його південна частина занурилася в Чорноморську западину. Унаслідок цього утворилися Кримські гори й Південний берег Криму. На поверхню вийшли мезозойські гірські породи (коралові вапняки, глинисті сланці). Кримські гори — це складчасто-брилові гори, оновлені під час альпійського гороутворення. У рельєфі чітко виокремлюються три майже паралельні пасма: Зовнішнє, Внутрішнє та Головне (найвище). Зовнішнє пасмо має середню висоту до 250 м, а Внутрішнє пасмо — понад 700 м. Це височини, які мають положисті північні й стрімкі південні схили....
0 Переглянути

Гірські ландшафти Українських Карпат, особливості їх зміни з висотою, використання та охорона

8 Клас

Географічне положення. Карпати розташовані на території Чехії, Словаччини, Польщі, України, Румунії, Угорщини. Найвища вершина Карпат — гора Герлаховськи Штат (2655 км), що здіймається на кордоні між Словаччиною і Польщею. Українські Карпати — фізико-географічний край великої Карпатської гірської країни в Середній Європі. Вони простягаються з північного заходу на південний схід на 280 км, ширина гір — 100-110 км. Гори розташовані на території Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей (мал. 117). Рельєф і геологічна будова. Українські Карпати поділяють на три частини, які істотно відрізняються природними умовами: Передкарпаття, гірські Карпати та Закарпаття. Найбільшу частину фізико-географічного краю займає гірська система Карпат. Це середньовисотні гори з пересічною висотою до 1000 м, тільки окремі вершини перевищують 2000 м. Усі вони знаходяться в межах масиву Чорногора: Говерла (2061 м), Бребенескул (2032 м), Піп-Іван Чорногорський (2022 м), Петрос (2020 м). Говерла — найвища точка не тільки Українських Карпат, а й усієї України. Українські Карпати є східним продовженням Альп. Як і Альпи, Карпати належать до області альпійської складчастості (їх вік приблизно 25 млн років). Однак Альпи піднімались активніше, ніж Карпати, тому гірські масиви не подібні між собою. Карпатська фізико-географічна країна сформувалася на території Карпатської складчастої системи, яка належить до Середземноморського рухомого поясу. У межах цієї тектонічної структури виокремлюють два передгірні прогини — Передкарпатський і Закарпатський, які представлені в рельєфі відповідно Передкарпатською височиною та Закарпатською низовиною. Між цими прогинами розташована Карпатська складчаста система, якій у рельєфі відповідають Українські Карпати....
0 Переглянути

Природні зони України: лісостепова, степова. Використання та охорона рівнинних ландшафтів

8 Клас

Лісостеп. Географічне положення. Лісостепова зона простягається на схід від зони широколистих лісів до західних відрогів Середньоруської височини. Її північна межа звивиста, але добре простежується за північно-лісостеповими ландшафтами. У північній частині лісостепу в долинах річок, давніх улоговинах стоку трапляються мішанолісові ландшафти. Південна межа лісостепу проходить такими населеними пунктами: на північ від Великої Михайлівки, Ширяєвого, через Першотравневе, на північ від Новоукраїнки, Кіровограда, через Знам’янку, Онуфріївку, уздовж р. Ворскли на Кобеляки, Нові Санжари, на північ від Краснограда, через Балаклію, уздовж р. Осколу до території Росії. Вона простежується по лінії суцільного поширення глибоких чорноземів. Особливістю зони є чергування степових і лісостепових ділянок (мал. 110). Колись Правобережжя вкривали великі лісові масиви. Унаслідок багатовікової господарської діяльності людини площі лісів поступово зменшувались. За картами атласу з’ясуйте, які форми рельєфу поширені в межах лісостепової зони України. Рельєф лісостепу різноманітний. На Правобережжі розташовані Придніпровська височина й частина Подільської височини, а на Лівобережжі - Придніпровська низовина й західні відроги Середньоруської височини. Висоти поверхні коливаються від 100 до 300 м. Загалом поверхня із заходу та сходу похилена до Дніпра, абсолютні висоти змінюються від 320 м на Придніпровській височині та 230 м на Середньоруській височині до 50 м біля русла Дніпра....
0 Переглянути

Рівнинні ландшафти, їх різноманітність. Природні зони України: мішані ліси, широколисті ліси

8 Клас

Фізико-географічне положення, межі й розміри зони мішаних і широколистих лісів. На півночі та заході України поширені лісові ландшафти. Вони займають до 28 % території країни й поділяються на дві зони: мішаних (хвойно-широколистих) і широколистих лісів. Мішані ліси тягнуться з півночі на південь на 150-200 км, із заходу на схід — більше ніж на 750 км. Ця зона знаходиться в південній частині Поліської низовини, тому її ще називають Поліссям. Північна межа зони мішаних лісів збігається з державним кордоном України, південна межа проходить поблизу міст Рави-Руської, Володимира-Волинського, Луцька, Житомира, Києва, Ніжина, Кролевця, Глухова. Зона займає більшу частину Волинської, Рівненської, Житомирської, Чернігівської областей і менші за площею частини Київської та Сумської областей. Зона широколистих лісів розташована на заході України й простягається до Передкарпатської височини та кордону з Молдовою (мал. 104). Східна межа зони проходить по лінії: Полонне — Стара Синява — Нова Ушиця — долина річки Дністер. Рельєф, тектонічна будова й корисні копалини. Рельєф зони мішаних лісів переважно низинний (Поліська, Придніпровська низовини) з незначним похилом до річок Дніпро й Прип’ять. Абсолютні висоти — від 90 до 200 м, найбільша висота — 316 м (Словечансько-Овруцький кряж — мал. 105). На рельєф території істотно вплинув льодовик. Найтиповіші льодовикові форми — піщані (зандрові) поля, утворені на краю льодовика талими водами; моренні відклади, які залишилися після відступу льодовика; довгі (до 20-30 км) пасма — ози, що утворилися переважно в тріщинах льодовика, якими стікали талі води; відшліфовані камені — валуни, принесені льодовиком з півночі материка. Прикладом найдовшого підвищення льодовикового походження є Волинське пасмо, яке складається з похилих пагорбів і добре проглядається в рельєфі. Піски часто утворюють дюни — піщані горби заввишки до 18 м....
0 Переглянути

Ландшафт як просторово-цілісна система. Районування природних ландшафтів, їх відображення на картах. Антропогенні ландшафти

8 Клас

Ландшафти як просторово-цілісна система. Компоненти природи гірські породи, атмосферне повітря, поверхневі води, ґрунти, рослинність і тваринний світ — утворюють систему, у якій усі частини взаємозалежні. Так було протягом усієї історії розвитку Землі, так є й тепер. Взаємозв’язок у природі зумовлений обміном енергією, речовиною та інформацією між її компонентами. Кожний компонент географічної (ландшафтної) оболонки (рельєф, ґрунти, води, органічний світ та ін.) розвивається за власними законами. Однак жоден із них не існує й не розвивається ізольовано. Він зазнає впливу інших компонентів і сам впливає на них. Постійний обмін речовини й енергії між окремими частинами ландшафтної оболонки визначає її цілісність. Якщо в ландшафтній оболонці змінити якусь одну ланку, почнуть відповідно змінюватися й усі інші. Ландшафтна оболонка — це водночас і цілісна, і неоднорідна система. Сукупність компонентів природи земної поверхні утворює різні за розміром і складом системи ландшафти, або природно-територіальні комплекси (ПТК). Основні чинники формування ПТК: неоднорідність земної кори, різноманітність рельєфу, кількість сонячної радіації, співвідношення тепла й вологи. У водних басейнах виокремлюють природно-аквальні комплекси....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 32 33 34 35 36 37 38 39 40 ... 120
Назад

Навігація