Войти
Закрыть

Українська діаспора

8 Клас

• Українська діаспора. Українська діаспора (грец. diaspora - «розсіяння») - частина українського народу, яка вимушено чи добровільно з економічних, політичних або релігійних причин переселилася за межі етнічної території в іншу країну на постійне чи тривале проживання, тобто мешкає поза межами своєї історичної батьківщини. За напрямком міграції діаспору умовно поділяють на східну та західну. Східна діаспора утворювалася шляхом переселення українців до внутрішніх областей Російської імперії, а пізніше - до республік колишнього СРСР. Західна діаспора сформувалася передусім за рахунок міграції до країн Західної Європи, Америки та інших регіонів світу. • Історія формування української діаспори. Розрізняють чотири основні «хвилі» міграції українців з українських земель. Перша «хвиля» почалася в останніх десятиліттях XIX ст. і тривала до початку Першої світової війни. Це була міграція переважно в різні країни Північної (США, Канада) та Південної Америки (Бразилія, Аргентина), а також до Сибіру й у Нову Зеландію. Причиною цієї міграції були як пошуки роботи, так й економічні, соціальні та політичні утиски, національний гніт з боку Австро-Угорської і Російської імперій. Під час першої «хвилі» міграції шукати кращої долі їхали переважно молоді самотні чоловіки, бідні й неписьменні, та молодь, яка не бажала служити в російській чи австрійській арміях. Друга «хвиля», що тривала між двома світовими війнами, а в основному з 1920 до 1930 р., носила переважно політичний характер. З України виїхало багато українців, які в 1917-1920 рр. зі зброєю в руках боролися проти радянської влади за самостійність України. Це були великі й середні землевласники, торговці, службовці, священнослужителі, інтелігенція, солдати та козаки українських військових об’єднань. На відміну від першої, друга «хвиля» еміграції мала значний інтелектуальний потенціал, тим більше що в її складі виявилися відомі українські письменники, публіцисти, культурно-освітні та наукові діячі. Спочатку вони осіли переважно в Центральній і Західній Європі - у Польщі, Румунії, Болгарії, Чехословаччині, Австрії, Німеччині, Франції. Але пізніше чимало їх переїхало на американський континент до США та Канади....
0 Переглянути

Мовні сім’ї. Однонаціональні та багатонаціональні країни

8 Клас

• Найпоширеніші мовні сім’ї. Мова - невіддільна складова нації. Спільність мови є однією з найголовніших умов формування етнічних спільнот. Не випадково назви народів найчастіше збігаються з назвами мов. У сучасному світі налічується близько 5 тис. різних мов. Мови світу за ознакою спорідненості об’єднують у мовні сім’ї. Сім’ї поділяють на групи. Найбільш поширені мови індоєвропейської сім’ї, яка включає близько 100 різних мов. Ними розмовляє понад 2,5 млрд осіб. Ця сім’я об’єднує 10 мовних груп, але тільки чотири з них (індоарійська, романська, германська та слов’янська) мають понад 100 млн осіб кожна. Вважається, що мови цієї сім’ї виникли на межі Південно-Східної Європи й Східної Азії на початку нашої ери та розповсюдилися від країн Західної Європи до басейну р. Інд. Пізніше вони стали мовами також Австралії та Америки. На другому місці за кількістю людей, які говорять цими мовами, - китайсько-тибетська сім’я. Понад 1 млрд осіб, що спілкуються мовами цієї сім’ї, займає дуже компактну територію Східної і Південно-Східної Азії....
0 Переглянути

Українські етнічні та етнографічні землі. Національний склад населення України

8 Клас

• Українські етнічні та етнографічні землі. Це території, на яких у різні історичні періоди відбувалося формування українського етносу. Ядро української етнічної території завжди було розташоване в межах центральних областей сучасної території країни. Однією з особливостей української етнічної території з-поміж величезних євразійських просторів усіх сучасних слов’яномовних народів є те, що саме на ній сформувалася праслов’янська етнічна спільнота, частина якої (та, що не мігрувала звідси) із часом еволюціонувала в сучасних українців. Загалом налічується кілька десятків назв етнічних українських земель. Усі їх інколи поділяють на три частини: Східна Україна (або Наддніпрянська Україна), Західна Україна (або Наддністрянська Україна) та Українські території поза офіційною територією, що належать Україні. Однак політика Росії по асиміляції - утиску української культури та фактичному поглинанню її - призвела практично повністю до витіснення українців з Кубані та Донщини. Східна Україна (Наддніпрянська Україна) - початково складалася із центральних й північних областей України з центром в Києві, що приурочені переважно до басейну Дніпра. Пізніше назва «Наддніпрянщина» поширилася на всі українські терени в складі Російської імперії, за виключенням Криму та Кубані....
0 Переглянути

Етнічний склад населення. Етнографічні групи українців

8 Клас

• Етнічний склад населення. Етнос (з давньогрецької - «народ») - це стійка спільнота людей, що сформувалась упродовж тривалого історичного розвитку на певній території, де люди мають спільне походження, мову, культуру, усвідомлення власної єдності та відмінності від інших етносів. Етнічний склад населення світу дуже строкатий. Адже він складається з великої кількості так званих етнічних спільнот - племен, народностей, націй. Нині у суспільно-політичному лексиконі, науковій і навчальній літературі поняття «народ» та «етнос» часто застосовують як тотожні. За даними ЮНЕСКО, на земній кулі проживає понад 4 тис. різних етносів. Чисельність їх коливається від кількох десятків до сотень мільйонів осіб. Етнічні спільноти є представниками будь-якої із чотирьох людських рас. Пригадаймо, раси - це групи людей, що мають певні спільні зовнішні ознаки. Отже, поділ на раси ґрунтується не на культурній, а на біологічній, генетичній спорідненості між різними етнічними спільнотами. Насамперед виокремлюють так звані великі раси. Це європеоїдна (євразійська), монголоїдна (азійсько-американська) і негро-австралоїдна (екваторіальна). Проте інколи замість єдиної екваторіальної раси виокремлюють дві самостійні раси - негроїдну (африканську) і австралоїдну (океанійську)....
0 Переглянути

Урбанізація. Міські агломерації. Світові міста

8 Клас

• Урбанізація. Цим поняттям позначають процес зростання міст і підвищення їхньої ролі в житті суспільства. Серед головних причин урбанізації - відтік людей із сільської місцевості в міста й перетворення частини сільських поселень на міські. Основними характеристиками урбанізації є рівень і темп урбанізації. Рівень урбанізації показує частку населення, яка проживає в містах. Натомість темпи урбанізації відображають швидкість поширення цього процесу у світі в цілому та в окремих його частинах. За рівнем урбанізації найбільша різниця помітна між більше та менше розвинутими країнами. У розвинутих країнах рівень урбанізації в середньому становить 71 %, а в країнах, що розвиваються, - 33 %. Процеси урбанізації охоплюють увесь світ, однак рівні її прояву різні. Найурбанізованішою є нині Австралія, де частка міського населення перевищує 86 %. Високо урбанізованими є також Північна Америка (82 %). Їм поступається Європа, де 75 % населення проживає в містах. Ще більш відстають за рівнем урбанізації Азія та Африка, де проживають відповідно 50 % і 43 % містян. Держави так само різняться за рівнем урбанізації. У кількох країнах уже зараз 100 % населення живе в міських районах. Серед таких Сінгапур, Бермудські острови, Кайманові острови, Сен-Мартен, Монако, Кувейт. Також високо урбанізованими є Катар (99 % - міське населення), Бельгія (98 %), Сан-Марино (97 %), Віргінські острови (96 %), Мальта (95 %) та інші. Найменш урбанізованими є країни в Азії, Африці й Карибському басейні. Серед них Тринідад і Тобаго, Бурунді, Папуа-Нова Гвінея, Уганда, Малаві, Непал і Шрі-Ланка. Найнижчу позицію серед європейських країн у рейтингу посів Ліхтенштейн, де лише 14 % населення мешкає у містах....
0 Переглянути

Міські та сільські населені пункти. Міське населення та сільське населення

8 Клас

• Міські населені пункти. Місто - це населений пункт, який віднесений згідно із законодавством держави до категорії міст з певною людністю, що виконує специфічні функції - адміністративно-політичні, промислові, транспортні, культурні. Міста класифікують за різними ознаками. Наприклад, за зовнішнім виглядом виділяють міста європейського, північноамериканського, азіатського типу. За господарськими функціями розрізняють промислові (Тяньцзінь у Китаї), транспортні міста (Роттердам у Нідерландах), наукові (Кембридж у США) і курортні центри (Пхукет в Таїланді), торговельні (Дубай), адміністративні (Бразиліа в Бразилії) тощо. Утім, більшість сучасних міст виконують одразу кілька функцій як у виробничій сфері, так й у сфері послуг. Єдиних у світі критеріїв міста немає. У кожній державі існують свої стандарти міста, які передусім ураховують чисельність населення та структуру його зайнятості. Зважаючи на це, містом зазвичай називають населений пункт, який має значну кількість жителів і густоту населення, що зайняте переважно несільськогосподарською діяльністю. Крім цього, для міста характерна компактна забудова та високий рівень благоустрою. За рекомендаціями ООН, містами запропоновано визнавати всі поселення, які мають 20 тис. жителів і більше. Однак у різних країнах нижній кількісний критерій для міста коливається від кількох сотень до десятків тисяч. Так, у європейській країні Данії містом уважають поселення, що має понад 250 жителів. Водночас у Японії, щоб потрапити до категорії міста, населений пункт має налічувати понад 50 тис. осіб. Азійська країна Малайзія визнає містом населений пункт з кількістю жителів понад 1 тис., Ісландія - понад 2 тис. У США містом є населений пункт, де проживає понад 25 тис. осіб....
0 Переглянути

Густота розселення населення у світі та Україні

8 Клас

• Густота населення у світі. Населення світу розміщується дуже нерівномірно. Адже не всі регіони на континентах мають сприятливі умови для життя та господарської діяльності людини. Найщільніше заселені прибережні території. У цілому лише на 7 % площі суходолу проживає 70 % населення світу. Близько 15 % площі суходолу не мають постійного населення. Це території, які характеризуються екстремальними природними умовами, - пустелі, ліси, високогір’я, Антарктида. На чисельність населення в окремих частинах світу вплинули й інші чинники - історичні, політичні, економічні, соціальні. Головним показником розміщення людей на Землі або в тому чи іншому регіоні є густота населення - кількість людей, що постійно проживають на одному квадратному кілометрі території. Показник густоти населення розраховують діленням чисельності постійного населення на площу території. Зрозуміло, що за умов зростання чисельності населення та незмінності площі суходолу середня густота населення Землі постійно зростає (мал. 103). На початок 2020 р. вона становила майже 60 осіб/км2. За окремими регіонами пересічна густота населення помітно відрізняється. До прикладу, в Азії, де проживає більша частина населення Землі, найвища густота - 149 осіб/км2. Однак і там вона сильно коливається. Особливо вирізняється в цьому регіоні густо заселена Південна Азія - 303 особи/км2. Натомість у Центральній Азії густота населення лише 19 осіб/км2....
0 Переглянути

Регіональні відмінності демографічних процесів. Демографічна політика

8 Клас

• Регіональні відмінності демографічних процесів у світі. Демографічні процеси - безперервні зміни в ході природного й механічного руху населення, що відбуваються як по території, так і в часі. Чисельність населення світу не є постійною величиною і з року в рік змінюється. Темпи його зростання не завжди були однаковими (див. QR-код). Свого піку темпи приросту населення досягли в період 1965-1970 рр. Тоді після отримання політичної незалежності більшість країн Азії, Африки та Латинської Америки отримали доступ до досягнень медицини, за рахунок чого рівень смертності в них зменшився у 2 рази. Як наслідок, кількість населення Землі зростала пересічно на 2,1 % на рік. Це явище стрімкого зростання чисельності населення земної кулі отримало назву «демографічного вибуху». Проте вже в 1990-ті рр. почала простежуватися тенденція до зростання смертності, здебільшого в розвинутих країнах. Як наслідок, темпи глобального приросту населення сповільнилися майже вдвічі та складали менш як 1,1 % на рік у 2015-2020 рр. За прогнозами, темпи глобального приросту населення сповільнюватимуться до кінця поточного століття. Більша частина майбутнього приросту населення світу припадатиме на Африку. Другий за величиною внесок у глобальне зростання населення здійснить Азія. Помітно менші прирости покажуть Північна Америка, Латинська Америка й країни Океанії. Європа в прирості населення світу не бере участі, оскільки тут він є нині від’ємним....
0 Переглянути

Механічний рух населення. Види і причини міграцій

8 Клас

• Механічний рух населення й види міграцій. Механічний рух населення — це переміщення (міграції) людей по території, зумовлене зміною постійного місця проживання. Міграції можуть різнитися за багатьма ознаками: так, за напрямком потоків бувають зовнішні й внутрішні міграції; за тривалістю - постійні, тимчасові, сезонні, маятникові; за формою організації - організовані (керовані) і неорганізовані, добровільні й примусові, легальні та нелегальні. Зовнішня міграція, або міжнародна міграція, - це виїзд населення за межі країни проживання або прибуття до неї населення з інших країн. У зовнішній міграції розрізняють еміграцію та імміграцію. Еміграція (від лат. emigre - виселяюсь) - виїзд громадян своєї країни в іншу країну на тривале або постійне місце проживання. Імміграція (від лат. immigro - заселяюсь) означає, навпаки, приїзд іноземців до країни на тривале або постійне місце проживання. Відповідно серед мігрантів (осіб, які здійснюють міграцію) розрізняють емігрантів (осіб, які переселилися за межі країни) та іммігрантів (осіб, які переселилися в країну). Важливою є різниця між кількістю осіб, які прибули на будь-яку територію, і кількістю осіб, які вибули звідти, за один і той самий проміжок часу. Ця різниця, що може бути додатною або від’ємною, безпосередньо впливає на кількість, а також склад населення території....
0 Переглянути

Статево-віковий склад населення. Тривалість життя населення в Україні та світі

8 Клас

• Статевий склад населення. Статевий склад населення світу - співвідношення кількості чоловіків і жінок - характеризується незначним переважанням чоловіків (51 %) над жінками. Однак перевага чоловіків при народженні поступово сходить нанівець упродовж дитинства та юності внаслідок вищого загального рівня смертності чоловіків у порівнянні з жінками, зокрема через такі фактори, як-от: аварії, травми, насильство, війни тощо. Як наслідок, у старших вікових групах спостерігається зрівняння, а в категорії населення старших за 55 років - перевага чисельності жінок над чисельністю чоловіків. До того ж, оскільки очікувана тривалість життя жінок, особливо в старшому віці, є вищою, ніж у чоловіків, більшість літніх людей - жінки. Так, у віковій групі 65 років і старше на 100 жінок припадає 81 чоловік. Проте в різних країнах співвідношення чоловіків та жінок не співпадає. Так, у Латвії - 1170 жінок на 1 тис. чоловіків, у Литві - 1157 жінок на 1 тис. чоловіків, а в Естонії цей показник становить 1118. Натомість у Швеції, Люксембурзі й на Мальті співвідношення жінок і чоловіків зворотне - 989 жінок на 1 тис. чоловіків у перших двох країнах і 960 жінок на 1 тис. чоловіків на Мальті....
0 Переглянути
Вперед
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 120
Назад

Навігація