§ 87. Українська діаспора

ПРИГАДАЙТЕ

• Що таке міжнародна міграція?
• Які причини міграції?

• Українська діаспора. Українська діаспора (грец. diaspora - «розсіяння») - частина українського народу, яка вимушено чи добровільно з економічних, політичних або релігійних причин переселилася за межі етнічної території в іншу країну на постійне чи тривале проживання, тобто мешкає поза межами своєї історичної батьківщини. За напрямком міграції діаспору умовно поділяють на східну та західну. Східна діаспора утворювалася шляхом переселення українців до внутрішніх областей Російської імперії, а пізніше - до республік колишнього СРСР. Західна діаспора сформувалася передусім за рахунок міграції до країн Західної Європи, Америки та інших регіонів світу.

• Історія формування української діаспори. Розрізняють чотири основні «хвилі» міграції українців з українських земель.

Перша «хвиля» почалася в останніх десятиліттях XIX ст. і тривала до початку Першої світової війни. Це була міграція переважно в різні країни Північної (США, Канада) та Південної Америки (Бразилія, Аргентина), а також до Сибіру й у Нову Зеландію. Причиною цієї міграції були як пошуки роботи, так й економічні, соціальні та політичні утиски, національний гніт з боку Австро-Угорської і Російської імперій.

Під час першої «хвилі» міграції шукати кращої долі їхали переважно молоді самотні чоловіки, бідні й неписьменні, та молодь, яка не бажала служити в російській чи австрійській арміях.

Друга «хвиля», що тривала між двома світовими війнами, а в основному з 1920 до 1930 р., носила переважно політичний характер. З України виїхало багато українців, які в 1917-1920 рр. зі зброєю в руках боролися проти радянської влади за самостійність України. Це були великі й середні землевласники, торговці, службовці, священнослужителі, інтелігенція, солдати та козаки українських військових об’єднань. На відміну від першої, друга «хвиля» еміграції мала значний інтелектуальний потенціал, тим більше що в її складі виявилися відомі українські письменники, публіцисти, культурно-освітні та наукові діячі. Спочатку вони осіли переважно в Центральній і Західній Європі - у Польщі, Румунії, Болгарії, Чехословаччині, Австрії, Німеччині, Франції. Але пізніше чимало їх переїхало на американський континент до США та Канади.

Третя «хвиля» викликана, головним чином, політичними мотивами і розпочалася наприкінці Другої світової війни й тривала до 80-х рр. Політична українська еміграція ввібрала в себе більшою мірою людей освічених, свідомих. Ця міграційна «хвиля» складалася з осіб, найчисленнішими серед яких були колишні військовополонені, яких радянський режим вважав зрадниками. Істотну частину переміщених осіб становили люди, силоміць забрані на роботи до Німеччини. Були тут також, звичайно, і біженці, хто відверто сповідував антирадянські погляди й відмовився від повернення. У 70-х роках склад української еміграції поповнився дисидентами - людьми, політичні погляди якої істотно розходилися з офіційно встановленими в країні, де вони жили.

Четверта «хвиля» увійшла в історію як «заробітчанська», вона розпочалася в другій половині 1980-х та у 1990-х рр. і триває до цього часу. Її головні причини - послаблення тиску політичного режиму та економічна скрута перехідного періоду в Україні. У результаті цього на тимчасову роботу в країни Європи, Америки та в СНД виїхало близько 7-8 млн людей.

• Країни з найбільшою українською діаспорою. Станом на 2019 р. усього у світі поза межами України мешкає від 11 до 13 млн людей українського походження, тобто близько чверті населення країни. Більшість емігрантів проживають на території пострадянських держав і здійснили переїзд ще до розпаду СРСР, тобто були на той момент внутрішніми мігрантами. Чисельність української діаспори зростає. Америка є давно освоєною українськими емігрантами частиною світу - лідером за чисельністю діаспори є Канада, де нині проживає понад мільйон українців - 1,4 млн (за даними 2016 р.). У США мешкає 1 млн осіб українського походження.

У Південній Америці найбільша українська діаспора в Бразилії (600 тис.) і Аргентині (понад 300 тис.).

У Європі українська діаспора існує в більшості європейських країн. Найчисленніша вона в Польщі - 2 млн, у Молдові - 325 тис., у Німеччині - 262 тис., в Італії - 234 тис., у Білорусі - 226 тис., у Румунії - 200 тис. В Азії найчисленніша українська діаспора в Казахстані - 271 тис.

Українська діаспора Австралії (близько 30 тис.) наймолодша. Вона сформувалася переважно в повоєнний період. Ще близько 1 тис. «наших» знайшли нову батьківщину в Новій Зеландії. Нарешті, тисячі колишніх наших співвітчизників «загубилися» на теренах велетенської Азії та сповненої екзотики Африки. У решті країн світу українська діаспора помітно менша.

• Зв’язки з українцями зарубіжжя. Для української діаспори однією з найвищих цінностей стала мета відновлення повноцінної Української держави. Тому вона продовжує підтримувати зв’язки як між самими емігрантами, так і з Батьківщиною.

У західній діаспорі було створено багато десятків українських громадсько-політичних організацій, професійних об’єднань, а також церковних, молодіжних та жіночих організацій. Засновано українські видавництва, виходить понад 150 українських газет та журналів.

Найбільш впливовим громадсько-політичним об’єднанням західної діаспори є Світовий конгрес українців (СКУ), який об’єднує близько 20 млн українців у 133 країнах світу з центром у Торонто (Канада). Метою об’єднання є допомога українському народові в його змаганнях за волю й державну незалежність та координація діяльності своїх членів.

Український народний союз (УНС) - найбільша українська організація в США. Її діяльність спрямована на захист права українського народу на самостійне життя, на захист релігійної свободи, культури й інших форм національного вияву не лише в Україні, але й українських меншин поза нею.

Західна українська діаспора має кілька десятків наукових та навчальних закладів, а також культурно-мистецьких організацій, формування яких має свою історію ще з перших часів другої «хвилі» еміграції.

В 1968 р. був організований Український науковий інститут Гарвардського університету. На сьогодні основними науковими та культурно-освітніми центрами діаспори є Наукове товариство ім. Т. Г. Шевченка (США, Канада, Австралія, Франція, Польща та ін.), Асоціація діячів української культури (Нью-Йорк, США), Українська академія мистецтв та культури (Нью-Йорк), Українська вільна академія наук (Ауґсбурґ, Німеччина), Український науковий інститут Гарвардського університету (Кембридж, Массачусетс), Український інститут Америки (Нью-Йорк), Канадський інститут українських студій (Едмонтон, Канада), Український католицький університет (Рим, Італія), Український вільний університет (Мюнхен, Німеччина). У названих закладах здійснюється значна наукова діяльність, зберігається та збагачується українська література, мова, культура, національні традиції українського народу.

ПІДСУМУЄМО!

• Українська діаспора - частина українського народу, яка переселилася за межі етнічної території в іншу країну на постійне чи тривале проживання.
• В історії формування української діаспори розрізняють чотири основні «хвилі» міграції.
• Найбільші українські діаспори в Європі та Америці.
• Українська діаспора веде активне суспільно-політичне життя, підтримуючи зв’язки як між самими емігрантами, так і з Батьківщиною.

ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ

Діаспора, «хвилі» міграції.

ПЕРЕВІРТЕ СВОЇ ЗНАННЯ ТА ВМІННЯ!

• 1. Чи запам’ятали? Що називають діаспорою? У яких країнах українська діаспора найбільша?
• 2. Чи зрозуміли? Чим відрізнялися різні «хвилі» міграції з України?
• 3. Чи можете застосувати? Використовуючи демографічні дані, проілюструйте, як би могла змінитися чисельність України.
• 4. Чи можете проаналізувати? Проаналізуйте сучасні суспільно-політичні та економічні умови життя українців і поясніть, чи можливо зменшення кількості виїжджаючих з країни.
• 5. Чи можете оцінити? За додатковими джерелами (в інтернеті) оцініть ефективність діяльності українських громадсько-політичних організацій та об’єднань за кордоном.

ПЕРЕВІРИМО СЕБЕ

тематичний контроль очікуваних результатів навчально-пізнавальної діяльності

Етнічний склад населення

скачать dle 11.0фильмы бесплатно