Однак змін зазнають не лише обсяги міжнародної торгівлі, а й структура, співвідношення між різними групами товарів. У світовому масштабі спостерігається зниження частки продукції сільського господарства і добувної промисловості (хоча частка енергоресурсів в окремі періоди зростає). У 1930-ті рр. на цю продукцію припадало близько 60 % світового експорту товарів, у 1980-ті рр. — 40—45 %, наприкінці 1990-х рр. — 20—23 %, а на сьогодні — менше ніж 20 %. Зниження частки сільськогосподарської сировини у структурі світового експорту пов’язано з тим, що постіндустріальні країни суттєво підвищили продуктивність сільськогосподарського виробництва. Це спричинило зменшення їхньої потреби в імпорті продовольства.

Провідне місце в міжнародній торгівлі на початку XXI ст. належить продукції обробної промисловості — понад 60 % (мал. 1). Особливо важливою є продукція машинобудування (понад 50 %).

Сьогодні продовжує збільшуватися частка послуг у зовнішній торгівлі. Фінансові, інформаційні, інженерні, консультаційні, туристичні, освітні, розважальні та інші послуги щороку зростають у вартості. В Ірландії вони перевищили вартість експорту традиційних сировинних та промислових товарів. США експортують тільки інформаційних послуг на суму 163 млрд доларів (11 % від усього експорту цих видів послуг у світі). Місто-держава Сингапур експортувало таких послуг у 2 рази більше, а невелика Ірландія — у 4 рази більше, ніж Росія.

2. Основні напрямки зовнішньоторговельних зв'язків

У межах світового господарства склалося декілька основних географічних напрямків міжнародної торгівлі, для кожного з яких характерні свої специфічні особливості. У світі зараз існують три головні осередки світової економіки — Північна Америка, Європейський Союз та Східна Азія. Тому основні напрямки світової зовнішньої торгівлі пролягають передусім між ними і всередині них самих. Так, найбільшу за обсягами торгівлю здійснюють між собою розвинені країни, частка яких у світовому товарообігу становить близько 40 %. Характерною рисою їхнього взаємного товарообігу є висока питома вага готових промислових виробів і послуг.

У міжнародній торгівлі також зростає частка середньорозвинених країн та країн, що розвиваються. Це відбувається завдяки збільшенню експорту готових виробів, з одного боку, та імпорту машин і продовольства, — з іншого. Так, обсяги зовнішньої торгівлі Китаю, Південної Кореї, Тайваню, Мексики, Сингапуру мало чим поступаються лідерам світової торгівлі.

Більшість країн, що розвиваються, Латинської Америки, Африки, Азії, Австралії та Океанії, а також пострадянські країни значною мірою є постачальниками сировини та напівфабрикатів (сталь, продукція основної хімії, продовольчі товари) до трьох головних центрів світової торгівлі.

Мал. 1. Структура світового експорту товарів.

Найбільші обсяги експорту спостерігалися в останні роки в США (2143 млрд доларів США за 2015 р.), Китаї (1510 млрд), Німеччині (1309 млрд). Наступні місця зі значним відривом посідають Японія, Південна Корея, Франція, Нідерланди, Італія. Імпорт вартістю понад 2380 млрд доларів зафіксований у 2015 р. у США, понад 1960 млрд — у Китаї, понад 1319 млрд — у Німеччині. Загалом частка розвинених країн у світовому експорті товарів поступово знижується. Нині вона вже становить менше ніж 50 %.

ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО...

У 2012 р. Китай стрімкими темпа ми вирвався на перше місце за обсягами експорту. Порівняно з 2005 р. він зріс у 3 рази. Частка Китаю у світовому експорті склала 11,2 %. Ключовий експортний ринок для Китаю — США. До цієї країни з Китаю надходять електрообладнання, одяг і взуття, товари широкого споживання, меблі.