Легка промисловість
- 12-01-2022, 21:45
- 807
9 Клас , Географія 9 клас Гільберг, Савчук, Совенко
Зверніть увагу!!!
§ 33. Легка промисловість
Продукція яких виробників (вітчизняних чи зарубіжних) переважає у вашому гардеробі? З якої сировини виготовлений ваш верхній одяг?
ОСОБЛИВОСТІ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ТА ЧИННИКИ ЇЇ РОЗМІЩЕННЯ. Легка промисловість належить до найдавніших видів економічної діяльності. На її підприємствах виробляють різноманітні товари для населення та промисловості.
Легка промисловість відіграє значну роль в економіці Португалії, Китаю, Італії. Натомість її частка у ВВП Німеччини та США незначна.
Особливістю легкої промисловості є її тісний зв’язок зі споживачем, залежність від культурно-етнічних і соціально-економічних особливостей життєдіяльності населення. Великий вплив на асортимент продукції має мода. Це сприяє швидким змінам у випуску одягу та взуття.
Обсяг, якість і різноманіття продукції легкої промисловості безпосередньо вказують на рівень і якість життя населення. Бідне населення не має змоги придбати якісний одяг чи взуття. Значна частина таких людей купує вживані речі, які завозять як гуманітарну допомогу з розвинених країн.
У легкій промисловості здебільшого зайняті жінки — до 75 % усіх працюючих. Чоловіки переважно задіяні на підприємствах з виготовлення взуття. Більшість підприємств легкої промисловості випускають невеликі обсяги продукції й тому не потребують значної кількості енергії та води. Вирішальними чинниками в їхньому розміщенні є споживчий і наявність вільних трудових ресурсів. Часто підприємства легкої промисловості створюють у великих центрах важкої промисловості для збалансування зайнятості населення за статтю. Наприклад, у м. Новомосковськ є такі машинобудівний і трубний заводи, на яких працюють переважно чоловіки.
Основні види виробництв легкої промисловості подано на малюнку 92.
Мал. 92. Види виробництв легкої промисловості
ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА. Натуральні волокна виготовляють з різних частин рослин: стебла (льон, коноплі, джут, кенаф), листя (сизаль й абака), волокон, які вкривають насіння (бавовник, волокна кокосового горіха).
Первинну обробку волокон здійснюють переважно у місцях їхнього виробництва — на бавовноочисних, льонопереробних, шовкомотальних чи вовномийних фабриках. Якщо всі етапи виробництва тканини поєднано на одному підприємстві, то це — текстильний комбінат. Існують і підприємства, на яких зосереджено один або два етапи виготовлення тканин — це ткацькі, прядильні, прядильно-ткацькі, оздоблювальні чи ткацько-оздоблювальні фабрики.
Легка промисловість має тісні зв’язки з іншими видами економічної діяльності. Сільське господарство забезпечує її окремими видами сировини. Машинобудуванням постачає обладнання. Хімічна промисловість виробляє барвники й штучні волокна. Продукцію легкої промисловості використовують у меблевій, автомобільній, авіаційній, харчовій промисловості, сільському господарстві, транспорті, у сфері охорони здоров’я та інших сферах життєдіяльності людини.
Дізнайтеся більше
З 1 м3 деревини ялини отримують 1500 м віскозної тканини.
Підприємства легкої промисловості діють у кожній області України. Їхня спеціалізація залежить від потреб населення, наявної сировини та забезпеченості трудовими ресурсами, міжнародної спеціалізації (карта форзаца).
РОЗВИТОК ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ. Нині в Україні діє понад 750 підприємств легкої промисловості у 23 підвидах економічної діяльності. Найбільше підприємств легкої промисловості зосереджено в Харківській і Львівський областях (мал. 93).
Мал. 93. Легка промисловість України, 2015 р.
Провідні підприємства, що діють у легкій промисловості України входять до складу компаній: «Текстиль-контакт» (міста Київ, Одеса, Чернігів, Харків), «Ярослав» (міста Київ і Богуслав, смт Димер Київської області та смт Стеблів Черкаської області).
Підприємства легкої промисловості України працюють за умов жорсткої конкуренції постачальників готових аналогічних імпортних виробів. Світові ціни на сировину, матеріали, устаткування формують 65-80 %, а витрати на оплату праці — лише 10-20 % собівартості їхньої продукції. Тому вони сильно залежать від імпорту сировини.
Які підприємства легкої промисловості є у вашому регіоні?
Понад 90 % готового одягу Україна експортує до ЄС. Найбільше його постачають до Німеччини, Італії, Польщі, Великої Британії. Простежується тісний зв’язок між вартістю зовнішньоторговельних поставок і географією експорту й імпорту цієї продукції. Саме тому більш ніж половину товарів легкої промисловості вітчизняні підприємства виробляють з давальницької сировини. Готові вироби постачають переважно до країн-членів ЄС.
Поміркуйте, чому в Україні зростає кількість магазинів «секонд-хенду».
Текстильна промисловість і виробництво зазнали кардинальних змін у розміщенні виробничих потужностей за роки незалежності. Закупівля дешевшої аналогічної продукції іноземних компаній зумовила зміну асортименту й обсягів виробництва. Значну частину дрібних фабрик закрито через їхню технологічну відсталість. Більшість підприємств, що виробляють готовий одяг, працюють на основі давальницьких схем на експорт, що зумовлює різкі коливання обсягів випуску продукції.
Провідне місце за вартістю виробленої продукції у складі легкої промисловості України посідає виробництво текстилю. До його складу входять підприємства, які виробляють тканини, неткані матеріали, трикотажні, текстильно-галантерейні та інші вироби (мал. 92).
Бязь залишається основною тканиною, яку продають на ринку України, у тому числі в готових текстильних виробах.
Провідні підприємства, що діють у текстильному й трикотажному виробництвах України зосереджені в містах: Березань, Київ, Рівне, Ромни, Харків, Червоноград. Великі підприємства діють у містах: Бровари, Житомир, Київ, Львів, Миколаїв, Обухів, Черкаси, Чернігів, Хмельницький.
Основними виробниками у світі є: Китай — лідер за випуском бавовняних і вовняних тканин, США — лідер за виробництвом синтетичних тканин, Японія — лідер за виробництвом якісного натурального шовку, Індія — лідер за виробництвом продукції зі джуту. Також добре розвинена текстильна промисловість у Єгипті, Індонезії, Пакистані. Країни, у яких розводять у значних масштабах тонкорунних овець, спеціалізуються на поставках вовняної пряжі та виробів з неї: Австралія, Іспанія, Туреччина, ПАР, Аргентина, Нова Зеландія тощо.
У високорозвинених країнах світу незначне виробництво бавовняних і льняних тканин, хоча вони й надалі є лідерами з виробництва трикотажу та тканин з хімічних волокон. (Поясніть чому.)
Швейне виробництво посідає друге місце у складі легкої промисловості України за вартістю виробленої продукції. Воно поширене в усіх регіонах держави, переважно на невеликих за обсягом виробництва продукції підприємствах. Більшість цих підприємств виконують замовлення іноземних фірм за давальницькими схемами, експортуючи майже весь пошитий одяг.
Світові можливості
Текстильну фабрику «Фешен Стар Текстиль» відкрито у 2016 р. в м. Ташкенті (Узбекистан). Потужність — 100 тис. одиниць готового текстильного одягу.
Мал. 94. Швейна фабрика у м. Переяславі-Хмельницькому
Відкриваємо Україну
Модний дім «Вороній» — підприємство з пошиття високоякісного чоловічого одягу. Торговельна мережа представлена 80 фірмовими магазинами в США, країнах Європи та СНД. Виробничий підрозділ — Швейна фабрика «Вороній» (м. Київ) має потужність 250 тис. чоловічих костюмів на рік.
На вітчизняному ринку одягу переважно продають вироби з Китаю, Туреччини, Італії, Німеччини, Польщі. При цьому більша частина виробів із країн-членів ЄС переважно була виготовлена в самій Україні за давальницькими схемами, а потім лише доведена до товарного вигляду у відповідних країнах.
Провідні підприємства з виробництва швейної продукції діють у містах: Лебедин, Марганець, Мелітополь, Нікополь, Оріхів, Охтирка, Токмак, Харків. Великі виробники розміщено в містах Вінниця, Вознесенськ, Дніпро, Київ, Корсунь-Шевченківський, Кропивницький, Львів, Немирів, Одеса, Черкаси, Чернігів, Переяслав-Хмельницький (мал. 94).
У структурі експорту швейної продукції України переважає верхній одяг і нижня білизна. Лідерами із закупівель вітчизняного одягу є Німеччина, Росія, Угорщина.
Світова швейна промисловість майже повністю зосереджена у країнах, що розвиваються. Вони спеціалізуються на пошитті масових партій одягу для решти країн світу. Провідними експортерами такої продукції є Китай та окремо CAP Гонконг/Сянган й о. Тайвань (провінція Китаю), Республіка Корея, Індія, Колумбія. (Поясніть чому.)
Китай є лідером у світовому експорті текстилю та найбільшим постачальником текстилю до країн-членів ЄС. Також велике його виробництво в Туреччині та Бангладеші. Китай є лідером з експорту одягу у світі. Серед країн першість за імпортом одягу утримують США.
У розвинених країнах світу функціонує лише виробництво елітного, модного й дорогого одягу та взуття. Найбільшими центрами високої моди є міста Париж, Мілан, Лондон, Нью-Йорк. Тому, наприклад, Італія є лідером серед розвинених країн світу за вартістю експорту одягу.
Підприємства шкіряної та взуттєвої промисловості займаються обробленням натуральних шкір, виробляють штучні замінники шкіри, а також шиють з них різноманітні вироби (верхній одяг, взуття, рукавички, сумки тощо). Вітчизняна промисловість суттєво змінила обсяги виробництва продукції через значну конкуренцію іноземної аналогічної продукції на вітчизняному ринку. Різке скорочення поголів’я худоби, продаж значної частини шкіряної сировини за кордон призвело до суттєвих проблем у виробництві продукції цим підвидом легкої промисловості. Підприємства, що діють, виробляють продукцію не лише на внутрішній ринок, а й за кордон.
В Україні функціонує майже 150 підприємств взуттєвої промисловості. Найбільше його виробляють у Житомирській області — 29,7 %. При цьому загальний обсяг проданого взуття в Україні більш ніж удвічі перевищує обсяг його виробництва в державі. Переважно імпортують дешевше взуття з Китаю й Туреччини. Більше 50 % вартості шкіряного взуття вітчизняного виробництва становлять імпортні комплектуючі та сировина, тому їм важко конкурувати з країнами з більш дешевою робочою силою.
Провідні підприємства діють у містах: Баранівка, Бердичів, Білгород-Дністровський, Дніпро, Житомир, Запоріжжя, Кропивницький, Ромни, Чернівці, Чернігів; у смт Гриців Шепетівського району Хмельницької області (карта форзаца).
Важливі підприємства діють у містах: Бровари, Вишневе, Вознесенськ, Дніпро, Житомир, Київ, Луцьк, Львів, Мукачево, Хмельницький.
Упровадження режиму вільної торгівлі з ЄС дозволило Чернігівській взуттєвій фабриці «Берегиня» за сприяння компанії «Глоб Комплет» (Австрія) збувати свою продукцію у країнах-членах ЄС під торговельною маркою «Primissimi».
Шкіряні заводи діють у містах: Баришівка, Бердичів, Болехів, Васильків, Вознесенськ, Запоріжжя, Київ, Львів.
Майже 35 % усього взуття, виробленого в Україні, іде на експорт, переважно до країн ЄС і СНД.
Виробництво шкіри в Україні орієнтоване на поставки продукції до таких країн світу: Білорусь, Китай, Польща, Росія, Франція, Індія, Італія.
Відкриваємо Україну
Шкіряний завод «УкрПелл» відкрито у 2016 р. в м. Новомиргород Кіровоградської області. Потужність — 400 т шкіри на місяць.
У світі понад 40 % взуття виробляє Китай, на який припадає 69 % експорту шкіряної продукції світу за вартістю. Таїланд є другим за обсягом виробництва та експорту цієї продукції. Також великими виробниками насамперед спортивного взуття є Республіка Корея й о. Тайвань (пров. Китаю), Японія, Індонезія, В’єтнам. У розвинених країнах світу, таких як Італія, США, Австрія, Німеччина, нині виробляють шкіряне взуття з дорогої натуральної сировини. Першість у світі за обсягами виробництва та експорту елітного взуття належить Італії.
Хутряна промисловість України імпортує значну частину сировини. Лише наймасовішу продукцію випускають з вітчизняної сировини, яку постачають великі спеціалізовані ферми з вирощування хутрових звірів.
Провідні підприємства в державі діють у містах Тисмениця й Харків.
Більшість виробів із хутра отримують зі шкір диких звірів, звірів кліткового утримання та домашніх тварин. Тому найбільшими країнами-постачальниками хутрових виробів у світі є Фінляндія, Росія, Канада, Данія, Греція.
Проблеми легкої промисловості України пов’язані з відсутністю вільних обігових коштів і залежністю більшості підприємств від іноземних компаній, які надають давальницьку сировину для виробництва готової продукції. Їхнє розв’язання можливе шляхом реконструкції та модернізації наявних потужностей і створення вертикальних холдингів, які б контролювали весь процес від виробництва сировини до збуту готової продукції.
Для легкої промисловості світу характерне розміщення масових виробництв у менш розвинених країнах Азії та виробництво елітних моделей у розвинених країнах, таких як США та країни Західної Європи.
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: СТИСЛО ПРО ГОЛОВНЕ
- Легка промисловість має у своєму складі: текстильне, швейне, шкіряно-взуттєве, хутряне, галантерейне виробництво.
- Легка промисловість має тісні виробничі зв’язки із сільським господарством, машинобудуванням і хімічною промисловістю.
- Процес виготовлення тканин з натуральних волокон здійснюється поетапно: первинна підготовка сировини — прядіння — ткацтво — оброблення тканини тощо.
- Текстильна промисловість об’єднує підприємства, які виробляють тканини з різної сировини.
- Світова швейна промисловість майже повністю зосереджена у країнах, що розвиваються, завдяки дешевій робочій силі та природній сировинній базі. Тому більшість виробів шиють у країнах Азії, тоді як елітний модний одяг — переважно у розвинених країнах світу.
Знаю і вмію обґрунтувати
- 1. Назвіть головні підвиди легкої промисловості.
- 2. Схарактеризуйте розміщення текстильної промисловості України.
- 3. Яка є закономірність розміщення підприємств світової легкої промисловості?
- 4. Як ви розумієте українську приказку «Яке волокно, таке й полотно»?
- 5. Чому в Україні перестали функціонувати великі бавовняні комбінати?
Працюю з картою
На контурну карту світу нанесіть країни, які мають території зі складними природними умовами. Як це вплинуло на розвиток й асортимент продукції місцевих підприємств легкої промисловості?
Шукаю в Інтернеті
Підготуйте повідомлення про найвідоміші модні будинки світу та їхню спеціалізацію у виробництві продукції легкої промисловості.
Генерую ідеї
Які перспективи розвитку легкої промисловості України ви бачите? Для цього запишіть з етикеток одягу, який має ваша родина, країни-виробники та нанесіть їх на контурну карту світу. Потім на підставі даних митної статистики Державної фіскальної служби України з’ясуйте обсяги імпорту одягу із цих країн та як вони змінилися за останні п’ять років. Зробіть висновки.
скачать dle 11.0фильмы бесплатноДаний матеріал відноситься до підручника "Географія 9 клас Гільберг, Савчук, Совенко", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)
Зверніть увагу!!!
Коментарі (0)