Хімічне виробництво в Україні. Виробництво деревини й паперу
- 13-01-2022, 15:24
- 466
9 Клас , Географія 9 клас Бойко 2022 (повторне видання)
Зверніть увагу!!!
§ 27. Хімічне виробництво в Україні. Виробництво деревини й паперу
- Пригадайте, які виробництва охоплює хімічна промисловість.
- Чи є в Україні мінеральна сировина для хімічного виробництва?
ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ. На території України найдавнішим виробництвом, яке сьогодні належить до хімічної промисловості, було виготовлення барвників і фарб. За часів Київської Русі їх виробляли шляхом переробки мінералів і рослин, а з XIV ст. — природних смол. У XVIII ст. з’явилися промисли з виробництва пороху. Заводська хімічна промисловість постала у середині XIX ст. із лакофарбових й сірчанокислотних виробництв. Протягом наступного століття на території України розпочали діяльність низка великих хімічних підприємств з різними видами виробництва. Цьому сприяли, насамперед, різноманітна сировинна база і наявність споживача продукції.
Сировиною для розвитку хімічної промисловості в Україні є мінеральні ресурси, деревина, відходи і побічна продукція інших виробництв, продукція сільського господарства, вторинна сировина.
Гірничо-хімічна промисловість в Україні тривалий час була потужною: калійні солі та сірку видобували на Прикарпатті, кам’яну сіль — на Донбасі та в Криму. Сьогодні продовжують видобувати лише кам’яну сіль. Натомість затоплені водою шахти і переповнені виробничими відходами сховища у місцях видобутку калійних солей (Калуші Івано-Франківської області та Стебнику Львівської області) перетворилися на місця екологічного лиха.
Виробництва основної хімії дають мінеральні добрива, кислоти, соду та іншу продукцію. Вони базуються на переробці місцевої сировини (кам’яна сіль, відходи і побічна продукція коксохімічного, металургійного й нафтопереробного виробництв) та привізних ресурсів (фосфорити, природний газ тощо).
Провідним в основній хімії є виробництво мінеральних добрив. В Україні виготовляють різні їх види: азотні, фосфорні, комбіновані. Азотні добрива виробляють на основі аміаку, який отримують із природного газу та відходів коксохімічного виробництва. Тому підприємства з виробництва азотних добрив розміщені вздовж газопроводів (Рівне, Черкаси, Сєвєродонецькі, у центрах коксохімії (Кам’янське, Горлівка), а також у портовому місті Южне (Одеський припортовий завод). Вони забезпечували внутрішні потреби держави і постачали продукцію на експорт. Однак унаслідок підняття цін на природний газ азотні добрива українського виробництва стали неконкурентними за вартістю не лише на зовнішніх, але й на внутрішньому ринках. Робота майже всіх підприємств неодноразово призупинялася, а в Горлівці внаслідок воєнних дій виробництво «законсервували» на невизначений час.
Виробництво фосфорних добрив, яке орієнтується на потужного споживача — сільське господарство, в Україні зосереджувалося на кількох заводах, розміщених у різних регіонах. Вони працювали здебільшого на російській сировині й відходах місцевого доменного виробництва. Тепер фосфорні добрива виробляють лише у Сумах і Кам’янському на основі переробки фосфоритів з Північної Африки і Близького Сходу. Повністю припинено виробництво калійних добрив на Прикарпатті.
Щоб краще забезпечити сільське господарство мінеральними добривами, віднедавна в Україні почали створювати відносно невеликі сучасні заводи з виробництва комплексних, змішаних і мікродобрив. Вони побудовані в Новій Любомирці (Рівненська область), Кременці (Тернопільська область), Білій Церкві (Київська область).
У виробництві кислот провідне місце належить сірчанокислотному, бо його продукція має широке застосування в різних галузях господарства. Розвивалося це виробництво на основі переробки природної сірки з родовищ Львівської області, тепер працює на сірчистих газах коксохімічного, нафтопереробного виробництв, кольорової металургії. Місця виробництва кислот здебільшого збігаються з центрами виробництва мінеральних добрив, оскільки останні є найбільшими споживачами кислот.
Виробництво соди матеріаломістке, тому його підприємства розташовані поблизу родовищ сировини — кам’яної солі. В Україні виробляють кальциновану, каустичну та харчову соду. Основні підприємства — у Лисичанську (Луганська область), Яни Капу (колишній Красноперекопськ, АР Крим).
Промисловість органічного синтезу охоплює заводи, що виробляють напівпродукти для отримання полімерів і власне полімери — синтетичні смоли, пластмаси, синтетичний каучук, хімічні волокна. Полімери переробляють на кінцеву продукцію: зі смол і пластмас отримують різноманітні вироби побутового, промислового, будівельного, науково-технічного призначення (пляшки, тару, мішки, пакети, упакування, плівки, покриття, меблі, іграшки, штучну шкіру, труби, автомобільне обладнання, лінолеум, шпалери, профілі для віконних рам, диски тощо); синтетичний каучук переробляють на гуму, з якої отримують шини, гумотехнічні вироби, взуття; хімічні волокна спрямовують у текстильну промисловість. На сьогодні в Україні найбільший розвиток дістало виробництво синтетичних смол і пластмас. Натомість виробництво синтетичного каучуку незначне, а хімічних волокон — практично перестало функціонувати.
Сировиною для виробництва полімерних напівпродуктів і полімерів є переважно нафта і природний газ, а також відходи коксування вугілля. Підприємства нафтохімічного виробництва створені в місцях переробки нафти й газу чи поблизу них, а коксохімічного — у Придніпров’ї та на Донбасі. Найбільшими центрами промисловості органічного синтезу в Україні є Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Кременчук, Одеса, Запоріжжя, Кам’янське, Донецьк. Доволі значне розповсюдження має виробництво кінцевої продукції з полімерів. На підприємствах різної потужності, що діють у великих містах та менших населених пунктах, виготовляють кінцевий продукт із полімерів та шляхом переробки вторинної сировини — побутового чи промислового пластику. Виробництво шин представлене заводами у Дніпрі та Білій Церкві.
Рекорди світу
Фармацевтична фірма «Дарниця» — лідер в Україні за обсягом виробництва (понад 25 % випуску української фармацевтики) і продажу готових лікарських засобів (250 найменувань). Її продукцію імпортують понад десяток країн світу.
Добре розвинені в Україні лакофарбова (Дніпро, Одеса, Суми, Вінниця, Чернівці, Дрогобич) і фармацевтична промисловість. Виробництво ліків представлене підприємствами, які розміщені у Києві (фірма «Дарниця», Борщагівський завод), у багатьох обласних центрах (Львові, Харкові, Одесі, Запоріжжі, Житомирі, Тернополі), а також в Умані (Черкаська область), Прилуках (Чернігівська область), Лубнах (Полтавська область).
Швидко розвиваються парфумерно-косметична промисловість та виробництво продукції побутової хімії. У цьому секторі на українському ринку працюють міжнародні компанії. Зокрема, американській ТНК Procter & Gamble («Проктер енд Гембл») в Україні належать заводи в Борисполі (Київська область) та Покрові (Дніпропетровська область), що випускають мийні та гігієнічні засоби торгових марок Gala, Dax, Shandy, Safeguard, Camay. Понад 80 % цієї продукції експортують до країн Європи та Америки. Працюють також спільні підприємства: українсько-болгарське «Pirana» (Харків) — найбільший виробник шампунів, косметичних засобів, зубних паст і побутової хімії в Україні; українсько-ізраїльське «Вельта-Косметік» (Дніпро), яке спеціалізується на косметичних засобах і побутовій хімії, використовуючи для виробництва вітчизняну та імпортну сировину німецьких, італійських і французьких виробників. Компанія «Ельфа» (Коростень, Житомирська область) випускає низку парфумерно-косметичної і побутової продукції під торговими марками «Зелена аптека», «Біоформула», «Біоняня» тощо.
Більшість підприємств хімічної промисловості зосереджено у трьох районах: Придніпров’ї, Донбасі та Прикарпатті.
ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ. Головними проблемами розвитку вітчизняної хімічної промисловості є відсутність важливих сировинних ресурсів (фосфатів, калійних солей, нафти, природного газу, віскозної целюлози, каучуку, спеціальних основ для ліків тощо) чи недостатнє їх виробництво; низький технічний і технологічний рівень заводів; неповне завантаження виробничих потужностей. Продукція багатьох підприємств є неконкурентоспроможною через високу матеріало- та енергомісткість виробництва. Низьким є рівень наукомістких технологій і виробництв.
У зв’язку із скороченням виробництва чи припиненням діяльності хімічні підприємства не задовольняють потреб країни у продукції основної хімії (насамперед у мінеральних добривах) та хімії органічного синтезу. Значні їх обсяги доводиться ввозити з-за кордону.
Щільна концентрація підприємств у Придніпров’ї, на Прикарпатті та Донбасі спричиняє надмірне забруднення довкілля хімічними речовинами, що негативно позначається на здоров’ї людей. Щоб розв’язати проблему, необхідно здійснювати заходи з очищення від забруднень, використання маловідходних і безвідходних технологій на підприємствах хімічної промисловості. Надзвичайно проблематичною є робота підприємств на окупованій частині Донбасу — у Донецьку, Макіївці, Горлівці, Єнакієвому, Алчевську та ін. Експерти ООН попереджають про можливу хімічну загрозу, що можуть спричинити бойові дії в Донецькій і Луганській областях.
Перспективи розвитку хімічної промисловості в Україні пов’язані з упровадженням новітніх технологій, що дасть змогу підвищити якість продукції та звести до мінімуму промислові відходи; забезпеченням максимального очищення стічних вод і викидів в атмосферу; деконцентрацією хімічних підприємств у районах великої щільності населення.
ВИРОБНИЦТВО ДЕРЕВИНИ І ПАПЕРУ. Виробництво деревини й паперу не задовольняє потреб національної економіки і населення у багатьох важливих видах продукції: його частка в господарстві України доволі низька. Це пов’язано, насамперед, з обмеженою сировинною базою: низькою лісистістю, невеликими обсягами заготівлі лісу. Значну кількість сировини та готової продукції доводиться завозити з інших країн.
Лісозаготівельна діяльність охоплює вирубування, вивіз і первинну обробку деревини (здебільшого в Карпатах і на Поліссі). Її продукція — ділова деревина, яку використовують у деревообробній і целюлозно-паперовій промисловості, будівництві. Останніми роками споживання деревини у промисловості й будівництві зменшилося, хоч обсяги заготівлі лісу дещо зросли. Ліс-кругляк почали вивозити за кордон, хоча значно вигідніше експортувати продукцію, отриману в результаті його переробки.
Мал. 119. Заготівля деревини в Карпатах (Закарпатська область)
Деревообробна промисловість охоплює лісопильне, фанерне, меблеве виробництва, виготовлення деревостружкових плит, будматеріалів. Лісопильне виробництво постачає пиломатеріали і тяжіє до районів лісозаготівель. Найбільше лісопильних підприємств зосереджено в карпатських (Івано-Франківській, Закарпатській, Чернівецькій, Львівській) і поліських (Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській) областях. Для виробництва фанери використовують деревину берези, підприємства тяжіють до місць заготівлі сировини (Львів, Костопіль, Оржів). Деревостружкові плити виготовляють для потреб меблевої промисловості переважно в лісових районах, найбільші центри — Свалява, Тересва, Костопіль, Київ. Меблева промисловість виробляє майже половину продукції деревообробної промисловості. Центрами виробництва меблів є практично всі великі міста країни та низка середніх і малих міст. Найбільші підприємства розміщені в Києві, Харкові, Львові, Ужгороді, Сваляві, Чернівцях, Дніпрі, Тернополі.
Рекорди світу
Київський картонно-паперовий комбінат, який є частиною австрійської компанії Pulp Mill Holding, — один з найбільших в Європі. У загальному випуску целюлозно-паперової продукції в Україні частка комбінату становить близько 30 %. Основною сировиною для виробництва є макулатура. Потужність переробки вторинної сировини становить понад 1500 тонн на добу.
Мал. 120. Продукція Понінківської картонно-паперової фабрики (Хмельницька область)
Виробництво картону й паперу розвивається насамперед у лісових районах, орієнтуючись на сировину. Водночас, споживаючи привізні напівфабрикати і вторинну сировину (макулатуру), воно може функціонувати також в інших місцях. Найбільшими підприємствами є Київський картонно-паперовий комбінат (м. Обухів), Понінківська (Хмельницька область), Малинська (Житомирська область), Дрогобицька і Зміївська (Харківська область) паперові фабрики. До найбільших виробників належав також Жидачівський картонно-паперовий комбінат (Львівська область), який тепер має значні проблеми в діяльності. Підприємства з виробництва паперу задовольняють потреби України в ньому тільки частково (Львівська область).
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
- 1. Які виробництва хімічної промисловості розвивалися в Україні?
- 2. Охарактеризуйте особливості виробництва мінеральних добрив та його географію в Україні. Які чинники впливають на розміщення його підприємств?
- 3. На якій сировині базується розвиток хімії органічного синтезу в Україні? Де виникли найбільші центри її виробництва?
- 4. Розкажіть про розвиток в Україні виробництв побутової хімії та парфумерії й косметики.
- 5. Як забезпечене сировиною виробництво паперу в нашій країні?
Дізнайтеся, які підприємства хімічної та деревообробної промисловості працюють у вашому регіоні. Яку продукцію вони виробляють? Чи виникають екологічні проблеми, пов’язані з їх функціонуванням? Як їх розв’язують?
ШУКАЙТЕ В ІНТЕРНЕТІ
Використовуючи інтернет-джерела, дізнайтеся про проблеми вивозу лісу-кругляка з України. Поміркуйте, чи вигідно нашій державі його вивозити. Свою відповідь обґрунтуйте.
скачать dle 11.0фильмы бесплатноДаний матеріал відноситься до підручника "Географія 9 клас Бойко 2022 (повторне видання)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)
Зверніть увагу!!!
Коментарі (0)