§ 43. Наука. Освіта. Охорона здоров’я

Ви дізнаєтесь:

• чому знання в сучасному світі мають високу цінність

• про рівень розвитку науки, освіти та охорони здоров’я в окремих регіонах, країнах світу, Україні

Пригадайте:

• найважливіші технічні відкриття, які замінили ручну працю на машинну та підвищили продуктивність різних видів праці

У минулому головним джерелом багатства країни вважали наявність великих запасів природних ресурсів, робочої сили, засобів праці. Реалії сучасного світу доводять, що досягти успіхів у соціально-економічному розвитку неможливо без знань, науки, передових технологій та високоосвічених працівників.

1. Роль науки й освіти в суспільстві.

Наука — це особливий вид людської пізнавальної діяльності, спрямований на вироблення об’єктивних знань про навколишній світ. Результатом наукової діяльності є інтелектуальна продукція.

Наука тісно пов’язана з освітою. Саме через освіту відбувається опанування знань, здобуття вмінь і навичок, формування освіченої нації. Поєднання досягнень науки з високим рівнем освіти в наші часи є головною умовою, що забезпечує зростання конкурентоспроможності країни та її соціально-економічний розвиток (мал. 1).

Нові наукові знання знаходять практичне застосування в різних сферах людського життя. Насамперед наукова думка, втілюючись у технологіях, стає потужним чинником науково-технічного прогресу та розвитку виробництва. Унаслідок технологічних перетворень зростає продуктивність праці, відбуваються вивільнення робочої сили з матеріальних виробництв та бурхливий розвиток сфери послуг.

Наука пропонує найбільш ефективні та економічні способи видобутку й переробки корисних копалин, застосування ресурсозберігаючих технологій та нових матеріалів і хімічних речовин. Це дозволяє зробити середовище людини більш безпечним.

Завдяки науці виникли та розвиваються нові виробництва, що базуються на досягненнях мікроелектроніки, інформатики, біотехнологій, робототехніки, масової комп’ютеризації. Продукцію, яку створюють за новітніми технологіями, називають інноваційною, а процес створення такої продукції — інноваційно-виробничою діяльністю.

Мал. 1. Роль освіти й науки в соціально-економічному розвитку суспільства.

2. Особливості наукової та освітньої діяльності.

У багатьох країнах світу вже давно зрозуміли, що без інвестицій у науку та освіту годі сподіватися на зростання економіки. Тому витрати на науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки постійно збільшуються. Лідерами за цими витратами є США, Китай, Японія, Німеччина, Південна Корея, Франція, Індія та Велика Британія (мал. 2).

Високий рівень розвитку науки і технологій складає основу економічної потужності США. Ще після Другої світової війни в країні були створені умови для розвитку фундаментальних досліджень у науці. Щороку в США на розвиток науки та проведення досліджень виділяють понад 450 млрд дол., що перевищує аналогічні витрати в Японії, Німеччині, Франції та Великій Британії разом узятих.

Значна частка науково-інноваційної діяльності, зокрема і в найпотужніших світових державах, фінансується недержавним сектором — різноманітними приватними підприємствами, які зацікавлені в результатах досліджень. А держава, у свою чергу, створює сприятливі податкові умови для підприємств, що здійснюють наукові дослідження.

В Україні фінансування наукової діяльності відбувається значною мірою за рахунок держави, частка якої в загальному обсязі фінансування наукових установ складає в середньому 40 %.

Мал. 2. Країни-лідери за витратами на науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки (2015 р.).

Провідним науковим центром нашої країни є Національна академія наук (НАН). Вона координує та об’єднує всі напрямки науки, також підтримує міжнародні зв’язки з науковими центрами інших країн. Науково-дослідну діяльність прикладного характеру здійснюють спеціальні академії (наприклад медичних наук, аграрних наук), наукові лабораторії, вищі навчальні заклади (ВНЗ) — університети, академії, інститути. Останні є центрами підготовки науковців та фахівців у різних видах господарської діяльності. Найбільша кількість наукових центрів та ВНЗ зосереджена в Києві, Харкові, Львові, Дніпрі, Одесі.

3. Спеціалізовані центри освіти та науки.

Своєрідними з’єднувальними ланками, що забезпечують зв’язок передової науки, освіти та виробництва, є технопарки та технополіси.

Технопарк являє собою об’єднану навколо наукового центру (наприклад університету) наукову виробничо-навчальну зону, де втілюються в життя науково-технічні досягнення. Основна спеціалізація технопарків — наукоємна та високотехнологічна продукція, яку складно розробити та вивести на ринок без науково-дослідної роботи та фінансової підтримки (див. таблицю).

У світі існує багато різних форм технопарків: наукові, дослідні, промислові парки, інноваційні центри, бізнес-інкубатори. Однак для всіх залишається незмінним принцип обов’язкового партнерства науки, бізнесу та держави. Наука, що отримують фінансування від приватних та державних компаній, має можливість проводити актуальні дослідження. Від наукових закладів ці компанії отримують консультативні послуги, новітні розробки, кваліфіковані кадри. Для держави технопарки є ефективним інструментом реалізації науково-технічного потенціалу. Сьогодні

* За даними Інституту статистики ЮНЕСКО.

у світовому господарстві працюють понад 2 тис. технопарків і бізнес-інкубаторів. Найбільша їх кількість зосереджена в США (160), Китаї (133), Японії (98), Великій Британії (51), Німеччині (50), Франції (30).

Таблиця

ХАРАКТЕРИСТИКИ ДЕЯКИХ ТЕХНОПАРКІВ СВІТУ

Найбільший і найстаріший із наукових парків США — Кремнієва (Силіконова) долина. Він розташований на землях Стенфордського університету, які здаються в найм високотехнологічним компаніям терміном на 51 рік. Цей науковий парк тісно взаємодіє з університетом — через викладацьку та наукову роботу інженерів-дослідників. Серед компаній тут представлені три головні установи геологічної служби США, гіганти електроніки (Ай-Бі-Ем, Х'юлетт Паккард, Еппл, Еугл), аерокосмічні компанії (у тому числі Локхід Корпорейшн), великі хімічні та біотехнологічні фірми.

Японська модель наукових парків передбачає будівництво нових міст — так званих технополісів, у яких зосереджені наукові дослідження та новітнє наукоємне промислове виробництво (мал. 3).

В Україні процес створення технопарків було започатковано ще наприкінці 1990-х рр. У 2002 р. їх було зареєстровано 16, але сьогодні визначальну роль у виробництві високотехнологічної експортної продукції (понад 98%) відіграють три:

• Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона (м. Київ), останніми всесвітньо відомими розробками якого є високочастотне зварювання м’яких тканин людини (мал. 4), технології та машини для стикового контактного зварювання надміцних залізничних рейок тощо;

• Інститут фізики напівпровідників ім. В. В. Лашкарьова (м. Київ), що розробляє енергозберігаючі (у тому числі світлодіодні) джерела світла (мал. 5);

• «Інститут монокристалів» (м. Харків), який спеціалізується на розробці та застосуванні матеріалів, що є основою електронної, лазерної, медичної та інших новітніх видів сучасної техніки (мал. 6). Подальший розвиток технопарків в Україні сприятиме зростанню конкурентоспроможності її економіки, збільшенню експортного потенціалу країни, загальноекономічному піднесенню.

4. Охорона здоров’я.

Велике значення для розвитку держави мають не лише рівень розвитку науки та освіченість населення, а й здоров’я нації.

Більшість країн світу забезпечують систему охорони здоров’я за рахунок загального оподаткування або внесків у систему медичного страхування. У першому випадку основним постачальником медичних послуг виступає держава. Така система охорони здоров’я отримала розвиток у Великій Британії, Греції, Данії, Ірландії, Іспанії, Італії, Канаді, Норвегії, Португалії, Швеції. Страхова система охорони здоров’я набула поширення в багатьох країнах світу. У європейському регіоні вона представлена в Німеччині, Австрії, Бельгії, Нідерландах, Франції та ін. Розмір страхових внесків у різних країнах складає від 1 до 19% від заробітної плати.

У розвинених країнах витрати на охорону здоров’я становлять 9—11% ВВП. Медичні заклади цих країн активно залучають досягнення науки та новітні технології діагностування на ранніх етапах захворювання, проведення найскладніших операцій, лікування небезпечних хвороб.

У країнах, що розвиваються, витрати на охорону здоров’я становлять 4—7%, у найбідніших — менше 2 %, на одного лікаря припадає 5—50 тис. осіб. Слабкий розвиток охорони здоров’я призводить до високої смертності, особливо дитячої, поширення інфекційних захворювань, низької середньої очікуваної тривалості життя.

Мал. 3. Технополіс Цукуба — місто- «мозок» Японії, розташоване за 56 км на схід від Токіо. У цьому місті зосереджено 30 із 98 провідних державних дослідних лабораторій Японії, що робить його одним із найбільших наукових центрів світу.

Мал. 4. Високочастотне зварювання м'яких тканин людини, за оцінкою американських вчених, є «проривом у хірургію XXI століття». На сьогодні цим методом в Україні успішно прооперовано понад 130 тис. хворих.

Мал. 5. Освітлення вечірнього Києва та багатьох інших українських міст виконане із застосуванням світлодіодної техніки, розробленої в Інституті фізики напівпровідників ім. В. В. Лашкарьова.

Мал. 6. Великий адронний колайдер. Для здійснення наукових досліджень НТК «Інститут монокристалів» (м. Харків) створив 22 тис. детекторів із радіаційно стійкої пластмаси. їхня технологія є унікальною.

В Україні більшість медичних послуг надається державними закладами охорони здоров’я, де обслуговування безкоштовне. Витрати на охорону здоров’я становлять 3,7% ВВП країни. Цих коштів недостатньо для забезпечення високої якості лікувально-профілактичних заходів. Тому із 2017 р. в Україні розпочалося запровадження страхової моделі медицини.

Забезпеченість населення лікарями в Україні є близькою до середнього значення в Європі й становить приблизно 30 на 10 тис. осіб. Водночас доступність медичних послуг є нерівномірною. Найвища концентрація закладів охорони здоров’я зосереджена у великих містах, зокрема Києві, Харкові, Дніпрі, Одесі, Львові. На рівні світових стандартів працюють спеціалізована дитяча лікарня «Охматдит», Національний інститут раку та онкологічний центр ядерної медицини в Києві, Інститут медичної радіології та Інститут патології хребта та суглобів у Харкові, Інститут очних хвороб і тканинної терапії в Одесі.

Головне

• Освіта та наука здійснюють визначальний вплив на зростання конкурентоспроможності країни та її соціально-економічний розвиток.

• Технопарки та технополіси створюють основи нової наукоємної економіки, умови для прориву на світовий ринок високих технологій.

• Ефективне використання наукових відкриттів та високий рівень освіти забезпечують інноваційний шлях розвитку економіки.

• Україна має великий потенціал у науковій та освітній сферах.

• У різних країнах світу спостерігаються суттєві відмінності в показниках витрат на охорону здоров’я та доступності медичних послуг.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Охарактеризуйте роль науки та освіти в соціально-економічному розвитку суспільства. 2. Які чинники впливають на розвиток науки та освіти в країні? 3. Наведіть приклади країн, у яких витрати на наукові дослідження є найбільшими. 4. Назвіть основні центри освіти та науки в Україні. 5. Що таке технопарки? Чим діяльність технопарків є вигідною для країни? 6. Які країни мають найбільшу кількість технопарків? 7. Наведіть приклади технопарків України. 8. Назвіть найвідоміші центри охорони здоров’я в Україні.

Поміркуйте

1. Чому забезпечення здоров’я нації є одним із головних завдань державної політики?

2. Які проблеми заважають Україні стати державою з інноваційною економікою?

3. Чи можливо в Україні будівництво технополісу за японською моделлю? Якщо так, то обґрунтуйте його доцільність та місце розташування.

Працюємо самостійно

Дослідіть географію найбільших технопарків та технополісів світу. Підготуйте повідомлення про один із них (за вибором).

скачать dle 11.0фильмы бесплатно