Словник понять і термінів

Агрохолдинг — холдингова компанія, група юридичних осіб, що здійснює сільськогосподарську діяльність (займається виробництвом продуктів харчування, тобто забезпеченням населення продовольством) і діяльність із реалізації сільськогосподарської продукції.

Анклав (у перекладі — закривати на ключ) — територія або частина держави, що оточена з усіх боків територією іншої держави. Наприклад: італійське місто Кальпоне розташоване у Швейцарії, Республіка Сан-Марино — у межах Італії.

Антропосфера — частина біосфери, яку утворює сукупність усіх людей нашої планети.

Банк — фінансова установа, яка акумулює (збирає) грошові кошти, нагромаджує їх, надає кредити, здійснює грошові розрахунки, операції із золотом, випускає в обіг гроші та цінні папери тощо.

Барель (від англ. barrel — бочка) — одиниця вимірювання об’єму в системі англійських мір. Значення залежить від того, що вимірюється: сухий барель — 115,628 дм3, нафтовий — 158,98 дм3 (л), англійський (для сухих речовин) — 163,65 дм3.

Безробіття — соціально-економічне явище, за якого частина економічно активного населення країни не може реалізувати своє бажання працювати.

Буддизм («вчення Просвітленого») — релігійно-філософське вчення про духовне пробудження (виникло близько VI ст. до н. е. в Стародавній Індії). Засновником вважається Сіддхартха Гаутама (отримав ім’я Будда Шак’ямуні).

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — сукупна вартість усіх товарів і послуг, вироблених (наданих) у певній країні за рік підприємствами та організаціями, що цій країні або її фірмам належать.

Валовий національний продукт (ВНП) — сукупна вартість усього обсягу товарів і послуг, вироблених (наданих) країною за рік, ураховуючи вартість продукту, створеного підприємствами й фірмами, що належать цій країні, але працюють за кордоном.

Вантажообіг (змінний, добовий, тижневий, місячний, річний) — основний показник роботи транспорту. Обчислюється як добуток кількості (у вагових або об’ємних одиницях) основних та допоміжних вантажів, що переміщуються, на відстань перевезення; або як кількість вантажу, перевезеного на певну відстань за певний час. Вимірюється в тонно-кілометрах.

Відтворення населення — процес зміни поколінь у результаті природного руху (приросту чи зменшення) населення.

Вікова структура населення — розподіл населення за віковими групами.

Географічна стратегія (геостратегія) — політична наука, що визначає засоби й методи для досягнення геополітичної мети окремої держави або союзу держав (збереження та збільшення могутності, мінімалізація збитків і відновлення докризового стану в несприятливих умовах кризи тощо).

Географічне середовище — сукупність живої і неживої природи, залученої на певному етапі розвитку суспільства до процесу суспільного життя; є необхідною умовою існування та розвитку суспільства.

Геополітика — наука, що вивчає вплив географічних чинників переважно на зовнішню, а також внутрішню політику держав.

Геополітика (у дослівному перекладі — мистецтво управління державою) — політологічна концепція, що вбачає визначальною (у політиці) роль географічних чинників: просторове розташування країни, розмір території, наявність, відсутність або обмеженість природних ресурсів, клімат, кількість населення тощо.

Гібридна війна — війна, що реалізується не в традиційний спосіб (ведення військових дій), а за допомогою створення внутрішніх суперечностей та конфліктів у державі, яку обрано для агресії, із подальшим використанням їх результатів для досягнення політичних цілей країни-агресора.

Глобалізація — процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації. У ширшому розумінні — перетворення певного явища на планетарне, таке, що стосується всієї Землі.

Глобалізація (від франц. global — загальний, такий, що охоплює всю земну кулю) — складний багатогранний процес, який поширюється на всі сфери суспільного життя: економічну, соціальну, політичну, духовну.

Глобальні проблеми — політичні, економічні та соціальні проблеми, які стосуються інтересів усіх країн і народів, усього людства. Вони виникли на межі XIX і XX ст., коли в результаті колоніальних завоювань усі заселені території світу були поділені між провідними країнами та залучені у світове господарство.

Густота населення — рівень заселеності певної території, кількість населення, що проживає на одиниці площі (як правило, у розрахунку на 1 км2); при цьому враховуються незаселені території та внутрішні водні простори.

Економічно активне населення — частина населення обох статей, яка пропонує свою працю для виробництва товарів і надання різноманітних послуг.

Експансія — розширення сфери панування, впливу, поширення чого-небудь за початкові межі. Прагнення держави захопити нові території, колонії, ринки збуту в інших країнах. Здійснюється силовими методами: шляхом збройної агресії, політико-дипломатичним тиском, економічним насиллям. Розрізняють територіальну, економічну, політичну, воєнну, інформаційну, культурну, мовну, міграційну експансії.

Експорт — продаж товарів вітчизняними суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб’єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон країни.

Еміграція (від латин. emigratio — виселення) — вимушена або добровільна зміна місця проживання людей, переселення з країни їхнього народження в інші країни з економічних, політичних або релігійних причин.

Зайнятість — діяльність людини, пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить їй засоби до існування (заробіток, прибуток, дохід).

Зовнішня торгівля — торгівля однієї країни з іншими країнами, яка складається з вивезення (експорту) та ввезення (імпорту) товарів і послуг. У сукупності зовнішня торгівля різних держав утворює міжнародну торгівлю.

Зовнішньоекономічна політика — сукупність цілеспрямованих державних заходів щодо реалізації економічного потенціалу країни на зовнішньому ринку та задоволення власних потреб за рахунок товарів і послуг іноземного виробника.

Імміграція (від латин. immigro — вселяюся) — в’їзд громадян інших держав у країну на довгострокове перебування або постійне проживання, зумовлений економічними, політичними, релігійними або особистими причинами.

Імпорт — ввезення до країни товарів, технологій, капіталів, отримання послуг виробничого або споживчого призначення.

Індекс людського розвитку (ІЛР) — інтегрований показник, який розраховується кожного року з метою порівняння рівня життя, освіченості, грамотності й довголіття населення різних країн світу.

Індуїзм («вічна релігія», «вічний шлях») — стародавня національна релігія, корені якої сягають ведичної цивілізації — культури Індії, що асоціюється з найстарішими священними текстами аріїв та їхніх нащадків-індоаріїв — Ведами. Виникла між 2 тис. до н. е. — VI—V ст. до н. е.

Інфраструктура — сукупність галузей господарства, що обслуговують виробничу й невиробничу сфери та безпосередньо людину.

Іслам («сумирність», «покірність») — релігія, що сформувалася в VII ст. в Аравії. Через ідейні розбіжності у VIII ст. утворилося п’ять основних релігійно-політичних об’єднань, найбільшими з яких є сунізм (близько 85% прихильників) і шиїзм (15%). Засновником вважається пророк Магомет (570—632 рр.), що як посланець Всевишнього передав людям текст священної книги Корану (від араб. — читання).

Іудаїзм («єврейська релігія») — одна зі стародавніх етнічних релігій давніх іудеїв та сучасних віруючих євреїв, заснована відповідно до Танаху (Старого Заповіту) на заповітах Бога — праотця Авраама близько 1750 р. до н. е. і доповнена заповітами Мойсея близько 1300 р. до н. е.

«Комірці» — різні категорії осіб найманої праці. «Сині комірці» — робітники, зайняті переважно на великих підприємствах фізичною працею; «білі комірці» — працівники розумової праці (службовці, чиновники, працівники апарату управління, менеджери, інженерно-технічний персонал); «сірі комірці» — працівники галузей соціальної інфраструктури, сфери обслуговування; «золоті комірці» — висококваліфіковані науковці та фахівці, що мають підприємницькі здібності.

Конверсія в промисловості — скорочення випуску продукції військового призначення оборонною промисловістю та її переорієнтація на виробництво цивільної продукції.

Конфуціанство — китайська етично-філософська школа, заснована філософом Кунфуцзи (Конфуцій, 551—479 рр. до н. е.). Спираючись на давні традиції, він розробив концепцію способу життя ідеальної справедливої, гуманної, скромної, стриманої людини та принципи організації суспільства китайців: влада правителя священна, мета державного управління — інтереси народу, основа соціального устрою — моральне самовдосконалення людини, що дотримується норм етикету.

Культура — сукупність створених людством протягом його історії матеріальних і духовних цінностей, історично набуті всередині соціуму правила й норми, які дають зразки необхідної поведінки людини і є основою для його збереження та гармонізації.

Машинобудування (машинобудівна промисловість) — найважливіша комплексна галузь обробної промисловості, яка включає проектування, виробництво й експлуатацію машин та обладнання.

Мегалополіс (від грец. — велике місто) — стихійно складена, високоурбанізована форма міського розселення, обумовлена значною концентрацією населення.

Методи дослідження науки — система прийомів і способів пізнання загальних закономірностей і вивчення конкретних об’єктів.

Міжнародна організація — об’єднання держав відповідно до міжнародного права та на основі міжнародного договору для здійснення співробітництва в різних сферах: політиці, економіці, культурі, науці і техніці, праві та інших, що має необхідну для цього систему органів, права й обов’язки тощо.

Міжнародна торгівля — історично перша форма міжнародних економічних відносин, що являє собою обмін товарами й послугами між державами на основі спеціалізації їхнього національного господарства, для якого участь у міжнародній торгівлі набуває форми зовнішньої торгівлі.

Міжнародний поділ праці — інтернаціональна форма суспільного поділу праці, що базується на спеціалізації та кооперації країн у виробництві товарів і послуг, якими вони обмінюються через міжнародну торгівлю.

Міжнародні корпорації — великі об’єднання промислових, торговельних, транспортних або банківських фірм і компаній, діяльність яких виходить далеко за межі країн базування й забезпечує їм сприятливі позиції у виробництві, збуті, закупівлі товарів і наданні послуг.

Міська агломерація (від латин. agglomeratio — приєднання) — територіальне скупчення населених пунктів (великих і малих міст), які об’єктивно об’єднані в єдине ціле економічними, соціальними, культурно-побутовими, екологічними, рекреаційними та іншими зв’язками.

Монархія — форма державного правління, за якої найвища державна влада частково (обмежена, конституційна монархія) або повністю (необмежена, абсолютна монархія) належить одній особі — спадкоємному монарху.

Монокультура (від латин. mono — єдиний і cultura — обробіток) — спосіб рослинництва, коли на одній ділянці постійно вирощується одна й та сама культура (наприклад арахіс у Сенегалі, бавовник у Судані тощо) без дотримання сівозміни; це створює навантаження на ґрунти та призводить до їх виснаження.

Науково-технічний прогрес (НТП) — поступальний еволюційний рух та розвиток усіх елементів продуктивних сил суспільного виробництва під впливом науки і техніки; об’єктивна, постійно діюча закономірність розвитку матеріального виробництва, результатом якої є послідовне вдосконалення техніки, технології та організації виробництва, підвищення їхньої ефективності.

Нація (від латин. natio — плем’я) — історична спільність людей, які мають спільне походження, звичаї, історію, мову, економічні зв’язки, а головне — відчувають власну належність саме до цієї групи людей, стійке їх поєднання на певній території.

Ноосфера — новий стан біосфери, за якого розумова діяльність людини стає визначальним чинником її розвитку.

Перехідна економіка — особливий стан національного господарства (економічної системи) на етапі його становлення (еволюції до зрілого врівноваженого стану) і реформування (еволюції до нової економічної системи, до нового врівноваженого стану). Тривалість переходу від однієї економічної системи до іншої може тривати від кількох років до кількох століть.

Плантації — великі господарства, що спеціалізуються на вирощуванні якогось одного тропічного продукту, наприклад бананів, ананасів, кави, какао тощо.

Політична карта світу — географічна карта, що відображає розміщення країн (держав) на нашій планеті. Політичні карти бувають загальними (оглядовими) та спеціальними. Загальні карти передають особливості розміщення країн, найважливіших політичних і стратегічних центрів, міжнародних і внутрішньодержавних комунікацій. Спеціальні карти показують окремі політичні проблеми, явища або події.

Послуга — надання споживачеві певного визначеного договором матеріального або нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Природний рух населення — співвідношення між кількістю народжених і кількістю померлих у країні, регіоні, світі.

Природні ресурси — компоненти природного середовища, сукупність об’єктів і систем живої та неживої природи, які оточують людину й використовуються в процесі виробництва благ для задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства. їх класифікують за різними критеріями.

Природні умови — елементи природи, які не використовуються безпосередньо в процесі виробництва, але мають вплив на життєдіяльність людей. Найбільше від природних умов залежать сільське господарство, добувна промисловість, рекреаційне господарство тощо.

Природно-ресурсний потенціал — сума потенціалів окремих видів ресурсів, сукупність природних умов і ресурсів, що використовуються або можуть використовуватися в господарстві.

Природокористування — використання властивостей навколишнього природного середовища для задоволення економічних, екологічних, оздоровчих, лікувальних, культурних, естетичних та інших потреб людини.

Промисловість — найбільш технічно досконала галузь матеріального виробництва, яка є основою індустріалізації економіки та має вирішальний вплив на розвиток продуктивних сил; сукупність підприємств із виробництва електроенергії, знарядь праці для галузей економіки, видобутку сировини, палива, заготівлі лісу, переробки продукції, випущеної промисловістю або виробленої сільським господарством, видобутку й переробки сировини, виробництва товарів і послуг.

Реекспорт — продаж іноземним суб’єктам господарської діяльності та вивезення за межі країни товарів, що були раніше імпортовані на територію цієї країни.

Рекреація — система заходів, пов’язана з використанням вільного часу людей для їхньої оздоровчої, культурно-ознайомчої та спортивної діяльності на спеціалізованих територіях, розташованих поза містами їхнього постійного проживання. Рекреація охоплює всі види відпочинку.

Релігія (від латин. religio — зв’язок) — особлива система світогляду, сприйняття світу конкретною людиною або групою людей, набір культурних, духовних та моральних цінностей, філософія, що обумовлює поведінку людини; віра людини в надприродне.

Республіка — форма державного правління, за якої вищі органи влади обираються на певний термін і мають визначені законом повноваження; існує поділ влади на законодавчу, виконавчу й судову.

Ресурсозабезпеченість — співвідношення між запасами природних ресурсів та їх видобутком. Вона виражається кількістю років, на яку має вистачити певної сировини, або запасами в розрахунку на одну особу.

Ринок праці — система економічних відносин, механізм, економічний простір, у якому взаємодіють покупці й продавці праці, що узгоджують ціни й умови праці між роботодавцями та найманими працівниками.

Рівень безробіття — відношення кількості безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості, до кількості населення працездатного віку.

Світове, або альфа-місто — місто, що вважається важливим елементом світової економічної системи та зазвичай суттєво впливає на політичне, економічне й культурне життя провідних регіонів Землі.

Синтоїзм («шлях божеств») — політеїстична язичницька релігія японців, що, на відміну від світових релігій, не має засновника та єдиного Святого Письма. Оформилася в релігійну систему під впливом буддизму, даосизму й конфуціанства.

Субурбанізація (від латин, sub — під, urban — місто) — процес розвитку приміської зони великих міст через виїзд економічно активного, більш заможного населення в невеликі міста.

Технопарк — наймасштабніший інноваційно-технологічний центр, у якому забезпечуються умови, максимально сприятливі для науково-технічних та інноваційних проектів, що виконуються спільними зусиллями наукових центрів і промисловості.

Технополіс — просторово обмежений господарський комплекс, що складається з науково-дослідних установ та університетів, а також підприємств, компаній, фірм, які на основі своїх розробок випускають інноваційну продукцію або розробляють нові наукоємні технології.

Трудові ресурси — наявне працездатне населення (чоловіки та жінки віком від 16 до 60 (62, 65) років), а також працюючі підлітки та пенсіонери.

Урбанізація (від латин. urbanus — міський) — соціально-економічний процес зростання міст, збільшення кількості міського населення, поширення міського способу життя.

Фінансово-кредитні інститути — державні й приватні комерційні організації, що здійснюють фінансові операції з кредитування, депонування вкладів, ведення розрахункових документів, купівлі й продажу цінних паперів і валюти, надання фінансових послуг тощо.

Християнство («помазаник», «месія») — напрямок єдинобожжя, що відрізняється від інших вірою в Ісуса Христа як втілення Бога заради спасіння людства. Зародилося в Ізраїлі (Палестина) в І ст. на сході Римської імперії. Розкол на православ’я та католицизм (західну й східну гілки) відбувся в 1054 р., а в 1517 р. виник протестантизм.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно