|
З наближенням до Атлантичного океану замість снігового живлення річок поступово починає переважати дощове живлення. Там, де взимку утворюється сніговий покрив і річки замерзають хоча б на короткий час, навесні буває повінь, наприклад у Вісли й Одри, які впадають у Балтійське море, й Ельби (або Лаби), що тече в Північне море. На крайньому заході, в області морського клімату, річки не замерзають. Вони живляться дощовими водами, і навесні повені не буває. Наприклад, такі річки, як повноводна Сена, що впадає в протоку Ла-Манш. В області Середземного моря річки отримують воду переважно завдяки зимовим дощам, які нерідко спричиняють бурхливі повені, а спекотним сухим літом багато річок пересихає. В Альпах річки живляться переважно водами гірських льодовиків і снігів. Найбільша річка — Дунай (довжина — 2850 км). У верхній течії це — гірська річка, яка швидко несе свої води по вузькій глибокій долині. У неї впадають бурхливі притоки, що стікають з Альп. Вони викликають літню повінь. У середній течії Дунай протікає по низовині, у нього впадають найбільші притоки, що розливаються навесні. Потім Дунай тече у вузьких ущелинах між відрогами Карпатських і Балканських гір. У нижній течії це рівнинна річка. Дунай стає ширшим, і течія його сповільнюється, з’являються численні обмілини та низькі піщані острови. У суворі зими річка в середній і нижній течи замерзає на 1-1,5 місяця, навесні широко розливається, а наприкінці літа міліє. У гирлі утворює болотисту дельту з островами, які заливаються водою під час повені, і трьома основними рукавами впадає в Чорне море. Дунай — важливий торговельний шлях, що проходить по територіях багатьох держав....
|
