Войти
Закрыть

Статево-віковий склад населення

8 Клас

СТАТЕВО-ВІКОВИЙ СКЛАД НАСЕЛЕННЯ СВІТУ. Незважаючи на те, що на кожні 100 дівчаток народжуються близько 107 хлопчиків, статевий склад населення у країнах світу є доволі різним. Так, у країнах Європи та Північної Америки чисельно переважають жінки. У країнах Африки, Латинської Америки, Австралії та Океанії кількість чоловіків і жінок приблизно однакова. У країнах Азії, особливо в Китаї та Індії, помітно переважають чоловіки, що пов'язано з проблемним становищем жінки в суспільстві та сім'ї (ранні шлюби, багатодітність в умовах злиденності й хвороб). • Пригадайте, які регіони світу є найбільш населеними. Кожному типу відтворення населення відповідає свій тип вікового складу. Вікова структура населення країн визначається розподілом населення за віковими групами. Вік є основним критерієм для визначення економічно активного населення — трудового ресурсу країни. Загальна кількість економічно активного населення світу становить понад 2 млрд осіб (в Україні — майже 30 млн осіб). Деякі країни й регіони дуже різняться між собою за цим показником. Це залежить від рівня соціально-економічного розвитку країни, ступеня зайнятості жінок у виробництві, вікового складу населення. Для вивчення природного руху населення будують статево-вікові піраміди. Вони відображають розподіл населення за віком та статтю. У країн з високим природним приростом основа піраміди буде широкою. Україна, як ви вже знаєте, має від'ємний природний приріст, тому основа її піраміди звужена (мал. 152). Піраміда також ілюструє співвідношення чоловічого та жіночого населення. У світі вікова структура населення «наймолодша» в Африці. До того ж, тут немає явно вираженої тенденції до старіння народів. Дуже неоднорідне за віковою структурою населення країн Америки. У Латинській Америці значна частина статево-вікової піраміди — це діти віком до 15 років. Велика частка дітей також у Палестині — 51 %. «Найстаріша» вікова структура населення в Північній Америці, особливо в США, Канаді, та Європі: дітей до 15 років лише 22 %, людей працездатного віку — 62-64 % і високий відсоток населення похилого віку — 15-17 %....
0 Переглянути

Демографічна ситуація у світі та Україні

8 Клас

УКРАЇНСЬКЕ ГЕОГРАФІЧНЕ ТОВАРИСТВО ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ПАВЛА ЧУБИНСЬКОГО. У 1873 р. було створено Українське географічне товариство, яке з перших днів свого існування розпочало активне дослідження природних умов і соціально-економічного життя України. Одним зі значних заходів був перепис населення м. Києва, здійснений 2 березня 1874 р. За його результатами та даними, отриманими під час етнографічних експедицій, були написані важливі наукові роботи з географії населення України. Зокрема, видано 7-томну працю Павла Чубинського «Роботи етнографо-статистичної експедиції в Західно-Руський край» (1872-1878 рр.). За наукові досягнення П. Чубинський був нагороджений найвищими на той час відзнаками, у тому числі — золотою медаллю Міжнародного етнографічного конгресу в Парижі (1875 р.). • Пригадайте, які етнографічні дослідження здійснював П. Чубинський. Поміркуйте, як це пов'язано з географічним вивченням населення. ПРАВИЛО ДЕМОГРАФІЧНОГО ПЕРЕХОДУ. Наука, яка вивчає природний і механічний рух населення, називається демографією. Тобто вона опікується питаннями народжуваності й смертності, тривалості життя і статево-вікового складу населення, а також — переміщення населення у просторі (у межах країни, прибуття та вибуття людей з інших чи в інші країни). Іншими словами, демографія вивчає закономірності та закони розвитку людності. Ученими-демографами визначено правило демографічного переходу, яке передусім залежить від рівня економічного розвитку країни й має кілька фаз. Перша фаза демографічного переходу характеризується низьким природним приростом населення, який визначають висока народжуваність і відносно високий рівень смертності. Ця фаза для більшості країн є пройденою ще в минулому столітті. Для другої фази демографічного переходу властиві висока народжуваність та помітне зниження смертності, тобто — значний природний приріст. Більшість країн Західної Європи пройшли цю фазу у XVIII—XIX ст., країни Східної Європи — у ХІХ — на початку ХХ ст. У 70-80-х роках ХХ ст. ця фаза поширилася на країни Азії, Африки й Латинської Америки, що зумовило різкий ріст населення планети, так званий «демографічний вибух». Третя фаза демографічного переходу характеризується стабілізацією приросту населення: низькі народжуваність і смертність, відповідно — низький природний приріст. Іноді входження в цю фазу призводить до скорочення населення окремих країн. Проте згодом ці...
0 Переглянути

Кількість населення та чинники, що на неї впливають

8 Клас

ДИНАМІКА НАСЕЛЕННЯ СВІТУ. Упродовж історії розвитку людства кількість населення Землі та місця розселення постійно змінювалися. У 300-х роках на території Західної та Східної Римських імперій жило близько 25 млн осіб — майже половина тодішнього людства планети. В епоху Середньовіччя найбільш населеною була Азія. Проте загальна чисельність населення в ті часи була ще низькою. Стрімке збільшення кількості людей розпочалося наприкінці ХІХ ст., коли було перетнуто мільярдний рубіж. Цей процес швидкими темпами триває досі. У 1900 р. на планеті вже налічувалося більш як 1,7 млрд людей. У 1985 р. було зафіксовано народження 5-мільярдного жителя Землі. Ним умовно була визнана дитина, яка з'явилася на світ у Югославії. На порозі ХХІ ст. світ перетнув 6-мільярдну межу. Згідно з даними ООН, на 1 листопада 2014 р. на нашій планеті налічувалося більш як 7 млрд осіб. Нині кількість населення становить 7,2 млрд осіб. За довгостроковими прогнозами очікується, що позначки 9 млрд людство досягне у 2042 р. Учені вважають, що стабілізація кількості землян можлива після досягнення 10 млрд. Чи знаєте ви, що... Починаючи із середніх віків і донині найбільш населеним регіоном світу є Азія. Нині тут живе 60 % людей планети. Друге місце за кількістю населення посідає Африка (12 %), третє — Європа (11 %), четверте — Північна Америка (8 %), п'яте — Південна Америка (5,3 %), шосте — Австралія з Океанією (0,5 %)....
0 Переглянути

Заходи щодо раціонального використання природних ресурсів та охорони довкілля

8 Клас

ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВИ Й ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ. В Україні діє розвинена мережа державних і громадських природоохоронних організацій. До них належать: Українське товариство сталого розвитку природокористування, Українська екологічна асоціація «Зелений світ», Міжнародна організація «Громадська ініціатива», Всеукраїнський комітет підтримки ООН щодо навколишнього середовища. Долучитися до їхньої діяльності може кожен з нас. Адже всі ми зобов'язані підтримувати чистоту й порядок на нашій українській землі. • Пригадайте, що належить до природно-заповідного фонду України. Які з цих об’єктів є у вашій місцевості? ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНІ об’‎єкти СВОЄЇ МІСЦЕВОСТІ. Територія України, як ви вже знаєте, багата на ландшафтні комплекси й природно-заповідні території. Усі ці об’‎єкти підлягають дослідженню на краєзнавчому рівні, тобто потребують вашої уваги, юні дослідники природи. Залежно від того, де ви живете — у Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Луганській, Сумській, Чернігівській області чи Криму, — маєте змогу долучитися до вивчення місцевих заказників, урочищ, пам'яток природи тощо. Найпоширенішими в областях України є заказники, у яких охороняють рослини, тварин та природні ресурси. Зокрема, у Дніпропетровській області є такі заказники: ландшафтні (Дніпродзержинський правобережний, Гришаї), лісові (Балка Парна), ботанічні (Балка Бубликова, Балка Орлова), орнітологічний (Заплава річки Базавлук) тощо. На території Київської області найвідомішими заказниками є: «Дзвінківський», «Ковалівський яр», «Чернинський», «Глибокий ліс», «Чорнобильський спеціальний», «Гайдамацьке болото» та ін....
0 Переглянути

Охорона природи в Україні

8 Клас

ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИЙ ФОНД УКРАЇНИ. Охорона природи — це заходи, спрямовані на збереження та відтворення як окремих її компонентів, так і їх поєднань у межах ландшафтів. Для цього в Україні створено природно-заповідний фонд та програму перспективного розвитку заповідної справи. Природно-заповідний фонд — це природні комплекси чи об’‎єкти, які мають особливу рекреаційну, естетичну та наукову цінність, із різноманітним ландшафтом та різновидом рослинності й тваринного світу (мал. 142). Основною метою фонду є збереження цілісності природи. Наша країна належить до територій з малою заповідністю (мал. 143). Біосферні заповідники створені для охорони найбільш типових природних об’єктів з метою фонового моніторингу — контролю за станом навколишнього середовища в результаті порівняння природних і сусідніх антропогенних ландшафтів. У біосферних заповідниках виділяють такі зони: заповідну (до неї можуть потрапляти лише науковці), буферну (для запобігання негативному впливу на заповідну зону антропогенних ландшафтів на прилеглих територіях), антропогенних ландшафтів (включає території традиційного землекористування, які не суперечать завданням охорони заповідної зони). В Україні налічується чотири біосферні заповідники, які є визнаними на міжнародному рівні: Асканія-Нова, Карпатський, Дунайський, Чорноморський. У цих природоохоронних об’єктах забезпечується найвищий ступінь охорони природного середовища та зберігається недоторканність ландшафтів у заповідній зоні. Діяльність усіх біосферних заповідників узгоджується згідно з міжнародними домовленостями та угодами. Координацію дій біосферних заповідників здійснює ЮНЕСКО. • Пригадайте з курсу географії, який ви вивчали в 7 класі, яку діяльність здійснює ЮНЕСКО. Природні заповідники — це об’‎єкти найвищого ступеня охорони. Їхнім аналогом є заповідна зона біосферних заповідників. На територіях природних заповідників заборонено будувати споруди, прокладати шляхи масового користування, а також лісосплав, вилов і знищення тварин, птахів, проліт літаків і вертольотів нижче як 2000 м над землею. Не можна розкладати вогнищ, влаштовувати місця відпочинку, стоянки транспорту, а також проїжджати й проходити стороннім особам. В Україні є 19 природних заповідників загальнодержавного значення. Найвідоміші з них — Кримський, Карадазький, Український степовий, «Медобори», «Розточчя», Канівський, Поліський....
0 Переглянути

Використання природно-ресурсного потенціалу України та його наслідки

8 Клас

ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ. Природно-ресурсний потенціал — це сукупність усіх природних засобів, запасів, джерел, які можуть бути використані з господарською метою. Він включає в себе лише вивчені елементи природного середовища. Виділяють такі основні природні ресурси України: мінеральні, земельні, водні, лісові, рекреаційні тощо. Використання мінеральних ресурсів включає в себе розроблення паливно-енергетичних, рудних і нерудних ресурсів. В Україні з паливно-енергетичних ресурсів переважно використовують кам’яне й буре вугілля, продукти переробки нафти та природний газ. Із руди виплавляють чорні й кольорові метали для потреб машинобудування: для виготовлення транспортних засобів, точних приладів, медичного обладнання, електроніки та побутової техніки. У повсякденному житті ми використовуємо кам’яну (з неї виробляють соду) та калійну (добрива) сіль, які належать до нерудних корисних копалин. Земельні ресурси використовують для розміщення господарських об’єктів, ведення сільського й лісового господарства. Усі землі України, незалежно від їхнього цільового призначення й господарського використання, належать до земельних ресурсів і становлять єдиний земельний фонд держави....
0 Переглянути

Антропогенні ландшафти. Природоохоронна діяльність

8 Клас

ЛАНДШАФТИ, ЗМІНЕНІ ЛЮДИНОЮ. Господарська діяльність людини, що здійснюється в межах ландшафту, порушує віковічні зв'язки і взаємозалежності між компонентами природи. З кожним роком кількість таких порушень зростає, а їх результат у більшості випадків є несприятливими для природного середовища. Ще в 1926 р. Володимир Вернадський опублікував свою фундаментальну працю «Біосфера», у якій описав важливі природні взаємозв'язки та взаємообумовленість процесів у межах географічної оболонки. Наприклад, він назвав річкові заплави «областями згущення життя», яскраво підкресливши характер відповідних ландшафтів. Проте всі ці характеристики справедливі лише за умови природного перебігу географічних процесів. В. Вернадський називає людину «геологічним чинником», указавши на її роль у зміні природи в цілому, і ландшафтів зокрема. Змінений у результаті діяльності людини ландшафт називається антропогенним. Основним завданням сучасної фізичної географії є вивчення природних ландшафтів, їх структури й аналіз процесів, що відбуваються в них. Це дасть змогу розробити рекомендації для раціонального їх господарського використання. Усе це має привести до поліпшення природних умов і збагачення природних ресурсів. Чи знаєте ви, що... Національний природний парк «Подільські Товтри» утворений у 1996 р. Він входить до числа Семи чудес України. Аналоги відповідних природних ландшафтів, наявних у цьому парку, у світі майже відсутні. Щось подібне помічено серед природних об’єктів США та Великої Британії, проте не відповідає нашим Товтрам. Відносним їх аналогом є Великий Бар'єрний риф, проте він розташований в океані....
0 Переглянути

Природні умови та ресурси Чорного й Азовського морів. Проблеми їх раціонального використання

8 Клас

ЧОРНЕ МОРЕ. Площа Чорного моря становить 420 300 км2. Найбільша довжина моря між портами Бургас (Болгарія) та Батумі (Грузія) — 1150 км, а найбільша ширина — 580 км. Чаша Чорного моря досить значна, чому сприяють відносно великі глибини. Найбільша з них сягає 2211 м. Чорне море розташоване між Південно-Східною Європою і Північно-Західною Азією. Протокою Босфор з'єднане з Мармуровим морем, а Керченською протокою — з Азовським морем. Глибоко в води моря вдається Кримський півострів. А по акваторії самого моря розкидано близько 15 островів, переважно материкового походження, найбільші з яких — Березань, Джарилгач, Зміїний, Кефкен. Береги Чорного моря порізані слабо, тільки в північно-західній частині їх конфігурацію змінюють невеликі бухти та затоки. Найбільші затоки — Одеська (мал. 134), Каламітська, Бургаська, Синопська. Чорне море приймає й віддає воду. У нього впадають: Дунай, Дніпро, Дністер, Ріоні, Чорох, Кизил-Ірма та інші річки. Усі вони приносять у море значну частину прісної води. Її загальна кількість становить 310 млн м3, причому 65 % надходить з Дунаю. Опріснена вода потрапляє з Азовського моря, а солона — глибоководними течіями із Середземного. Солоність поверхневих шарів Чорного моря становить 17-18 %% проте з глибиною вона зростає до 22,5 %. Кліматичні умови Чорного моря визначаються тим, що переважна його частина розташована в субтропічному кліматичному поясі. Тому зима тут, як і в усьому Середземномор'ї, тепла й волога, а літо жарке й сухе. Середня температура січня 0...+2 °С, липня — +22...+25 °С. Пересічна кількість опадів зростає із заходу на схід від 200-600 до 2000 мм....
0 Переглянути

Ландшафти Кримських гір та їх охорона

8 Клас

ЛАНДШАФТИ ГІРСЬКОЇ СМУГИ КРИМУ. Кримські гори розташовані на крайньому півдні України, у південній частині Кримського півострова. Вони простяглися від мису Херсонес до мису Ілля на 150 км. Кримські гори поділяються на три пасма: Внутрішнє, Головне, Зовнішнє. Середні висоти Внутрішнього пасма перевищують 500 м, у Зовнішньому вони становлять 250 м. Найвищим є Головне пасмо — з вершинами понад 1500 м. Кримські вершини асиметричні, їхні північні схили довгі й пологі, а південні — круті. Для Кримських гір характерні карстові явища. Формування рельєфу Кримських гір (мал. 130) відбувалося під дією тектонічних і денудаційних процесів. Поблизу м. Бахчисарай можна спостерігати наслідки цих природних явищ — долини та гори-останці: Чуфут-Кале, Мангуп-Кале, Теле-Кермен. Гори Південного берега Криму — Карадаг та Аюдаг — складені вулканічними породами. Клімат у Кримських горах помірний. Липневі температури тут найвищі в Україні (+16 °С), а січневі не перевищують -4 °С. Проте кількість опадів недостатня. Ґрунти бурі гірсько-лісові, але трапляються й чорноземноподібні. Для тваринного світу Кримських гір характерний високий ступінь ендемізму. Зокрема, більше ніде не зустрічається гекон кримський (мал. 131). Типовими тваринами є: лісові птахи, кримські олені, козулі та акліматизований тут муфлон....
0 Переглянути

Гірські ландшафти українських Карпат та їх охорона

8 Клас

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА. Карпатська гірська країна розташована в самому центрі Європи на території Польщі, України, Румунії. Українські Карпати мають протяжність 280 км з північного заходу на південний схід та 110 км з північного сходу на південний захід (мал. 126). Карпати складаються з трьох фізико-географічних областей: Передкарпаття, Високих Карпат і Закарпаття. Усі вони мають значні відмінності в рельєфі, кліматі й навіть у флорі та фауні. Передкарпаття має висоти 300-550 м над рівнем моря. Високі Карпати мають середню висоту 1500 м над рівнем моря. Тут розташовані такі гірські хребти, як Рахівський, Чорногора, Полонинський, Вулканічний, Сивулянський, Грофанський, Водороздільний та ін. Гірські хребти Українських Карпат видовжені з північного заходу на південний схід, що збігається з простяганням тектонічних структур і відповідних їм орографічних елементів. Найбільші вершини гір розташовані в Полонинсько-Чорногорських Карпатах — заввишки понад 2000 м. Закарпаття має висоти 105-120 м....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 295 296 297 298 299 300 301 302 303 ... 452
Назад

Навігація