Тематичний блок 6 (відповіді) Вовк 2017
- 31-01-2023, 00:39
- 196
... |
| Слава Україні | Героям слава | ЗСУ | ДСНС | 103 | 102 | Обленерго | Лікарі | Вчителі | Українці |
... |
... |
... |
... |
... |
... |
В Україні працездатними вважаються чоловіки і жінки віком від 16 до 59 років (з урахуванням поступового підвищення пенсійного віку жінок). Отже, основу трудових ресурсів становить населення середнього віку. При цьому молодь до 20 років переважно навчається і не виходить на ринок праці Основні кількісні характеристики можна розділити на абсолютні і відносні. К абсолютним характеристикам трудових ресурсів відносяться: 1) Трудові ресурси включають населення, зайняте економічною діяльністю, а також здатне працювати, але не працює з тих чи інших причин. До складу трудових ресурсів включається працездатне населення працездатного віку і працюючі особи, які перебувають за межами працездатного віку. 2) Кількість населення в працездатному віці (чоловіки від 16 до 59 років плюс жінки від 16 до 54 років). 3) Працездатне населення в працездатному віці, яке включає постійне населення в працездатному віці та іноземних громадян, зайнятих в економіці. Не включаються в цей показник непрацюючі інваліди I і II груп та непрацюючі особи, які отримують пенсію на пільгових умовах. ... |
Трудові ресурси — це частина населення країни (регіону), яка має необхідні для трудової діяльності освітній, професійно-кваліфікаційний рівні, фізичний розвиток і стан здоров’я. 2. Які розбіжності існують у межах працездатного віку між країнами світу? Чим їх можна пояснити? Головним критерієм для розрахунку кількості трудових ресурсів є вік. У міжнародній статистиці працездатним вважається населення віком від 15 до 65 років. Однак у кожній конкретній державі межі працездатного віку встановлені законом. Сьогодні трудовими ресурсами краще забезпечені високорозвинені країни, адже саме в них найбільшою є частка населення середньої вікової групи. Проте це не єдина перевага таких держав: їхні трудові ресурси мають високий рівень загальноосвітньої та спеціальної підготовки. Економічна відсталість частини країн світу в поєднанні з невеликою тривалістю життя та значною часткою населення молодшої вікової групи визначають менший рівень забезпечення трудовими ресурсами. Як правило, він не перевищує 45%, при цьому переважають працівники низької кваліфікації. ... |
Релігія — це одна із форм духовної культури, яка являє собою особливу форму світогляду та світовідчуття. Вона впливає на побут, звичаї, відносини в родині й суспільстві. Зрештою, вона виховує, бере участь у формуванні особистості людини та її духовному розвитку, допомагає долати життєві труднощі. 2. Наведіть приклади давніх релігійних вірувань. Які їх особливості? Дослідники первісної культури відзначають, що всі відомі їм племена мали релігійні вірування. Серед них, зокрема, виділяють анімізм та фетишизм. За уявленнями анімістів, світ населений не лише реальними людьми, але й душами предків, духами різних природних об’єктів і явищ тощо Першою формою анімізму вважається віра в духів природних стихій, адже давні люди не могли пояснити причину існування таких природних явищ, як гроза, ураган, землетрус, повінь тощо. У деяких країнах анімістичні вірування збереглися і в наш час. Фетишизм передбачає віру в надприродну силу неживих предметів (фетишів). Від фетишизму нам залишилася віра в амулети, талісмани, обереги. ... |
На формування української нації вплинув ряд чинників. Однобічне профілювання економіки України і перетворення її на сировинний придаток Росії, поява значної маси незайнятих селян активізувала міграційні процеси. Негативним чинником, що уповільнював процеси становлення української нації, була відсутність власної держави, національної еліти, у руках якої перебували б економічні і політичні засоби консолідації українського народу. Україна була поділена між Російською та Австро-Угорською імперіями. (ї статус як внутрішньої колонії імперій суттєво обмежував розвиток соціальної структури українського суспільства та його національної культури. Переважання в колоніальній адміністрації вихідців із Росії (на сході) або з Польщі (на заході), заохочування переселення російського населення в регіони України з бурхливими темпами промислового розвитку, так само, як і збільшення польського населення в західноукраїнських містах, призвели до русифікації або полонізації міст України. Та оскільки з початком модернізації саме міста перетворюються на арену вирішальних політичних подій, ця обставина суттєво гальмувала розвиток української національної свідомості. Панування в східноукраїнських містах російської колоніальної адміністрації, а в західноукраїнських – польської фактично позбавляло українських селян, які розорювались і переселялись у міста, ефективного соціального й правового захисту, руйнувало їхні надії на можливість утриматися в міському середовищі, витримати соціальну конкуренцію з неукраїнським населенням. Це значною мірою спричинило еміграцію українців-селян за межі України. ... |