Войти
Закрыть

Джерела знань про регіони і країни світу

10 Клас

• Основні джерела країнознавчих знань. Джерела країнознавчих знань - це перелік складників, які містять географічну інформацію, допомагають створити цілісне уявлення про географічні об’єкти і явища, ознайомлюють з особливостями природи, населення і господарства країн і субрегіонів, їхньою територіальною організацією. • Карта як джерело інформації. Важливими носіями географічної інформації та одними з основних джерел знань про різні країни і субрегіони світу є географічні карти. Карти є моделлю реальної дійсності. На них показують різні країнознавчі складові: географічне положення, природні умови і ресурси країни, особливості складу і розселення населення, структуру і розміщення господарського комплексу, довідкову інформацію (наприклад, визначні туристичні об’єкти). Карти складають на основі польових досліджень, аеро- і космічних знімків та інших картографічних джерел, а також статистичних і літературних даних....
0 Переглянути

Що вивчає курс «Географія: регіони і країни світу». Регіони світу

10 Клас

• Зміст курсу «Географія: регіони і країни». Вивчаючи курс «Географія: регіони і країни», ви ознайомитеся не лише з основами регіональної економічної і соціальної географії, а також із особливостями розвитку природних умов і ресурсів, населення і господарства окремих держав у межах сучасних регіонів. Країнознавство - традиційна географічна дисципліна, яка комплексно вивчає країни і їхні райони, систематизує й узагальнює різнорідні дані про їхню природу, населення, господарство, культуру й соціально-політичний устрій. Країнознавство є каркасом географічної науки, оскільки узагальнює й поєднує здобутки інших географічних дисциплін (географії промисловості, сільського господарства, транспорту, географії населення, географії материків тощо), формує уявлення про країну як про територіальну соціально-економічну цілісність. Під час країнознавчого аналізу вивчають багатоаспектні взаємозв’язки природно-екологічних, етнокультурних, соціально-економічних і політичних процесів у межах конкретної території, досліджують передумови, чинники, особливості й наслідки господарської діяльності, а також специфіку територіальної структури економіки країни з поділом на окремі райони, територіально-промислові комплекси, промислові вузли, населені пункти тощо. Основним предметом країнознавства є країни і регіони світу як єдині системи, що складаються із взаємопов’язаних елементів, що діють як єдине ціле у світовому просторі. Предмет країнознавства дуже тісно пов’язаний з об’єктом, хоча вони, безумовно, не тотожні. Об’єктом дослідження країнознавства є країни та їхні різноманітні складові: різні види географічного положення, природно-ресурсний потенціал, склад і розселення населення, економічний стан і структура господарства, зовнішньоекономічні зв’язки країн, соціальний комплекс і структура суспільства, внутрішнє районування тощо....
0 Переглянути

Короткий словник країнознавчих термінів

10 Клас

Адміністративно-територіальний устрій - поділ території держави на систему адміністративних одиниць (край, область, провінція, департамент, округ, штат, земля, кантон, повіт, район, громада, місто тощо), відповідно до якого утворюється вертикальна структура органів державної влади і управління, а також здійснюються спрямовані процеси централізації або децентралізації. Аквакультура (лат. aqua - вода і cultura - оброблення, догляд) - розведення і вирощування водних організмів (риб, молюсків, ракоподібних, водоростей) в умовах, що контролюються, для підвищення продуктивності водоймищ. Акреції (англ. accretion - розростання, приріст, збільшення) - нарощування території. Географічний (територіальний) поділ праці - просторова форма суспільного поділу праці, яка виражається у спеціалізації окремих районів і країн на виробництві окремих видів продукції та подальший обмін ними. Географічний простір - складний земний простір, розміщений на конкретній території, що розвивається в часі та охоплює всі сфери географічної оболонки: літосферу, гідросферу, атмосферу, біосферу і соціосферу. Глобалізація (фр. global - цілий, загальний) - процес перетворення світового господарства в єдиний ринок товарів, послуг, робочої сили й капіталів. Держава - політична форма організації життя суспільства, яка здійснює свої повноваження на певній території і встановлюється в результаті виникнення і діяльності особливої системи органів і організацій, які являють собою механізм держави....
0 Переглянути

Міжнародні економічні зв’язки України

10 Клас

• Просторові аспекти міжнародних економічних зв’язків України з регіонами та країнами світу. У системі міжнародних економічних відносин Україна прагне бути активним учасником. Зовнішньоекономічна діяльність є важливою складовою товарного обігу, економічної та зовнішньої безпеки держави. Аналіз вартісного обсягу операцій зовнішньої торгівлі (табл. 1) свідчить про існуючі тенденції поступового скорочення обсягів експорту та імпорту в останні роки. Причинами істотного зменшення імпорту є зниження купівельної спроможності населення України, скорочення потреб у високотехнологічному імпорті, загострення військового конфлікту на територіях промислового виробництва. Серед причин скорочення експорту слід назвати зниження світових цін на сировинні товари, несприятливу кон’юнктуру світового ринку, зміну пріоритетів щодо партнерства в зовнішній торгівлі, скорочення обсягів співпраці з історично пріоритетними імпортерами, посилення вимог зовнішніх ринків щодо якості вітчизняної продукції тощо. Особливість сучасної геополітичної ситуації в Україні полягає в тому, що зв’язки з країнами СНД зазнають змін через нові реалії в сфері економічного і політичного суверенітету та орієнтацію на світові ціни. Одночасно поліпшилися перспективи для економічної співпраці України з економічно розвинутими країнами (табл. 2). З’явилася можливість проводити активнішу торговельну політику стосовно країн, що розвиваються, особливо на Близькому та Середньому Сході, у Південній та Південно-Східній Азії. Ці регіони можуть постачати нам нафту, бавовну, джут, чай, каву, натуральний каучук в обмін на метал, машини та обладнання, зерно, цукор, тобто товари, попит на які в цих країнах і регіонах розширюється. Протягом останніх років основні позиції українського експорту залишилися майже незмінними. У структурі товарного експорту в 2016 р. переважали чорні метали (19,9 % від загального обсягу експорту), зернові культури (16,7 %), жири та олії тваринного або рослинного походження (10,9 %), електричні машини (5,7 %), руди, шлак і зола (5,4 %), механічні машини (4,3 %) та насіння і плоди олійних рослин (4,2 %). У структурі імпорту товарів значна частка традиційно припадала на мінеральне паливо, нафту і продукти її перегонки (20 %), механічні машини (11,9 %), електричні машини (8,2 %), засоби наземного транспорту (7,2 %), пластмаси, полімерні матеріали (5,6 %) та фармацевтичну продукцію (4,1 %)....
0 Переглянути

Україна на сучасній геополітичній карті світу

10 Клас

• Геополітична структура сучасного світу. Нині геополітика стала одним із найвпливовіших інтелектуальних напрямів ХХ-ХХІ ст., що визначають характер досліджень у таких галузях, як зовнішньополітична й військова стратегія держав, національні інтереси, аналіз і прогнозування локальних і глобальних міжнародних конфліктів. Термін «геополітика» складається з двох грецьких коренів («гео» - земля і «політикос» - державні або громадські справи) та вживається зазвичай у двох значеннях - вузькому й широкому. У вузькому значенні він визначається як залежність державної політики (перш за все зовнішньої) від географічних чинників. У широкому розумінні це поняття визначає політику держави, що свідомо проводиться або спонтанно формується, якою вона пов’язана з географічними або територіальними чинниками. Попередниками геополітики вважають Геродота, Гіппократа, Арістотеля, Н. Макіавеллі та ін., які висловлювали думку, що життя людей і суспільств, їхні звичаї, характер і спосіб правління зумовлені саме географічним середовищем. Але засновником сучасної геополітики вважають німецького географа та етнолога Фрідріха Ратцеля (мал. 113), який у своїй праці «Політична географія» сформулював основи «просторового підходу» до вивчення політики....
0 Переглянути

ПАР

10 Клас

• Місце країни у світі та ЕГП країни. Південно-Африканська Республіка (ПАР) є найрозвинутішою державою в Африці, на її частку припадає 5,5 % африканської території, понад 5 % населення і близько 50 % продукції обробної промисловості. Країна отримала сучасну назву з набуттям повного суверенітету від Великої Британії 1961 р. Її «сусідське положення» має такі риси: наявність анклаву (Лесото) та напіванклаву (Есватіні); сусідство з одними з найбідніших країн Африки та світу в цілому (Мозамбіком і Зімбабве). Важливою подією в історії ПАР був расовий конфлікт між «чорною» більшістю й «білою» меншістю. З 1948 р. офіційною політикою країни став апартеїд, що передбачав окреме мешкання, навчання, відпочинок та інші види життєдіяльності для расових верств населення. Система апартеїду перестала існувати лише з 1990 р. під тиском ООН та внутрішньої і зовнішньої опозиції апартеїду. Сучасна ПАР - унітарна держава на чолі з президентом. Офіційно Преторію визнано «основною» столицею, тут перебуває уряд країни. Дві інші столиці - Кейптаун (розміщується парламент) і Блумфонтейн (резиденція Верховного суду)....
0 Переглянути

Єгипет

10 Клас

• Місце країни у світі та ЕГП країни. Єгипет — одна з найбільших країн Північної Африки. Країна займає північно-східну частину Африки й Синайський півострів (близько 6 % території), що розташований у Західній Азії. На півночі береги омивають води Середземного, а на сході - Червоного морів. Обидва моря сполучені штучним Суецьким каналом — однією із найважливіших ланок у системі світових морських комунікацій. Це одна з найдавніших держав світу, з якою пов’язаний розвиток людської цивілізації. У XVI-XV ст. до н. е. Давній Єгипет переживав небувалий розквіт, володіючи величезними територіями від сучасної Туреччини до Ефіопії, але постійні війни із сусідами призвели до занепаду держави. Новітня історія розпочалася 1922 р. зі скасуванням британського протекторату й отриманням повної незалежності 1951 р. Упродовж останніх 20 років в Єгипті періодично відбуваються терористичні акти, які провокують ісламські фундаменталісти. • Основні чинники, що визначають місце країни в міжнародному поділі праці. Єгипет має дуже обмежений природно-ресурсний потенціал, оскільки близько 96 % території країни вкриті пустелями і напівпустелями, решта - дельта і долина р. Ніл. Надра Єгипту багаті на запаси нафти (500 млн т) і природного газу (2,16 трлн м3), що розташовані біля западини Червоного моря, Суецького каналу і на півночі Лівійської пустелі. На півночі країни наявні родовища урану, залізної руди, титану, міді, олова, золота, молібдену, вольфраму, марганцю. Великі поклади фосфоритів залягають на узбережжі Червоного моря. Всесвітньо відомі асуанські граніти....
0 Переглянути

Особливості економіки країн Африки

10 Клас

• Господарський розвиток Африки. Особливостями економічного розвитку африканських країн є багатоукладність, технологічна відсталість господарства, різке розмежування видів виробництв високотоварного сільського господарства, що виробляють експортну продукцію, і натурального й напівнатурального, що обслуговують місцевий попит, переважання гірничодобувної промисловості та повний експорт її продукції, домінування у вивозі натуральної та аграрної сировини, переважання у зовнішній торгівлі більшості країн одного або кількох продуктів, залежність господарства від зовнішнього ринку. В Африці чітко виділяють дві полюсні групи країн, з одного боку - група найменш розвинених, найбідніших держав (Ліберія, Сьєрра-Леоне, Чад, Конго, Сомалі), інший полюс утворюють ПАР (індустріально-аграрний гігант Африки), Єгипет, Марокко, Нігерія, Алжир, Кенія, Туніс тощо, які мають доволі розвинутий промисловий сектор, що базується на гірничодобувній промисловості та переробці сільськогосподарської сировини, і виробляють 60 % сукупного африканського ВВП. Для Африки характерні всі риси слабкої розвиненості, пов’язані насамперед з дуже тривалим періодом колоніальної залежності країн материка. Про масштаби відсталості Африки свідчать показники соціального розвитку її країн. Африка посідає перше місце у світі за рівнем неписьменності, тут найвища дитяча смертність, що у 10-14 разів перевищує показники розвинутих країн, найнижча у світі тривалість життя, близько 80 % населення континенту не має можливості отримувати медичну допомогу, а понад 70 % мешканців проживають за межею бідності. За даними ООН, майже 60 % населення Тропічної Африки систематично недоїдають, серед них 40 % дітей у віці до п’яти років (мал. 104). Особливо скрутне становище в Ефіопії, Анголі, Чаді, Мозамбіку, Сьєрра-Леоне, Сомалі й ін....
0 Переглянути

Природні умови і ресурси регіону. Населення Африки

10 Клас

• Природні умови і ресурси Африки. У рельєфі домінують рівнини, плато і плоскогір’я, що перебувають на висотах 200-500 м над рівнем моря (середня висота материка - 750 м). Низовини розташовані уздовж берегів. Гірські масиви піднімаються на півночі (Атлаські гори), сході (Ефіопське нагір’я, Східноафриканське плоскогір’я) та півдні (Драконові й Капські гори). Найвищі вершини - давні та молоді вулкани, серед яких: Кіліманджаро (5895 м, мал. 101), Кенія (5199 м), Камерун (4070 м) та ін. В Африці виявлені родовища майже всіх відомих видів мінеральних ресурсів. На її частку припадає переважна кількість запасів золота (50 % світових запасів у ПАР) та алмазів світу (Південна Африка), а також 2/3 фосфоритів (Марокко, Туніс), 2/5 марганцю (ПАР і Габон), близько 1/3 кобальту, урану, міді («мідний пояс» Центральної Африки), бокситів (Гвінея, Сьєрра-Леоне, Камерун). Після Другої світової війни виявлені величезні запаси нафти (близько 8 млрд т) і природного газу (6 трлн м3). Понад 80 % запасів кам’яного вугілля Африки зосереджено в ПАР. Надра континенту багаті на поклади залізних, хромових (ПАР і Зімбабве), свинцево-цинкових (ПАР, ДР Конго, Марокко), олов’яних, вольфрамових та інших руд. Є також величезні запаси апатитів і калійної солі (Ефіопія)....
0 Переглянути

Економіко-географічне положення Африки. Політична карта Африки

10 Клас

• Економіко-географічне положення та склад регіону. Регіон утворений материком Африка (30,1 млн км2) та островами й архіпелагами (площею 620 тис. км2), найбільшими з яких є Мадагаскар, острови Зеленого Мису, Коморські, Сейшельські острови, Маврикій та ін. В ЕГП Африки простежуються такі особливості: 1) 38 африканських країн мають вихід до океанів, що омивають Африку (Атлантичного або Індійського), а ПАР - до обох океанів одночасно; у регіоні лише одна країна-півострів - Сомалі; 2) на транспортно-географічне положення впливає безпосередня близькість до Європи й Азії та наявність важливого гідротехнічного об’єкта - Суецького каналу, а також великої кількості морських портів та аеропортів; 3) зважаючи на колоніальне минуле Африки, у більшості країн значна частка державних кордонів проходить лініями градусної сітки або природними об’єктами; 4) історичне минуле вплинуло на характер відносин з колишніми державами-метрополіями. Інтеграційні зв’язки - Співдружність націй, Міжнародна організація Франкофонії та територіальні спори (наприклад, міста Сеута й Мелілья та низка островів - Іспанська Північна Африка, а Марокко вважає її власним північним середземноморським узбережжям тощо). Згідно з геосхемами ООН, Африку поділяють на п’ять субрегіонів (мал. 99). Найбільшими за кількістю держав, що утворюють субрегіони, та чисельністю населення є Східна Африка (18 держав, близько 410 млн осіб) і Західна Африка (16 держав, близько 365 млн осіб); за економічним потенціалом - Північна й Південна Африка, між усіма ними розташована Центральна Африка. • Політична карта Африки набула сучасних рис із другої половини XX ст., коли почали здобувати незалежність і розбудовувати свою державність колишні колонії Франції, Великої Британії, Бельгії, Португалії, Іспанії та Італії. Якщо на початку 1950-х років у Африці було лише 4 незалежні території, то після прийняття «Декларації про надання незалежності колоніальним країнам і народам» 1960 р. їхня кількість почала стрімко зростати....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 404 405 406 407 408 409 410 411 412 ... 452
Назад

Навігація