Короткий словник країнознавчих термінів

Адміністративно-територіальний устрій - поділ території держави на систему адміністративних одиниць (край, область, провінція, департамент, округ, штат, земля, кантон, повіт, район, громада, місто тощо), відповідно до якого утворюється вертикальна структура органів державної влади і управління, а також здійснюються спрямовані процеси централізації або децентралізації.

Аквакультура (лат. aqua - вода і cultura - оброблення, догляд) - розведення і вирощування водних організмів (риб, молюсків, ракоподібних, водоростей) в умовах, що контролюються, для підвищення продуктивності водоймищ.

Акреції (англ. accretion - розростання, приріст, збільшення) - нарощування території.

Географічний (територіальний) поділ праці - просторова форма суспільного поділу праці, яка виражається у спеціалізації окремих районів і країн на виробництві окремих видів продукції та подальший обмін ними.

Географічний простір - складний земний простір, розміщений на конкретній території, що розвивається в часі та охоплює всі сфери географічної оболонки: літосферу, гідросферу, атмосферу, біосферу і соціосферу.

Глобалізація (фр. global - цілий, загальний) - процес перетворення світового господарства в єдиний ринок товарів, послуг, робочої сили й капіталів.

Держава - політична форма організації життя суспільства, яка здійснює свої повноваження на певній території і встановлюється в результаті виникнення і діяльності особливої системи органів і організацій, які являють собою механізм держави.

Економічна зона на морі (або морська економічна зона) - район поза межами територіальних вод шириною 200 морських миль, у якому приморська держава має суверенні права на розвідування й розробку живих і мінеральних ресурсів моря.

Економічний район - територіально цілісна частина господарства країни, що характеризується спеціалізацією як основною господарською функцією, комплексністю, тобто взаємопов’язаністю і збалансованістю (пропорційністю) найважливіших підрозділів і елементів господарства.

Етнос (грец. ethnos - народ, плем’я) - позачасова, позатериторіальна, позадержавна спільнота людей, об’єднаних спільним походженням (реальним або міфічним), культурою (або деякими її елементами), мовою (часто, але не завжди), історією (справжньою або вигаданою), традиціями і звичаями, самосвідомістю та етнонімом (назвою).

Зона вільної торгівлі - форма міжнародної економічної інтеграції, у відповідності з якою відмінюються торгові обмеження між країнами-учасницями інтеграційного об’єднання, де перш за все знижуються або скасовуються митні збори.

Інтернаціоналізація виробництва - процес розвитку економічних зв’язків між національними господарствами, коли економіка однієї країни є частиною світового виробничого процесу.

Конфедеративна держава (лат. confederatio - союз, об’єднання) - постійний союз суверенних держав, створений для досягнення політичних або військових цілей.

Конфесія (лат. confessionalis - віросповідний) - спільність послідовників тієї чи іншої релігії на основі віросповідального підходу.

Країна - певною мірою синонім поняття держава, але це форма, яка має скоріше суспільно-економічний або культурно-історичний зміст і не завжди має суверенітет.

Країнознавство - комплексне вивчення країн або крупних їх районів з метою виявлення на конкретних територіях загальних закономірностей.

Кустарне виробництво - дрібне домашнє товарне виробництво або децентралізована мануфактура.

Латифундизм (лат. latus - обширний та fundus - земля, маєток) - система землеволодіння в Латинській Америці, основу якої складають великі поміщицькі земельні володіння - латифундії.

Мегалополіс (грец. megalu - великий, polis - місто) - найкрупніша форма розселення, яка утворюється в результаті зрощення великої кількості сусідніх міських агломерацій.

Міграція (лат. migro - переходжу, переселяюся) - переміщення людей, що пов’язані, як правило, із зміною місця проживання.

Міжнародні організації - одна з найважливіших форм багатостороннього співробітництва між державами, що створюються на підставі угоди між учасниками.

Міжнародний географічний поділ праці (МГПП) - форма суспільного територіального поділу праці, яка являє собою поділ праці між країнами, спеціалізацію їх виробництва на певних видах продукції, якими вони обмінюються.

Монокультурна спеціалізація - вузька спеціалізація господарства країн на виробництві, як правило, сировинних або продовольчих товарів, розрахованих головним чином для експорту.

Народ - історично змінна спільність соціальних груп, яка включає в себе на різних етапах історії класи і прошарки, що беруть участь у вирішенні проблем суспільного розвитку.

Нація (лат. natio - плем’я, народ) - історична спільність людей, що склалася в процесі формування спільності їх територій, економічного зв’язку, літератури, мови, деяких особливостей культури та характеру.

Нові індустріальні країни - держави, основу економіки та експортного потенціалу яких унаслідок динамічного господарського розвитку в 70-90-ті рр. XX ст. склали трудомісткі галузі промисловості.

Опустинювання - процес, що призводить до втрати природним комплексом суцільного рослинного покриву з подальшою неможливістю його відновлення без участі людини.

Офшорні центри - території, де діють податкові, валютні та інші пільги для тих нерезидентів, які базують свої рахунки й фірми на цих територіях, але здійснюють свої операції виключно з іншими країнами.

Постіндустріальне суспільство - стадія суспільного розвитку, що приходить на зміну державно-монополістичному капіталізму, індустріальному суспільству.

Природно-ресурсний потенціал території - сукупна продуктивність природних ресурсів, засобів виробництва й предметів споживання, яка виражається у їх сукупній споживчій вартості.

Раса - історичні групи людей, об’єднанні спільністю походження, що виражається у спільності спадкових другорядних зовнішніх фізичних особливостей, що передаються нащадкам (колір шкіри, очей, волосся, форма голови, зріст тощо).

Регіон (лат. regio, regionis - область, округ) - певна історико-географічна область, що об’єднує території не менше ніж двох країн, має досить конкретно визначені межі і відносно спільні природні, історичні, соціально-культурні та господарські особливості.

Ринкова економіка - економіка, що базується на такій системі ринкових відносин, які характеризуються наявністю механізму вільного ціноутворення, а також вільного підприємництва на основі економічної самостійності, концепції рівноправності суб’єктів господарювання в боротьбі за споживача.

Світове господарство - система міжнародного поділу праці та торговельно-економічних, фінансових, науково-технічних відносин між різними країнами; сукупність національних господарств країн світу.

Світовий ринок - складова частина всесвітнього господарства, представлена системою обміну товарів і послуг між продавцями і покупцями.

Технополіс (грец. techne - наука, ремесло та polis - місто) - науково-виробничий територіальний комплекс з розробки й виробництва наукоємної продукції.

Транснаціональна корпорація (ТНК) - поєднання підприємств, що складається із головної компанії та закордонних філіалів.

Унітарна держава (лат. unitar - єдність) - форма державного устрою, за якою територія держави не має у своєму складі федеративних одиниць (штатів, земель тощо), а поділяється на адміністративно-територіальні одиниці (департаменти, області, райони тощо).

Федеративна держава (лат. federatio - союз, об’єднання) - форма державного устрою, за якої декілька державних утворень, що юридично мають визначену самостійність, утворюють єдину союзну державу.

Форма державного устрою - територіально-організаційна структура держави, що встановлює порядок розподілу країни на частини і взаємовідносини центральних і місцевих органів влади.

Форма правління - організація верховної державної влади, порядок утворення її органів і їх взаємодія з населенням.

Цивілізація (лат. civilis - громадянський) - форма суспільного життя людей, якій властиве відтворення власної матеріальної і соціально-політичної структури відносин на основі пріоритету властивих їй духовних норм, цінностей, ідеалів і життєвих сеансів.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно