Войти
Закрыть

Значення ґрунтів у природі й життєдіяльності людей

11 Клас

ВПЛИВ ҐРУНТІВ НА СПЕЦІАЛІЗАЦІЮ ГОСПОДАРСТВА РЕГІОНУ, КРАЇНИ. Ґрунт — це видозмінені під впливом живих організмів, передусім зелених рослин, поверхневі шари земної кори (суходолу), котрі відрізняються від гірських порід складом мінеральної маси, значним умістом специфічних органічних речовин (гумусу) і мають важливу відмінність — родючість, тобто здатність постачати рослинам необхідні для їхнього росту поживні речовини, воду та повітря. Ґрунти є одночасно й результатом життєдіяльності зелених рослин, й умовою їхнього існування. Це біокосне унікальне природне утворення. Значення ґрунту полягає в тому, що він є поживним субстратом для рослин, які отримують з нього необхідні для життя мінеральні речовини та воду. Важлива структура ґрунту, його механічний склад, уміст води, кисню, органічних і мінеральних речовин, температура, величина кислотності й інші властивості. Від механічного складу ґрунту залежать водний, тепловий і повітряний режими, здатність поглинати мінеральні речовини, інші властивості. На зростання і стан рослин сильно впливає реакція ґрунтового розчину (pH). Більшість рослин росте за нейтральної або слабокислої реакції ґрунтів, але є й такі, які ростуть на сильнокислих або сильнолужних ґрунтах. Винятково важливе значення для життя рослин має вміст у ґрунті необхідних елементів живлення: азоту, калію, фосфору, кальцію, сірки, заліза. Рослини пристосувалися до зростання на різних типах ґрунтів. Рослини, які ростуть на скелях і кам'янистих ґрунтах, мають неглибоку, але міцну кореневу систему і своєрідну форму росту — викривлену, повзучу. Рослини, які ростуть на засолених ґрунтах (солончаках і солонцях) називають галофітами. Вони поширені на узбережжях морів, солоних озер, у пустелях і напівпустелях. (Назвіть їх.)...

Поширення живих організмів у біосфері

11 Клас

БІОСФЕРА ТА ЇЇ СКЛАДОВІ. Уперше термін біосфера був запропонований у 1875 р. австрійським геологом Едуардом Зюссом. Однак лише через 50 років засновник НАН України Володимир Вернадський створив вчення про біосферу. Біосфера — оболонка Землі, створена живими організмами в результаті їхньої життєдіяльності й заселена ними. Нинішній стан планети Земля значною мірою визначається життєдіяльністю живих організмів, що живуть на планеті. Кругообіг речовин, який здійснюється за їхньої участі, є провідним чинником, що стабілізує стан планети на сучасному етапі розвитку. Межі біосфери визначаються умовами існування життя. До них належать: необхідні для життєдіяльності кількість води, мінеральних речовин, кисню, вуглекислого газу, а також сприятливий температурний режим, ступінь солоності води у водоймах, рівень радіації та ін. Усі ці умови найкращим чином реалізуються в місцях взаємодії трьох оболонок планети — атмосфери, літосфери й гідросфери (мал. 79). Тому біосфера як жива оболонка планети розташовується в межах перелічених сфер. Вона займає між ними проміжне положення й водночас є їхньою частиною....

Значення вод суходолу для життя та діяльності людини

11 Клас

ВОДИ СУХОДОЛУ, ЧИННИКИ ЇХНЬОГО НЕРІВНОМІРНОГО РОЗПОДІЛУ НА МАТЕРИКАХ І ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ. На суходолі воду можна знайти майже скрізь: під землею, високо в горах, у пустелях і на рівнинах. Вона зосереджена в річках, озерах, болотах, льодовиках, підземних водах, а також у штучно створених людиною водоймах (каналах, ставках, водосховищах). • Пригадайте, яке співвідношення прісної і солоної води на Землі. Не всі води суходолу прісні, є солоні озера та джерела. Найбільші запаси прісної води сконцентровані в льодовиках, прісних підземних водах, прісних озерах. У річках міститься менше 0,01 % всіх прісних вод. Однак річки завдяки рухомості своїх вод відіграють головну роль у кругообігу води на земній кулі й водному балансі суходолу (мал. 76). Річкову систему характеризують протяжністю річок, їхньою звивистістю та густотою річкової мережі. Під протяжністю розуміється сумарна довжина всіх річок, що становлять дану систему. Довжину річки вимірюють на топографічній карті. Коефіцієнт звивистості визначають для окремих ділянок річки як відношення відстані по прямій лінії між початковим і кінцевим пунктами ділянки до довжини річки на цій ділянці. Густоту річкової мережі характеризують коефіцієнтом густоти — відношенням сумарної протяжності річкової мережі на даній площі до величини цієї площі (у км/км2). Густота річкової мережі залежить від таких природних чинників: рельєфу, геологічної будови місцевості, властивостей ґрунтів, клімату, особливо від кількості опадів й умов їхнього стоку. Важливу роль мають геоморфологічні чинники. Густота річкової мережі на земній поверхні різна. У горах вона більша, ніж на рівнинах....

Вода та її роль на Землі

11 Клас

ЗАПАСИ ВОДИ НА ЗЕМЛІ. Водна оболонка Землі, або гідросфера, включає води Світового океану та суходолу. Водою покрито 70,8 % поверхні Землі. Загальний обсяг води становить 1,386 млрд км3 (мал. 68). Із цієї кількості 1,341 млрд км3 припадає на Світовий океан. Друге місце після океану посідає вода, яка акумулюється в льодовиках Арктики й Антарктики, — 25 млн км3. Наступне місце за обсягом займає підземна вода. Вона міститься в порожнинах, тріщинах і сягає великих глибин. Визначаючи кількість води, враховують тільки частину, доступну людству в його господарській діяльності. Орієнтовно цей обсяг дорівнює 23,4 млн км3. СВІТОВИЙ ОКЕАН І ЙОГО СКЛАДОВІ. Світовий океан — єдина водна оболонка планети, яка сильно розчленована. Загальна його площа дорівнює 361 млн км2. Міжнародна гідрографічна організація від 2000 р. розрізняє п'ять океанів: Тихий, Атлантичний, Індійський, Північний Льодовитий, Південний. Тихий океан, або Великий, — найбільший і найглибший. Він у багато разів більший, ніж увесь суходіл, й охоплює половину площі всього Світового океану. На частку Світового океану припадає майже 70,8 % усієї поверхні планети, інша її частина належить континентам й островам. На материкових територіях містяться річки, озера, підземні води та льодовики. Усі вони разом — це і є гідросфера (мал. 70)....

Ресурсна роль атмосфери

11 Клас

РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ АТМОСФЕРИ. На сучасному етапі розвитку суспільства відбувається поступове стирання межі між природними ресурсами та природними умовами. Це пояснюється зростанням масштабів традиційного використання природних чинників як ресурсів, унаслідок чого чинник, який раніше належав до природних умов, перетворюється на природний ресурс. Також значно зростає кількість функцій, що може виконувати той само природний чинник як природний ресурс. Наприклад, ресурсну роль одного з найважливіших компонентів природного середовища — атмосфери — раніше визначали переважно такими функціями: ресурс для дихання, середовище існування; джерело кисню для спалювання органічного палива; джерело вітрової енергії. Сьогодні ресурсні функції атмосфери значно розширені: використовують її електромагнітні, оптичні, акустичні та інші фізичні й хімічні властивості. Атмосфера, несучи інформацію про тіла й сили природи, є також інформаційним ресурсом. Як правило, що ширше та інтенсивніше використовують у виробництві властивості ресурсу, то більше вони змінюються. (Поясніть чому.) ЕНЕРГЕТИЧНІ КЛІМАТИЧНІ РЕСУРСИ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ ВІДНОВЛЮВАНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ. Однією з глобальних проблем сучасності є проблема зменшення запасів природних енергетичних ресурсів. Дедалі частіше постають питання щодо раціонального використання нетрадиційних джерел палива й видів енергетичної сировини, виробництва альтернативних видів палива та зберігання паливно-енергетичних ресурсів. Одним зі шляхів пошуку й головним стратегічним завданням для розв'язання цієї проблеми є розроблення екобезпечних способів отримання енергоресурсів, пошук екологічно чистої енергетичної сировини на основі нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії....

Процеси, що відбуваються у тропосфері

11 Клас

ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ТРОПОСФЕРИ. Найнижчий і найщільніший шар атмосфери, у якому температура швидко знижується з висотою, називається тропосферою. Він містить до 80 % усієї маси атмосфери й простягається в полярних і середніх широтах до висот 8-10 км, а в тропіках до 16-18 км. Тут розвиваються майже всі погодоутворювальні процеси, відбувається тепло- й вологообмін між Землею й атмосферою, утворюються хмари, виникають різні метеорологічні явища, тумани й опади. Ці шари земної атмосфери перебувають у конвективній рівновазі й завдяки активному перемішуванню мають однорідний хімічний склад — молекулярний азот (78 %), кисень (21 %), вуглекислий газ (1%). У тропосфері зосереджена переважна кількість природних і техногенних аерозольних і газових забруднювачів повітря. Динаміка нижньої частини тропосфери завтовшки до 2 км сильно залежить від властивостей підстильної поверхні Землі, яка визначає горизонтальні та вертикальні переміщення повітряних мас (вітри). Це обумовлено передачею тепла від більш нагрітого суходолу, через інфрачервоне випромінювання земної поверхні, що поглинається в тропосфері переважно парами води й вуглекислого газу (парниковий ефект). Розподіл температури з висотою встановлюється в результаті турбулентного та конвективного перемішування. (Поясніть чому.) Швидкість вітру в приземному шарі спочатку швидко зростає з висотою. Іноді в тропосфері виникають вузькі планетарні потоки (зі швидкістю понад 30 км/с): західні в середніх широтах, а поблизу екватора — східні. Їх називають струменевими течіями. ПОГОДА. Погода — це стан атмосфери окремої місцевості, який характеризують сукупністю метеорологічних особливостей на певний час (до тижня) (мал. 57)....

Сонячно-Земні взаємодії

11 Клас

СОНЯЧНО-ЗЕМНІ ЗВ'ЯЗКИ. Процеси, що відбуваються в космосі та всередині Сонця, приводять до випромінювання енергії у вигляді електромагнітних хвиль різної довжини. Тварини й люди є перетворювачами енергії і невіддільні від світу рослин і мікроорганізмів. Усі ми включені в енергетичні цикли Всесвіту. (Поясніть чому.) Сонце має великий вплив на явища, які відбуваються на Землі. Його короткохвильове випромінювання зумовлює важливі фізико-хімічні процеси у верхніх шарах атмосфери. Видимі й інфрачервоні промені є основними «постачальниками» тепла для Землі. У різних країнах світу, в т. ч. й у нас, ведуться роботи щодо ширшого використання сонячної енергії для господарських і промислових цілей (вироблення електроенергії, опалення будинків та ін.). Сонце не лише освітлює й зігріває Землю. Вияви сонячної активності супроводжуються низкою геофізичних явищ. Потоки заряджених частинок, прискорені під час спалахів, впливають на магнітне поле Землі й спричиняють магнітні бурі, які сприяють проникненню заряджених частинок у нижчі шари атмосфери (так виникають полярні сяйва). Короткохвильове випромінювання Сонця посилює іонізацію верхніх шарів земної атмосфери (іоносфери), що впливає на умови поширення радіохвиль, іноді порушуючи радіозв'язок. Вивчення цих явищ становить суть проблеми Сонячно-Земних зв'язків. Отже, Сонячно-Земні зв'язки — це система прямих або опосередкованих фізичних зв'язків між процесами на Сонці та Землі. Активні процеси на Сонці, впливаючи на атмосферу й магнітне поле Землі, опосередковано діють і на складні процеси органічного світу (як тваринного, так і рослинного). (Поясніть як саме.)...

Ресурсні властивості літосфери

11 Клас

РЕСУРСНА ФУНКЦІЯ літосфери полягає в її здатності забезпечувати потреби біоти (екосистем) в абіотичних ресурсах, зокрема потреби людини в корисних копалинах. При цьому потреби людини не повинні суперечити потребам біоти. Ресурсна функція є базовою в системі «літосфера — біота», адже з нею пов'язані не тільки умови життя й еволюції біоти, а й можливість її існування. Вона відображає роль мінеральних, органічних, органічно-мінеральних ресурсів літосфери, а також її геологічного простору для життя й діяльності біоти як біоценозу, і людського співтовариства як соціальної структури. Ресурсна функція охоплює: ресурси, необхідні для життя й діяльності біоти; ресурси, необхідні для життя й діяльності людського суспільства; ресурси як геологічне середовище, необхідні для розселення та існування біоти, у т. ч. й людського суспільства. Ресурси геологічного простору під сільськогосподарське та лісогосподарське освоєння можна розглядати і як ресурси для господарського освоєння, і як ресурси для розселення біоти. Один з методів оцінювання ресурсного потенціалу літосфери є створення карт поширення ресурсів. ГІРСЬКІ ПОРОДИ ТА ЗАКОНОМІРНОСТІ ЇХ ПОШИРЕННЯ. Протягом усієї історії розвитку нашої планети на її поверхні й у надрах утворилися різні гірські породи. Ті з них, які використовує людина, називають корисними копалинами. Їх, як і гірські породи, поділяють за походженням на осадові, магматичні та метаморфічні (мал. 51 на с. 64)....

Зв'язок між рельєфом і тектонічними структурами

11 Клас

РЕЛЬЄФ. Планетарні форми рельєфу — найбільші його форми, до яких належать материки й западини океанів. Рельєф поверхні Землі є дуже різноманітним, але головних форм лише дві — гори та рівнини. Гори — це ділянки поверхні Землі зі значними висотами та крутими схилами. За висотою гори бувають: низькими (600-1000 м), середніми (1000-2000 м) та високими (понад 2000 м). За походженням — тектонічними (виникають унаслідок тектонічних рухів), вулканічними й ерозійними. Тектонічні гори за будовою поділяються на складчасті, складчасто-брилові та брилові. (Наведіть приклади.) • За картою Європи наведіть приклади високих, середніх і низьких гір. Простори з невеликою різницею висот називають рівнинами. Залежно від висоти розрізняють западини (рівнини суходолу, які лежать нижче рівня моря), низовини (мають висоту 0 — 200 м над рівнем моря), височини (200 — 500 м) і плоскогір'я (понад 500 м). Рівнини мають різне походження: первинні — ті, які утворилися на місці колишніх ділянок морів або океанів у результаті вікових вертикальних рухів літосфери (Причорноморська); вторинні — рівнини, які утворилися на місці колишніх зруйнованих гір (Великі рівнини Північної Америки) або наносів річок (Амазонська). Дізнайтеся більше Найбільша низовина на Землі — Амазонська в Південній Америці. Її площа становить понад 5 млн км2. Розрізняють генетичні типи основних форм рельєфу — групування їх форм рельєфу за походженням (мал. 49)....

Геологічне середовище та екологічні властивості літосфери

11 Клас

ВЛАСТИВОСТІ ЛІТОСФЕРИ. Літосфера має фундаментальні властивості, які слід ураховувати під час її вивчення й аналізу геологічного процесу, а також процесу еволюції літосфери. Найважливіші з них — мінливість, неоднорідність і дискретність. Найважливішою властивістю літосфери є її мінливість. Мінливість літосфери в часі та просторі відповідає формам існування матерії. Зміна літосфери в часі, що фіксується як зміна її компонентів, їхніх відносин (структури) і властивостей, є геологічним процесом розвитку Землі. Зміна літосфери в часі, або її рух, — причина нестаціонарності фізичних полів, у тому числі причина виникнення їхніх аномалій. Просторово-часова нестаціонарність фізичних полів зумовлює рух літосфери. Неоднорідність літосфери виявляється на всіх рівнях організації літосфери: у вигляді структурної поверховості, ярусності, фаціальної мінливості, шаруватості, а також відмінності текстури, показників властивостей гірських порід і заходів їх розсіювання в головних напрямах мінливості та за глибиною. Дискретність виявляється в пустотності, тріщинуватості, пористості, тектонічному порушенні твердої речовини цієї оболонки. Дискретність твердої фази зумовлена наявністю у складі літосфери рідкого, газового й біологічного компонентів. Організаційні властивості літосфери виявляються вже на мінеральному рівні у вигляді кристалічної структури мінералів. Літосфера є матеріальною основою для сфери живої речовини (біосфери), оскільки в ній формуються ґрунти й ландшафти. У наш час вони зазнають істотних змін у результаті господарської діяльності людини. Це стало причиною виникнення в геології нового напряму екогеології, що вивчає літосферу з точки зору її екологічних властивостей (мал. 41)....

Навігація