Про винятки із правила

Чи всі солі, що походять від слабких основ або слабких кислот, зазнають гідролізу? Виявляється, що не всі. Якщо до розчину купрум(ІІ) сульфату додати розчин натрій сульфіду, то утворюється чорний осад купрум(ІІ) сульфіду

CuSO4 + Na2S — CuS↓ + Na2SO4,

а не блакитний осад купрум(ІІ) гідроксиду Сu(ОН)2, який був би одним із продуктів повного гідролізу солі CuS.

Серед солей, утворених слабкими основами і слабкими кислотами, є багато мінералів — карбонати (наприклад, РbСO3, FeCO3), сульфіди (SnS2, CoS та ін.), силікати (MnSiO3, Zn2SiO4 тощо). Протягом мільйонів років вони контактували з водою, вологим повітрям, але не зазнали гідролізу й залишилися незмінними.

Причиною стійкості до води деяких солей, утворених слабкими основами і слабкими кислотами, є їхня надзвичайно мала розчинність. Мізерна концентрація йонів у розчині такої сполуки, що є значно меншою за концентрацію йонів Н+ і ОН- у воді, не призводить до гідролізу (відповідна хімічна рівновага повністю зміщена в бік утворення солі). Додаткові приклади солей з аналогічними властивостями ви можете знайти в таблиці розчинності.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно