§ 22. ЗРУШЕННЯ У ПРОМИСЛОВОСТІ Й ГОСПОДАРЮВАННІ УСРР

1. Форсована індустріалізація

За яких умов і як було здійснено перехід до форсованої індустріалізації? Які заходи здійснювали для досягнення надзвичайних темпів індустріалізації?

У середині 20-х років більшовицьке керівництво взяло курс на здійснення соціалістичної індустріалізації. Її відмінність від індустріалізації в інших країнах була в тім, що в СРСР вона передбачала пріоритетний розвиток важкої промисловості у стислий термін шляхом мобілізації внутрішніх ресурсів за відсутності зарубіжних позик і без залучення приватних інвестицій. Її необхідність обумовлювалася низкою причин, серед яких насамперед були: технічна відсталість радянської держави й потреби військово-промислового комплексу. Шляхом індустріалізації влада мала намір швидко ліквідувати багатоукладність економіки, оскільки вважала неприпустимим співіснування одночасно великої державної промисловості та дрібнотоварного приватного виробництва. Насамкінець індустріалізація передбачала сприятливі для більшовиків зміни в соціальній структурі суспільства: збільшення чисельності робітників, серед яких більшовики мали підтримку. Тож радянське керівництво планувало форсованими темпами збудувати велику кількість заводів, фабрик та інших промислових підприємств.

У грудні 1925 р. на XIV з’їзді ВКП(б) було офіційно проголошено курс на індустріалізацію. Він став продовженням плану електрифікації (ГОЕЛРО) початку 20-х років, який передбачав створення енергетичної бази для промисловості. Зокрема в Україні за цим планом будували Дніпровську гідроелектростанцію та Штерівську й Чугуївську електростанції, що працювали на вугіллі.

Орієнтуючись на згортання НЕПу, більшовицьке керівництво, визнало пріоритетність державного планування над ринком. Було затверджено державний п’ятирічний план розвитку господарства в СРСР. Його термін визначався з урахуванням того, що для будівництва і введення в дію великого підприємства в середньому необхідно було п’ять років. Перший п’ятирічний план (1928/29-1932/33) встановлював для України напружені темпи зростання машинобудування, хімічної промисловості, виробництва електроенергії.

Які завдання були поставлені перед УСРР цим документом? Якими, на ваш погляд, були наслідки таких перетворень для України?

З постанови Другої конференції КП(б)У від 9-14 квітня 1929 р.

П’ятирічний план народного господарства УСРР спирається на розвиток важкої індустрії (вугілля, метал, руда, машинобудування, хімія), що базується на природних умовах України, на ролі української важкої індустрії, яку вона відіграє в народногосподарському розвитку СРСР.

Другим напрямом індустріальної частини п’ятирічного плану УСРР є проектування нового промислового району — виробництва засобів виробництва, проектування промислового комбінату на енергії Дніпрельстану (кваліфікований метал, алюміній, хімічні продукти і т. п.).

Третім напрямом промислового розвитку УСРР є розвиток промисловості, що перероблює сільськогосподарську сировину (цукрова, олійна, шкіряна, спиртова і т. п.), що випливає з сільського господарства України.

Радянське керівництво почало шукати шляхи інтенсифікації виробництва. Уже в процесі виконання державного плану було вирішено розгорнути масове соціалістичне змагання трудових колективів.

Соціалістичне змагання — рух за досягнення вищих показників продуктивності праці, стимульований комуністичною партією, як штучна заміна природної мотивації людини до праці; соцзмагання здійснювалися переважно поза матеріальним заохоченням працівників.

Соціалістичне змагання було демонстрацією переваг соціалізму, трудової звитяги, соціальної активності й «соціалістичної свідомості трудящих», якими керівництво більшовицької партії дивувало світ. Трудівникам, які досягли високої продуктивності праці, влада присвоювала почесні звання. У 1928 р. в СРСР було затверджено орден Трудового Червоного Прапора. Партійні органи розгорнули пропагандистську роботу, мобілізуючи людей на трудові рекорди. Засоби масової інформації розрекламували трудове досягнення Олексія Стаханова.

У чому сутність стахановського руху? Якою, на вашу думку, була мета редакції газети «Правда», коли вона робила такі публікації? Чому обкладинку журналу «Time» прикрашає фотографія радянського шахтаря?

Сучасний історик В. Васильєв про сутність стахановського руху

Стахановський рух — одна з форм соціалістичного змагання. Виникла в середині 1930-х рр. Названа за ім’ям вибійника шахти «Центральна-Ірміне» О. Стаханова, який у ніч проти 31 серпня 1935 встановив світовий рекорд видобутку вугілля. За це його нагородили 3-кімнатною квартирою з м’якими меблями, телефоном, надали виїзного коня. Незабаром рекорд О. Стаханова перевершили М. Дюканов, Д. Концедалов, М. Ізотов та ін. шахтарі, а також працівники інших галузей промисловості. їхні рекорди, організовані за вказівками партійних органів, повинні були сприяти виявленню технічних і людських ресурсів, удосконаленню організації виробничого процесу. Спочатку рух мав ефективність, сприяв виконуванню планів. Але згодом керівництво компартії вирішило, що за допомогою трудового ентузіазму можливо збільшити продуктивність праці, темпи розвитку економіки. На підприємствах почали вимагати, щоб досягнення окремих працівників перетворювалися в норми роботи цілих колективів. Виникла гонитва за новими рекордами, що призвело до дезорганізації виробництва.

Обкладинка журналу «Time» з фотографією Олексія Стаханова (1935 р.)

Газета «Правда» від 2 вересня 1935 р. про трудовий рекорд Олексія Стаханова

Кадіївський вибійник шахти «Центральна-Ірміне» тов. Стаханов, на відзначення 21-і річниці Міжнародного юнацького дня, встановив всесоюзний рекорд продуктивності праці на відбійному молотку. За 6-годинну зміну він дав 102 т вугілля, що складає 10 % добового видобутку шахти. Стаханов обігнав неперевершених до цього часу майстрів відбійного молотка Гришина, Свиридова, Мурашка.

Насправді рекорд О. Стаханова був придуманий пропагандистами. Адже на нього працювала ціла зміна шахтарів. Якщо видобуте вугілля поділити на всіх, то ніякого рекорду не виходило. Шахтарям, які працювали з О. Стахановим, було добре відомо про штучність його виняткових досягнень.

Згодом розрекламований стахановський рух став підґрунтям для перегляду трудових норм у бік їх підвищення, що призвело до надмірної інтенсифікації виробничого процесу та незадоволеності трударів.

2. Створення військово-промислового комплексу (ВПК)

Як радянське керівництво обґрунтовувало створення ВПК? Як пов’язані індустріалізація і створення ВПК? Яка роль УСРР у створенні ВПК СРСР?

Радянське керівництво переконувало громадськість, що СРСР з усіх боків оточують вороги, і щоб їм протистояти, потрібно створити потужний військово-промисловий комплекс. Він мав базуватися на галузях виробництва, що були зобов’язані задовольняти потреби армії в озброєнні, бойовій техніці, військовому майні. Насправді Й. Сталін і його оточення самі планували війну проти інших країн, аби встановити там комуністичний режим.

Роздивіться плакат. Які думки він навіює?

Борис Єфімов. Плакат «Сім бід — одна відповідь» (1930 р.)

У цьому процесі УСРР відводилася важлива роль, оскільки її економіка мала стратегічне значення.

Схарактеризуйте розгортання індустріалізації на основі документа.

Як пояснює ці досягнення В.Чубар? Які з новобудов тих часів діють нині?

З доповіді голови Раднаркому УСРР Власа Чубаря на V сесії ВУЦВКа XII скликання (8 лютого 1933 р.)

Ми маємо індустріальних велетнів, побудованих останніми роками, і найбільшим є Дніпрельстан. Потужність усіх електростанцій на 1932 р. зросла у три з половиною рази проти 1928 р. Кам’яновугільна промисловість за ці роки зросла на 59 %.

У металургії ми теж маємо досягнення. Уведено в дію дванадцять доменних печей, з яких сім реконструйовано, а п’ять збудовано нових. Зростає машинобудівна промисловість. Ми звели Краматорський машинобудівний завод, реконструювали Луганський паротягобудівний завод. Слід відзначити спорудження Харківського турбогенераторного заводу, що вироблятиме агрегатів загальним обсягом 1,5 млн кВт на рік. Новозбудований Харківський тракторний завод вже дав понад 16 тис. тракторів. Цей завод зведено за 15 місяців у чистому полі, що свідчить про ентузіазм робітників й інженерів, які його будували.

Та попри переможні реляції про здобутки соціалістичної індустріалізації вона обійшлася українцям «дорогою ціною».

ЗДОБУТКИ І ЦІНА ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЇ В УСРР

3. Перехід до директивної економіки

Чому управління економікою в цей період здійснювали саме директивними методами? До яких наслідків призводила така система управління?

Розгортання форсованої індустріалізації прискорило зростання економічного потенціалу республіки. Розбудова промисловості в Україні здійснювалася відповідно до централізованих державних програм. Центральні органи влади визначали нижчим інстанціям параметри виробництва, розподілу та споживання. У 20-х роках в УСРР відбувся перехід до директивної економіки.

Директивна економіка — економічна система, у якій підприємства виробляють і використовують ресурси на підставі директив центральних владних структур.

В основу управління директивною економікою було покладено тезу Й. Сталіна, проголошену на XV з’їзді ВКП(б) в 1927 р.: «Наші плани є директивами, що обов’язкові для керівних органів».

У 1929 р. ЦК ВКП(б) ухвалив постанову «Про реорганізацію управління промисловістю», згідно з якою відповідачем за виконання керівних директив проголошували підприємство.

Які зміни в економіці держави передбачала «сталінська революція»? Про підкорення яких економічних сил говорить дослідниця?

Сучасна американська дослідниця радянської історії Шейла Фіцпатрік про формування механізму директивного управління в СРСР

Для перелому кінця 20-х — початку 30-х років було використано термін «сталінська революція», що передає його насильницький, руйнівний і утопічний характер. Однак цю революцію здійснювали з ініціативи держави, а не в результаті народних рухів. На думку Сталіна, її завданням було закласти економічний фундамент для побудови соціалізму... використовуючи державне планування з метою прискореного економічного розвитку країни. Планування подавали як героїчний акт підкорення непідконтрольних до цього економічних сил.

Радянська влада протиставила директивну економіку ринковій.

Поширеною була практика адміністративного втручання в систему господарства з політичних та ідеологічних міркувань. Директивна економіка вимагала громіздкого управлінського апарату, на утримання якого витрачали великі кошти. Але уряд республіки робив ці витрати, оскільки саме таке управління було зручним для тоталітарного режиму.

Опір директивному господарюванню радянська влада оцінювала як контрреволюційну діяльність.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Чим обумовлювали форсовану індустріалізацію в радянській державі?

2. Чому в УСРР планували найвищі темпи розвитку важкої індустрії?

3. Покажіть на карті № 7 (див. Альбом карт) промислові новобудови УСРР за часів індустріалізації.

4. Що таке «соціалістичне змагання» та яка роль відводилась йому в індустріалізації?

5. Чому радянське керівництво відводило УСРР провідну роль у створенні військово-промислового комплексу СРСР?

6. Чому в радянській державі було здійснено перехід до директивної економіки?

7. Спираючись на карту № 7, схарактеризуйте основні напрями розвитку промисловості України під час форсованої індустріалізації.

8. Проаналізуйте, чи була індустріалізація об’єктивно необхідною умовою економічного розвитку України в середині 20-30-х років.

9. Якими засобами забезпечували надвисокі економічні результати розвитку промисловості? Наведіть конкретні приклади.

10. У чому полягала суперечливість між розвитком індустрії та плановою індустріалізацією?

11. У чому суперечність між директивним господарюванням і НЕПом?

12. Виконайте письмово: підготуйте розповідь про одну з новобудов форсованої індустріалізації.

13. За наведеним плакатом прокоментуйте особливості радянської індустріалізації у 20—30-х роках.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно