§ 37—38. Внутрішнє і міжнародне становище радянської України на початку 1920-х рр. Утворення Радянського Союзу

Внутрішнє становище України після семи років майже безперервних воєнних дій було тяжким. Народне господарство на початку 1921 р. зазнало істотних, а подекуди й нищівних пошкоджень: були підірвані домни, затоплені ґрунтовими водами шахти, зруйновані залізничні мости, понівечені пожежами заводські будівлі... Чисельність промислових робітників скоротилася наполовину. Гостро відчувався брак продовольства: пайок у містах скоротили до ста грамів хліба, і той видавали не щодня. З припиненням воєнних дій поширилися протести селян проти заборони торгівлі й вилучення продовольства за продрозверсткою. ЦК РКП(б) зобов’язав керівників УСРР упродовж травня 1921 р. відправити не менш як 40 ешелонів з хлібом у розпорядження Наркомпроду РСФРР.

Селяни знову піднімалися на збройну боротьбу, адже вони пройшли школу світової та громадянської воєн, у багатьох була зброя. У повстанському русі брали участь усі селянські верстви. Однак офіційна пропаганда твердила, що причиною труднощів є саботаж продовольчої політики радянської влади заможною частиною селянства - куркулями, і називала повстанський рух «куркульським бандитизмом». Боротьбу з повстанськими загонами в 1921 р. очолили безпосередньо керівники УСРР X. Раковський і М. Фрунзе. Проти селян кинули червоноармійські частини, керовані найвідомішими командирами В. Блюхером, П. Дибенком, Г. Котовським, О. Пархоменком та ін.

Кремлівські вожді потурбувалися, щоб «прив’язати» радянську Україну до Росії колосальною військовою силою. Наприкінці 1920 р. в УСРР розміщувалося шість армій загальною чисельністю понад мільйон бійців і командирів. Водночас центр підривав національно-визвольний рух фальшивими деклараціями про незалежність.

1. Якими були причини та перебіг голоду в радянській Україні 1921-1923 рр.

Прочитайте джерело. Яку основну причину голоду, що насувався, називає автор?

Документ 1

Ісаак Мазепа в книжці «Україна в огні й бурі революції 1917-1921 рр.» так описує ситуацію в Україні: «Нелюдський режим московських більшовиків на Україні не змінився і в 1921 році. Як раніше, так і тепер більшовики беззастережно нищили все, що перешкоджало або, на їхній погляд, могло шкодити їхньому пануванню в Україні... Проводячи національний терор, більшовики грабували й українське народне господарство. Як і в попередні роки, для успішного витягання хліба з України провадилась політика "розшарування" села за допомогою т. зв. "комітетів незаможних селян" ("комнезамів"). У Росії такі комітети ("комбєди") були скасовані більшовиками ще в 1918 р., але на Україні ці органи існували й далі для збирання податків натурою з українського села. "Комнезами" діставали певний відсоток зібраного збіжжя на свою користь. Тому комітети незаможних селян були переповнені всякими паразитарними, дармоїдськими елементами. Часто таких "незаможників" більшовики просто присилали з Московщини як своїх агентів. Цим способом більшовики хотіли знищити сільську опозицію - так званих куркулів, спираючись на бідніші верстви села. Однак намагання більшовиків розколоти село зустріло на Україні величезні труднощі й зрештою не дало більшовикам бажаних наслідків. Замість розгрому сільської опозиції "комнезами" ще більш різко поставили українське село проти російських більшовиків.

Попри величезний опір селянства більшовикам все-таки вдавалося за допомогою "комнезамів" забирати з України значну кількість харчових продуктів. Цей організований грабунок села мав катастрофічні наслідки для господарського життя країни. Через знищення промисловості й постійні реквізиції харчових продуктів селянин поволі втратив інтерес до дальшого розвитку свого господарства і обмежив виготовлення продукції лише потребами власного споживання. У цих умовах незабаром дійшло до страшної голодової катастрофи в Україні...»

У травні - червні 1921 р. стало зрозуміло, що насувається жахлива посуха. Природний катаклізм ударив по основних хліборобських регіонах: Поволжю, Північному Кавказу, південних губерніях України. У місцевостях, що не зазнали посухи, врожайність майже не поступалася звичайній. Але селяни посіяли тут істотно менше, ніж у роки, що передували продрозверстці. Виникла нерозв’язна ситуація з хлібом, за якої масова загибель людей від голоду була ніби запрограмована: на фактор природного лиха наклалися наслідки комуністичного експерименту й спричиненого багаторічними воєнними діями господарського занепаду.

Становище в південних губерніях України трагічно погіршувалося, але газетам було заборонено писати про це. «Братерська допомога хлібом» формально незалежної України сусідній Росії виглядала б дивно, якби всі знали, що українські селяни також умирають з голоду.

Інформаційна блокада була знята тільки на початку 1922 р., коли почалася масова смертність від голоду. Голова Раднаркому УСРР X. Раковський скористався цим, щоб укласти угоду з Американською адміністрацією допомоги (АРА). Це була неурядова організація, створена в США для надання допомоги потерпілим від світової війни та її наслідків європейським країнам.

Хоча голод на півдні України більше не замовчували, республіка мусила й далі вивозити хліб для постачання «червоних столиць» (Москви і Петрограда). Тим часом до врожаю 1922 р. не дожили сотні тисяч селян південних губерній.

У березні 1922 р. кількість голодуючих в Україні, за неповними даними, сягнула 4 млн, з яких діти становили 1,9 млн осіб.

З 1922 р. Москва відновила експорт хліба. З України вивезли за кордон 13,5 млн пудів хліба нового врожаю. Щоб експорт зернових за таких умов світова спільнота не сприймала як аморальну дію, було оголошено, що завдяки врожаю 1922 р. голод припинено. Хоча насправді у південних губерніях голод тривав увесь 1922 р. і першу половину 1923 р.

Керівники РКП(б) турбувалися про постачання міст і забували про селян, які потерпали. Голодні робітники були небезпечніші, ніж розпорошені селяни. Проте в політиці центру виявлялося й неоднакове ставлення до селянства різних регіонів: співчутливе до Поволжя й агресивно-лихе щодо південних губерній України. Це пояснювалося тим, що українське село було охоплене антибільшовицьким повстанським рухом.

Однак у другій половині 1921 р. цей рух стрімко пішов на спад. В умовах голоду політична активність села впала майже до нуля. Конфіскуючи злиденні продовольчі запаси навіть у селян південних губерній, радянська влада скористалася природним катаклізмом, щоб упоратися з «куркульським бандитизмом» та зламати опір, який чинило селянство. У 1921 р. в Україні було вперше застосовано терор голодом.

У радянській пресі пропагувалася міжнародна пролетарська допомога, а роль «буржуазних» організацій у боротьбі з голодом замовчувалася. Статистика засвідчує, що Міжробдоп (Міжнародна робітнича допомога) надав стражденним від голоду в Україні 383 тис., місія Ф. Нансена - 12,2 млн, АРА - 180,9 млн пайків.

» Які явища доби зображено на плакатах? » Чи є суперечності між зображеними та реальними подіями?

Прочитавши документ, наведіть кілька аргументів, які обґрунтовують думку, що голод деморалізує тих, хто його пережив. Вислухавши аргументи всіх груп, обговоріть у загальному колі проблему терору в політиці. Чому, попри його відверту аморальність, в історії так багато прикладів терору? Яка роль пропаганди в такій політиці?

Документ 2

Зі звіту Центральної комісії боротьби з наслідками голоду при ВУЦВК (1923): «На Україні голод охопив цілком п'ять південних губерній... Уже до осені 1921 р. харчування населення стало різко погіршуватися. У Запорізькій губернії... харчування селян становило від 1/4 до 1/3 нормального. Населення, знищивши все, що було хоч трохи придатно в їжу (ховрашки, кішки, собаки), стало харчуватися найрізноманітнішими "продуктами", почавши із сурогатів (макуха, полова, курай) і дійшовши до борошна з кісток, дерева, глини тощо. Доведені голодом до розпачу люди в багатьох селах і навіть містах дійшли до поїдання трупів і людожерства».

2. Яким був державний статус уСРР у 1921-1922 рр.

Україну приєднали до радянської Росії за допомогою збройної сили. У республіці розбудували систему установ та органів військової й цивільної влади, яка нічим не відрізнялася від тієї, що функціонувала в Росії. Водночас Україну декларували як незалежну республіку, хоч її кордони позначалися тільки на карті.

Можливість побудови радянської республіки як начебто незалежної держави пояснювалася специфічною природою радянської влади. Вона являла собою дві переплетені, невіддільні одна від одної владні вертикалі - компартійну і радянську. Радянські органи влади та управління формувалися шляхом виборів, що було закріплено в конституціях республік. Функції компартійних органів і підпорядкованих їм органів державної безпеки не були зафіксовані конституційно, однак ці органи мали диктаторські повноваження. Вибори в радянські органи не були вільними, кандидатів у депутати рад визначали партійні органи. Хоча частина депутатів була безпартійною, ради і партія більшовиків являли собою одну політичну силу, цілком незалежну від волевиявлення виборців. Партія будувалася на засадах «демократичного централізму» з підпорядкуванням її нижчих ланок вищим. Це означало, що диктаторські повноваження «партії нового типу» (вислів Леніна) зосереджувалися в її найвищій ланці - Центральному комітеті, пленуми якого збиралися час від часу, а також у політичному бюро ЦК, яке працювало на постійній основі. Повноваження політбюро ЦК і повноваження ЦК були ідентичними. Тобто вважати політбюро ЦК самостійним органом влади неможливо.

Християн Раковський (1873-1941)

Один із фундаторів соціал-демократичних партій Болгарії та Румунії, згодом радянський комуністичний діяч в Україні. Від 1919 р. - голова Ради народних комісарів та народний комісар закордонних справ УСРР. У 1923 р. виступив із критикою Й. Сталіна, після чого позбавлений посад в Україні й відряджений постійним представником СРСР (постпредом) до Англії, пізніше - до Франції. Репресований (1938) і розстріляний (1941) як діяч «троцькістсько-зінов’євського блоку».

28 грудня 1920 р. голова Раднаркому РСФРР В. Ленін і нарком закордонних справ Г. Чичерін підписали в Москві з Християном Раковським, який обіймав в УСРР обидві ці посади, союзний робітничо-селянський договір.

У преамбулі договору було наголошено на незалежності й суверенності обох держав. З факту колишньої належності України до Російської імперії, як зазначалося в ст. 2, для УСРР не випливало жодного зобов’язання. Наступного дня договір був ратифікований VIII Всеросійським з’їздом рад. 2 березня 1921 р. договір ратифікував V Всеукраїнський з’їзд рад.

Обидва уряди, і це було найістотнішим, проголошували об’єднаними сім наркоматів: військових і морських справ, зовнішньої торгівлі, фінансів, праці, шляхів сполучення, пошти і телеграфу, Ради народного господарства. Такі ж договори були укладені і з іншими формально незалежними радянськими республіками. Таким чином набула остаточних контурів заснована влітку 1919 р. договірна федерація.

Будівля Держпрому (1925-1928) в Харкові - столиці УСРР у 1919-1934 рр. Найвідоміша пам’ятка архітектури конструктивізму в Україні, своєрідний символ Харкова; перша висотна залізобетонна каркасна споруда в Україні та СРСР. Висота будівлі в її найвищій точці - 63 м.

Дайте відповідь на три «чому»: 1) чому в преамбулу внесено тезу про незалежність і суверенність держав, які укладають договір про союз; 2) чому саме ці сім наркоматів проголошено об’єднаними; 3) чому укладена угода свідчила про утворення договірної федерації?

3. Як функціонував компартійно-радянський апарат у системі влади

Державною владою в завойованій більшовиками країні формально була система рад, вершину якої посідав Всеросійський центральний виконавчий комітет (ВЦВК), а в Україні Всеукраїнський центральний виконавчий комітет (ВУЦВК). Керівництво ВЦВК і ВУЦВК здійснювалося колегіальним органом - Президією, яку очолювали відповідно М. Калінін і Г. Петровський. Неофіційно їх називали всесоюзним і всеукраїнським старостами. Однак у більшовицькій ієрархії влади цим старостам відводили далеко не найперші місця. Радянські органи влади, що їх персональний склад населення обирало за вказівкою компартійних комітетів, правили за такі собі театральні декорації, за лаштунками яких Комуністична партія здійснювала свою диктатуру.

Йосип Сталін (1879-1953)

Справжнє прізвище - Джугашвілі. З 1922 р. - генеральний секретар ЦК ВКП (б).

Носієм диктатури, офіційно названої диктатурою пролетаріату, був не робітничий клас і навіть не вся партія, а партійний з’їзд, який обирав таємним голосуванням ЦК РКП(б) - групу керівних діячів, кожен із яких відповідав за конкретну галузь, ділянку або функцію компартійно-радянської роботи.

У квітні 1922 р. В. Ленін заснував у партії посаду генерального секретаря і перетворив секретаріат ЦК на політичний орган, але цілком підпорядкований політбюро. На посаді генерального секретаря ЦК за пропозицією Леніна затвердили Й. Сталіна.

Коли Леніна вразив перший удар смертельної хвороби, постало питання про те, хто буде його наступником. Головним кандидатом на роль вождя вважався Л. Троцький. Тому члени політбюро ЦК РКП(б) Л. Каменєв, Г. Зінов’єв і Й. Сталін об’єдналися з наміром протидіяти йому. У червні 1923 р. «трійка» домоглася відкликання з України голови Раднаркому УСРР X. Раковського, який був союзником Троцького. Цю посаду обійняв Влас Чубар. Сталін та його союзники просунули його в члени ЦК РКП(б) ще у квітні 1922 р. (на місце Артема, який загинув).

Партійні комітети перебрали на себе владні повноваження від радянських органів у кожній ланці управління. За останніми залишилися розпорядчі функції, а повноваження виконавчих парткомівських структур розширилися. Першими в ієрархії ставали секретарі парткомів. Отже, після відкликання X. Раковського компартійно-радянську владу в УСРР очолив секретар ЦК КП(б)У Е. Квірінг. Трохи згодом, у квітні 1925 р., на чолі ЦК КП(б)У став один з найближчих помічників Сталіна Л. Каганович. Унаслідок відкликання X. Раковського і призначення Л. Кагановича Сталін дістав цілковиту підтримку з боку КП(б)У під час своєї тривалої боротьби з іншими членами політбюро ЦК за вищу владу в партії та державі.

РКП(б) назовні виглядала як демократично побудована політична партія. Компартійна диктатура мала олігархічну природу (за радянською термінологією - колективне керівництво). Ключовий принцип демократичного централізму, що визначав будову державної партії і всіх створених нею організаційних структур, надавав найвищій партійній інстанції - політбюро ЦК - абсолютну владу.

Які факти доводять, що система влади в СРСР заперечувала принципи представницької демократії? Яка роль у зміцненні такої форми диктатури належала пропаганді?

4. Як відбувалося оформлення Союзу Радянських Соціалістичних Республік

З ініціативи X. Раковського ЦК КП(б)У в березні 1922 р. звернувся до ЦК РКП(б) з пропозицією конкретизувати відносини між РСФРР і УСРР у межах договірної федерації. ЦК РКП(б) визнав за доцільне створити комісію для підготовки проекту вдосконалення федеративних відносин. Усі члени комісії, крім Раковського, були прихильниками «автономізації» республік.

Зауважте

Радянська Україна (УСРР) мала територію в 452 тис. кв. км. За даними перепису населення 1926 р., населення УСРР становило 29 018 187 осіб, з них міського - 5 373 553 особи.

Розроблений Сталіним (від квітня 1922 р. - генеральний секретар ЦК РКП(б)) проект резолюції «Про взаємовідносини РСФРР з незалежними республіками» передбачав входження останніх у Російську Федерацію на автономних правах. У другій половині серпня сталінський проект надійшов на обговорення в ЦК компартій республік. В. Ленін не брав участі в роботі комісії через хворобу. Ознайомившись з матеріалами комісії, він запропонував утворити Радянський Союз, тобто нову федерацію у складі Російської і Закавказької федерацій, України і Білорусії. Форма єдиної держави, яку запропонував Ленін, була затверджена жовтневим (1922) пленумом ЦК РКП(б).

30 грудня 1922 р. І Всесоюзний з’їзд рад затвердив Декларацію про утворення Союзу РСР і Союзний договір. З ухваленням Конституції СРСР 31 січня 1924 р. на II з’їзді Рад Союзу РСР завершилося оформлення СРСР. До його складу ввійшли Російська Федерація, Українська СРР, Білоруська СРР, Закавказька Федерація (створена в березні 1922 р. у складі трьох закавказьких республік: Грузії, Вірменії, Азербайджану). У жовтні 1921 р. на півострівній частині Таврійської губернії створено Кримську АСРР у складі РРФСР.

У травні 1925 р. IX Всеукраїнський з’їзд рад схвалив поправки до Конституції УСРР згідно з її новим статусом союзної республіки. Конституція У СРР тепер фіксувала зміни, що випливали з фактів утворення у жовтні 1924 р. Молдавської Автономної Соціалістичної Радянської Республіки (Молдавської АСРР) у складі Української СРР і нового адміністративно-територіального поділу республіки. До складу Молдавської АСРР увійшли 11 районів Лівобережжя Дністра. Столицею новоствореної автономії стало м. Балта, від 1929 р. - м. Тирасполь.

У 1923-1925 рр. в УСРР було проведено адміністративно-територіальну реформу. Замість 102 дореволюційних повітів було створено 53 округи, замість 1989 волостей - 706 районів. Упродовж 1923-1925 рр. кількість районів зменшилася до 589, а кількість округ - до 41. У червні 1925 р. дев’ять губерній, на які розподілялася УСРР, було ліквідовано, а встановлено триступеневу систему управління: район - округа - центр.

У 1930 р. в Україні було ліквідовано округи й укрупнено райони. Перехід на двоступеневу систему управління (центр - район) істотно ускладнив централізований контроль за периферією: зі столиці доводилося управляти Молдавською АСРР, 484 районами та 18 містами республіканського підпорядкування. Тому в лютому 1932 р. влада повернулася до триступеневої системи управління. Спочатку було створено 5 областей - Вінницьку, Дніпропетровську, Київську, Одеську і Харківську, кожна з яких за територією перевищувала ліквідовані у 1925 р. губернії. Райони Донбасу були об’єднані в Донецьку область. Чернігівська область з’явилася у жовтні 1932 р. Через розукрупнення наявних областей їх кількість зросла в 1937-1939 рр. удвічі. Зокрема, Донецька область була поділена на Сталінську та Ворошиловградську.

Роздивіться карту. » 1. Визначте, якою була територія УСРР в 1922 р. Які зміни в адміністративно-політичному устрої УСРР відбулися в 1924 р.? Порівняйте її з 1) Українською Народною Республікою в кордонах, заявлених Третім Універсалом Центральної Ради; 2) Українською Народною Республікою за Брестським мирним договором. » 2. Які терени УСРР були охоплені масовим голодом у 1921-1923 рр.? » 3. У складі яких держав перебували західні та південно-західні українські землі?

Радянська Україна у 1921-1938 рр.

Прочитавши документ, поміркуйте: чому до договору внесено норму про вільний вихід із Союзу?

З Договору про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік, затвердженого І з'їздом рад Союзу РСР (30 грудня 1922 р.): «1. Віданню Союзу Радянських Соціалістичних Республік в особі його верховних органів підлягають: а) представництво Союзу в міжнародних зносинах; б) зміна зовнішніх кордонів Союзу; в) укладення договорів про прийняття до складу Союзу нових республік; г) оголошення війни і укладення миру; д) укладення зовнішніх державних позик; е) ратифікація міжнародних договорів; є) встановлення систем зовнішньої і внутрішньої торгівлі; ж) встановлення основ і загального плану всього народного господарства Союзу, а також укладення концесійних договорів; з) регулювання транспортної і поштово-телеграфної справи; й) встановлення основ організації збройних сил Союзу Радянських Соціалістичних Республік; і) затвердження єдиного державного бюджету Союзу Радянських Соціалістичних Республік, встановлення монетної, грошової і кредитної системи, а також системи загальносоюзних, республіканських і місцевих податків; ї) встановлення загальних засад землеустрою і землекористування, а також користування надрами, лісами й водами по всій території Союзу; к) загальне союзне законодавство про переселення; л) встановлення основ судоустрою і судочинства, а також цивільне і кримінальне союзне законодавство; м) встановлення основних законів про працю; н) встановлення загальних засад народної освіти; о) встановлення загальних заходів в галузі охорони народного здоров’я...

21. Для громадян союзних республік встановлюється єдине союзне громадянство...

26. За кожною із союзних республік зберігається право вільного виходу із Союзу».

ПЕРЕВІРТЕ, ЧОГО НАВЧИЛИСЯ

1. Установіть хронологічну послідовність подій: » Створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік » Підписання робітничо-селянського союзного договору між УСРР та РСФРР » Другий зимовий похід Армії УНР на територію УСРР.

2. Покажіть на карті регіони масового голоду 1921-1923 рр.; місця антибільшовицьких повстань.

3. Розшифруйте абревіатури: УСРР, СРСР, МАСРР, РРФСР, ВУЦВК, ЦК РКП(б), ЦК КП(б)У, АРА. Складіть із ними речення.

4. Схарактеризуйте одним реченням історичних діячів залежно від їхньої ролі в подіях доби: X. Раковський, Г. Петровський, Й. Сталін, Л. Каганович.

5. Прокоментуйте події (або явища), про які йдеться у фрагментах джерел.

1. «РСФРР і УСРР входять між собою у військовий і господарський союз... Обидва уряди оголошують об'єднаними такі комісаріати: перше - військових і морських сил, друге - Вищу раду народного господарства, третє - зовнішнього торгу, четверте - фінансів, п'яте - праці, шосте - шляхів і сьоме - пошти і телеграфу».

2. «Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка (РСФРР), Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР), Білоруська Соціалістична Радянська Республіка (БСРР) і Закавказька Соціалістична Федеративна Радянська Республіка (ЗСФРР - Грузія, Азербайджан і Вірменія) укладають цей союзний договір про об'єднання в одну союзну державу - Союз Радянських Соціалістичних Республік».

6. Визначте, про яких діячів ідеться.

» 1. Відомий діяч міжнародного соціалістичного руху. У січні 1919 р. очолив український радянський уряд. » 2. У 1928-1938 рр. - генеральний (від 1934-го - перший) секретар ЦК КП(б)У. » 3. Генеральний секретар ЦК ВКП(б) з 1922 року. » 4. Вимагав від більшовицького центру «реального» суверенітету УСРР, виступав проти плану «автономізації» республік. » 5. Голова Ради народних комісарів УСРР від 1923 до 1934 р. » 6. У 1925-1928 рр. - генеральний секретар ЦК КП(б)У, ініціатор репресій проти національно свідомої частини її інтелігенції.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно