За новим мирним договором, підписаним 3 березня 1918 р. у Бресті-Литовському РСФРР з Центральними державами, перша визнавала законність влади УЦР на території України, зобов’язувалася вивести поза її межі свої війська, припинити агітацію проти УНР й укласти з нею мирний договір.

Більшовики, під тиском переважаючих німецько-австрійських сил, поступово залишали Україну. Водночас Москва не бажала припиняти боротьбу за контроль над нею. На сході і півдні України були проголошені Донецько-Криворізька радянська республіка, Одеська радянська республіка і Радянська соціалістична республіка Тавриди. Тим самим намагаючись довести, що це не територія України. Крім того, більшовики намагались організувати партизанську боротьбу. Участь радянських частин у бойових діях в Україні дала привід німецькому командуванню просунути свої війська значно далі на схід та південь за кордони України, захопивши Бєлгород, Ростов тощо.

Хоча Німеччина та Австро-Угорщина проголошували своєю метою відновлення в Україні законної влади, фактично вона була окупована. Командувач збройних сил Німеччини Людендорф пізніше так визначив їхні головні цілі: «В Україні треба було придушити більшовизм і створити там такі умови, щоб мати можливість видобувати з неї воєнні вигоди й вивозити хліб і сировину».

Австро-Угорщина зайняла південь — Західну Волинь, Подільську, Херсонську й Катеринославську губернії, а Німеччина — решту території.

Разом із військами Центральних держав 7 березня 1918 р. до Києва повернулася й УЦР. Але таке повернення зустріли без особливого ентузіазму, оскільки її попередня політика багатьом не подобалася. Австро-німецькі окупаційні дії теж не вселяли оптимізму.

• Які основні умови домовленостей УНР з державами Четверного союзу?

2. Кримська операція 1918 р.

Навесні 1918 р., коли німецько-австрійські війська звільняли територію України від більшовиків, полковника Окремого Запорізького загону Петра Болбочана призначили командиром Кримської групи Армії УНР. Він отримав таємний наказ уряду УНР випередити німецькі війська і захопити Крим. Метою Кримської операції 1918 р. було встановлення на півострові української влади та взяття під контроль Чорноморського флоту.

Під керівництвом П. Болбочана 22 квітня українські війська форсували Сиваш й розгорнули наступ на Сімферополь.

До загону Петра Болбочана приєдналося чимало окремих добровольців з Таврії й цілі кримськотатарські добровольчі підрозділи.

Петро Болбочан

24 квітня 1918 р. вранці загін П. Болбочана майже без опору оволодів Сімферополем, а також Бахчисараєм. За свідченням очевидця цих подій, «ніде на всій Україні не зустрічали українського війська з таким ентузіазмом, з такими оваціями і таким захопленням, як це робило населення Сімферополя та інших зайнятих кримських місцевостей».

Проте у Сімферополі похід припинився. Раніше, під час мирних переговорів у Бресті, німці пропонували українській делегації включити Крим до сфери національних інтересів УНР. Однак українська делегація відмовилася, аргументуючи правом кримськотатарського народу на самовизначення.

Німецькі війська генерала фон Коша оточили місця дислокації українських частин у Сімферополі й висунули ультиматум Петру Болбочану. Вони вимагали від нього скласти зброю.

П. Болбочан відкинув умови ультиматуму, але намагався уникнути військового зіткнення з німцями, усвідомлюючи, що його програє. Лише більшовицький наступ на Сімферополь змінив ситуацію, змусивши німців звернутися за допомогою до П. Болбочана.

Наприкінці квітня 1918 р. міністр військових справ УНР віддав наказ про виведення з Криму групи П. Болбочана. Не отримавши вказівок, куди саме відходити, полковник спрямував свою частину до Мелітополя, де й отримав повідомлення про гетьманський переворот у Києві.

Під впливом Кримської операції П. Болбочана 29 квітня 1918 р. Чорноморський флот у Севастополі підняв українські національні прапори й оголосив про підпорядкування владі у Києві.

• Якою була мета походу П. Болбочана в Крим?

3. Законодавча діяльність УЦР навесні 1918 р.

У важких умовах, одночасно з вирішенням першочергових завдань, від яких залежало саме існування УНР, Центральна Рада займалася законодавчою діяльністю. Так, перебуваючи у Житомирі, вона ухвалила декілька законів, якими вводився григоріанський календар, запроваджувалися в обіг українські гроші — гривні й був затверджений новий державний герб — тризуб князя Володимира Великого.

Після повернення до Києва спеціальним зверненням Центральна Рада оголосила про незмінність політичного курсу, визначеного III та IV Універсалами і, зокрема, закону про землю, ухваленого тоді, коли вона вимушено перебувала за межами столиці.

24 березня УЦР ухвалила закон про державну мову, яким зобов’язувалося використовувати виключно українську мову у діловодстві, у написах на виробах і вивісках на території УНР.

29 квітня 1918 р. Центральна Рада прийняла Конституцію УНР. Цим документом визначалися органи державної влади й управління в країні та їхні повноваження. Вища законодавча влада належала Всенародним зборам, виконавча — Раді Народних Міністрів, а судова — Генеральному суду. Місцеве самоврядування здійснювалося виборними радами та управами земель, волостей і громад.

100 гривень УНР

Доволі поширена думка, що державним прапором УНР був жовто-блакитний стяг (жовта смуга зверху). Проте насправді протягом 1917 р. в Україні порядок кольорів на прапорі був різним — і з верхньою жовтою, і з верхньою блакитною смугами. Однак наприкінці 1917 та на початку 1918 року було затверджено декілька морських і службових прапорів, на яких верхня смуга була блакитною.