Перша світова війна та українські політичні сили
- 2-07-2022, 15:05
- 303
10 Клас , Історія: Україна і світ 10 клас Гісем (інтегрований курс, рівень стандарту, нова програма)
§ 9. Перша світова війна та українські політичні сили
МЕТА
• скласти уявлення про ставлення основних українських політичних сил до війни
• пояснити, чим зумовлено існування різних позицій
ДАТИ
1914 р. — створення Головної української ради (ГУР)
1914—1918 рр. — діяльність Союзу визволення України (СВУ)
1915 р. — створення Загальної української ради (ЗУР)
На початку війни емігранти-москвофіли з Галичини організували в Києві «Карпато-руський визвольний комітет». Він одразу прийняв звернення до русинів Галичини — їм пропонували стати на бік Російської імперії, зустрічати російську армію церковними процесіями, а тим, хто служить в армії цісаря, — повернути зброю проти Відня. Комітет також оперативно видав кишеньковий довідник «Сучасна Галичина». Він призначався для офіцерів російської армії та містив усі основні відомості про край. До речі, це були єдині прояви діяльності галицьких москвофілів.
Воєнне протистояння Російської імперії та Австро-Угорщини розкололо національно свідоме українство. Відверто проавстрійську позицію посіла утворена в серпні 1914 р. у Львові Головна українська рада (ГУР) на чолі з Костем Левицьким. ГУР являла собою об’єднання українських партій Галичини. Її учасники звернулися до українського народу з Маніфестом, у якому, зокрема, зазначалося: «Ненаситність царської імперії загрожує також нашому національному життю... яке знайшло захист у конституційному ладі австрійської держави... Нехай українське громадянство віддасть усі свої матеріальні й моральні сили на те, щоб історичний ворог України був розбитий! Нехай на руїнах царської імперії зійде сонце визволеної України!». З ініціативи ГУР було сформовано легіон Українських січових стрільців (УСС).
У травні 1915 р. у Відні ГУР реорганізувалася в Загальну українську раду (ЗУР), яка була єдиним і найвищим представницьким органом українського народу Східної Галичини. ЗУР домагалася від австрійського уряду впровадження української адміністрації та шкіл у приєднаних районах Холмщини й Волині, згоди на поділ Галичини на українську й польську частини та утворення Українського університету у Львові. Німецька та австро-угорська влада не підтримала ідеї незалежної України, але задовольнила низку другорядних вимог, зокрема щодо організації окремих таборів для військовополонених українців. У таборах засновували школи, бібліотеки, церкви, які виховували українську національну самосвідомість, непримиренну ненависть до Російської імперії як гнобительки українського народу.
5 листопада 1916 р. австро-угорський і німецький уряди оголосили про створення самостійного польського королівства, що складалося з польських земель, які входили до складу Російської імперії, а згодом і Галичини. На знак протесту ЗУР саморозпустилася. Керівництво українським рухом на західноукраїнських землях зосередилося в Українському парламентському представництві, у складі якого були депутати-українці віденського парламенту й галицького сейму. Представництво захищало права українців в Австро-Угорщині.
На підтримку Німеччини та Австро-Угорщини також виступили емігранти з Наддніпрянської України, які заснували у Львові Союз визволення України (СВУ), що діяв до літа 1918 р. Його першим головою був Дмитро Донцов. У жовтні 1914 р. СВУ видав програму «Наша платформа», згідно з якою його головна мета полягала у створенні самостійної Української держави з конституційно-монархічною формою правління.
СВУ мав своїх представників у Берліні, Софії, Стамбулі, Римі, Стокгольмі, Осло. На кошти, надані урядами Німеччини та Австро-Угорщини, СВУ здійснював пропагандистську діяльність. Діячі СВУ виступали з лекціями і доповідями, налагодили регулярне видання українською, німецькою, болгарською, турецькою, румунською, чеською, хорватською, італійською та шведською мовами багатьох науково-популярних видань про Україну. Перевидали «Кобзар» Т. Шевченка, праці українських істориків (зокрема М. Грушевського, хоча сам він ставився до СВУ неприхильно), географів, публіцистів, письменників. Допомогу, яку надавали Центральні держави, зараховували як державний борг майбутньої самостійної України. Також СВУ наприкінці війни сприяв створенню з військовополонених українців у складі німецької та австро-угорської армій двох українських дивізій — Синьожупанної і Сірожупанної.
• Перша сторінка газети — друкованого органу СВУ
Зі статті С. Петлюри «Війна та українці»
Вороги Росії при переході кордону будуть, звичайно, намагатися прихилити українську людність на свій бік і різними політичними обіцянками та національними принадами посіяти неспокій серед неї. Українці не піддадуться провокаційним впливам і виконають свій обов'язок громадян Росії... до кінця...
...Якщо в найбільш критичні дні випробувань народи Росії виконують свої обов'язки у ставленні до неї, то свідомість суспільства і його керівних кіл має просякти думка про надання цим народам і відповідних прав... Логіка речей промовляє за тим, що зміна ставлення до інородців торкнеться також і українців, і в перспективах розв'язання національного питання в Росії і «українське питання» теж буде поставлене на порядок денний. Толерантна постава до українців Австрії, яку диктують обставини часу, відкрила б великі можливості: вона створила б потяг відірваної історичними умовами частини до національного українського цілого, зв'язаного з Росією; унаслідок того сталось би велике діло виправлення історичної помилки, а українському народові, що всі частини його були б з'єднані, відкрилась би можливість розвитку його багатих сил у єднанні з відродженою Росією і народами, що її заселюють.
1. Які ідеї висловлює С. Петлюра у своїй статті? 2. Чим автор обґрунтовує необхідність виконання українством свого «обов'язку» щодо захисту Російської імперії?
Товариство українських поступовців (ТУП) посіло нейтральну очікувальну позицію щодо створення самостійної української держави. Проте лояльність українських діячів Наддніпрянщини до Росії не пом'якшувала упереджене ставлення російської влади до українства. Це переконувало українців, що сподіватися на взаємність марно. Починаючи з 1916 р. у містах України почали масово виникати націоналістичні гуртки молоді, переважно студентів, які виступали за незалежність України.
Історичною заслугою СВУ було те, що він першим серед українських організацій проголосив своєю метою утворення самостійної Української держави.
Проавстрійські та пронімецькі настрої не знайшли відгуку в Наддніпрянській Україні. Редактор журналу «Украинская жизнь» у Москві Симон Петлюра закликав українців чесно виконувати свій обов’язок перед російською державою та підтримати зусилля Антанти.
Поступово набували популярності ідеї, які висунули більшовики. Вони засуджували війну й закликали «перетворити війну імперіалістичну на війну громадянську поневолених мас проти поневолювачів».
Активний діяч українського національного руху Д. Дорошенко, уповноважений громадської організації періоду війни «Союз міст», після окупації російськими військами Галичини й Буковини побував на цих територіях. Він так описав свої враження: «Тепер, коли до нас дійшли точні відомості про цілковитий погром українського життя в Галичині, коли київські в'язниці переповнені вивезеними галичанами, серед яких були професори університету, поважні старі священики, інтелігенти всіх професій, жінки, діти, селяни, гірські гуцули, коли ми побачили, що все це вихоплено з хати зненацька, без грошей, часто-густо напіводягнене, залякане до смерті, що везуть їх до Томської, Іркутської, Архангельської та Астраханської губерній, невідомо з якою метою і на який час, от тоді ми, київські українці, збагнули як слід, що являє собою "освободительная" війна і яку долю готують нашому народові її наслідки».
На які причини зростання антиросійських настроїв указує Д. Дорошенко?
ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
1. Чому Перша світова війна розколола національно свідоме українство? Що впливало на вибір діячів? 2. Чому українські діячі приділяли багато уваги створенню українських національних формувань? 3. Поміркуйте і висловіть аргументовану думку, позиція якої політичної сили вам найбільше імпонує. 4. Підготуйте розгорнутий план розповіді на тему «Українство в Першій світовій війні».
Коментарі (0)