Україна в другій половині 1919 року
- 29-06-2022, 23:36
- 326
10 Клас , Історія України 10 клас Сорочинська, Гісем (рівень стандарту, нова програма)
§ 14. Україна в другій половині 1919 року
За цим параграфом ви зможете:
- визначати особливості й вплив на ситуацію в Україні селянського повстанського руху;
- дізнатися, як відбувся й чим завершився наступ об’єднаних українських армій на Київ;
- характеризувати денікінський режим в Україні.
Пригадайте:
1. Якою була ситуація в Україні на середину 1919 р.? 2. Чим завершилася друга війна більшовицької Росії з УНР? 3. Якими були основні заходи політики «воєнного комунізму»? 4. Як відбувалося формування державної системи УСРР? 5. Що таке отаманщина? Якими були її особливості?
1. Селянський повстанський рух
У той час, як Армія УНР відступала на Волинь, на зайнятих більшовиками територіях Центральної України розгортався селянський повстансько-партизанський рух. За кілька тижнів невдоволення більшовицьким режимом переросло у відкриті повстання. Передусім заворушення спалахнули на Київщині, поширившись звідти на Полтавщину, а згодом — на Чернігівщину та Поділля.
Одне із перших великих антибільшовицьких повстань спалахнуло на Київщині, підняте отаманом Зеленим (Д. Терпило). 10 квітня 1919 р. повсталі навіть зайняли Київ. Проте у травні 1919 р. більшовикам вдалося здолати збройний виступ.
Та, незважаючи на деякі невдачі, повстанський рух в Україні розростався далі. Так, лише впродовж квітня — першої половини червня 1919 р. в Україні відбулося 328 збройних виступів проти більшовицької влади. Повсталі здебільшого виступали під гаслом «За радянську владу без комуністів!». Такий рух супротиву був визначений більшовиками як «бандитизм», «куркульська контрреволюція», із яким потрібно нещадно боротися. Згідно з партійною постановою «Про придушення куркульської та білогвардійської контрреволюції на селі» від 17 липня 1919 р., впроваджувалася кругова порука, узяття заручників, військова блокада сіл тощо. Але, незважаючи на жорстокі каральні заходи, селянський рух наростав.
Радянський агітаційний плакат про події повстання отамана Матвія Григор’єва
Чи відповідають дійсності зображені на плакаті події? Яку мету мали перед собою більшовики, представляючи повстання саме так?
Наймасштабнішим став виступ отамана М. Григор’єва, який відмовився виконувати наказ іти на допомогу радянській Угорщині. 7 травня 1919 р. в Єлисаветграді (нині Кропивницький) він підняв антибільшовицьке повстання та звернувся з універсалом «До українського народу», в якому закликав до боротьби проти продзагонів, що забирали хліб у селян, та створення рад без більшовиків. За кілька днів загони повстанців здобули Черкаси, Кременчук, Золотоношу.
Улітку 1919 р. війська Григор’єва об’єднались із загонами Нестора Махна. Проте два амбітні отамани не могли ужитися разом. Григор’єва звинуватили у єврейських погромах і зв’язках із денікінцями та розстріляли. Селянський рух не вщухав і став головним фактором падіння більшовицької влади в Україні в цей час.
2. Наступ об’єднаних українських армій на Київ. «Київська катастрофа». Війна з денікінцями
Скориставшись тим, що більшість більшовицьких військ були зайняті боротьбою з повстанським рухом у травні 1919 р., Добровольча армія генерала Антона Денікіна, яка разом із Донською й Кубанською арміями, що контролювали Дон, Кубань і Північний Кавказ, перейшла в наступ. Подолавши опір Південного фронту Червоної армії (основу військ фронту становили загони Н. Махна), вона оволоділа Донбасом, майже всією Лівобережною Україною та рухалася далі на Київ. У той час інші частини армії Денікіна, згідно з директивою від 25 червня 1919 р., розгортали наступ на Москву.
Добровольча армія — військове формування, створене під час громадянської війни в Росії (1918 р.) на добровольчій основі з офіцерів, юнкерів, студентів та ін. Від 1919 р. увійшла до складу Збройних сил Півдня Росії. Поширеною в літературі є інша назва цих формувань — «Біла армія», або «Біла гвардія».
У цей час об’єднані збройні сили Армії УНР та УГА також успішно наступали на більшовиків. На початку серпня українські частини зайняли Жмеринку та Вінницю.
У серпні уряд УНР, за наполяганням незгодних з його курсом, оголосив, що відмовляється від радянськості й переходить до курсу на створення парламентської демократії. Новий склад уряду наприкінці серпня очолив Ісаак Мазепа.
Ісаак Мазепа
За досягнутою домовленістю УГА та Армія УНР розпочали у серпні 1919 р. спільний похід під гаслом: «На Львів через Київ!».
Спочатку командування УГА пропонувало йти походом на Одесу для встановлення зв’язків з Антантою, а потім рушити на Київ. Цей план заперечило командування Армії УНР, яке вважало, що становище вимагає передусім заволодіти Києвом. Ухвалили компромісне, але не найкраще рішення — одночасно йти і на Одесу, і на Київ.
Кількість об’єднаної армії становила 80 тис. осіб, із яких 50 тис. були галичани. На Київ наступали галичани, а на Одесу — частини Армії УНР. Спочатку наступ розвивався успішно.
30 серпня 1919 р. з’єднання Армії УНР та УГА під командою генерала А. Кравса здобули Київ. Однак скористатися наслідками цієї перемоги українським військам не довелося — одночасно з лівого берега Дніпра до міста вступили російські білогвардійські частини під командуванням генерала М. Бредова. Оскільки вони також билися проти більшовиків, частинам Армії УНР й УГА було заборонено вступати в бій із білогвардійцями. Але через непорозуміння розпочалися сутички. Спроба знайти компроміс з денікінцями не мала успіху, й українські частини, які поступалися білогвардійцям, змушені були відійти до Василькова. Відступ із Києва став рівноцінним поразці. Ця подія увійшла в історію як «Київська катастрофа». Українці втратили символ незалежної держави.
До середини вересня 1919 р. тривали жорстокі бої українських частин із більшовиками за Житомир. Підтягнувши значні сили, останні примусили українські війська відступити. Лише після цього на українсько-більшовицькому фронті запанувало затишшя — більшовики перекидали сили проти білогвардійців, що саме в цей час наступали на Москву.
Відносини між урядом УНР і денікінцями також були ворожими. Денікін відмовлявся визнати право України на незалежність.
Союзником Армії УНР у боротьбі проти білогвардійців стала Революційна повстанська армія України, створена отаманом Н. Махном. Згідно з угодою під владу махновцям передавався район Запоріжжя, де вони збиралися створити свою автономію.
22 вересня, після перехоплення наказу А. Денікіна про наступ проти української армії, на спільному засіданні урядів УНР та ЗОУНР вирішили негайно розпочати війну з денікінцями. 24 вересня Директорія УНР оголосила війну білогвардійським Збройним силам Півдня Росії. Ті зосередили проти Армії УНР та УГА понад 17 тис. багнетів і шабель. Упродовж жовтня 1919 р. на українсько-білогвардійському фронті тривали запеклі бої. Одночасно з цим активно боролася з денікінцями армія Махна. Поразка українських армій, сили яких підкосила епідемія тифу та нестача спорядження, створила небезпечну ситуацію для Махна. Тоді махновці переходять до партизанських методів боротьби. Вони прорвали фронт і розпочали рейд тилами денікінців. Армія Н. Махна, яка налічувала 80 тис. вояків, узяла під свій контроль територію з населенням бл. 3 млн осіб. Махно, фактично, зруйнував тил Денікіна й позбавив його резервів.
Нестор Махно
У цих умовах командувач УГА генерал М. Тарнавський, щоб зберегти свою армію, у складі якої залишалося тільки 10 тис. боєздатних бійців, пішов на укладання перемир’я з Денікіним. Згідно із досягнутою угодою УГА припинила боротьбу проти Добровольчої армії. А після підписання угоди з А. Денікіним в Одесі перейшла під його командування.
Документи розповідають
Із відозви А. Денікіна «До населення Малоросії»
Намагання відокремити від Росії малоросійську гілку руського народу не облишені й сьогодні... Колишні ставленики німців — Петлюра та його спільники — продовжують і сьогодні творити свою чорну справу створення «Української держави» всупереч відродженню єдиної Росії... самоуправління буде покладене в устрій областей Півдня Росії... вважаючи неприпустимим, забороняю переслідування малоросійської мови..., кожен у суді може говорити малоросійською мовою.
1. Якою була позиція А. Денікіна стосовно України? 2. Чим, на вашу думку, вона була зумовлена та які наслідки це мало? 3. На які поступки українцям був готовий піти А. Денікін?
16 листопада польські війська окупували Кам’янець-Подільський, де до цього перебувала Директорія. Армія УНР вже не могла продовжувати війну регулярним фронтом. 4 грудня 1919 р. на державній нараді УНР ухвалили рішення про перехід до партизанських форм боротьби.
Командувачем армії призначили генерала М. Омеляновича-Павленка. Голова Директорії і Головний отаман військ УНР С. Петлюра виїхав до Варшави.
У таких умовах 5-тисячний загін української армії 6 грудня 1919 р., залишивши частину хворих старшин і вояків у «трикутнику смерті», вирушив у партизанський рейд тилами Білої та Червоної армій. Згодом він дістав назву «Перший зимовий похід».
Українська карикатура, 1919 р.
Наскільки точно ця карикатура відображає ситуацію у 1919 р.?
Інтернування — затримання до закінчення війни громадян, військ, суден тощо іншої держави, що перебуває в стані війні, поселивши їх у певному місці в умовах обмеженої свободи.
«Трикутник смерті» — назва, яку використовували сучасники стосовно невеликої території на Поділлі, де опинилися залишки українських армій наприкінці 1919 р.
3. Денікінський режим в Україні та його падіння
Наприкінці літа 1919 р. денікінці зайняли майже всю Україну та поділили її на три області — Харківську, Київську та Новоросійську. На чолі кожної стояв «головноначальствуючий» із необмеженими повноваженнями. їм підпорядковувалися губернатори, начальники повітів і волостей.
Резиденцією денікінців в Україні стало місто Катеринослав (нині Дніпро). Їхня політика в Україні проводилася під гаслом відновлення «великої та неподільної Росії» і мала на меті відновлення імперських порядків у дещо зміненому вигляді. Український національний рух був проголошений зрадницьким і зазнавав переслідувань. Назва «Україна» була заборонена — замість неї вживали «Південь Росії» або «Малоросія».
У промисловості стали відроджуватися давні порядки: на підприємствах скасовували восьмигодинний день і перейшли до дванадцятигодинного, незгодних піддавали покаранням. Так, у Юзівці за звинуваченням у співробітництві з більшовиками білогвардійці вішали місцевих робітників. Без суду та слідства відбувалися розстріли від 2 до 3 тис. підозрюваних в Одесі, Харкові, Катеринославі.
Репресії білогвардійців проти своїх противників прийнято називати «білим терором». І хоча подібні силові акції супроводжували встановлення будь-якої влади, населення реагувало на денікінців-білогвардійців особливо боляче, оскільки вони сприймалися як повернення в минуле.
Старі порядки білогвардійці намагалися відродити й на селі; тут відновлювалося поміщицьке господарство. За допомогою каральних загонів у селян конфісковували будівлі, реманент, худобу. Згідно із законом про врожай 1919 р., селяни повинні були віддавати третину зібраного на полях поміщикам. Також був запроваджений податок — п’ять пудів зерна з кожної десятини на потреби армії. Крім того, до армії Денікіна селян мобілізовували примусово.
Українська мова допускалася лише в приватних школах, викладання української мови, історії, географії України в державних навчальних закаладах скасовувалося.
Закривалися українські газети, журнали, спеціальним розпорядженням в усіх установах було знято портрети Т. Шевченка, а його бюст у Києві скинули з п’єдесталу та розбили, припинилася діяльність Української академії наук.
Ще однією ознакою денікінського режиму став антисемітизм. Значною мірою він виник з бажання помсти, адже серед їхніх противників-більшовиків було чимало євреїв. У цей час на підконтрольній денікінцям території України відбулося близько 400 єврейських погромів.
Такі порядки призвели до посилення народного невдоволення: страйки й повстання робітників та розгортання масового селянського руху (особливо відзначився отаман Н. Махно), з яким денікінці не змогли впоратися. Усі успіхи білогвардійців на фронтах проти більшовиків зводилися нанівець повним розвалом їхнього тилу. Зрештою, у жовтні 1919 р. більшовики завдали контрудару по денікінцях. Залишки частин білогвардійців відступили на південь. На початку 1920 р. загони розгромленої Білої армії закріпилися в Криму. Денікін склав із себе обов’язки головнокомандувача, передавши їх П. Врангелю.
Із поразкою Денікіна частини УГА опинились у складній ситуації. Щоб зберегти підрозділ, у лютому 1920 р. галичани перейшли на бік більшовиків, повіривши їхнім обіцянкам про допомогу у звільненні Галичини від поляків. У складі Червоної армії УГА дістала назву Червона Українська Галицька Армія (ЧУГА). При цьому УГА реорганізували, її з’єднання більшовики розкидали по різних дивізіях Червоної армії.
Висновки
• Селянський повстанський рух в другій половині 1919 р. став вагомим чинником суспільно-політичного життя на українських землях.
• У складному переплетенні подій другої половини 1919 р. Директорія шукала можливості для збереження української державності. У її пошуках були як успіхи, так і прорахунки.
• Денікінський режим в Україні став спробою повернути дореволюційний стан і не був сприйнятий більшістю суспільства.
Запитання і завдання
1. Які сили вели боротьбу за Україну в другій половині 1919 р.? 2. Чому лідери селянського руху часто змінювали політичну орієнтацію? 3. Як відбувся наступ українських армій на Київ і чим він завершився? Що таке «Київська катастрофа»? 4. Як розгорталася боротьба на українських землях у вересні-грудні 1919 р.? 5. Охарактеризуйте режим А. Денікіна в Україні. 6. Проведіть дискусію за проблемою «Здобутки і прорахунки Директорії в другій половині 1919 року». 7. Чи було, на вашу думку, виправданим рішення, прийняте в грудні 1919 р. С. Петлюрою, перейти до партизанських методів боротьби? Чому?
Коментарі (0)