§ 41. Початок німецько-радянської війни.

• Проти кого були спрямовані радянські репресії 1930-х рр.?

• Які галузі промисловості розвивалися в Україні у 1930-х рр.?

• Які договори було укладено між СРСР та Німеччиною у 1939 р.?

1. Політичне та соціально-економічне становище в Україні у 1939-1941 рр.

Ситуація в Україні напередодні радянсько-німецької війни була неоднозначною. Після геноциду і терору 1930-х рр. у республіці практично зникла опозиція сталінському режиму. Нове керівництво УРСР, очолюване Микитою Хрущовим, стало слухняним виконавцем волі московського центру. Утвердження командно-адміністративних методів керівництва економікою, жорстка централізація були визначальними перешкодами на її розвитку, хоча Україна мала потужний природно-ресурсний потенціал, сформовану транспортну інфраструктуру та промислову базу. Упродовж 1930-х рр. проблеми в економічній сфері лише накопичувалися. Низькою залишалася продуктивність праці та якість продукції на підприємствах, адже під час репресій безпідставно звинуватили у саботажі та знищили багато кваліфікованих кадрів. До скорочення чисельності робітників призвело збільшення призову до армії. Щоби стимулювати зростання виробництва, влада вкотре вдалася до проведення соціалістичного змагання, а також запровадила звання Героя Соціалістичної Праці та медалі «За трудову відзнаку», «За трудову доблесть». Хоча тривалість робочого дня залишалася вісім годин, тривалість робочого тижня збільшувалася до 7 днів. Робітники й службовці, які запізнювалися на робоче місце або самочинно залишали його, підлягали жорстокому покаранню: їх відправляли до виправно-трудових таборів. Селяни, залучені до колгоспів, не були зацікавлені у результатах своєї праці.

Від 1939 р. до 1941 р. розвиток української промисловості був спрямований для задоволення військових потреб, тобто посилилася мілітаризація економіки. Видатки з державного бюджету на цю сферу за два роки зросли удвічі. Значною мірою це було зумовлено окупацією Радянським Союзом прибалтійських країн та війною проти Фінляндії. Напередодні німецько-радянської війни промислове виробництво України збільшилось усемеро порівняно з 1913 р. На заводах виготовляли військове спорядження, зброю, військові кораблі. На військову сферу працювали українські науковці: запустили виробництво танків «Т-34», які не мали аналогів у світі; розробили установки реактивних мінометів «Катюша»; відкрили новий спосіб швидкісного автоматичного зварювання металів.

Танк «Т-34»

Значну увагу приділяли підготовці військових кадрів. На території УРСР діяли військові школи та училища. Проте, зважаючи на «зачищення» офіцерського складу в 1930-х рр., керівний склад армії поповнили людьми, котрі не мали вищої військової освіти, але були віддані сталінському режимові. Проводили навчання з цивільної оборони, яке здійснювали професійні спілки, комсомольські та інші організації. Серед трудових колективів навіть організовували змагання за кращу організацію оборонно-масової роботи. Населення поступово звикало до ідеї невідворотності війни. Щоправда, згідно з пропагандою, війну мали вести на території противника.

1. Як радянська влада розв’язувала проблеми у промисловості?

2. Наведіть два-три приклади мілітаризації економіки УРСР.

3. Які заходи з підготовки до війни здійснювали у соціальній сфері?

2. Бойові дії в 1941-1942 рр. Відступ Червоної армії.

Поки СРСР у 1940 р. роззброював і демонтовував укріплення на старому державному кордоні та розбудовував новий, Третій Рейх (нацистська Німеччина) розробляв план «Барбаросса»: А. Гітлер сподівався швидко перемогти у війні, напавши на СРСР зненацька. Німецький план блискавичної війни (бліцкригу) передбачав встановлення контролю над Україною за кілька тижнів, над СРСР — за кілька місяців. Для його реалізації було сформовано три німецькі армії. Група армій «Північ» через Прибалтику мала вийти до Ленінграда, «Центр» — через Білорусь до Москви, «Південь» мала окупувати Україну. Підготовка до вторгнення розпочалася з лютого 1941 р., коли Німеччина зосередила війська поблизу радянського кордону. І хоча розвідка неодноразово попереджала Й. Сталіна про велику ймовірність нападу Німеччини на СРСР, той не довіряв інформаторам. І лише за годину до німецького нападу було дане розпорядження привести усі військові частини у бойову готовність та укріпити оборону на державному кордоні. Але було вже запізно.

22 червня 1941 р. о 3 год. 30 хв німецька авіація здійснила наліт і бомбардування стратегічних аеропортів та міст СРСР. Так розпочалася німецько-радянська війна. На території України діяли група німецьких армій «Південь» і радянські війська Південно-Західного й Південного фронтів, а також моряки Чорноморського флоту, Дунайської та Пінської флотилій. Німеччина суттєво поступалася СРСР чисельністю бойової техніки, проте мала кількісну перевагу в солдатах. Німецькі війська (Вермахт) майже без перешкод здобували один населений пункт за іншим. Однією з найбільших танкових битв війни стала битва в районі Луцьк-Рівне-Дубно-Броди, що тривала з 23 до 29 червня 1941 р. Червона армія втратила багато одиниць бойової техніки і зброї, чимало військових потрапили у німецький полон.

За таких умов збройні підрозділи змушені були відступати вглиб території. На початку липня німецьке командування спрямувало війська на Київ. Оборона столиці тривала від 7 липня до 19 вересня 1941 р.

Підходи до міста захищало три лінії оборони, було викопано протитанкові рови протяжністю 55 кілометрів.

Порт Севастополя у липні 1942 р.

Проти ворога піднялося народне ополчення, підтягнулися й винищувальні батальйони. Втрати серед німецьких військ становили близько 100 тис. солдатів, втрати радянської сторони були в 6,5 разів більшими. При обороні Києва загинув командувач Південно-Західного фронту Михайло Кирпонос. Майже через місяць — 25 жовтня — німці вступили до Харкова. Подібною була ситуація й на Південному фронті. З 5 серпня до 16 жовтня 1941 р. йшли бої за Одесу. Найдовше вистояв Севастополь, героїчна оборона якого тривала від 30 жовтня 1941 р. до 4 липня 1942 р. І хоча німцям вдалося захопити ці міста, проте план блискавичної війни, на реалізацію якого так розраховував А. Гітлер, провалився. У травні 1942 р. радянські війська розпочали контрнаступ поблизу Харкова, проте потрапили в оточення. Німці взяли у полон 240 тис. солдатів та офіцерів Червоної армії. Загалом під час німецько-радянської війни бранцями стали до 5,7 млн червоноармійців. З них близько 3,8 млн потрапили в полон протягом червня-грудня 1941 року. Для декого з військовополонених це був свідомий вибір, оскільки так вони тікали від сталінської тиранії. 22 липня 1942 р. було захоплене останнє українське місто — Свєрдловськ Ворошиловградської (нині Луганської) області. Вся Україна опинилася під німецькою окупацією.

1. У чому полягав план «Барбаросса»? Що таке бліцкриг?

2. Коли розпочалася німецько-радянська війна?

3. Назвіть тривалість оборони Києва, Одеси, Севастополя.

Мовою джерела. Військовий кореспондент Є. Петров про оборону Севастополя:

«Немає більше Севастополя з його акаціями і каштанами, чистенькими вулицями, парками, невеличкими світлими будинками... Він зруйнований. Але є інший Севастополь... Зараз це місто моряків і червоноармійців, з яких просто неможливо когось виділити, оскільки всі вони герої».

1. Продовжте речення. Бути патріотом — це... .

3. Мобілізаційні заходи. Злочини комуністичного тоталітарного режиму.

Війна з Німеччиною вимагала від радянської влади рішучих заходів. 30 червня 1941 р. було створено Державний комітет оборони (ДКО), якому передали всю повноту влади в СРСР. Завданням ДКО було визначено всебічне використання матеріальних, духовних та військових можливостей країни для досягнення перемоги над ворогом. Тож було активізовано мобілізацію людських і матеріально-технічних ресурсів, тобто переведено всі галузі народного господарства на воєнний стан та збільшено призов військовозобов’язаних у діючу армію. На хвилі патріотичного піднесення багато людей добровільно вступали до її лав. Чимало громадян, які за віком чи за станом здоров’я не могли воювати у регулярній армії, записувалися до народного ополчення. їх долучали до будівництва оборонних споруд, охорони стратегічних об’єктів, а інколи — до участі у бойових діях. Із жителів прифронтових територій створювали винищувальні групи для попередження диверсій з боку ворога. Якщо раніше населення навчалося цивільній обороні, то з початком війни — військовій справі. Жінки обов’язково проходили курси санітарок. Промислові підприємства перебудовували на випуск військової техніки і зброї. На виробництві працювали пенсіонери, жінки, а подекуди й діти. У липні-серпні 1941 р. на підконтрольних територіях жнивували швидкими темпами, щоб забезпечити армію хлібом.

Жертви НКВС. Львів, тюрма на Лонцького, червень 1941 р.

Наступ німецьких військ призвів до евакуації — вивезення населення, а також матеріальних засобів із місцевостей, що перебували під загрозою нападу, вглиб СРСР. Перевозили у Росію, Казахстан, Узбекистан, Киргизію, Таджикистан, Туркменію. З України евакуювали найбільші підприємства, державні установи, заклади культури й освіти, науково-дослідні установи, музеї, архіви, майно багатьох колгоспів і радгоспів, зокрема трактори, худобу, зерно. Усе, що не вивезли, — підлягало знищенню, щоб не дісталося ворогу. Такий прийом називають «тактикою випаленої землі». Руйнували промислові підприємства, шляхи сполучення, насамперед мости й залізниці, запаси продовольства, затоплювали шахти. Зокрема, після краху оборони Києва у вересні 1941 р. диверсанти НКВС зруйнували 324 старовинні будинки. Тисячі киян загинули, 50 тисяч залишилися без даху над головою.

Водночас радянська влада руйнувала і людські долі. Було здійснено попереджувальні арешти можливих ворогів, які перейдуть на сторону ОУН при приході німців. їм інкримінували антирадянську націоналістичну діяльність та етапували за межі України. Жертвами сталінського терору стали українські громадські діячі. Академік Агатангел Кримський помер у лазареті Кустанайської в’язниці (Казахстан). Коли виникла загроза німецького оточення, поета Володимира Свідзінського разом з іншими арештантами заживо спалили у хліві. Філолога Кирила Студинського та педагога Петра Франка розстріляли по дорозі до Уфи (Росія). Після початку німецько-радянської війни тюрми, що були переповнені політичними в’язнями, стали проблемою, особливо — у прифронтовій зоні. Перед відступом органи НКВС знищили українських в’язнів, котрих утримували у тюрмах Львова, Тернополя, Дубна, Рівного, Луцька, Золочева, Києва, Харкова та інших міст. Лише упродовж кінця червня — початку липня 1941 р. жертвами злочинних дій влади стали 24 тис. політичних в’язнів. Більшості з них інкримінували контрреволюційну діяльність. Це були патріотично налаштована молодь, активісти ОУН, священики, інтелігенція. Розстріли в’язнів почалися першого ж дня війни. За кілька днів радянська влада знищила 30-35 тис. людей. Наймасовіша страта відбулась у в’язниці Луцька 23 червня 1941 р. Тому в наш час щороку 23 червня вшановуємо пам’ять жертв розстрілів у тюрмах Західної України. Масові вбивства в’язнів, які здійснили органи НКВС, вважаються одним з найбільших злочинів комуністичного тоталітарного режиму - злочином проти людяності, виправдання якому немає.

1. Які мобілізаційні заходи здійснила радянська влада?

2. З якою метою проводили евакуацію? Чому застосовували «тактику спаленої землі»?

3. Хто насамперед став жертвою сталінського тоталітарного режиму під час війни?

Мовою джерела. Зі спогадів Миколи Куделі, який вижив під час розстрілів у Луцькій тюрмі:

«Я ... підбігаю до муру, піднімаюся по дошці вслід за якимсь хлопцем, але його скошує куля і він мертвий падає на мене. Ми обидва летимо вниз. ... Я ще встиг піднятися, відбігти кілька кроків з нахиленою головою вниз від свистячих куль. Упав. Притих. Чую, як на мене навалюються трупи розстріляних в'язнів. Один накрив мою голову животом. Його кров потекла на моє обличчя. Потому знову — трупи, трупи, трупи...»

1. Чому НКВС розстрілювала політичних в’язнів?

2. Які почуття у вас викликають спогади та фото у тексті пункту?

Фотофакт

18 серпня 1941 р. радянські військові підірвали Дніпровську ГЕС. Унаслідок вибуху 20 т толу виникла пробоїна завдовжки близько 150 м, крізь яку ринула вниз багатометрова хвиля води, спричиняючи руйнування й загибель людей, що перебували в береговій зоні. У зону затоплення потрапило 450 тис. людей. Жертви серед військових і мирного населення оцінюються у 10-12 тис. осіб.

1. Який прийом застосувала відступаюча Червона армія?

2. Чи є, на вашу думку, підрив Дніпровської ГЕС воєнним злочином?

Коли в Україні тривала танкова битва в районі Луцьк-Рівне-Дубно-Броди, ...

Фінляндія та Угорщина як союзники Німеччини оголосили війну Радянському Союзу.

Дніпровська ГЕС після підриву Червоною армією

Знищення в’язнів у Луцькій тюрмі. 70 років бійні НКВС: http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/07/20/46167/

Документальний фільм «Оборона Києва»: https://www.youtube.com/watch?v=ajqlzIGI_pE

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

- 22 червня 1941 р. — початок німецько-радянської війни;

- 23-29 червня 1941 р. — танкова битва в районі Луцьк-Рівне-Дубно-Броди;

- 30 червня 1941 р. — створення Державного комітету оборони СРСР;

- 7 липня-19 вересня 1941 р. — оборона Києва;

- 5 серпня-16 жовтня 1941 р. — оборона Одеси;

- 30 жовтня 1941 р. — 4 липня 1942 р. — оборона Севастополя;

- 22 липня 1942 р. — Україну окупували німецькі війська.

2. Поясніть значення понять: мобілізація, евакуація, план «Барбаросса», бліцкриг, воєнний злочин, «тактика випаленої землі».

3. Підготуйте повідомлення «Героїчна оборона України під час німецько-радянської війни».

4. Підберіть докази того, що СРСР готувався до наступальної війни, а не до оборонної.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно