§ 24. ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНІ РЕАЛІЇ УСРР

1. Формування тоталітарного комуністичного режиму

Які політичні сили були зацікавлені в тоталітарному режимі? Чому? Якими методами вони зміцнювали цей режим у радянській державі?

Лідери більшовицької партії, розгортаючи будівництво соціалізму, декларували необхідність утвердження диктатури пролетаріату, яку вони представляли знаряддям боротьби трудящих проти контрреволюційних елементів. Водночас комуністичне керівництво вважало більшовицьку партію виразником інтересів пролетаріату і згодом здійснило підміну диктатури пролетаріату диктатурою партії більшовиків. В основу організаційної побудови партії покладався принцип підпорядкування нижчих структур вищим, що забезпечувало абсолютний контроль верхівки над усією партією. Жорсткий централізм та одноосібна влада вождя визначили основу тоталітарного комуністичного режиму в СРСР.

Під впливом таких змін відбувалася трансформація у свідомості суспільства радянських республік. Значна кількість населення з ентузіазмом долучилася до будівництва соціалізму. Ці люди позитивно ставилися до радянської ідеології. Водночас у суспільстві поширювалася сліпа віра у вождів, що ґрунтувалася на низькому рівні політичної й загальної культури населення. Головною фігурою серед вождів вважали Й. Сталіна, ім’я якого не сходило зі сторінок газет і супроводжувалося епітетами: геніальний, мудрий та ін., що зрештою породило його культ особи.

Культ особи — надмірне звеличення певної особи аж до її обожнювання, перебільшення її ролі та заслуг в історії.

Формуючи громадську думку, влада відстежувала настрої суспільства. Окрім органів внутрішніх справ, до цього залучали партійні, комсомольські організації та інші структури. Вони інформували керівництво про ситуацію в колективах, доповідали про вжиті дисциплінарні заходи щодо своїх підлеглих, які виявляли незадоволення. Влада заохочувала добровільних інформаторів, які писали доноси на своїх колег, сусідів, керівників. Дописувачів заохочували матеріально й морально. Вони набували у власних очах статусу народних контролерів, пильних і небайдужих громадян. Окрім того, інформатори намагалися «злитися» з владою й убезпечити себе в умовах тоталітаризму. Влада створювала в суспільстві атмосферу страху, недовіри та підозри. Майже 90 % політичних в’язнів стали жертвами доносів. Доносительство деформувало свідомість людей. Це відбувалося з тими, хто доносив на співгромадян, з тими, хто став жертвою інформаторів, і навіть з тими людьми, які не доносили, але й не захищали безвинно постраждалих.

Лише окремі люди, незважаючи на масову деформацію свідомості радянського суспільства, намагалися критично оцінювати події. Свою незгоду з політикою тоталітарного режиму громадяни висловлювали по-різному, зокрема і зверталися до вищих органів державної влади з відкритими листами, у яких прагнули відстояти права людей.

Як оцінює автор листа нововведення влади задля зміцнення трудової дисципліни? Що об'єднує обидва джерела? Поясніть свою думку.

З листа С. Сокман до радянського керівництва від 28 січня 1939 р.

Тільки налагодивши транспорт, можна переходити до такого жорсткого заходу, як звільнення за прогул кожного, хто запізнився на 20 хвилин. Усіх охопила паніка, страх спізнитися. Виходять на годину, на дві раніше, штурмують трамваї, одна думка — «не спізнитися». Яка може бути продуктивність працівника після такого «авралу»? Хіба паніка, страх може стати стимулом до зміцнення труддисципліни?

Зі спогадів очевидця про радянські вибори 1936 р.

Чимало виборців перекреслювали усіх кандидатів. У Надригайлівському районі після розкриття урн виявили на бюлетенях написи: «Хай живуть демократи, що боряться з комуністами», «Буде час, коли настане кінець комуністам», «Хай буде проклятий паразит Сталін і вся його свора, що так іздіваються над народом».

2. Політичні процеси 1920 — початку 1930-х рр.

Які були причини, суть і вияви політичних процесів 1920 - початку 1930-х рр.?

Наприкінці 20-х років комуністичний режим розпочав новий етап боротьби проти власного народу. Цьому передувало ухвалення в 1927 р. нового Кримінального кодексу УСРР. У ньому кількість злочинів, за які передбачалася смертна кара, зросла майже вдвічі порівняно з попередньою редакцією. З’явилася сумнозвісна 54 стаття Кримінального кодексу, що передбачала визнання засудженого «ворогом трудящих». Уперше встановлювалася відповідальність за недонесення про державний злочин. Кодекс установив нижню межу віку кримінального покарання — 12 років. Державне керівництво вважало, що шляхом покарань, посиленням репресій можна швидко та ефективно розв’язати будь-яке завдання.

Терор охопив усі верстви населення. Першим гучним політичним процесом стала «Шахтинська справа», що розгорнулась у травні—липні 1928 р. в Москві. Підсудними стали 53 інженерно-технічні працівники вугільної промисловості. їх звинуватили у приналежності до контрреволюційної організації, що начебто діяла в Шахтинському та інших районах України й Росії і мала на меті зруйнувати вугільну промисловість Донбасу, аби зірвати індустріалізацію в СРСР. Процес над «шкідниками», на яких переклали прорахунки влади, мав відволікати громадськість від негараздів форсованої індустріалізації. За вироком суду 11 обвинувачених розстріляли, решта — одержали різні терміни позбавлення волі.

Чим Л. Каганович пояснює політичний характер цієї справи? Чи вважаєте ви його аргументацію переконливою, чому? Чому ця справа була розгорнута саме в 1928 р.?

З доповіді Лазара Кагановича «Про економічну контрреволюцію та загальнополітичні завдання парторганізацій» на об’єднаному пленумі ЦК і ЦКК КП(б)У (12-16 березня 1928 р.)

До сих пір, говорячи про зловживання в економіці, ми мали на увазі безгосподарність, як з корисливою метою, так і внаслідок невміння працювати. Нове у Шахтинській справі у тім, що вона має політичний контрреволюційний характер, це наслідок роботи шпигунських елементів, якщо не зв’язаних з виявленою економічною контрреволюційною організацією, то у всякому випадку зв’язаних з іншими антирадянськими організаціями.

У березні-квітні 1930 р. в Харкові було ініційовано масштабний процес над 45 діячами української науки та культури, духовенства, керівниками промисловості. Українську еліту звинуватили в приналежності до контрреволюційної організації — «Спілки визволення України (СВУ)», що нібито готувала повалення радянської влади і встановлення військово-фашистської диктатури.

Хід судового процесу висвітлювали в засобах масової інформації упереджено і спрямовували на формування негативного ставлення громадськості до заарештованих.

Чому судовий процес нагадував свідкам театр? Про що свідчить, на вашу думку, такий характер процесу?

Зі спогадів людей, які були присутні на процесі СВУ в Харківському оперному театрі

Підсудних привозили з тюрми не в «чорних воронах», а в звичайних автобусах, ніби на прогулянку. В перервах підсудним підносили чай з тістечками. Організатори явно перегравали свою роль. І признання, і театральні солодощі — все належало до заздалегідь розробленого ритуалу, і підсудні мали коритися йому.

Унаслідок фальсифікації документів і нечуваного в юридичній практиці насильства над заарештованими, більшість підсудних визнали винними й ув’язнили на термін від 3 до 10 років. Серед осуджених були 2 академіки, 11 професорів, 2 письменники, учителі, юристи, священики. Проте наприкінці 30-х років (коли репресії набули масового характеру) 13 осіб із 45, що проходили за справою СВУ, були знову заарештовані, а згодом і розстріляні.

3. Масові репресії та Великий терор

Якими були причини масових репресій в Україні? Хто став їх жертвами? До яких наслідків призвели репресії?

Комуністичний тоталітарний режим, розгорнувши репресії проти української національно свідомої інтелігенції, на цьому не зупинився. Згодом він покарав і тих, хто виборював радянську владу в Україні. Авторитетні партійці виявилися не потрібні Й. Сталіну в умовах тоталітаризму. Серед них були і політичні лідери, віддані комуністичній ідеї, зокрема, Юрій Коцюбинський, учасник жовтневого перевороту в Петрограді, організатор Українського червоного козацтва, заступник голови Раднаркому УСРР, старший син відомого українського письменника Михайла Коцюбинського; колишній перший секретар ЦК КП(б)У Еммануїл Квірінг; Християн Раковський, який у минулому очолював Раднарком УСРР. Й. Сталін фактично розгромив ЦК КП(б)У. Рядові члени партії та партійне керівництво декілька разів піддавалися «чисткам», унаслідок яких значна кількість українських комуністів не тільки були «вичищені» з членів партії, а й репресовані. Суспільство охопив Великий терор.

Наприкінці 1937 — на початку 1938 р. почалося знищення вищого державного керівництва. На початку червня 1938 р. 17 наркомів УРСР були заарештовані й розстріляні.

Не обминула хвиля репресій і військових. Були заарештовані й розстріляні командувач Київського військового округу Й. Якір, командувач Харківського військового округу І. Дубовий та ін. В Україні безпідставно підпали під репресії сотні командирів і політпрацівників.

У 1938 р. Політбюро ЦК ВКП(б) встановило для України квоту на репресії в 6 тис. жертв, але керівництво КП(б)У на чолі з М. Хрущовим звернулося до Москви з проханням збільшити цей ліміт на 30 тис. осіб.

Великий терор — пік масових сталінських репресій в СРСР (1937-1938 рр.).

Порівняйте зміст двох документів. Як вони характеризують М. Хрущова та суспільно-політичне життя того часу загалом? Поясніть свою думку.

Зі спогадів Микити Хрущова про становище в Україні на момент його вступу на пост першого секретаря ЦК КП(б)У

Україною наче Мамай пройшов. Не було ні секретарів обкомів партії, ні голів облвиконкомів. Навіть секретаря Київського міськкому не було.

З редакційної статті журналу ЦК КП(б)У «Більшовик України», присвяченої XIV з’їзду КП(б)У 1938 р.

Нещадне викорчовування ворогів — троцькістів, бухарінців, буржуазних націоналістів і іншої шпигунської погані — розпочалося лише після того, як ЦК ВКП(б) надіслав на Україну для керівництва ЦК КП(б)У стійкого більшовика — сталінця Микиту Сергійовича Хрущова.

Органи виконання покарань працювали на межі своїх можливостей, в’язниці були переповнені. Тілами розстріляних заповнювалися рови в Биківні під Києвом, на Ритченковому полі під Донецьком, у Сучій балці під Луганськом та інших місцях України.

Жертвами терору, вчиненого Й. Сталіним та його поплічниками, стали десятки мільйонів людей. За даними перепису 1926 і 1939 рр., населення радянської України зменшилося із 31 до 28 мільйонів.

4. Конституція УРСР 1937 р.

Які основні положення Конституції УРСР? Чи був справжнім демократизм державно-політичного життя, проголошений Конституцією? Доведіть.

У середині 30-х років партійне й радянське керівництво вирішило оновити Основний Закон держави на «демократичних» засадах. У грудні 1936 р. було ухвалено нову Конституцію СРСР. За її принципами розробляли конституції союзних республік. Конституція УРСР була прийнята 30 січня 1937 р. Вона проголосила новий порядок означень у назві держави — Українська Радянська Соціалістична Республіка (УРСР). Більшість положень Конституції справді написані з демократичних позицій, але їх було неможливо реалізувати в умовах тоталітаризму.

Україну декларували як «соціалістичну державу робітників і селян», де політична влада належала Радам депутатів трудящих. Економічною основою УРСР визнавали соціалістичну систему господарювання, а власність на знаряддя й засоби виробництва могла бути лише державною або кооперативно-колгоспною.

У Конституції УРСР наголошено, що Україна «добровільно» об’єдналася з іншими «рівноправними» республіками в СРСР. Вона, які решта республік, «має право» виходу із союзної держави. Проте ці положення були відірвані від реального життя, республіки не мали механізму виходу зі складу СРСР.

Вищим органом державної влади УРСР визначали Верховну Раду, яку обирали на чотири роки. Вона проголошувалась єдиним законодавчим органом УРСР. Верховна Рада утворювала уряд — Раднарком УРСР, якому належала вища виконавча влада. Місцевими органами влади були в областях, округах, районах, містах і селах ради депутатів трудящих, що їх «обирали» громадяни раз на два роки.

Система виборів депутатів різних рівнів формально мала демократичний вигляд, але вона була безальтернативною. На одне депутатське місце висували (як правило, партійні органи) одну особу.

Нова Конституція проголосила також недоторканність особи й житла, таємницю листування, свободу слова, друку, зборів. Але реальна практика сталінізму перекреслювала демократизм Конституції УРСР.

Сталінізм — сукупність теоретичних поглядів Й. Сталіна і практичних дій з їх реалізації методом масового терору.

Не захищала Конституція УРСР і національні права українців. Влада почала переслідування національно свідомих громадян, звинувачуючи їх у націоналізмі. Зазнали утисків і національні меншини. У 1939 р. влада ліквідувала національні райони та національні сільські ради.

У 30-ті роки простежується паралельне оформлення й існування двох структур влади: офіційної в особі рад і неофіційної — вищого партійного керівництва й силових структур. Центральне місце в політичній системі радянського суспільства посідала Комуністична партія, єдина в СРСР політична партія, від імені якої впорядковувались усі процеси суспільного життя. На основі керівного принципу будови партії — «демократичного централізму» (підпорядкованість нижчих інстанцій вищим) було побудовано соціальну піраміду, з верхівкою в політбюро ЦК, що стала носієм абсолютної влади. Отже, компартійна диктатура мала олігархічну природу. Суспільство потрапило в цілковиту політичну й економічну залежність від компартійно-радянської олігархії. Утворився тоталітарний лад.

Одночасно існували і два види законодавства: показове у формі Конституції, кодексів, законів, постанов і фактично діюче — підзаконні укази, інструкції, таємні листи, директиви. Тіньова структура влади й підзаконні акти мали вирішальний вплив на суспільство. Стійкого характеру набула тенденція до політизації правової системи УРСР.

ПЕРЕВІРТЕ СЕВЕ

1 Якими були причини масових репресій в УСРР?

2. 3 якою метою здійснювали політичні процеси у 20-30-х роках в УСРР?

3. Які чинники сприяли розгортанню Великого терору в 30-ті роки?

4. Про що свідчать місця масових поховань жертв тоталітаризму?

5. За якими принципами було розроблено Конституцію УРСР 1937 р.?

6. Якою була природа комуністичного тоталітарного режиму?

7. Опишіть особливості тоталітарного режиму в радянській Україні.

8. Схарактеризуйте суперечності між дійсним і визначеним Конституцією 1937 р. державно-політичним статусом УРСР.

9. Поясніть взаємозалежність між установленням єдиновладдя Й. Сталіна й утвердженням однопартійності.

10. За новою Конституцією, порівняно з попередньою, замість багатоступеневих виборів вводили прямі, ліквідували осіб (представників експлуататорських верств), яких раніше виключали з політичного життя, селяни одержали рівні з робітниками права. Як ви думаєте, чому були внесені такі зміни? Чи можемо ми вважати їх проявом поглиблення демократизму державно-політичного устрою України? Чому?

11. Сучасний український історик О. Бойко пише: «Масові репресії, що набули в 20-30-х роках різних форм... були важливою умовою функціонування тоталітарного режиму, оскільки вони у політичній сфері придушували опозиційні сили, нейтралізували потенційних противників системи, блокували розвиток громадянського суспільства, давали змогу майже повністю контролювати розвиток суспільних процесів...». Чи погоджуєтеся виз йото висновками? Аргументуйте свою думку конкретними фактами.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно