§ 30-31. ПОЧАТОК ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ТА ЗМІНА КОРДОНІВ УКРАЇНИ

1. Українське питання в міжнародній політиці напередодні війни

У чому полягала сутність «українського питання» напередодні війни? Як це могло позначитись на подальшій долі українського населення?

Напередодні Другої світової війни етнічні українські землі були у складі п’яти держав. Це стало одним із дестабілізуючих чинників політичного життя тодішньої Європи, перетворюючи «українське питання» на клубок суперечностей у міжнародних стосунках.

Зацікавлені в українських землях були не тільки держави, що межували з ними, а й ті, що не мали безпосередніх кордонів з Україною. На той час існувало три групи країн, які намагалися долучитися до упорядкування українських територій. Перша група — Англія, Франція, США. Ці країни не володіли українськими землями, але вважалися лідерами світової політики. «Українське питання» цікавило їх у площині збереження наявних кордонів, визначених ними за Версальсько-Вашингтонськими домовленостями.

Другу групу представляла насамперед Німеччина. Вона не володіла українськими землями, проте мала масштабні плани щодо їх захоплення та використання. Зокрема, ідеолог нацистської партії А. Розенберг опублікував працю «Україна — вузол світової політики», а А. Гітлер, виступаючи на з’їзді нацистської партії в 1936 р., наголошував, що якби завоювати Україну, Урал і Сибір, то «кожна німецька домогосподарка відчула б, наскільки її життя стало легшим». Керівництво райху прагнуло захопити українські землі не тільки з метою підвищити життєвий рівень німецького населення, а насамперед, щоб забезпечити Німеччину ресурсами у війні за світове панування. Лідери райху планували використовувати українські землі і як плацдарм для майбутнього виходу в райони Закавказзя та Близького Сходу, до родовищ нафти. Окрім того, А. Гітлер розглядав Україну як територію, котрою можна розраховуватися із союзниками у «східному поході». Угорщині нацисти обіцяли Закарпаття, а Румунії — Бессарабію, Північну Буковину з південними районами України.

До третьої групи входили СРСР, Польща, Румунія, Чехо-Словаччина, Угорщина. Ці держави володіли українськими територіями і планували приєднати нові українські землі. Найбільш впливовою державою в цій групі був СРСР, його керівництво заявляло про необхідність об’єднання всіх українських територій у складі УРСР.

Драматизм ситуації полягав у тому, що український народ самостійно не міг вирішувати власну долю. У цей час все залежало від балансу інтересів великих держав і від співвідношення сил, які могли ці інтереси захистити.

2. Радянсько-німецькі договори 1939 р.

Якими були наслідки договорів для задіяних у них сторін?

Лідери Німеччини розуміли, що СРСР, маючи інтереси в Західній Україні, не допустить, щоб цей плацдарм зайняли німецькі війська й перетворили його на засіб тиску на Радянський Союз. Розглядаючи війну з Польщею як прелюдію до агресії проти Франції та Англії, керівництво Німеччини вирішило, що настав час для тимчасового союзу із СРСР.

Радянське керівництво вважало міжнародне становище своєї країни несприятливим для конфлікту з Німеччиною, що й зумовило зближення Москви з Берліном. Але поступатися своїми інтересами СРСР не збирався. Обговорюючи майбутній договір, радянське керівництво висунуло Німеччині вимоги про визнання інтересів СРСР на Балтиці, у Південно-Східній Європі та відмову від планів створення «Великої України». Тож лише задоволення цих вимог відкривало шлях до укладання договору.

23 серпня 1939 р. в Москві міністри іноземних справ В. Молотов і Й. Ріббентроп підписали договір про ненапад між СРСР і Німеччиною терміном на 10 років. Крім цього, було підписано й таємний протокол, де містилися положення, що стосувалися українських земель й означали відмову Німеччини від претензій щодо України.

Які події ілюструє фотодокумент? Яким є настрій представників обох сторін під час підписання договору? Чому?

Й. Сталін, Й. Ріббентроп (стоять другий, третій праворуч), у військовій формі — начальник Генштабу СРСР Б. Шапошніков і В. Молотов (сидить) під час підписання договору про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом (Москва, 23 серпня 1939 р.)

Пакт — міжнародний договір, який має велике політичне значення.

Фактично А. Гітлер і Й. Сталін, давши згоду на підписання «пакту Молотова — Ріббентропа», за яким розподілялася Польща, ініціювали Другу світову війну. Радянсько-німецький договір був орієнтований не на зміцнення гарантій миру в Європі, а на задоволення геополітичних інтересів двох тоталітарних держав. Для України його наслідки були неоднозначними. З одного боку, він сприяв єднанню її земель у складі радянської держави, з другого — мав на меті реалізацію інтересів сталінського тоталітарного режиму, що прагнув поширити свою владу на нові території.

Про які домовленості між СРСР і Німеччиною йдеться в цьому протоколі? Знайдіть на карті № 8 згадані території. Якби думаєте, чому цей документ потребував «суворої таємниці»?

З таємного додаткового протоколу до договору про ненапад між Німеччиною та СРСР (23 серпня 1939 р.)

...2. У разі територіально-політичного переоблаштування областей, що входять до Польської держави, межа інтересів Німеччини та СРСР пролягатиме лінією рік Нарев, Вісла і Сян. Питання збереження Польської держави та які будуть її кордони, може бути з’ясовано у подальшому. Уряди вирішать це питання в порядку дружньої обопільної згоди.

3. Стосовно південного сходу Європи, з Радянської сторони підкреслюється зацікавленість СРСР у Бессарабії. З Німецької сторони заявляється про ЇЇ незацікавленість у цих областях.

4. Протокол зберігатиметься обома сторонами в суворій таємниці.

3. Початок Другої світової війни та окупація Червоною армією Західної України

Якими подіями розпочалась Друга світова війна для України? Чому окупацію Західної України Червона армія здійснювала військами новоствореного Українського фронту?

1 вересня 1939 р. Німеччина напала на Польщу. Велика Британія та Франція, маючи союзні договори з Польщею, стали на її захист й оголосили війну Німеччині. Так почалася Друга світова війна. Того ж дня війна почалася й для українців. Адже чимало їх служили в лавах Польської армії і боронили Польщу. Варто взяти до уваги й те, що німецька авіація в перший день війни здійснила бомбардування Львова та інших міст Західної України.

Події розгорталися за сценарієм, визначеним таємним протоколом до «пакту Молотова — Ріббентропа». Польська армія не змогла стримати наступ німецьких дивізій і почала відступати на Схід. Радянське керівництво (враховуючи домовленості з А. Гітлером, але витримавши паузу, аби Німеччина набула статус країни-агресора) 17 вересня віддало наказ Червоній армії перейти польський кордон і захопити територію Західної України.

Країна-агресор — за міжнародним правом це країна, що першою застосовує збройну силу проти іншої держави, здійснюючи тим самим агресію.

Хоча СРСР і вступив у війну з двотижневим інтервалом після Німеччини, він діяв на боці нацистів як їхній союзник і відповідно теж став агресором.

Вторгнення Червоної армії виявилось несподіваним для поляків. Уночі, коли радянські війська спеціально створеного для цих дій Українського фронту просувалися Західною Україною, польський посол у Москві був викликаний у Кремль, де йому вручили ноту уряду СРСР.

Про що повідомляє уряд СРСР Польщу? Чим він пояснює свої дії? Чи можемо ми довіряти таким поясненням? Чому?

З ноти уряду СРСР, врученої польському послу в Москві 17 вересня 1939 р.

Війна виявила неспроможність Польської держави. Протягом 10 днів воєнних операцій Польща втратила всі промислові райони.

Радянський уряд не може байдуже ставитися до того, щоб єдинокровні українці (...), які проживають на території Польщі, кинуті напризволяще, залишилися беззахисними. Зважаючи на обстановку, радянський уряд розпорядився командуванню Червоної армії дати наказ військам перейти кордон і взяти під захист населення Західної України.

У поході на Польщу СРСР задіяв близько 1 млн червоноармійців. Командування пояснювало їм бойове завдання по-різному: від «братської допомоги» робітникам і селянам Західної України в боротьбі проти польських панів — до «захисту західноукраїнських земель від німців». Керівництво СРСР радило командирам Червоної армії не вступати у відкриті бої з польськими військами, а схиляти їх до припинення опору. Із цією метою було розгорнуто масштабну агітаційну роботу. Над польськими військовими частинами з радянських літаків розкидали листівки відповідного змісту.

Поляки не планували воювати на два фронти. Після переходу радянськими військами польського кордону армія Польщі продовжувала чинити опір німцям, але проти Червоної армії не було створено фронту. За таких умов Червона армія швидко просувалася вперед: уже 17 вересня були захоплені Тернопіль, Збараж, Рівне, 18 вересня — Луцьк, Станіслав, Галич.

У жовтні 1939 р. радянські війська взяли в полон 304 тис. польських вояків. Польських солдатів української національності відпускали по домівках, а поляків відправляли до спеціально створених таборів.

З перших днів окупації західноукраїнської території Червона армія намагалася не кривдити місцеве населення, маючи інструкції з центру: «Уникайте конфіскації продовольства в населення. Необхідне купуйте в населення за радянські рублі, пояснюючи, що курс рубля дорівнює злотому. Арешти духовних осіб не проводити».

Проте українське населення насторожувало зближення тоталітарних режимів СРСР і Німеччини, зокрема підписаний між ними 28 вересня 1939 р. договір про дружбу та кордони, що також мав таємний додатковий протокол. Більшість території Західної України була захоплена СРСР (окрім Лемківщини, Посяння, Холмщини й Підляшшя, що опинилися під німецькою окупацією).

Значна частина населення Західної України доброзичливо поставилася до приходу радянських військ. Вийшли з підпілля і включилися у створення нових органів влади комуністи. Народні Збори Західної України у Львові проголосили встановлення радянської влади в краї. Окрім того, делегати ухвалили декларацію про конфіскацію поміщицьких земель, про націоналізацію банків і великої промисловості.

Які події зафіксовано у фотодокументі? Як ви вважаєте, чого добивались Народні Збори від Верховної Ради УРСР? Що мав підкреслювати гігантський розмір оформлення «Подання»? Яке враження на вас справляє це дійство?

Делегація Західної України на III позачерговій сесії Верховної Ради УРСР (Київ, 1939 р.)

Як пояснюються причини встановлення радянської влади? Який статус одержала Західна Україна за законом? Яке значення, на вашу думку, мала ця подія в історії України?

З Декларації Народних Зборів Західної України про державну владу в Західній Україні від 27 жовтня 1939 р.

Виявляючи волю народу Західної України, йдучи за прикладом Радянського Союзу, Українські Народні Збори проголосили встановлення радянської влади на території Західної України. Віднині влада в Західній Україні належить трудящим міста і села в особі Рад делегатів трудящих.

Із закону Верховної Ради УРСР про возз’єднання Західної України з Українською Радянською Соціалістичною Республікою (15 листопада 1939 р.)

Верховна Рада УРСР постановляє:

1. Вітати... постанову Верховної Ради СРСР від 1 листопада 1939 р. про включення Західної України до складу Радянського Союзу.

2. Прийняти Західну Україну до складу УРСР і возз’єднати великий український народ в єдиній українській державі.

3. Доручити Президії Верховної Ради УРСР призначити день виборів депутатів... від Західної України.

4. Доручити Президії визначити адміністративний поділ областей і районів Західної України.

Про які події розповідає плакат, уміщений на наступній сторінці?

Після окупації Західної України керівництво СРСР поставило перед Румунією питання про передачу Радянському Союзу Бессарабії та Північної Буковини. Це збентежило уряд Румунії та змусило шукати підтримки в А. Гітлера. Проте Німеччина була зв’язана «пактом Молотова — Ріббентропа», і на запит Бухареста, як вона діятиме в разі «агресії радянської Росії проти Румунії», Ріббентроп відповів, що «ця проблема Німеччину не цікавить, вона має хвилювати тільки румунський уряд».

Водночас Берлін запевнив, що ця «поступка» матиме тимчасовий характер і Німеччина допоможе не тільки повернути втрачену територію, а й завоювати нові.

У червні 1940 р. Румунія погодилась віддати СРСР Бессарабію та Північну Буковину.

Червона армія перейшла Дністер і окупувала цю територію. Керівництво СРСР скерувало сюди понад 5 тис. партійців, державних службовців та господарників, які мали зміцнити прорадянські настрої у краї. 2 серпня 1940 р. Верховна Рада СРСР приєднала Північну Буковину й Південну Бессарабію до складу УРСР. З решти території Бессарабії й Молдавської АРСР утворили Молдавську РСР.

4. Радянізація західних областей України та політичні репресії

Які зміни відбулися в адміністративному поділі Західної України? Які зрушення відбулися в соціально-економічній сфері? Як ставилось населення до радянських перетворень? Якими були причини політичних репресій?

У грудні 1939 р. було здійснено адміністративний поділ Західної України і створено шість областей: Волинську, Рівненську, Львівську, Дрогобицьку, Станіславську, Тернопільську. У серпні 1940 р. з території Північної Буковини й частини Хотинського повіту Бессарабії створено Чернівецьку область, а на основі Аккерманського та Ізмаїльського повітів — Аккерманську область, яку невдовзі перейменовано в Ізмаїльську.

У місцевого українського населення деякі перетворення, запроваджені радянською владою, знаходили позитивний відгук, зокрема: націоналізація промислових і торговельних підприємств, що належали полякам і євреям; переселення міської бідноти до будинків, конфіскованих у заможних людей; розширення мережі шкіл та ін.

Особливу підтримку в аграрному краї дістала експропріація великих польських і румунських землевласників. У 1939 р. радянська влада конфіскувала й перерозподілила понад 2 млн гектарів землі та звільнила бідняцькі господарства від податків.

Не залишилася поза увагою нової влади і промисловість, яку форсовано оновлювали. Особливо помітним це було на Буковині, де відновили понад 50 підприємств, законсервованих за румунської окупації.

Відбувалися зрушення в соціально-економічному житті українського суспільства. На нових землях подолали безробіття. Це стало можливим, оскільки: по-перше, у краї зріс попит на робочі руки внаслідок реконструкції підприємств, по-друге, внаслідок вивільнення робочих місць, на яких раніше працювали поляки та румуни. Водночас чимало людей краю переселили в східні райони України. Зокрема, із Західної України з вересня 1939 р. по червень 1941 р. на підприємства Донбасу виїхало 17 тис. робітників. З Північної Буковини із серпня 1940 р. по червень 1941 р. поїхало на новобудови Східної України 14 тис. осіб.

Які запитання ви би поставили в процесі історичного аналізу цих документів? Обміняйтесь думками з однокласниками й дайте відповідь на найцікавіші запитання.

1. Селяни голосують за розподіл поміщицької землі (Західна Україна, 1940 р.)

2. Вступ Червоної армії до Буковини

3. Радянський агітаційний плакат

Утім, згодом комуністична влада, зміцнивши свої позиції, розгорнула на окупованих територіях політику радянізації.

Радянізація — насильницьке насадження норм економічного, суспільно-політичного та культурного життя, характерних для тоталітарного СРСР.

Нова влада тиснула на селян, обкладаючи їх високими податками. У 1940 р. в Західній Україні з’явилися перші колгоспи, а на середину 1941 р. було колективізовано 13 % селянських господарств.

Які заходи здійснювала радянська влада щодо селян?

З кореспонденції «Як боролося українське селянство» в газеті «Українські щоденні вісті». Львів, 23 серпня 1941 р.

Агітація була шалена. Всупереч Конституції, за якою колгоспна справа добровільна, страшили людей виселенням, арештами. Кликали до сільради і намовляли підписувати заяву. Де не вдалося організувати колгоспи, там непосильні обов’язки — возити каміння, дерево і тому подібне в часи найгарячішої роботи в полі. За невиконання ув’язнення.

Селян, які відмовлялися йти до колгоспів, переселяли до Сибіру, Поволжя, Казахстану.

Невдовзі нова влада заборонила всі партії та громадські рухи. Відчула на собі тиск й інтелігенція. Жертвами сталінізму стали адвокати, вчителі, науковці та діячі культури. Зазнали репресії і члени комуністичної партії Західної України, які сприяли становленню радянської влади в краї. Тоталітарному режимові не потрібні були місцеві комуністи, які вважали себе переможцями «в боротьбі з польською та румунською буржуазією» та претендували на роль представників радянської влади. Компартію Західної України (КПЗУ) було розпущено за звинуваченням, що начебто її керівництво захопила іноземна агентура.

Радянська влада використовувала в західноукраїнських землях такий вид покарання, як депортація, тобто примусове виселення людей, які не поділяли політику правлячого режиму. Під першу хвилю депортації 1939 р. підпали здебільшого польські осадники. Друга хвиля 1940 р. охопила переважно заможних селян. За 1939-1940 рр. із Західної України вглиб СРСР було депортовано 10 % населення краю. Окрім того, багато людей за різними звинуваченнями було ув’язнено.

У населення почали зникати ілюзії щодо «щасливого життя в СРСР». Боротьбу проти сталінського тоталітаризму в краї очолила Організація українських націоналістів (ОУН), яка нараховувала близько 20 тис. осіб.

5. Становище УРСР у 1939 — першій половині 1941 р.

Які зміни відбулися в економіці та житті населення України напередодні війни? Чим вони були зумовлені?

Зміни у промисловості й сільському господарстві спрямовували не тільки на зміцнення економіки, а й для посилення військової могутності СРСР.

Форсованими темпами будували підприємства, що працювали на потреби армії. На заводах Києва, Харкова, Одеси, Миколаєва та інших міст УРСР виробляли різні види озброєння і військову амуніцію.

Зростала чисельність Червоної армії. Упродовж січня 1939 - червня 1941 р. було сформовано 125 нових дивізій, а загальна чисельність військ становила майже 5 млн осіб. Значну увагу приділяли підготовці військовослужбовців. В УРСР зосереджувалось майже 50 % військових шкіл та училищ СРСР. Водночас командний склад Червоної армії зазнав великих втрат через політичні репресії. В УРСР було репресовано понад 15 тис. офіцерів.

Аби стимулювати трудящих до високих здобутків у праці, Верховна Рада СРСР у 1938 р. затвердила положення про звання Героя Соціалістичної Праці. Були засновані медалі «За трудову доблесть», «За трудову відзнаку». Водночас влада приділяла увагу зміцненню трудової дисципліни. До порушників запроваджували жорсткі види адміністративних покарань.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Покажіть на карті № 8 території, окуповані СРСР, і розкажіть, за яких обставин відбувався цей процес.

2. Опишіть процес радянізації нових українських територій.

3. Визначте та поясніть на прикладах поняття: пакт, радянізація, країна-агресор.

4. Чому Румунія погодилась передати Бессарабію й Північну Буковину СРСР?

5. Як змінилося соціально-економічне життя населення Західної України після приєднання цих територій до УРСР?

6. Чому радянська влада почала репресії проти компартії Західної України?

7. Розкажіть про заходи радянської влади, спрямовані на зміцнення оборони.

8. Поясніть зміст «українського питання» в міжнародній політиці напередодні Другої світової війни.

9. Схарактеризуйте наслідки радянсько-німецьких договорів для України.

10. Дайте оцінку правового статусу громадян на окупованих СРСР територіях.

11. Схарактеризуйте політичне та соціально-економічне становище УРСР напередодні німецько-радянської війни.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно