Вступ

Найбільшим викликом для старих (імперських) режимів, особливо в Центральній і Східній Європі, були національні рухи. На початку XX ст. вони переросли «свої» імперії: навіть декларуючи лояльність, мали у своїх програмах незалежницькі постулати, втілення яких на практиці означало розпад імперій. У майбутній великій війні лідери національних рухів бачили історичний шанс на здобуття державності або принаймні територіальної автономії. Одним із цих рухів був український.

У той час відбулося стрімке зростання виробництва й матеріального добробуту людей. Набули нового вигляду міста, прискорилася емансипація і зросла активність колись «мовчазних» груп: селян, робітників, жінок. Однак поряд зі словом «прогрес», яке стало одним з найуживаніших, з’явилося і зростало відчуття близького розпаду старих політичних утворень. У поліпшеному житті деяких верств суспільства залишалися величезні простори, де зберігалася дискримінація або де не було жодної надії на зміни.

Перша світова війна була результатом численних суперечностей і локальних конфліктів, які наростали від кінця XIX ст. Вона народжувалася не тільки через економічне, а й технологічне суперництво між великими європейськими державами. У руках урядів з’явилися можливості розпоряджатися величезними людськими й технічними ресурсами. За розподілом колоній стояли й світоглядні уявлення європейців про свою вищість.

ЗГАДАЙМО

1. У чому полягали особливості політичного, соціально-економічного та культурного розвитку України і світу впродовж «довгого» XIX ст.? Як ви розумієте поняття «модернізація»?

2. Яке місце в політиці російського та австро-угорського урядів на початку XX ст. відводилося українському питанню?

3. Схарактеризуйте внесок українського суспільства в загальноєвропейську культурну спадщину XIX - початку XX ст.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно