§ 62. Бойові дії в Європі в 1939—1941 рр.

МЕТА

• розповідати про перебіг бойових дій у Європі в 1939—1941 рр.

• визначати причини перемоги Німеччини

• вказувати на наслідки подій 1939—1941 рр., їхній вплив на подальший хід війни

ДАТИ

3 вересня 1939 — 10 травня 1940 р. — «дивна війна» на Західному фронті

22 червня 1940 р. — капітуляція Франції

28 жовтня 1940 р. — вступ у Другу світову війну Італії

«Дивна війна» — назва, яку використовують щодо періоду війни з 3 вересня 1939 до 10 травня 1940 р. на Західному фронті. Вона підкреслює характер ведення бойових дій у цей час, а точніше їх відсутність. Щоправда, 7 вересня 1939 р. французька армія перейшла кордон Німеччини й захопила більше десяти населених пунктів. Однак за п'ять днів бойових дій їй вдалося просунутися лише на 32 км у глиб Німеччини. 12 вересня французьке командування скасувало наступальну операцію. 16—17 вересня під час контрнаступу Німеччина повернула всі втрачені території. Французьке командування визнало становище Польщі безнадійним і продовжило укріплювати оборонну «лінію Мажіно».

3 вересня 1939 р. Англія, а згодом і Франція після марних спроб схилити А. Гітлера стати на шлях переговорів і вивести війська з території Польщі й окупованої частини Чехословаччини оголосили Німеччині війну. Проте переходити в наступ союзники не поспішали. Період війни між 3 вересня 1939 та 10 травня 1940 р. отримав назву «дивна війна», оскільки, формально оголосивши війну, жодна сторона її фактично не вела.

Французькі війська (110 дивізій), до яких почали прибувати ще й англійські дивізії, відсиджувалися за «лінією Мажіно», а німецькі — за «лінією Зігфріда» (23 дивізії). На захід від кордону Бельгії союзники споруджували нову лінію укріплень аж до самого Північного моря. Не бажаючи втягуватися в тривалі криваві бої, як це було в роки Першої світової війни, союзники розпочали блокаду Німеччини й СРСР та здійснення рейдів бомбардувальників на промислові центри Німеччини.

Одразу після розгрому Польщі А. Гітлер наказав генералам вермахту готуватися до негайного наступу на заході. Проте, навіть зібравши всі свої війська, німецька армія поступалася союзникам. Для перемоги потрібно було нестандартне рішення. І такий план було розроблено. У його основу знову було покладено стратегію «бліцкригу». На зміну модернізованому «плану Шліффена» штаб розробив план наступу через Арденнську ущелину на межі кордонів Бельгії, Люксембургу, Франції. Обійшовши «лінію Мажіно» із півночі, ударні танкові групи виходили в район Кале—Дюнкерк. Цей план («Грюн») отримав образну назву «удар серпом» — його метою було відрізати, оточити й знищити угруповання союзників на північному флангу. Далі ударні групи мали повернути на південь, вийшовши в тил частинам, що обороняли «лінію Мажіно». Реалізацію цього плану було відкладено до весни 1940 р.

У цей самий час Радянський Союз здійснив збройну агресію проти Фінляндії. Це спонукало Англію та Францію до більш рішучих дій. Прагнучи сильніше стиснути блокаду навколо Німеччини (припинити вивезення залізної руди зі Швеції через норвезький порт Нарвік і блокувати німецький флот у Балтійському морі), вони почали мінування прибережних вод Норвегії і 8 квітня спрямували туди кораблі з військами. Проте німецькі війська випередили своїх противників. 9 квітня 1940 р. Німеччина без оголошення війни напала на Данію та Норвегію (операція «Везерські навчання»). Данія одразу капітулювала, Норвегія вчинила опір агресії. Норвезька армія разом з англо-французьким експедиційним корпусом спробувала затримати просування загарбників у глиб країни. Однак у командуванні норвезькою армією активізувалися дії прихильників нацистів на чолі з колишнім військовим міністром В. Квіслінгом, а в червні 1940 р. у зв’язку із загрозливим становищем на Західному фронті у Франції десант союзників було евакуйовано до Англії. Уся територія Норвегії була окупована військами Німеччини.

Бойові дії в Норвегії, незважаючи на поразку, мали для союзників один позитивний результат: німецький флот зазнав настільки відчутних втрат, що так і не зміг відновити свої сили. Це був один із чинників, який примусив Німеччину відмовитися від десанту в Англію.

• Німецькі танки в Копенгагені (Данія). Квітень 1940 р.

• Німецькі механізовані частини рухаються через Арденни. Травень 1940 р.

• Евакуація англо-франко-бельгійських військ із Дюнкерка (операція «Динамо»), Кінець травня — початок червня 1940 р.

Після наступу німецьких військ у Данії та Норвегії урядові кола Англії остаточно зневірилися у сподіваннях знайти порозуміння з А. Гітлером. Уряд Н. Чемберлена подав у відставку. Прем’єр-міністром країни став прихильник рішучої боротьби з Німеччиною В. Черчилль.

10 травня 1940 р. німецька армія вторглася в Бельгію, Нідерланди та Люксембург. Англо-французькі війська прийшли їм на допомогу. У цей час головні сили німецьких військ завдали удару в Арденнах, які союзники вважали не придатними для дій танків. Прорвавши на цій ділянці слабку оборону, німецький танковий клин генерала Г. Гудеріана, обійшовши «лінію Мажіно», повернув на північ і 20 травня вийшов до Ла-Маншу. У районі Кале—Дюнкерк було відрізано й притиснуто до моря 40 англійських, бельгійських і французьких дивізій (близько 400 тис. осіб). Нідерланди капітулювали ще 15 травня, 28 травня склала зброю армія Бельгії. Спроби англо-французького командування організувати контрудари успіху не мали. Проте несподівано Г. Гудеріан отримав особистий наказ А. Гітлера зупинити свої війська. Це дало змогу забезпечити евакуацію солдатів та офіцерів союзників на Британські острови (операція «Динамо»).

5 червня 1940 р. німецькі війська розпочали наступ на південь. Спроби генерала Ш. де Голля організувати лінію оборони на підступах до Парижа успіху не мали. 10 червня уряд Франції переїхав до міста Бордо, а 14 червня німецька армія увійшла в Париж. Уряд Франції подав у відставку. Новий голова уряду маршал А.-Ф. Петен звернувся до німецького командування з проханням про перемир’я, яке було підписано 22 червня 1940 р. в Комп’єнському лісі.

Під впливом успіху німецьких військ війну союзникам оголосила Італія, яка прагнула взяти участь у поділі Франції. Напередодні перемир’я кордон Франції перейшли італійські збройні сили. Проте зустрівши організований опір кількох французьких дивізій, війська Б. Муссоліні не змогли просунутися хоча б трохи вперед.

У боях за Францію німецькі війська зазнали порівняно незначних втрат (27 тис. убитими, 111 тис. пораненими, 18,4 тис. зниклими безвісти).

За умовами перемир’я Франція втрачала понад 2/3 своєї території, що переходила під контроль окупаційної влади. Ельзас і Лотарингія увійшли безпосередньо до складу Третього рейху.

Маріонетковий уряд А.-Ф. Петена контролював так звану «вільну зону», що не мала виходу до Атлантики, а лише до Середземного моря. Місцем його розташування було обрано містечко Віші, від якого він успадкував свою назву — «режим Віші». А. Гітлер свідомо не пішов на повну ліквідацію французької держави. Зберігаючи її, він забезпечував собі контроль над величезною французькою колоніальною імперією та французьким флотом.

Не всі французи погодилися на капітуляцію. Центром їх об’єднання став Французький національний комітет, утворений генералом Ш. де Голлем у Лондоні. 7 серпня 1940 р. між В. Черчиллем і Ш. де Голлем було укладено угоду, яка давала можливість формувати в Англії французькі збройні сили.

• Німецькі солдати розглядають захоплені французькі танки та гармати. 1940 р.

Завдяки окупації Франції Німеччина майже вдвічі розширила промислову базу й наростила випуск продукції військового призначення. Із середини 1940 р. на військову промисловість Німеччини працювали найбільш високотехнологічні підприємства Європи.

• А.-Ф. Петен у 1942 р.

Анрі-Філіпп Петен — герой Першої світової війни, який завдав поразки німецьким військам під Верденом у 1916 р., «рятівник Франції». Проте через чверть століття він фактично здав країну Німеччині, вважаючи, що рятує її. Щоправда, значення слова «порятунок» він розумів досить своєрідно: збереження Франції за будь-яку ціну і в будь-якому вигляді; прихід комуністів гірше, ніж поразка від Німеччини.

На півдні Франції, який Німеччина не окупувала, у місті Віші встановився жорсткий авторитарний режим. Гасло «Свобода, рівність, братерство» замінили слова «Праця, сім'я, Вітчизна». Замість «Марсельєзи» гімном була пісня «Маршале, ми тут». За словами самого маршала, він правив, спираючись на трудове селянство й молодь.

У 1942 р. Німеччина окупувала вже всю Францію. Влада А.-Ф. Петена стала номінальною. Він слухняно підписував укази про депортацію єврейського населення і боротьбу з рухом Опору.

Після звільнення Франції відбувся суд. 90-річний герой Вердена мовчки вислухав звинувачення в державній зраді й смертний вирок, замінений довічним ув'язненням. Він прожив ще шість років у в'язниці на острові в Бійскайській затоці.

• Італійські танки в пустелі на кордоні Лівії та Єгипту. Вересень 1940 р.

Відчайдушним кроком Англії, що лишилася без союзників, стала операція по захопленню або знищенню французького флоту (щоб не дістався противнику). Під час проведення операції «Катапульта» 3 липня 1940 р. в портах Оран, Алжир, Александрія, Касабланка, Дакар було знищено або захоплено значну частину французького флоту. Хоча ця операція й забезпечила перевагу Англії на морі, проте вона на тривалий час зіпсувала й ускладнила відносини із Францією.

Після поразки Франції серйозну небезпеку для Великої Британії становила не лише Німеччина, а й Італія, яка мала досить значні сухопутні, військово-морські та повітряні сили.

Влітку 1940 р. італійські війська розпочали воєнні дії проти Англії у Східній Африці. Вони мали в Ефіопії 300 тис. солдатів та офіцерів проти 30 тис. англійських військ у Сомалі, Кенії та Судані. У липні Італія зайняла частину Кенії, ряд населених пунктів у Судані й захопила Британське Сомалі. Однак у Судані та Кенії їй не вдалося досягти успіху, і вона змушена була перейти до оборони. Головні сили італійське командування кинуло на захоплення Єгипту та Суецького каналу, розраховуючи встановити свій вплив на всьому Близькому Сході. У вересні 1940 р. італійські війська завдали удару з Лівії (Кіренаїка, Триполітанія) по Єгипту і просунулися в глиб країни на 90 км, але були зупинені англійською армією.

28 жовтня 1940 р., у розпал «битви за Британію», Б. Муссоліні без попередніх консультацій з А. Гітлером розпочав наступ двох своїх армій із території Албанії на Грецію, прагнучи реалізувати плани створення Середземноморської імперії. Прем’єр-міністр Греції І. Метаксас оголосив загальну мобілізацію й звернувся по допомогу до Великої Британії. Англія була стурбована становищем у Єгипті. Вона переживала не найкращі часи, але перекинула в Грецію та на острів Крит деякі сухопутні й авіаційні частини й надіслала кілька кораблів. Італійський наступ дуже швидко зазнав поразки, і грецька армія, перейшовши в контрнаступ, відкинула італійські дивізії за кордон Албанії.

• Результати бойових дій у Європі в 1939—1941 рр.

Війна в Югославії тривала лише 12 днів, ставши для Німеччини справжньою «прогулянкою». Вермахт поставив рекорд за швидкістю й безкровністю військової операції. Втрати Німеччини становили близько 150 осіб загиблими, близько 400 осіб пораненими і зниклими безвісти. У полон здалися 344 тис. осіб. Проте незабаром «прогулянка» перетворилася на тривалу партизанську війну проти окупантів.

• Німецький десант на Криті. Травень 1941 р.

• Наступ англійських військ у Північній Африці. 1941 р.

Тим часом Англія здобувала перемоги в боротьбі за Середземне море. У листопаді 1940 р. англійські торпедоносці завдали вирішального удару по головній військово-морській базі Італії Таранто. Італія одразу втратила три лінкори, а Англія отримала перевагу. Після цього італійський флот не наважувався на активні дії, а Англія змогла утримати свої бази в Гібралтарі, зокрема на острові Мальта. У січні—травні 1941 р. англійські війська вигнали італійські війська із Британського Сомалі, Кенії, Судану, Ефіопії. На початку лютого 1941 р. раптовим контрударом англійська армія оточила італійські війська в Єгипті та оволоділа Кіренаїкою. Італійські війська були повністю деморалізовані й ледве стримували наступ Великої Британії у Триполітанії. Таким чином, плани Б. Муссоліні створити Середземноморську імперію зазнали поразки.

У січні 1941 р. А. Гітлер мав намір надати Б. Муссоліні допомогу в Греції. Проте втягуватися у війну на Балканах напередодні війни із СРСР він не бажав. У вирішенні цієї справи він покладався на дипломатію. А. Гітлер прагнув використати територію Болгарії для розгортання німецьких військ і подальшого удару по Греції. Однак уряд Болгарії не поспішав погоджуватися на це. Тоді А. Гітлер вдався до дипломатичних маневрів, підписавши 25 березня 1941 р. із Югославією договір про приєднання до Антикомінтернівського пакту, а також до Троїстої угоди. Проте патріотично налаштовані югославські офіцери на чолі з генералом Д. Симовичем здійснили державний переворот і звернулися з проханням до Москви підписати в Белграді договір про взаємодопомогу, що й було зроблено 5 квітня 1941 р. У відповідь на це німецькі війська напали на Югославію («операція Маріта»). Спільно з ними діяли армії Болгарії та Угорщини, до агресії проти Югославії приєдналася Італія. Лідер хорватських усташів А. Павелич оголосив про утворення Незалежної Хорватської держави (НХД), що згодом приєдналася до держав «осі Берлін—Рим—Токіо». Королівство Югославія припинило своє існування.

Німецька армія без затримки розпочала наступ на територію Греції з території Югославії з метою оточити грецькі дивізії й англійські експедиційні сили. Грецькі армії капітулювали перед німецькими військами. Під тиском німецьких сил, що переважали, англійська армія почала відступати до Афін. Залишки англійських військ зосередилися на острові Крит. Щоб оволодіти цим стратегічно важливим островом, німецьке командування провело небачену повітряно-десантну операцію (почалася 27 травня 1941 р.). Обидві сторони зазнали значних втрат. Німецькі повітряно-десантні війська так і не відновили своєї колишньої боєздатності. Надалі їх не використовували як самостійну бойову одиницю, а лише у взаємодії із сухопутними військами.

Після захоплення Балканського півострова й острова Крит Німеччина здобула переваги для просування на схід. Проте А. Гітлер не зміг скористатися ними так само, як і успіхами німецького корпусу під командуванням генерала Е. Роммеля в Єгипті, що прибув на допомогу італійським військам. На черзі був напад на СРСР, який і так уже затримувався на місяць, а новий театр воєнних дій вимагав напруження й концентрації всіх сил Третього рейху.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Чому вступ у війну Франції та Англії призвів до «дивної війни»? Дайте оцінку цій події. 2. Чому Німеччині вдалося відносно швидко захопити Данію, Норвегію, Бельгію, Нідерланди, Люксембург, Францію? 3. Обговоріть у групах: чому «лінія Мажіно» не врятувала Францію? 4. Охарактеризуйте «режим Віші». 5. Як Велика Британія намагалася нейтралізувати перемоги А. Гітлера в 1939—1941 рр.? 6. Наведіть свідчення, які вказують, що перемоги А. Гітлера не були вирішальними. 7. Чим була зумовлена агресія на Балканах? Яким був перебіг подій у цьому регіоні? 8. Що завадило Німеччині скористатися перемогами на Балканах і в Африці в 1941 р.?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Історія: Україна і світ 10 клас Гісем (інтегрований курс, рівень стандарту, нова програма)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)