Вигнання з України нацистських загарбників
- 2-07-2022, 16:00
- 342
10 Клас , Історія: Україна і світ 10 клас Гісем (інтегрований курс, рівень стандарту, нова програма)
§ 75. Вигнання з України нацистських загарбників
МЕТА
• розповідати про вигнання нацистських загарбників із території України
• характеризувати найзначніші наступальні операції радянських військ
• указувати на наслідки бойових дій на території України
ДАТИ
28 жовтня 1944 р. — завершення вигнання німецьких окупантів з України
До кінця 1943 р. на території України були зосереджені найпотужніші угруповання військ. Перший, Другий, Третій, Четвертий Українські фронти налічували 2,406 млн солдатів та офіцерів, 28,6 тис. гармат і мінометів, 2 тис. танків та САУ, 2,6 тис. літаків; німецькі групи армій «Південь» та «А» мали 1,76 млн солдатів та офіцерів, 16,8 тис. гармат і мінометів, 2,2 тис. танків та штурмових гармат, 1,4 тис. літаків. У ході операції війська постійно посилювалися за рахунок стратегічних резервів та перегрупувань військ з інших напрямків і театрів воєнних дій.
У зимовій кампанії 1944 р. обидві воюючі сторони напрямком зосередження головних зусиль визначили територію України.
Початком битви за Україну стала Житомирсько-Бердичівська операція, яку здійснювали сили Першого Українського фронту (командувач генерал М. Ватутін) із 24 грудня 1943 до 14 січня 1944 р. У результаті цієї операції 31 грудня 1943 р. радянські війська вдруге зайняли місто Житомир і відкинули противника на захід. На початку січня 1944 р. радянські війська несподівано повернули ударні частини на південь, захопили велику залізничну станцію Жмеринка та створили загрозу оточення значних німецьких сил у районі Білої Церкви, Фастова й Черкас. Щоб не допустити оточення, противник 11—12 січня 1944 р. завдав потужного контрудару по радянських військах, що наступали, застосувавши значні танкові сили (до 500 танків). Унаслідок контрудару їм вдалося витіснити радянські частини зі Жмеринки. Фронт стабілізувався. У ході Житомирсько-Бердичівської операції Радянська армія втратила близько 100 тис. солдатів та офіцерів, вермахт — 72,5 тис. осіб.
Тим часом із 5 до 16 січня 1944 р. війська Другого Українського фронту (командувач генерал І. Конєв) провели потужний наступ із Кременчуцького плацдарму в напрямку на Кіровоград (сучасний Кропивницький), який увійшов в історію під назвою Кіровоградська операція. 8 січня 1944 р. місто було звільнено, а німецькі війська було відкинуто на 40 км на захід від Кіровограда.
Проведення Житомирсько-Бердичівської та Кіровоградської операцій створило умови для проведення операції з оточення значної кількості військ вермахту, які утримували позиції по Дніпру. 24 січня — 17 лютого 1944 р. силами Першого й Другого Українських фронтів було здійснено Корсунь-Шевченківську наступальну операцію. Радянські фронти завдали флангових ударів і 29 січня 1944 р., з’єднавшись біля Звенигородки, оточили 80-тисячне угруповання німецьких військ. Німецьке командування почало негайно вживати заходів із порятунку оточених. Однак контрудари не досягли успіху. Тоді, зібравши залишки боєздатних частин, кинувши всі обози, під прикриттям хурделиці 17 лютого 1944 р. німецькі війська пішли на прорив. Вийти з оточення вдалося 7 тис. осіб, ще 25 тис. загинули, а 18 тис. потрапили в полон. Німецьке угруповання було знищене. Через великі втрати Німеччини Корсунь-Шевченківську операцію часто називають «Сталінградом на Дніпрі».
Після початку Корсунь-Шевченківської операції в наступ перейшло північне (праве) крило Першого Українського фронту, розгорнувши Луцько-Рівненську наступальну операцію, що тривала з 27 січня до 11 лютого 1944 р. Радянській армії вдалося одночасно вибити німецькі війська із двох обласних центрів Північно-Західної України. У ході Луцько-Рівненської операції Радянська армія просунулася на 200—250 км, захопила важливі комунікаційні вузли — Сарни, Рівне, Здолбунів, Шепетівку, створила загрозу оточення німецьких військ, які утримували територію Вінницької та Кам’янець-Подільської областей України.
• Карикатура на наслідки Корсунь-Шевченківської операції
На яких наслідках операції наголошує художник?
• Радянські війська наступають на Житомир. 1944 р.
Одночасно війська Першого Українського фронту своїм північним флангом провели Поліську наступальну операцію (15 березня — 5 квітня 1944 р.), під час якої радянські війська блокували з трьох боків важливий залізничний вузол — станцію Ковель, але взяти його не змогли.
У цей самий час підрозділи Третього і Четвертого Українських фронтів провели Нікопольсько-Криворізьку наступальну операцію (із 30 січня до 29 лютого 1944 р.). У результаті важливі промислові центри було звільнено.
Німецьке командування покладало великі сподівання на весняне бездоріжжя, яке могло б зупинити безперервне просування радянських військ та дозволило б вермахту отримати час для перепочинку та перегрупування. Однак погода не врятувала німецьке командування від чергових поразок. 4 березня 1944 р. Перший Український фронт розпочав Проскурівсько-Чернівецьку наступальну операцію, яка тривала до 17 квітня 1944 р.
Завдяки стрімким ударам танкових армій радянські війська вийшли до Кам’янця-Подільського й оточили німецьку танкову армію на правобережжі Дністра. Однак противнику вдалося вирватися з оточення, а потужні контрудари примусили радянські війська зупинитися в передгір’ї Карпат. У цих боях радянським військам довелося зіткнутися з новою тактикою німецьких військ, які стали перетворювати міста на неприступні фортеці. Так, під час захоплення Тернополя місто було зруйновано вщент.
У ході Умансько-Ботошанської операції 5—26 березня 1944 р. потужних ударів було завдано по німецьких арміях у південній частині України. Радянські війська послідовно форсували три великі річки — Південний Буг, Дністер і Прут, відкинувши вермахт із території Українського Поділля та Молдавії. 26 березня 1944 р. частини Другого Українського фронту вперше вийшли на кордон СРСР із Румунією та підішли до міста Ботошани. Швидкість, із якою українські фронти подолали відстань у 350 км, ураховуючи весняне бездоріжжя й великі водні перешкоди, зробила Умансько-Ботошанську операцію унікальною в історії воєн.
Війська Третього Українського фронту провели ще дві операції — Березнегувато-Снігурівську (6—18 березня 1944 р.) й Одеську (26 березня — 14 квітня 1944 р.). До 17 квітня 1944 р. радянські війська досягли Дністра в його нижній течії та перейшли до оборони.
• Радянські війська крокують вулицями Одеси. 1944 р.
Незважаючи на успіхи Радянської армії на території України взимку-навесні 1944 р., це коштувало їй колосальних втрат. Яків попередні роки, постачання військ було поганим. Через швидке просування вперед тили часто відставали, тому інколи доводилося воювати, маючи 5—7 патронів на бійця, близько 30 % бойових частин були одягнені в ношену уніформу або взагалі в цивільний одяг. Катастрофічно бракувало наметів, через що війська часто ночували просто неба. У результаті до 20 % особового складу було втрачено через хвороби й обмороження.
• Орден Богдана Хмельницького
Орден Богдана Хмельницького було запроваджено 10 жовтня 1943 р. Це був єдиний із серії «полководницьких» орденів, III ступенем якого могли нагороджувати бійців і партизанів рядового складу. Крім того, він став єдиним з орденів СРСР, на якому зробили напис українською мовою. Проектний ескіз цієї відзнаки виконав відомий український художник-графік Олександр Пащенко. Перші нагородження відбулися вже 26 жовтня того ж року. Кавалером № 1 Ордена Богдана Хмельницького І ступеня став генерал Олексій Данилов за визволення Запоріжжя. Орден II ступеня першими отримали підполковник Йосип Каплун та майор Борис Тарасенко за успішне проведення переправи під час форсування Дніпра.
• Штурм Сапун-гори. Фрагмент діорами
• Жителі Львова зустрічають радянську армію. 1944 р.
8 квітня 1944 р. війська Четвертого Українського фронту розпочали Кримську операцію. Уже 10 квітня 1944 р. радянським військам вдалося перетнути затоку Сиваш із боку Азовського моря й несподівано вийти в тил німецьких військ на Перекопі. Румунські частини масово здавалися в полон. Німецькі дивізії відступили до Севастополя, де очікували на евакуацію. Однак протягом трьох тижнів боїв (до 7 травня 1944 р.) німецькому флоту вдалося вивезти тільки частину німецьких і румунських дивізій. 5 травня почався штурм севастопольських укріплень противника. Особливо жорстокі бої розгорнулися на Сапун-горі. 9 травня 1944 р. радянські війська вступили в Севастополь. Залишки німецьких дивізій були витіснені радянськими військами на мис Херсонес, де вони протрималися ще дві доби, марно очікуючи на свої кораблі. 12 травня 1944 р. було завершено розгром німецьких і румунських військ у Криму. їхні втрати становили 100 тис. убитими, пораненими й полоненими.
У червні 1944 р. основні наступальні операції Радянської армії було перенесено до країн Балтії та в Білорусію. Однак уже в липні активні бойові дії знову розгорнулися в Україні. 13 липня — 29 серпня 1944 р. на території Галичини силами Першого Українського фронту (новий командувач маршал І. Конєв) було здійснено масштабну Львівсько-Сандомирську наступальну операцію проти німецької групи армій «Північна Україна». Німецьке командування очікувало на літній наступ радянських військ на цій ділянці фронту, тому тут було підготовлено три потужні оборонні рубежі.
Радянський наступ було спрямовано в район містечка Броди. Пробивши вузький коридор, радянські війська ввели в нього танкову армію, яка розірвала німецьку оборону навпіл, просунувшись уперед на 50—80 км. У районі Бродів було оточено сім німецьких дивізій і дивізію СС «Галичина». До 22 липня 1944 р. більшість дивізій було розбито. Близько 5 тис. солдатів «Галичини», щоб уникнути радянського полону, приєдналися до загонів УПА, які діяли в цьому районі.
27 липня 1944 р. радянські війська увійшли у Львів, а 29 липня перетнули Віслу, захопивши в районі Сандомира плацдарм на західному березі річки. Вермахт зазнав катастрофічних втрат: 400 тис. убитими, пораненими й полоненими. Радянська армія втратила близько 290 тис. бійців.
Наприкінці липня 1944 р. війська Першого Українського фронту перейшли в наступ на території Волині, вигнали німецькі війська із західної частини Волинської області, форсували Західний Буг і 24 липня взяли польське місто Люблін.
Тим часом війська Другого й Третього Українських фронтів у результаті Яссько-Кишинівської операції (20—29 серпня 1944 р.) розбили групу армій «Південна Україна», завершили вигнання противника з півдня України, Молдавії та вступили на територію Румунії. Німеччина та її союзники втратили понад 200 тис. осіб. Проте найсерйознішою стала втрата нафтових родовищ, і німецька армія швидко відчула нестачу палива.
Під впливом перемог радянських військ у Бухаресті спалахнуло антинацистське повстання, у результаті якого було повалено режим Й. Антонеску. 24 серпня 1944 р. новий уряд Румунії оголосив війну Німеччині. У вересні такі самі виступи відбулися і в Болгарії. Це дало змогу радянським військам із півдня вийти на кордони Угорщини та вступити на територію Югославії.
• Бійці Першого Чехословацького корпусу відновлюють прикордонний стовп на кордоні своєї держави. 1944 р.
• Радянські війська вступають на територію Румунії. Серпень 1944 р.
• Радянський плакат 1944 р.
Чи стала Україна вільною в результаті вигнання німецьких загарбників?
На початку серпня 1944 р. армії відновленого Четвертого Українського фронту (був тимчасово ліквідований після звільнення Криму) розгорнули наступ у напрямку Карпат, поступово витісняючи вермахт із Прикарпаття. За кілька днів радянські війська оволоділи нафтовими промислами регіону. Німецькі й угорські частини відступили в гори й перекрили основні перевали на Головному Карпатському хребті, закріпившись на угорській «лінії Арпада».
Із метою виходу в Закарпаття радянський Генеральний штаб розробив сміливу й дуже складну Східно-Карпатську наступальну операцію (тривала з 8 вересня до 28 жовтня 1944 р.). Прорив мали здійснювати війська Першого й Четвертого Українських фронтів (командувачі І. Конев та І. Петров).
Радянське командування сподівалося узгодити свої дії з антинацистським повстанням у Словаччині.
Найжорстокіші бої розгорнулися в районі Дуклянського перевалу в західній частині Лемківщини. На початку жовтня 1944 р. для штурму Дуклянського перевалу було кинуто також війська Першого Чехословацького корпусу, сформованого в СРСР переважно з вихідців із Закарпаття (80 % бойового складу). Хоча 6 жовтня 1944 р. оборону противника на перевалі було прорвано, війська Першого Українського фронту так і не змогли досягнути району діяльності словацьких партизанів, а тому 28 жовтня 1944 р. змушені були перейти до оборони. Німецькі війська придушили Словацьке повстання.
Тим часом радянські війська, що наступали з території Румунії, прорвали угорську оборону в районі Дебрецина та створили загрозу оточення закарпатського угруповання угорських армій. Це змусило угорське командування відвести війська на придунайську рівнину. Відхід угорських армій дав можливість військам Четвертого Українського фронту перетнути Головний Карпатський хребет. 28 жовтня 1944 р. війська Четвертого та Першого Українських фронтів остаточно витіснили угорські та німецькі війська з території сучасної України. Під час Східно-Карпатської наступальної операції Радянська армія втратила 126 тис. осіб, Чехословацький корпус — близько 6 тис. осіб. Однак, незважаючи на втрати, радянським військам вдалося завершити вигнання німецьких військ та їхніх союзників із території України, вивести з війни союзників Німеччини Румунію та Болгарію, зайняти частину Угорщини, закріпитися в Південній Польщі та Північній Словаччині.
У 1943—1944 рр. у боях за Україну кожного дня активних боїв гинуло до 60 тис. бійців і командирів Радянської армії, 60—70 % із яких були вихідцями з України. Після завершення боїв на українських землях щонайменше 1 млн мобілізованих в Україні солдатів загинули в Європі. Загалом кількість мобілізованих до лав Радянської армії в 1943—1945 рр. жителів України становила 4—4,1 млн осіб.
Безпосередньо для звільнення українських земель із січня 1943 до жовтня 1944 р. було проведено 11 стратегічних і 28 фронтових операцій. 680 діб тривала запекла битва за Україну. Під час цих боїв втрати становили 3,83 млн осіб, втрати танків і САУ досягали 21,6 тис. машин, гармат і мінометів — 72,2 тис. одиниць, бойових літаків — 5,4 тис. одиниць. Вигнання німецьких військ та їхніх союзників з України не стало визволенням. Сталінський тоталітарний режим і в роки війни продовжував здійснювати масові злочини: це діяльність польових військкоматів, акції депортації кримських татар на інших народів Криму та півдня України.
ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
1. Яку військову операцію на території України назвали «Сталінград на Дніпрі»? 2. У результаті яких операцій Радянської армії було визволено Правобережну, Південну й Західну Україну? 3. Яка дата вважається Днем визволення України? 4. Обговоріть у групах: які чинники сприяли успішному просуванню радянських військ в Україні в 1944 р.? 5. Проведіть дискусію за питанням: чому німецьке командування надавало важливого значення утриманню території України у своїх руках? 6. Якою була ціна визволення України від нацистських загарбників?
Коментарі (0)